"08" квітня 2010 р. м. Київ К-2257/09
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А.,
при секретарі: Шкляр А.В.,
за участю представників:
від відповідача: Терьохіна Т.П.,
розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ДПІ у Косівському районі Івано-Франківської області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.06.2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2008 року по справі № 2-а-934/2008 за позовом ПП ОСОБА_1 до ДПІ у Косівському районі Івано-Франківської області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень.
Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.06.2008 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2008 року, позовні вимоги ПП ОСОБА_1 до ДПІ у Косівському районі Івано-Франківської області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень -задоволено.
Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач 30.12.2008 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 29.05.2009 року прийняв її до свого провадження.
В касаційній скарзі ДПІ у Косівському районі Івано-Франківської області просить скасувати судові рішення та постановити нове - про відмову в позові, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, судові рішення -скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, працівником ДПІ у Косівському районі Івано-Франківської області була здійсненна виїзна позапланова перевірка ОСОБА_1 з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 05.07.2005 р. по 31.12.2007 року, за результатами якої складено акт №209/17-0/2899320487 від 20.03.2008 р.
В зазначеному акті податковий орган посилається на порушення позивачем ст.1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»; пп.9.12.2 п.9.12 ст.9 Закону України «Про податок з і доходів фізичних осіб»; пп.2.3.1 п.2.3 ст.2, пп.7.2.8 п.7.2, пп.7.3.1 п.7.3 ст.7, п.9.4 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість»; абз. 2 п.9 наказу ДПА України №599 від 29.10.1999 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.1999 року №752/4045 «Про затвердження Свідоцтва про сплачу єдиного податку та Порядку його видачі»; п.1 ст.9 Закону України «Про спрощену систему оподаткування»; пп. «а,в»п.19.1 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»та ст.4 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва».
На підставі вказаного акту податковим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення №0001481701/03700 від 02.04.2008 р., яким було визначено суму податкового зобов»язання з урахуванням штрафних санкцій по податку на додану вартість в розмірі 162 355,10грн. та №0001431701/03700 від 02.04.2008 р., яким було визначено суму податкового зобов'язання по податку на доходи від підприємницької діяльності та інших доходів громадян в розмірі 8 609,61 грн.
Також вбачається, що 30.10.2006 року між ТОВ «Гостинний дім»(комітент) та підприємцем ОСОБА_1 (комісіонер) укладено договір комісії №К-2 на продаж товару, згідно якого комітент доручає комісіонеру реалізувати належний йому на праві власності товар, за що сплачує комісіонеру винагороду, розмір якої погоджується сторонами.
Комісійна винагорода за виконання умов вказаного вище договору перераховувалась комітентом на рахунок комісіонера, що підтверджується доказами, які знаходяться в матеріалах справи.
Право власності на отриманий комісіонером товар, належить комітенту -ТОВ «Гостинний дім», що передбачено п.1.4 спірного договору.
З огляду на викладене, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний адміністративний суд, задовольняючи позов виходили з того, що позивач не здійснював продаж продукції, а виконував комісійну діяльність, тобто виручкою підприємця в першому кварталі 2007 слід вважати тільки суму коштів у розмірі 108 097 грн., так як вона є комісійною винагородою в розумінні приписів ст.1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», яка не перевищує розмірі 500 тис. гривень.
З такими висновками судів в повній мірі погодитись не можна, оскільки судами не було з'ясовано всіх обставин у справи, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з статтею 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.
Пунктом 4 статті 1 вказаного Указу передбачено, що під терміном виручка від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) слід вважати суму, яка фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).
У разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу), що передбачено статтею 5.
З огляду на зазначене, для правильного вирішення спору необхідно з'ясувати загальний розмір виручки позивача в розумінні п.4 ст.1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва».
При цьому, судам слід звернути увагу на те, що загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), що перевищує допустимий розмір для платників єдиного податку; здійснення операцій або укладання угод на суму, що перевищує допустимий розмір для підприємців -платників єдиного податку; перевищення обсягу виручки, максимально встановленого для платників єдиного податку; недотримання форми розрахунків -передбачають перереєстрацію платника єдиного податку платником податків на загальних підставах. Недотримання строків такої перереєстрації тягне за собою встановлену законом відповідальність.
Колегія суддів наголошує на тому, що суд постановляє ухвалу про закінчення з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами тільки після того, як проведено всі дії, необхідні для повного та всебічного з'ясування обставин справи, перевірено всі вимоги та заперечення осіб, які беруть участь у справі, та вичерпано всі можливості збирання й оцінки доказів.
Таким чином, судові рішення першої та апеляційної інстанції не можна визнати законними та обґрунтованими, оскільки вони постановлені на підставі неповно з'ясованих обставин у справі.
Зазначене свідчить про порушення судами вимог статті 159 КАС України, якою передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим -рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
При новому розгляді справи суду слід врахувати зазначене, а також те, що згідно з частиною 1 статті 138 КАС предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення у справі.
Відповідно до частини 2 статті 227 КАС підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 210, 211, 220, 221, 227, 231 та ч.5 ст.254 КАС України, колегія -
Касаційну скаргу ДПІ у Косівському районі Івано-Франківської області задовольнити частково, постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.06.2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2008 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня їх відкриття.
Головуючий:/підпис/_______________________Т.М. Шипуліна
Судді:/підписи/_______________________Л.І. Бившева
_______________________М.І. Костенко
_______________________Н.Є. Маринчак
_______________________Є.А. Усенко