13 липня 2021 року Справа № 915/4/21
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області,
головуючий суддя Давченко Т.М.,
за участі секретаря Кнауб А.А.
за участі представників позивача ? Карманського В.Б. та Архипова Д.О.
від відповідача представник не з?явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні господарську справу № 915/4/21
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "МАНІ ФЛОУ",
ІНФОРМАЦІЯ_1
до товариства з обмеженою відповідальністю "Н АВТО",
вул. Троїцька, 159/1, м. Миколаїв, 54007;
про стягнення грошових коштів у сумі 95000 грн.
Товариством з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "МАНІ ФЛОУ" пред?явлено позов про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "Н АВТО" грошових коштів у сумі 95000 грн. ? основного боргу, з посиланням на неналежне виконання відповідачем зобов?язань щодо своєчасного та у повному обсязі повернення суми позики за договором від 30.09.2019 безпроцентної позики, укладеним ТОВ "Н АВТО" з товариством з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "М МОТОРС", права вимоги за яким ТОВ "М МОТОРС" відступлено на користь позивача згідно договору від 03.12.2020 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги.
ТОВ "МАНІ ФЛОУ" також просить суд про стягнення з відповідача грошових коштів на відшкодування судових витрат з оплати позовної заяви судовим збором.
За такими вимогами ухвалою від 18.01.2021 відкрито провадження в даній справі та вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін; ухвалою від 01.02.2021 задоволено заяву ТОВ "Н АВТО", вирішено розглядати дану справу за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження та призначено підготовче засідання на 03.03.2021.
Ухвалою від 03.03.2021, занесеною до протоколу судового засідання, продовжено строк проведення підготовчого провадження в даній справі та призначено підготовче засідання на 07.04.2021.
Ухвалою від 07.04.2021, занесеною до протоколу судового засідання, відмовлено в задоволенні клопотання засновника відповідача ОСОБА_1 про залучення його до участі в даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача; іншою ухвалою від 07.04.2021 відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про призначення в даній справі судової почеркознавчої експертизи.
Крім того, ухвалою від 07.04.2021, занесеною до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 12.05.2021, проте в указану дату засідання не відбулося у зв?язку з перебуванням головуючого судді у відпустці, про що сторін у справі повідомлено телефонограмою.
Ухвалою від 17.05.2021 призначено судове засідання в даній справі на 16.06.2021.
В судовому засіданні 16.06.2021 оголошено перерву до 13.07.2021.
ТОВ "Н АВТО" у відзиві від 11.02.2021 позов не визнало, вважаючи його необґрунтованим та безпідставним, з посиланням на те, що договір безпроцентної позики від 30.09.2019 відповідачем не підписувався та не скріплювався печаткою; дійсно, між відповідачем та ТОВ "М МОТОРС" існувала усна домовленість про надання коштів, однак, як зазначає директор відповідача, письмові договори з цього приводу не укладались.
Відтак, коли на рахунок ТОВ "Н АВТО" 30.09.2019 надійшли грошові кошти від ТОВ "М МОТОРС" , це не викликало ніяких здивувань, оскільки керівник відповідача вважав, що кошти надійшли на виконання усних домовленостей із засновником ТОВ "М МОТОРС" .
При цьому, коли між ТОВ "Н АВТО" та ТОВ "М МОТОРС" велись перемовини щодо отримання поворотної фінансової допомоги, сторони не обговорювали строки повернення фінансової допомоги.
У відзиві також викладалося клопотання про призначення в даній справі судової почеркознавчої експертизи, на вирішення якої відповідач просив поставити питання: "1) Чи виконано підпис на Договорі б/н безпроцентної позики від 30.09.0219 року від імені директора ТОВ "Н Авто" ОСОБА_1 самим ОСОБА_1 чи іншою особою? 2) Чи відповідає відтиск печатки, що стоїть на Договорі б/н безпроцентної позики від 30.09.0219 року відтиску печатки Товариства з обмеженою відповідальністю "Н Авто"?".
Як зазначалося вище, у задоволенні указаного клопотання відмовлено ухвалою від 07.04.2021 ? оскільки в даному випадку суд не встановив неможливості з?ясування обставин, що мають значення для справи, за відсутності висновку експертної установи з запропонованого ТОВ "Н АВТО" питання; крім того, відповідачем не подано доказів того, що на даний час недійсність договору від 30.09.2019 прямо встановлена законом, він визнаний недійсним або оспорюється в судовому порядку.
ТОВ "МАНІ ФЛОУ" у відповіді від 22.02.2021 на відзив підтримало позов з викладених у ньому підстав, звернувши увагу на те, що відповідач у відзиві фактично підтвердив те, що ним 30.09.2019 отримано від ТОВ "М МОТОРС" грошові кошти у розмірі 95000 грн.
Позивач також звернув увагу суду на те, що платіжне доручення від 30.09.2019 № 515, відповідно до якого платник ТОВ "М МОТОРС" перерахувало ТОВ "Н АВТО" грошові кошти в сумі 95000 грн., містило призначення платежу: "надання фін. допомоги дог. б/н від 30.09.2019р, ПДВ не передбачено".
ТОВ "Н АВТО" у запереченнях від 03.03.2021 наполягало на доводах, викладених у відзиві, додатково зазначивши, що письмовий договір безпроцентної позики від 30.09.2019, на який позивач посилається як на підставу своїх позовних вимог, директором відповідача не укладався та не підписувався; жодних вимог про повернення заборгованості від ТОВ "М МОТОРС" на адресу відповідача не надходило, а тому і обов?язок повернути поворотну фінансову допомогу, яка надавалась на підставі усної домовленості без погодження строків її повернення, у відповідача ще не виник.
Крім того, чинним законодавством не передбачено можливості відступити права вимоги боргу, що виник на підставі усних домовленостей, що свідчить про відсутність у позивача доказів переходу до нього прав у спірному зобов?язанні. За такого, на думку ТОВ "Н АВТО", ТОВ "МАНІ ФЛОУ" не є належним позивачем.
Інших документів по суті справи не надійшло.
Від відповідача, належним чином повідомленого про час та місце проведення судового засідання, представник не з'явився; його явка обов?язковою не визнавалася.
Вислухавши представників позивача, які наполягали на задоволенні позову з викладених у ньому підстав, дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.
Матеріали справи містять договір від 30.09.2019 б/н безпроцентної позики (далі ? договір позики) між ТОВ "М МОТОРС"(позикодавцем) та ТОВ "Н АВТО" (позичальником), умовами якого передбачено, що позикодавець передає у тимчасове користування позичальнику грошові кошти в розмірі 95000 грн. (без нарахування та сплати процентів), шляхом перерахування суми позики в безготівковому порядку на поточний рахунок позичальника, а позичальник зобов?язується повернути указані кошти позикодавцю у строк по 31.08.2019; указаний строк може бути продовжений за згодою сторін, яка оформлюється додатковою угодою до цього договору (п.п. 1.1-4.2 договору позики).
Пунктами 5.1-5.3 договору позики визначено, що позичальник зобов?язується повернути суму позики в останній день строку, встановленого в п. 4.1 цього договору; сума позики підлягає поверненню шляхом її перерахування на поточний рахунок позикодавця; днем повернення вважається день зарахування суми позики на поточний рахунок позикодавця.
У відповідності до п. 7.1 договору позики, він набирає чинності з моменту надання позикодавцем суми позики позичальнику і діє до повного виконання своїх зобов?язань за цим договором.
Договір позики містить підпис уповноваженої особи ТОВ "М МОТОРС" та скріплений печаткою указаного товариства, а також відбиток печатки з найменуванням ТОВ "Н АВТО", ід. код. 38694122, та підпис від імені відповідача, із зазначенням про те, що його виконано директором ТОВ "Н АВТО" ОСОБА_1.
Як зазначалося вище, відповідач стверджує, що він не був обізнаним про існування договору позики у письмовому вигляді і директор останнього ОСОБА_1 указаний договір позики не підписував та не скріплював печаткою.
Разом із тим, суд звертає увагу на те, що відповідачем не подано доказів того, що на даний час недійсність договору від 30.09.2019 б/н прямо встановлена законом, він визнаний недійсним у судовому порядку або оспорюється в судовому порядку. Відповідач також не скористався своїм правом, передбаченим п. 3 ч. 2 ст. 46 ГПК України, на подання зустрічного позову у строки, встановлені цим Кодексом.
До того ж, відповідач, отримавши у подальшому повідомлення первісного кредитора про відступлення права вимоги боргу по договору позики, також не заявляв про недійсність цього договору та не оспорював його в судовому порядку.
При цьому законодавством, чинним на момент виникнення спору в даній справі, не передбачалося ні можливості укладення договору позики, позикодавцем у якому є юридична особа, в усній формі, ні можливості відступлення права вимоги заборгованості, що виникла на підставі усних домовленостей.
Крім того, матеріалами справи підтверджується, що ТОВ "М МОТОРС" на виконання умов договору позики (одразу ж в день укладення цього договору) перераховано ТОВ "Н АВТО" грошові кошти в сумі 95000 грн. згідно платіжного доручення від 30.09.2019 № 515 із призначенням платежу: "Надання фін.допомоги дог. б/н від 30.09.19р, ПДВ не передбачено" (а.с. 41).
Господарським процесуальним законодавством визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 74, ч. 1 ст. 73 ГПК України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об?єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв?язок доказів у їх сукупності (ст. 86 ГПК України).
В даному випадку суд вважає за необхідне наголосити на тому, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
У відповідності до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов?язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 21.08.2020 у справі № 904/2357/20.
Сукупність наведених вище обставин дозволяє дійти висновку про обізнаність відповідача про існування договору позики та укладення ним цього договору з ТОВ "М МОТОРС".
Як зазначалося, вище, відповідачем не вчинено дій для повернення ТОВ "М МОТОРС" коштів за договором позики.
Цивільним законодавством визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов?язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості (ст. 1046 ЦК України).
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, ? незалежно від суми (ч. 1 ст. 1047 ЦК України).
У відповідності до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов?язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред??явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред?явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Суб?єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов?язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов?язання, враховуючи інтереси другої сторони (ст. 193 ГК України).
Положеннями ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України передбачено, що зобов?язання має виконуватися відповідно до умов договору та вимог ЦК України. Одностороння відмова від зобов?язання або одностороння зміна його умов не допускається. Договір є обов?язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов?язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов?язання (неналежне виконання). Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов?язання, якщо не доведе, що належне виконання зобов?язання виявилось неможливим внаслідок дії непереборної сили. Не вважаються такими обставинами, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів (ч. 2 ст. 218 ГК України).
В даному випадку судом встановлено, що в п. 4.1 договору позики встановлено строк виконання цього договору по 31.08.2019, і ця дата передує як даті укладення договору позики, так і даті безпосереднього надання позики відповідачу.
У зв?язку з цим договір позики розглядається судом як такий, строк виконання якого не визначений.
Судом встановлено, що у подальшому ТОВ "М МОТОРС" (первісним кредитором) укладено з ТОВ "МАНІ ФЛОУ" (новим кредитором) договір від 03.12.2020 б/н про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги (далі ? договір відступлення).
Пунктом 1.1 договору відступлення визначено, що у цьому договорі нижченаведені терміни вживаються в такому значенні:
"Боржник" ? ТОВ "Н АВТО", який є позичальником за договором фінансової поворотної допомоги (позики) від 30.09.2019 б/н, права вимоги за яким відступаються новому кредитору;
"Договір" ? цей договір відступлення права вимоги разом зі всіма додатками, актами приймання-передачі, додатковими угодами (договорами) до нього;
"Договір позики" ? договір фінансової поворотної допомоги (позики) від 30.09.2019 б/н, що укладений між ТОВ "М МОТОРС" та боржником, разом з додатками та всіма змінами й доповненнями до нього;
"Права Вимоги" ? всі права вимоги кредитора до боржника, станом на дату відступлення прав вимоги за договором позики, щодо погашення заборгованості за позикою станом на дату укладення договору містяться в додатку № 1 до договору;
"Дата відступлення" ? дата укладання (підписання) цього договору сторонами, в результаті чого права первісного кредитора за договором позики є відступленими новому кредитору, незалежно від факту здійснення оплати.
Сторонами договору відступлення погоджено, що в порядку та на умовах, визначених договором, первісний кредитор відступає за плату новому кредитору належні йому права вимоги за договором позики, а новий кредитор заміняє первісного кредитора як сторону-позикодавця у договорі позики, та приймає на себе всі його права та обов?язки за договором позики. Новий кредитор сплачує первісному кредитору вартість прав вимоги, що відступаються (відчужуються), в порядку та на умовах, передбачених договором. При цьому новий кредитор набуватиме статус правонаступника первісного кредитора відповідно до чинного законодавства України, у виконавчому проваджені та усіх судових спорах, пов?язаних з правом вимоги (п. 2.1 договору відступлення).
В дату відступлення прав вимоги первісний кредитор вважається таким, що відступив, а новий кредитор ? таким, що набув право вимоги до боржника та набув усіх прав та обов?язків сторони-позичальника за договором позики. Право вимоги переходить до нового кредитора в повному обсязі. З дати відступлення права вимоги новий кредитор вправі самостійно розпоряджатися правом вимоги на власний розсуд без згоди первісного кредитора (п. 2.2 договору відступлення).
У відповідності до п.п. 3.1.-3.2 договору відступлення, загальна вартість права вимоги за договором становить 1000 грн.; новий кредитор зобов?язується сплатити первісному кредитору загальну вартість права вимоги, вказану в п. 3.1 договору, протягом 365 днів з дати підписання цього Договору шляхом переказу коштів на банківський рахунок.
На дату відступлення прав вимоги за договором позики згідно умов договору, первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає документацію, про що складається акт приймання-передачі. Приймання-передача документації здійснюється уповноваженими представниками сторін за місцезнаходженням первісного кредитора (п. 5.1 договору відступлення)
Пунктом 2.5 договору відступлення визначено, що не пізніше 5 робочих днів з дати відступлення права вимоги за договором позики первісний кредитор повідомляє боржника про факт відступлення прав вимоги за договором позики шляхом направлення повідомлень. Повідомлення направляється рекомендованим листом та/або вручається іншим способом, який дозволяє достовірно довести дату відправлення/вручення повідомлення.
Договір набирає силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і скріплення печатками та діє до повного виконання сторонами своїх зобов?язань по договору (п. 7.1 договору відступлення).
У відповідності до додатку № 1 до договору відступлення "Розрахунок заборгованості", сторонами здійснено розрахунок заборгованості ТОВ "Н АВТО" за договором позики та засвідчено, що станом на 03.12.2020 (дату відступлення) заборгованість відповідача (боржника) перед первісним кредитором становить 95000 грн. (а.с. 38 зв.).
Згідно додатку № 3 до договору відступлення "Акт приймання-передачі документації за договором б/н про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 03 грудня 2020 року", 03.12.2020 на виконання умов договору про відступлення первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв документацію у складі: оригіналу договору фінансової поворотної допомоги (позики) № б/н від 30.09.2019, платіжного доручення від 30.09.2019 № 515 (а.с. 39 зв.).
Матеріали справи також містять додаток № 2 до договору відступлення "Повідомлення боржнику", в якому ТОВ "Н АВТО" повідомлено про укладення договору відступлення із зазначенням нових реквізитів для повернення позики новому кредитору, а також викладено вимогу про виконання зобов?язань за договором (а.с. 39).
Із змісту заперечень відповідача від 03.03.2021 вбачається, що ним отримано повідомлення первісного кредитора про відступлення права вимоги боргу від 07.12.2020 № 94 (а.с. 103, абз. 3).
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов?язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов?язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Правочин щодо заміни кредитора у зобов?язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов?язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України).
У відповідності до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов?язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов?язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов?язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Боржник має право не виконувати свого обов?язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов?язанні (ч. 2 ст. 517 ЦК України).
Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину. При цьому заміна кредитора саме у зобов?язанні допускається протягом усього часу існування зобов?язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.
З урахуванням викладеного, суд визнає, що в даному випадку до ТОВ "МАНІ ФЛОУ" з 03.12.2020 перейшло право вимоги від ТОВ "Н АВТО" виконання зобов?язань за договором позики.
При цьому в повідомленні про відступлення права вимоги за договором позики було викладено вимогу про повернення суми позики, що, згідно наведених вище положень ч. 1 ст. 1049 ЦК України, зумовило виникнення у відповідача обов?язку повернення позики протягом тридцяти днів від дня отримання цього документа.
Ураховуючи викладене, а також те, що відповідачем не подано доказів повернення позики за договором у повному обсязі та не спростовано існування заборгованості за договором у сумі 95000 грн., ? суд визнає, що позовні вимоги ТОВ "МАНІ ФЛОУ" про стягнення грошових коштів в указаній сумі з ТОВ "Н АВТО" є обґрунтованими.
Отже, позовні вимоги ТОВ "МАНІ ФЛОУ" належить задовольнити повністю.
Господарським процесуальним законодавством передбачено покладання судових витрат у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ст. 129 ГПК України).
Отже, витрати ТОВ "МАНІ ФЛОУ" на оплату позовної заяви судовим збором, згідно квитанції від 21.12.2020 № CB04346836/1 на суму 2102 грн., належить у зазначеній сумі відшкодувати за рахунок відповідача.
У судовому засіданні 13.07.2021, згідно зі ст. 240 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Керуючись ст.ст. 232, 233, 236-238 ГПК України, суд
1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "МАНІ ФЛОУ" задовольнити повністю.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Н АВТО", вул. Троїцька, 159/1, м. Миколаїв, 54007, ідентифікаційний код 38694122, на користь товариства з обмеженою відповідальністю "МАНІ ФЛОУ", вул. Лейпцизька, 3-А, вхід "Б", поверх 3, офіс 8, м. Київ, 01015, ідентифікаційний код 42739750, грошові кошти у сумі 95000 грн. ? основний борг, а також грошові кошти на відшкодування витрат з оплати позовної заяви судовим збором у сумі 2102 грн.
Рішення може бути оскаржено до Південно-Західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Миколаївської області протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено та підписано 22.07.2021.
Суддя Т.М. Давченко