61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)
17 березня 2010 р. Справа № 2-а-2079/09/2029
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Сіренко О.І.
Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А.
за участю секретаря судового засідання Мельник А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1, Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзеському районі м. Харкова на постанову Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 27 листопада 2009 р. по справі № 2-а-2079/09/2029
за позовом ОСОБА_1 < Список > < Текст >
до Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Харкова < Текст >
про зобов'язання вчинити певні дії,
Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 27 листопада 2009 року позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Харкова ( далі по тексту УПФУ в Орджонікідзевському районі м. Харкова) про зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність УПФУ в Орджонікідзевському районі м. Харкова щодо нездійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року відповідно до ст.ст. 50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-ХІІ від 28.02.1991 р. ( далі по тексту - Закон України - №796).
Зобов'язано УПФУ в Орджонікідзевському районі м. Харкова здійснити перерахунок та виплату пенсії по інвалідності ОСОБА_1, починаючи з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року відповідно до ст.ст. 50,54 Закону України №796 у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, визначених ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язано УПФУ в Орджонікідзевському районі м. Харкова здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1, починаючи з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії ІІ групи інвалідності відповідно до ст.ст. 50,54 Закону України №796 у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком, визначених ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Позивач, не погодившись з постановю суду першої інстанції подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права просив суд апеляційної інстанції перглянути резолютивну частину постанови Орджонікідзевського районного суду м. Харкова, та постановити законний судовий висновок, яким повністю задовольнити обгрунтовані позовні вимоги позивача щодо зобов"язання відповідача здійснити перерахунок належних державної та додаткової пенсій саме з тої дати, яка зазначена в позовних вимогах, тобто з 01.01.2005 року.
В обгрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції, дослідивши всі матеріали справи, зробив правільні висновки, але в резолютивній частині помилково не задовольнив всі без винятку обгрунтовані позовні вимоги. А саме суд повинен був задовольнити позовні вимоги 0 01.01.2005 р., як було зазначено в заяві позивачем.
Відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм чинного законодавства, що діє в системі пенсійного забезпечення, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд постанову Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 27 листопада 2009 року скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що при винесенні судового рішення судом першої інстанції не враховано, що позивач отримує пенсію відповідно до Закону України №796, а отже підстави для застосування норм ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» при визначенні розміру пенсії позивачу відсутні, оскільки мінімальний розмір пенсії за віком у розмірі прожиткового мінімуму застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно даного Закону.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши позивача, представника позивача, перевіривши в межах апеляційних скарг рішення суду першої інстанції, доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач, в межах уточнених позовних вимог, має право на отримання державної пенсії в розмірі передбаченому ч.4 ст. 54 та додаткової пенсії відповідно до ч.1 ст. 50 Закону України №796, а відповідач неправомірно відмовив у проведенні перерахунку даних пенсій.
Колегія суддів погоджується з даним висновком суду, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду, що ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи та віднесений до І категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується доданими до справи копіям посвідчення серії НОМЕР_1 та довідкою МСЕК серії ХАР - 03 № 046499 (а.с. 3,4). Має право на отримання державної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю відповідно до Закону України № 796.
Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя та здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення визначені та закріплені в Законі України №796.
Відповідно до ст. 49 Закону України №796 пенсії особам, віднесеним до категорій 1 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до п. 4, ст. 54 Закону України №796 у всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсії за віком.
Згідно ч.1 ст. 50 Закону України №796 особам, віднесеним до І категорії призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірах: інвалідам ІІ групи -75 % мінімальної пенсії за віком.
Законом України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” зазначені положення Закону були змінені.
Так, відповідно до п. 28 Розділу ІІ Закону особам, віднесеним до категорії 1, інвалідам II групи призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 20 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;
У всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році: по II групі інвалідності - 200 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року положення п. 28 Розділу ІІ Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” були визнані неконституційними.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення втрачають чинність з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Тобто, дія рішення Конституційного Суду України є перспективною та не поширюється на відносини, що виникли, змінилися чи припинилися до винесення судом відповідного рішення.
Тобто, відповідач в період з 01.01.2008 р. по 21.05.2008 р. діяв відповідно до положень Закону, в рамках наданих повноважень.
Враховуючи викладене, починаючи з 22 травня 2008 року діяли положення Закону України №796 в редакції Закону України від 09.07.2007 року.
З урахуванням вище викладеного, колегія суддів прийшла до висновку, щодо протиправності дій відповідача в період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року по нарахуванню та виплаті позивачу пенсій у відповідності до статей 50, 54, 67 Закону України №796, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності положень Закону України “Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, ці норми втратили чинність та не підлягали застосуванню.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що при обчисленні державної та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, розмір мінімальної пенсії за віком розраховується виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” та щодо неприйняття посилання відповідача на постанови Кабінету Міністрів України № 654 від 16 липня 2008 року “Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян”, № 530 від 28 травня 2008 р. “Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”, як на підставу визначення розміру пенсії.
Відповідно до п.6 ч.1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Пунктом 2, 3 статті 116 передбачено, що Кабінет Міністрів України повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини, громадянина, забезпечувати проведення політики , зокрема в сфері соціального захисту.
Зазначене свідчить, що Кабінет Міністрів України не наділений повноваженнями щодо встановлення розмірів пенсій.
Враховуючи, що положення зазначених постанов, встановлюють менший, ніж Закон України № 796, розмір державної пенсії та додаткової пенсії для осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, вони є такими, що суперечать положенням Закону та Конституції України, а отже не підлягають застосуванню.
Так, згідно з ч. 4 ст. 9 КАС Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Вихідним критерієм розрахунку пенсії передбаченої ч.4 ст. 54 та ч.1 ст. 50 Закону України №796 є мінімальна пенсія.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що для визначення розміру мінімальної пенсії застосуванню підлягають положення ч.1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, згідно якого мінімальний розмір пенсії встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. В свою чергу, прожитковий мінімум встановлюється Законом України про державний бюджет на відповідний рік.
Згідно статті 58 Закону України від 28.12.2007 № 107-УІ "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" затверджено на 2008 рік прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня -481 гривня, з 1 липня - 482 гривні, з 1 жовтня - 498 гривень.
Посилання УПФУ в Орджонікідзевському районі м. Харкова на те, що положення Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” не поширюються на позивача у зв'язку з тим, що останній отримує пенсію відповідно до Закону України №796 є помилковим.
Законодавча невизначеність порядку обчислення розміру мінімальної пенсії за віком з метою реалізації ч. 4 ст. 54 та ч.1 ст.50 Закону України № 796 не може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, адже відповідно до ч. 4 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
Згідно ч. 7 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).
Враховуючи, що Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” є єдиним Законом, який дає визначення мінімальної пенсії за віком при розрахунку пенсії необхідно застосовувати саме положення ч. 1 ст. 28 даного Закону.
Посилання позивача в апеляційній скарзі на безпідставність не задоволення судом його позовних вимог в повному обсязі та зобов"язання відповідача проведення перерахунку та виплати пенсій, відповідно до положень ч.4 ст. 54 та ч.1 ст. 50 Закону України №796 з 01.01.2005 р. є безпідставними виходячи з наступного.
Позивачем в процесі судового розгляду неодноразово уточнювалися позовні вимоги. Останнє уточнення позовних вимог було викладене позивачем у заяві, яка написана власноручно ОСОБА_1, 27 листопада 2009 року, в якому він просив суд зобов"язати відповідача провести перерахунок пенсій з 01.01.2008 р. по 31.12.2008 р.( а.с.32).
Враховуючи вище викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що суд першої інстанції вірно вирішив спір, в межах заявлених позовних вимог, а тому підстави для скасування постанови суду в зв"язку з не розглядом всіх позовних вимог відсутні.
З огляду на вищезазначене, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.
Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ч. 2 Закону України № 1691-VI , ст. 160, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги ОСОБА_1, Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзеському районі м. Харкова залишити без задоволення.
Постанову Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 27 листопада 2009 року по справі № 2-а-2079/09/2029 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двох місяців шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України в порядку цивільного судочинства.
Головуючий суддя (підпис) Сіренко О.І.
Судді (підпис)
(підпис) Любчич Л.В. Спаскін О.А.
ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Любчич Л.В.
Повний текст ухвали виготовлений 19.03.2010 р.