вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
13.07.2021м. ДніпроСправа № 904/273/21
за позовом Фізичної особи-підприємця Трубчанінова Дмитра Олександровича, м. Дніпро
до Комунального підприємства "Міськавтопарк" Дніпровської міської ради, м. Дніпро
про визнання недійсним правочину з односторонньої відмови від договору № 358 АП від 27.04.2016
Суддя Ніколенко М.О.
При секретарі судового засідання Захарчук А.Е.
Представники:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
РУХ СПРАВИ.
Фізична особа-підприємець Трубчанінов Дмитро Олександрович звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Комунального підприємства "Міськавтопарк" Дніпровської міської ради про припинення дій, що порушують право або становлять загрозу його порушення щодо договірних відносин за договором № 358 АП від 27.04.2016.
Ухвалою суду від 21.01.2021 позовну заяву Фізичної особи-підприємця Трубчанінова Дмитра Олександровича №б/н від 18.01.2021 залишено без руху.
Заявою від 21.01.2021 позивачем було змінено предмет позову. Наразі предметом спору у справі є визнання недійсним правочину з односторонньої відмови від договору № 358 АП від 27.04.2016 "Про організацію та експлуатацію майданчика для паркування".
Ухвалою суду від 22.01.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі. Справу № 904/273/21 ухвалено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою суду від 22.01.2021 вжито заходів забезпечення позову шляхом заборони Комунальному підприємству "Міськавтопарк" Дніпровської міської ради вчиняти будь-які дії з виконання правочину з односторонньої відмови від договору №358 АП від 27.04.2016 "Про організацію та експлуатацію майданчика для паркування" до набрання законної сили рішенням суду за результатами розгляду справи № 904/273/21.
Ухвалою суду від 19.03.2021 справу № 904/273/21 ухвалено розглядати в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання на 07.04.2021.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 29.03.2021 було скасовано ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 22.01.2021 у справі №904/273/21. Відмовлено у задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Трубчанінова Дмитра Олександровича про забезпечення позову.
В підготовчому засіданні оголошено перерву до 19.04.2021.
Ухвалою суду від 19.04.2021 відкладено підготовче засідання на 19.05.2021.
Ухвалою суду від 19.05.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 10.06.2021.
Судове засідання, призначене на 10.06.2021, не відбулось у зв'язку з вимушеним тимчасовим зупиненням роботи Господарського суду Дніпропетровської області 10.06.2021 з 14:10 до 15:30. Про що був складений акт від 10.06.2021.
Ухвалою суду від 18.06.2021 призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 13.07.2021.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА.
Позивач зазначив, що між Комунальним підприємством "Міськавтопарк" Дніпровської міської ради (надалі - балансоутримувач) та Фізичною особою-підприємцем Трубчаніновим Дмитром Олександровичем (надалі - агент) був укладений договір № 358 АП від 27.04.2016 "Про організацію та експлуатацію майданчика для паркування" (надалі - договір).
Відповідно до п. 1.1 договору, балансоутримувач надає агенту у користування за плату майданчик для паркування транспортних засобів комунальної форми власності, що розташований за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, в районі буд. № 128, загальною площею 115 кв.м. (надалі - майданчик для паркування). Кількість машино-місць: 10. Кількість пільгових місць: 1.
Згідно з п. 2.2.13 договору, агент зобов'язується своєчасно та у повному обсязі перераховувати балансоутримувачу плату за користування майданчиком для паркування.
Пунктом 4.1 договору встановлено, що агент щомісячно сплачує балансоутримувачу за користування майданчиком для паркування плату у розмірі 200 грн.
Згідно з пунктом 4.3 договору, визначена в п. 4.1 договору плата сплачується агентом щомісячно, авансом, не пізніше 25-го числа кожного місяця, що передує оплачуваному місяцю.
Крім того, відповідно до п. 2.2.12 договору, агент зобов'язався забезпечити своєчасне та у повному обсязі справляння та перерахування до бюджету міста збору за місця для паркування транспортних засобів у порядку, визначеному відповідним рішенням Дніпропетровської міської ради.
Ставки збору встановлюються за кожний день провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів у гривнях за 1 квадратний метр площі земельної ділянки, відведеної для організації та провадження такої діяльності у розмірі 0,03 відсотка мінімальної заробітної плати, установленої законом на 1 січня податкового (звітного року).
Відповідно до п. 10.1 договору, договір набирає чинності з дати підписання сторонами акту приймання - передачі майданчику для паркування, який є невід'ємною частиною цього договору та діє до проведення наступного конкурсу з визначення агентів на право обслуговування майданчика для паркування, передбаченого п. 1.1 договору.
Датою втрати чинності даного договору вважати дату укладання договору про організацію та експлуатацію майданчика для паркування між балансоутримувачем та переможцем конкурсу з визначення агентів.
Позивач вказав, що 05.01.2021 представниками балансоутримувача було проведено обстеження спірного майданчика для паркування, за наслідками чого складений акт від 05.01.2021.
У такому акті зазначено, що кількість місць згідно схеми ОДР - 10 машиномісць. На момент перевірки було припарковано 39 автомобілів. Місця для інвалідів відсутні. Розмітка частково.
Позивач зазначив, що за наслідками проведеної перевірки, відповідачем було направлено позивачу лист № 9/9-2 від 05.01.2021. У такому листі відповідач повідомляв позивача про розірвання з 25.01.2021 договору № 358 АП від 27.04.2016 "Про організацію та експлуатацію майданчика для паркування".
Балансоутримувач зазначив, що агенту необхідно з'явитися особисто до КП "Міськавтопарк" для підписання додаткової угоди про розірвання вищевказаного договору та акту повернення майданчика для паркування.
Балансоутримувач повідомив, що у випадку не підписання вищезазначених документів, договір № 358 АП від 27.04.2016 вважається розірваним в односторонньому порядку з 25.01.2021.
У якості підстави розірвання спірного договору балансоутримувач послався на акт обстеження майданчика для паркування від 05.01.2021 та встановлені за таким актом порушення агентом умов договору: не облаштування майданчика для паркування відповідно до затвердженої схеми організації дорожнього руху.
Позивач наполягає на тому, що одностороння відмова відповідача від договору є безпідставною та неправомірною.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА.
Відповідач надав до суду письмові пояснення. у яких просив суд відмовити у задоволення позовних вимог. Оскільки позивач звернувся до суду з цим позовом 18.01.2021. Тоді як листом від 05.01.2021 відповідач повідомив позивача про розірвання договору № 358 АП від 27.04.2016 з 25.01.2021.
За таких обставин відповідач наполягає на тому. що звернення позивача до суду з цим позовом є передчасним.
ПЕРЕЛІК ОБСТАВИН, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.
Предметом цього судового розгляду є вимоги позивача про визнання недійсним правочину з односторонньої відмови від договору № 358 АП від 27.04.2016.
З урахуванням предмету та характеру правовідносин, що виникли між сторонами спору, первісно є встановити права та обов'язки, що виникли між сторонами на підставі укладеного договору, наявність порушеного права чи інтересу позивача на момент звернення до господарського суду.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.
НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД. ПОЗИЦІЯ СУДУ.
Між Комунальним підприємством "Міськавтопарк" Дніпровської міської ради (надалі - балансоутримувач) та Фізичною особою-підприємцем Трубчаніновим Дмитром Олександровичем (надалі - агент) був укладений договір № 358 АП від 27.04.2016 "Про організацію та експлуатацію майданчика для паркування" (надалі - договір).
Відповідно до п. 1.1 договору, балансоутримувач надає агенту у користування за плату майданчик для паркування транспортних засобів комунальної форми власності, що розташований за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, в районі буд. № 128, загальною площею 115 кв.м. (надалі - майданчик для паркування). Кількість машино-місць: 10. Кількість пільгових місць: 1.
Згідно з п. 2.2.13 договору, агент зобов'язується своєчасно та у повному обсязі перераховувати балансоутримувачу плату за користування майданчиком для паркування.
Пунктом 4.1 договору встановлено, що агент щомісячно сплачує балансоутримувачу за користування майданчиком для паркування плату у розмірі 200 грн.
Згідно з пунктом 4.3 договору, визначена в п. 4.1 договору плата сплачується агентом щомісячно, авансом, не пізніше 25-го числа кожного місяця, що передує оплачуваному місяцю.
Крім того, відповідно до п. 2.2.12 договору, агент зобов'язався забезпечити своєчасне та у повному обсязі справляння та перерахування до бюджету міста збору за місця для паркування транспортних засобів у порядку, визначеному відповідним рішенням Дніпропетровської міської ради.
Ставки збору встановлюються за кожний день провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів у гривнях за 1 квадратний метр площі земельної ділянки, відведеної для організації та провадження такої діяльності у розмірі 0,03 відсотка мінімальної заробітної плати, установленої законом на 1 січня податкового (звітного року).
Відповідно до п. 10.1 договору, договір набирає чинності з дати підписання сторонами акту приймання - передачі майданчику для паркування, який є невід'ємною частиною цього договору та діє до проведення наступного конкурсу з визначення агентів на право обслуговування майданчика для паркування, передбаченого п. 1.1 договору.
Датою втрати чинності даного договору вважати дату укладання договору про організацію та експлуатацію майданчика для паркування між балансоутримувачем та переможцем конкурсу з визначення агентів.
Представниками балансоутримувача, 05.01.2021 було проведено обстеження спірного майданчика для паркування, за наслідками чого складений акт від 05.01.2021.
У такому акті зазначено, що кількість місць згідно схеми ОДР - 10 машиномісць. На момент перевірки було припарковано 39 автомобілів. Місця для інвалідів відсутні. Розмітка частково.
За наслідками проведеної перевірки, відповідачем було направлено позивачу лист № 9/9-2 від 05.01.2021. У такому листі відповідач повідомляв позивача про розірвання з 25.01.2021 договору № 358 АП від 27.04.2016 "Про організацію та експлуатацію майданчика для паркування".
Балансоутримувач зазначив, що агенту необхідно з'явитися особисто до КП "Міськавтопарк" для підписання додаткової угоди про розірвання вищевказаного договору та акту повернення майданчика для паркування.
Балансоутримувач повідомив, що у випадку не підписання вищезазначених документів, договір № 358 АП від 27.04.2016 вважається розірваним в односторонньому порядку з 25.01.2021.
У якості підстави розірвання спірного договору балансоутримувач послався на акт обстеження майданчика для паркування від 05.01.2021 та встановлені за таким актом порушення агентом умов договору: не облаштування майданчика для паркування відповідно до затвердженої схеми організації дорожнього руху.
Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового оборогу, вимог розумності та справедливості.
Положеннями статей 11, 629 ЦК України встановлено, що договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
За приписами статті 526 ЦК України та статті 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 598 ЦК України встановлено основне правило щодо можливості припинення зобов'язання лише на підставі договору або закону. При цьому припинення зобов'язання на вимогу однієї зі сторін можливе, якщо такі дії вчинені відповідно до вимог закону або передбачені умовами договору.
Положеннями статті 651 ЦК України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Аналогічні положення містить стаття 291 ГК України.
Статтею 188 ГК України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
За змістом наведених положень закону одностороння відмова від договору є юридичним фактом, який зумовлює його розірвання, отже є правочином, який має юридичні наслідки у вигляді припинення господарських правовідносин. Розірвання господарського договору може здійснюватися за згодою сторін і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом, розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак, окремі види договорів допускають можливість одностороннього розірвання договору. Крім того, право сторони на одностороннє розірвання договору може бути встановлене законом або безпосередньо у договорі.
У випадках, коли право на односторонню відмову у сторони відсутнє, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, а в разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін (частина четвертої статті 188 ГК України).
Згідно з частиною 1 статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За змістом статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Так само кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, що прямо передбачено у частині 2 статті 15 ЦК України.
У рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 №18-рп/2004 зазначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес" що вживається в законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Відповідно до частини 1 статті 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Статтею 4 ГПК України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Наявність права на пред'явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а є лише однією з необхідних умов реалізації встановленого права.
При цьому необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними у розумінні статті 76 ГПК України доказами, певного суб'єктивного права (інтересу) у позивача; порушення (невизнання або оспорювання) означеного права/інтересу відповідачем; належність обраного способу судового захисту (з точки зору адекватності порушення і спроможності його усунути та поновити (захистити) право або інтерес та закріплення положеннями діючого законодавства).
Тобто вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду, від 23.06.2020 у справі № 909/447/19, від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18.
Як зазначено вище, листом від 05.01.2021 відповідач повідомив позивача про розірвання договору № 358 АП від 27.04.2016 в односторонньому порядку з 25.01.2021.
За таких обставин, станом на момент подання до суду позовної заяви (19.01.2021), правочин щодо відмови від договору ще не був вчинений.
Вказана правова позиція була викладена в постанові Центрального апеляційного господарського суду від 29.03.2021 під час апеляційного перегляду ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 22.01.2021 у справі №904/273/21 про забезпечення позову.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Тому, позовні вимоги про визнання недійсним правочину з односторонньої відмови від договору № 358 АП від 27.04.2016 є передчасними.
А отже, у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
ПЕРЕЛІК ДОКАЗІВ, ЯКИМИ СТОРОНИ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ АБО СПРОСТОВУЮТЬ НАЯВНІСТЬ КОЖНОЇ ОБСТАВИНИ, ЯКА Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.
Обставини, на які посилається позивач, доводяться договором № 358 АП від 27.04.2016 (том 1 а.с. 11 - 13), актом приймання-передачі (том 1 а.с. 14), свідоцтвом про реєстрацію (том 1 а.с. 15), листом № 9/9-2 від 05.01.2021 (том 1 а.с. 16), актом обстеження майданчика від 05.01.2021 (том 1 а.с. 17).
ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.
За результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.
Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору слід покласти на позивача.
Керуючись положеннями Господарського Кодексу України, Цивільного кодексу України, ст. 73, 74, 123, 129, 232, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити у задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця Трубчанінова Дмитра Олександровича (ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ; місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) до Комунального підприємства "Міськавтопарк" Дніпровської міської ради (ідентифікаційний код: 23357437; місцезнаходження: 49044, м. Дніпро, вул. Січових Стрільців, буд. 18, поверх 2) про визнання недійсним правочину з односторонньої відмови від договору № 358 АП від 27.04.2016.
Витрати зі сплати судового збору покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження. Рішення може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складений 22.07.2021.
Суддя М.О. Ніколенко