61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)
24 лютого 2010 р. Справа № 2-а-793/09/1602
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Сіренко О.І.
Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А.
за участю секретаря судового засідання Дерев'янко А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Управління Пенсійного фонду України у Великобагачанському районі Полтавської області, ОСОБА_1 на постанову Великобагачанського районного суду Полтавської області від 05 жовтня 2009 р. по справі № 2-а-793/09/1602
за позовом ОСОБА_1 < Список > < Текст >
до Управління Пенсійного фонду України у Великобагачанському районі Полтавської області < Текст > < 3 особи > < 3 особа > < за участю > < Текст >
про перерахунок та нарахування пенсії по інвалідності, що настала із-за каліцтва внаслідок Чорнобильської катастрофи,
Постановою Великобагачанського районного суду Полтавської області від 5 жовтня 2009 року частково задоволено позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Великобагачанському районі Полтавської області ( далі по тексту - УПФУ у Великобагачанському районі Полтавської області) про перерахунок та нарахування пенсії по інвалідності, що настала із-за каліцтва внаслідок Чорнобильської катастрофи, у зв'язку зі зміною розміру мінімальної пенсії за віком.
Визнано протиправною бездіяльність УПФУ у Великобагачанському районі Полтавської області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку призначеної та додаткової пенсії.
Зобов'язано УПФУ у Великобагачанському районі Полтавської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-ХІІ від 28.02.1991 р. ( далі по тексту - Закон України №796) в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 24 липня 2009 року по 5 жовтня 2009 року (день винесення постанови суду) та провести відповідні виплати.
Зобов'язано УПФУ у Великобагачанському районі Полтавської області здійснити перерахунок додаткової пенсії ОСОБА_1 відповідно до ч. 1 ст. 50 Закону України №796 в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 24 липня 2009 року по 5 жовтня 2009 року (день винесення постанови суду) та провести відповідні виплати.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд частково скасувати постанову Великобагачанського районного суду Полтавської області від 5 жовтня 2009 року та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі, без вказівки про обмеження періоду перерахунку по 05.10.2009 року.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції необґрунтовано обмежив право позивача на отримання вірного нарахування пенсії лише певним періодом (по день ухвалення постанови суду) і тим самим порушив права, передбачені ст. 22 Конституції України.
Також апеляційна скарга на постанову Великобагачанського районного суду Полтавської області від 5 жовтня 2009 року була подана УПФУ у Великобагачанському районі Полтавської області.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначив, що постанова суду була винесена з порушенням норм права, Управління не чинило протиправної бездіяльності, діяло лише в межах чинного законодавства та не мало правових підстав для нарахування підвищення в розмірах, визначених судом першої інстанції, а тому постанову суду першої інстанції вважає необґрунтованою.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційні скарги ОСОБА_1, Управління Пенсійного фонду України у Великобагачанському районі Полтавської області не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем протиправно було відмовлено в перерахунку пенсії позивачу в розмірах передбачених ч.4 ст. 54 та ст. 50 Закону України №796. Порушені права позивача підлягають захисту по день ухвалення постанови судом першої інстанції.
Колегія суддів погоджується з даним висновком суду виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено і знайшло своє підтвердження при апеляційному розгляді, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації аварії на ЧАЕС, інвалідом ІІ групи по захворюванню пов'язаного з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, віднесений до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується доданим до справи посвідченнями серії НОМЕР_1, серії НОМЕР_2 та довідкою МСЕК серії МСЕ - № 0154039 (а. с. 8-10). Відповідно до Закону України №796 отримує державну та додаткову пенсії.
Листом УПФУ у Великобагачанському районі Полтавської області від 6 серпня 2009 року заявникові відмовлено у проведенні перерахунку пенсії відповідно до ст. 50, п. 3 ч. 4 ст. 54 Закону України № 796 ( а.с.6).
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорії зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них. соціального захисту населення визначені та закріплені в Законі України від 28.02.1991 року №796.
Відповідно до ст. 49 Закону України № 796 пенсії особам, віднесеним до категорій 1 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Згідно ст. ст. 50, 54 Закону особам, віднесеним до категорії 1 інвалідам II групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою призначається щомісячна державна пенсія у розмірі не менше 8 мінімальних пенсій за віком, додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю - процентів мінімальної пенсії за віком.
Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» зазначені положення Закону були змінені.
Пунктом 28 Розділу ІІ Закону встановлювалося, що розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати пенсії та додаткової пенсії згідно із законом про Державний бюджет України і не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами. У всіх випадках розміри пенсії для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році - інвалідів II групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими - 200 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю - 20 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року положення п. 28 Розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» були визнані неконституційними.
Відповідно до ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними Рішення Конституційного Суду України, є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Враховуючи викладене, починаючи з 22 травня 2008 року діють положення Закону України №796 в редакції закону від 09.07.2007 р. Тобто, відповідач повинен був , після звернення ОСОБА_1 24.07.2009 р., діяти відповідно до положень даного закону.
Колегія суддів зазначає, що доводи апеляційної скарги відповідача, щодо правомірності дій по нарахуванні пенсій позивачу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2002 р. № 1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету», від 16.07.2008 р. № 654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян», від 28.05.2008 р. № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», є необгрунтованими оскільки положення зазначених постанов, встановлюють менший, ніж Закон України № 796, розмір державної пенсії та додаткової пенсії для осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи є такими, що суперечать положенням вище зазначеного Закону та Конституції України, а отже не підлягають застосуванню.
Так, згідно з ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Відповідно до Конституції України закони мають пріоритет над підзаконними нормативно - правовими актами. Підзаконні нормативно-правові акти органів державної влади, в тому числі і Постанови Кабінету Міністрів України, приймаються з метою забезпечення виконання законів України та не можуть суперечити їм. У разі протиріччя між законом та підзаконним нормативно-правовим актом застосуванню підлягають положення Закону.
Вихідним критерієм для розрахунку пенсії відповідно до Закону України №796 є мінімальна пенсія.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо необхідності застосування при визначенні мінімального розміру пенсії положень ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування".
Доводи апеляційної скарги відповідача, що положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не поширюються на позивача у зв'язку з тим, що останній отримує пенсію відповідно до Закону України №796 є безпідставни. Законодавча невизначеність порядку обчислення розміру мінімальної пенсії за віком з метою реалізації ч. 4 ст. 54 Закону України № 796 не може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, адже відповідно до ч. 4 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
Згідно ч. 7 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Враховуючи, що Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є єдиним Законом, який дає визначення мінімальної пенсії за віком, то при розрахунку пенсії необхідно застосовувати саме положення ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до положень ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Прожитковий мінімум встановлюється Законом України «Про державний бюджет на 2009 рік». Так, статтею 54 Закону встановлено, що у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року.
А саме, прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в розмірах, для осіб, які втратили працездатність встановлений з 1 жовтня - 498 гривень.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги позивача пронеправомірне задоволення позовних вимог щодо перерахунку державної та додаткової пенсій з зазначенням кінцевої дати періоду перерахунку - по 05.10.2009 року з наступних підстав.
Враховуючи, що компетенція суду поширюється тільки на захист порушених прав, свобод та інтересів відповідних осіб, суд не може вирішувати питання на майбутнє, тобто здійснювати захист права, яке ще не порушено.
Отже, висновок суду першої інстанції про обмеження періоду проведення перерахунку пенсій позивачу днем винесення постанови суду є обґрунтованим.
З огляду на вищезазначене, колегія суддів прийшла до висновку, що постанова Великобагачанського районного суду Полтавської області від 5 жовтня 2009 року винесена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, а тому підстав для її скасування немає.
Вище зазначені доводи апеляційних скарг позивача та відповідача є безпідставними і висновків суду не спростовують, а тому апеляції задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги Управління Пенсійного фонду України у Великобагачанському районі Полтавської області, ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Великобагачанського районного суду Полтавської області від 5 жовтня 2009 року по справі № 2-а-793/09/1602 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя < підпис > Сіренко О.І.
Судді < підпис >
< підпис > Любчич Л.В. Спаскін О.А.
< Список > < Текст >
Повний текст ухвали виготовлений 01.03.2010 р.