61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)
08 лютого 2010 р. Справа № АС-53/14-09/5023
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Мельнікової Л.В.
Суддів: Подобайло З.Г. , Григоров А.М.
за участю секретаря судового засідання Співак О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ДП завода "Електроважмаш" на постанову Господарського суду Харкiвської областi від 22.04.2009р. по справі № АС-53/14-09/5023
за позовом Державного підприємства завода "Електроважмаш" < Список > < Текст >
до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові < Текст > < 3 особи > < 3 особа > < за участю > < Текст >
про визнання недійсним рішення,
Позивач, ДП завод «Електроважмаш» звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить визнати недійсним рішення спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові про застосування штрафних санкцій № 0000880811/0 від 21.07.2006 р. (та відповідно повторні рішення №0000880811/1, № 0000880811/2 та 0000880811/3).
Посилається на незаконність прийняття рішень у зв'язку з відсутністю встановлених перевіркою порушень ст.ст. 1,2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» .
Постановою господарського суду Харківської області від 22 квітня 2009 р. у справі № АС-53/14-09 (н.р. АС-27/105-07) в задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, ДП завод «Електроважмаш», надіслав апеляційну скаргу, вважає прийняте рішення суду незаконним, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права та просить постанову суду скасувати, прийняти нову, якою його позов задовольнити.
Представник підприємства підтримав доводи та обґрунтування апеляційної скарги.
Представник СДПІ проти задоволення апеляційної скарги заперечую, вважає постанову прийнятою з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
З матеріалів справи вбачається, що актом планової виїзної перевірки №1175/40-018/00213121 від 07.07.2006р. ДП завод «Електроважмаш» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства та іншого законодавства за період 01.07.2004р. по 01.07.2003р. було встановлено порушення ст.ст. 1,2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», п. 1 ст.9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», ст.1 Указу Президента України «Про невідкладні заходи по поверненню в Україну валютних цінностей, які незаконно знаходяться за її межами» .
На підставі вказаного акту перевірки СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000880811/0 від 21.07.2006 р. на суму 734897,79 грн. у вигляді пені на підставі ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» по контрактам з нерезидентами ТОВ «Курс» у розмірі 255554,05 грн., фірмою «АББ Швейцарія ЛТД» у розмірі 262762,04 грн., ЗАТ «Торговий дім «Ясногірський машинобудівний завод» у розмірі 207165,01 грн., ТОВ «Рибінсккабель» у розмірі 0,16 грн., ТОВ підприємство «Цветметдеталь» у розмірі 8432,53 грн. та на підставі п.п.2.7 п.2 «Положення про валютний контроль», п.п.2.4 п.2, п.п.3.1 п.3 «Порядку застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства» штрафну санкцію у розмірі 1020,0 грн.
Підприємством відповідно ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» вказане рішення оскаржувалось . Первинна скарга до відповідача та повторна скарга до ДПА в Харківській області залишились без задоволення, а рішення без змін та СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові були прийняті і направлені позивачу рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000880811/1 від 15.09.2006 р. , № 0000880811/2 від 04.12.2006 р. , кожне на суму 734897,79 грн.
За результатами розгляду повторної скарга підприємства до ДПА України , остання скасувала рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові № 0000880811/0 від 21.07.2006 р. на суму штрафу у розмірі 340,0 грн. за порушення порядку декларування валютних цінностей та іншого майна і відповідачем прийнято і направлено позивачу рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000880811/3 від 20.02.2007 р. на суму 734557,79 грн.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що до ДП заводу «Електроважмаш» була правомірно застосована штрафна санкція в сумі 734557,79 грн. за порушення розрахунків в іноземній валюті.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу, постанову суду першої інстанції , колегія суддів частково не погоджується з таким рішенням суду та вважає про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.94р. №185/94-ВР в редакції Закону України від 15 червня 2004 року N 1766-IV, що діяла на момент виникнення спірних відносин (далі Закон № 185/94-ВР), виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується.
Статтею 2 Закону №185/94-ВР передбачено, що імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України.
При застосуванні розрахунків щодо імпортних операцій резидентів у формі документарного акредитиву термін, передбачений частиною першою цієї статті, діє з моменту здійснення уповноваженим банком платежу на користь нерезидента.
Згідно ст.4 Закону №185/94-ВР порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.
У разі прийняття судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом термінів, передбачених експортно-імпортними контрактами, терміни, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.
1. Щодо порушення ст.1 Закону №185/94-ВР.
Перевіркою встановлено, що позивачем укладено договір №71/04 від 27.09.2004р. з нерезидентом ТОВ «Курс» м. Москва на поставку продукції - вертикальних синхронних електродвигунів на суму 1800000 доларів США.
На виконання умов договору ДП завод «Електроважмаш» на користь ТОВ «Курс» здійснило відвантаження продукції на суму 938 437, 0 доларів США згідно ВМД № 410184 від 28.01.05р., № 410185 від 28.01.05р. Граничний термін надходження валютної виручки за поставлену продукцію з урахуванням встановлених строків розрахунків 28.04.2005 року, зарахування коштів на валютний рахунок позивача частково відбувалось з 04.05.05 по 23.06.05р., тобто частково валютна виручка надійшла з порушення граничних термінів розрахунків (90 днів), встановлених ст.1 Закону №185/94-ВР.
У зв'язку з таким порушенням СДПІ нарахувала пеню за період з 28.04.2005 року по 23.06.2005 року у розмірі 255554,05 грн.
Відмовляючи у задоволенні вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що СДПІ ВПП у м. Харкові за порушення граничних термінів розрахунків (90 днів) надходження валютної виручки правомірно була застосована пеня у розмірі 255554, 05 грн.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає за необхідне її скасувати в цій частині відповідно положень ст. 202 КАС України , оскільки штрафні санкції за порушення законодавства про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті у вигляді пені не є податковим зобов'язанням в розумінні Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» .
Вичерпний перелік податків і зборів (обов'язкових платежів) визначено у ст.ст. 14 та 15 Закону України «Про систему оподаткування». Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» не є законом з питань оподаткування у сфері зовнішньоекономічної діяльності, а тому штрафні (фінансові) санкції за порушення законодавства про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті, як один із видів податків та зборів не передбачені.
Зі змісту ст.238 Господарського кодексу України санкції передбачені за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності є адміністративно-господарськими санкціями. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.
Відповідно ст. 250 Господарського кодексу України, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Так, граничний термін надходження валютної виручки по договору № 74/04 від 27.09.2004 р. між ДП завод «Електроважмаш» та ТОВ «Курс» - 28.04.2005 р. , а рішення № 0000880811/0 про застосування штрафних санкцій за порушення законодавства про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті було винесено відповідачем 21.07.2006р., тобто з порушенням вимог ст. 250 ГКУ, оскільки з моменту порушення минуло більше одного року, тому пеня відповідачем нарахована неправомірно, що безпідставно не враховано судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення.
У зв'язку з вищенаведеним доводи апеляційної скарги є правомірними, апеляційна скарга в цій частині підлягає задоволенню, а рішення СДПІ скасуванню на суму пені у розмірі 255553,25 грн.
2. Щодо порушення ст.2 Закону №185/94-ВР, колегія суддів зазначає наступне.
З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та нерезидентом фірмою «АББ Швейцарія ЛТД» (нерезидент, м. Баден. Швейцарія) укладено контракт № АВВ-ЕТМ -90633С -15-05 -2003 від 16.03.2004р. на поставку обладнання для автоматичного збудження турбогенератора на суму 2129536,0 швейцарських франків.
На виконання умов контракту позивач 01.06.2005р. здійснив перерахування грошових коштів у розмірі 1163434 швейцарських франків. Граничний термін надходження імпортної продукції з урахуванням встановленого строку розрахунків (90 днів) - 30.08.2005р.
В ході перевірки СДПІ врахована надана підприємством індивідуальна ліцензія НБУ №226 від 03.03.2006р. на перевищення законодавчо встановлених строків розрахунків за імпортною операцією по цьому контракту строком дії з 31.08.2005р. по 27.10.2005р. Отримання вказаної ліцензії зумовлено тим, що під час приймання товару виявилась необхідність його модифікації.
СДПІ вважає, що станом на 28.10.2005р. ввезення товарів на митну територію України не відбулося та зазначає, що поставка продукції була здійснена з порушенням законодавчо встановлених термінів 15.11.2005р. про що свідчить вантажно - митна декларація № 452624 від 01.12.2005р., тобто, враховуючи строк перевищення законодавчо встановлених строків, який зазначений у індивідуальній ліцензії НБУ № 226 від 03.03.2006р., позивачем було порушено ст.2 Закону №185/94-ВР та ввезення товарів на митну територію України по вищезазначеному імпортному контракту відбулось з простроченням на 19 днів, у зв'язку з чим нарахована пеня за період з 28.10.2005 р. по 15.11.2005 р. у розмірі 262762,04 грн.
Тобто, колегією суддів встановлено, що СДПІ граничним терміном надходження імпортної продукції по ВМД № 452624 від 01.12.2005р. вважає 15.11.205 року згідно штампу Ягодинської митниці «Під митним контролем».
Відмовляючи у задоволені позову в цій частині, суд першої інстанції погодився з таким нарахуванням пені відповідачем та не взяв до уваги доводи позивача щодо відсутності порушень ст. 2 Закону №185/94-ВР з посиланням на те, що відповідно до акту приймання-передачі від 25.10.2005р . до цього контракту право власності на товар перейшло від продавця до ДП завод «Електроважмаш» 25.10.2005р., оскільки оформлення акта приймання-передачі між позивачем та стороною, з якою було укладено імпортний контракт не означає фактичне ввезення товарів через митну територію України.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду щодо правильності нарахування податковим органом пені за період з 28.10.2005 року по 15.11.2005 року та неприйняттям доводів позивача з посиланням на акт прийому- передачі від 25.10.2005 р., оскільки товар згідно контракту № АВВ-ЕТМ -90633С -15-05 -2003 від 16.03.2004р. перетнув Ягодинську митницю України 15.11.2009 р., підтвердженням чого є відмітка Ягодинської митниці «Під митним контролем» на товаро-супровідних документах, які є невід'ємною частиною контракту.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»від 16.04.1991 р. № 959-ХІІ, моментом здійснення експорту (імпорту) є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.
Відповідно до ст. 6 Митного кодексу України, межі митної території України є митним кордоном України, який збігається з державним кордоном України.
Статтею 43 Кодексу передбачено, що митний контроль здійснюється в разі ввезення товару на митну територію України (фактичне перетинання митного кордону) та розпочинається з моменту перетинання товаром митного кордону України. Товар, що перебуває під митним контролем, є фактично ввезеним на митну територію України, тобто таким, що перетнув митний кордон. Факт і дату такого перетину посвідчує штамп «Під митним контролем»на товаросупровідних документах з відповідною датою 15.11.2005 р.
Дійсно, дата оформлення ВМД № 452624 є 01.12.2005р., про що свідчить відповідний штамп Східної регіональної митниці на яку з Ягодинської митниці був направлений товар, але дата оформлення вантажної митної декларації не завжди збігається з датою фактичного переходу права власності на товар , оскільки сама ВМД є документом, що підтверджує права особи на розміщення товарів у заявленому митному режимі і права та обов'язки зазначених у ній осіб щодо здійснення ними відповідних фінансових, господарських та інших операцій (п. 8 «Положення про вантажну митну декларацію», затвердженого постановою КМ України від 09.06.1997 р. № 574).
Для встановлення дати імпорту з метою практичного застосування статті 2 Закону №185/94-ВР слід керуватися нормами валютного, митного законодавства та законодавчими актами, якими регулюється зовнішньоекономічна діяльність, оскільки нормами цього Закону не передбачено конкретної дати надходження товарів по імпорту, яка застосовується для відрахування 90-денного терміну розрахунків.
За таких обставин пеня за період з 28.10.2005 р. по 15.11.2005 р. у розмірі 262762,04 грн. нарахована правомірно, постанова суду першої інстанції законною в цій частині, а доводи апеляційної скарги є безпідставними.
З матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що ДП завод «Електроважмаш» укладено з нерезидентом -ЗАТ «Торговий дім «Ясногірський машинобудівний завод» контракт № 643/05744449/50002 від 21.03.2005р. на поставку електронасос них агрегатів.
Згідно вказаного контракту 29.07.05 р. позивач перерахував нерезиденту кошти у розмірі 3639600,0 руб. РФ. Граничний термін надходження імпортної продукції з урахуванням встановленого строку розрахунків (90 днів) - 27.10.2005р.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що станом на 28.10.2005 р. ввезення товарів на вказану суму на митну територію України не відбулося, але СДПІ було враховано прийняття 11.02.2006р. Арбітражним судом м. Москви позовної заяви позивача до ЗАТ «Торговий дім «Ясногірський машинобудівний завод» про виконання зобов'язань, передбачених контрактом та стягнення пені за прострочення поставки продукції, тому СДПІ ВПП у м. Харкові була правомірно нарахована підприємству пеня лише за період з 28.10.06 р. (з дня коли фактично повинно було бути ввезення товарів на митну територію України) по 11.02.06р. (по день прийняття позовної заяви Арбітражним судом м. Москви) у розмірі 207165,01 грн.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в цій частині, суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставність вимог та правомірність нарахування пені у розмірі 207165,01 грн.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки суд дійшов правильного висновку про те, що такі дії відповідача відповідають встановленим перевіркою обставинам та положенням ст. 4 Закону №185/94-ВР, а відповідно положень ст. 200 КАС України підстав для скасування постанови суду в цій частині не має.
Доводи апеляційної скарги з посиланням та те, що станом на 31.12.2005 р. контракт припинив свою дію (п. 8.3 контракту), а отже, сторони контракту вже не були пов'язані договірними зобов'язаннями (зобов'язання з поставки чи оплати продукції) і з боку позивача не існувало порушення термінів, передбачених ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», а застосування пені за порушення позивачем термінів, передбачених наведеною статтею, суперечить вимогам діючого законодавства є безпідставними, оскільки Закон №185/94-ВР не звільняє від відповідальності у вигляді сплати пені за порушення строків розрахунків, якщо контракт припинив свою дію.
Доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними.
З матеріалів справи вбачається та правильно встановлено судом першої інстанції, що позивачем з ТОВ «Рибінськкабель» (нерезидент, м. Рибінськ, Росія) укладено контракт №183 від 14.06.2005р. на поставку кабельної провідникової продукції, на виконання умов зазначеного контракту ДП завод «Електроважмаш» здійснено перерахування грошових коштів у розмірі 73728,53 руб. РФ: 17.06.2005р. на суму 27023,33 руб. РФ , граничний термін надходження імпортної продукції з урахуванням законодавчо встановленого строку розрахунків (90 днів)- 15.09.2005р. та перерахував 13.10.2005р. на суму 46705,20 руб. РФ. , граничний термін надходження імпортної продукції 11.01.2006р.
Продукція - дріт вивідний було ввезено на митну територію Україну у законодавчо встановлені строки на загальну суму 73436,81 руб. РФ. , але перевіркою встановлено, що перерахування грошових коштів нерезиденту було у розмірі 73728,53 руб. РФ, а ввезення товару на митну територію України на 291,72 грн. менше ніж перераховано коштів, тобто підприємством зайво була сплачена зазначена сума. Повернення від ТОВ «Рибінськкабель» зайво перерахованих грошових коштів позивачем у розмірі 291, 72 руб. РФ було здійснено з порушенням законодавчо встановлених термінів розрахунків, а саме 12.01.2006р.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в цій частині, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що повернення грошових коштів відбулось з простроченням на 1 день, а тому позивачу була правомірно нарахована пеня відповідно до ст.4 Закону №185/94-ВР за 12.01.2006 р. у розмірі 0, 16 грн.
Колегія погоджується з рішенням суду в цій частині , зазначає про відсутність підстав для його скасування відповідно положень ст. 200 КАС України та безпідставність доводів апеляційної скарги.
Також з матеріалів справи вбачається, що ДП завод «Електроважмаш» укладено з ТОВ «Підприємством «Цветметдеталь» (нерезидент) контракт №24/03 від 18.08.2005р. на поставку кольорового прокату.
На виконання умов зазначеного контракту ДП завод «Електроважмаш» здійснено перерахування грошових коштів у розмірі 3540058,24 руб. РФ: 25.08.2005р. на суму 606208,0 руб.РФ (граничний термін надходження імпортної продукції з урахуванням встановленого строку розрахунків (90 днів)-23.11.2005р.), 29.09.2005р. на суму 331620,0 руб. РФ (граничний термін надходження імпортної продукції 28.12.2005р.), 05.10.2005р. на суму 531123,89 руб. РФ (граничний термін надходження імпортної продукції 03.01.2006р.), 13.10.2005р. на суму 219266,35 руб. РФ (граничний термін надходження імпортної продукції 11.01.2006р.),17.10.2005р. на суму 606208,0 руб. РФ (граничний термін надходження імпортної 15.01.2006р.).
Продукція, а саме прокат кольорових металів, було ввезено на митну територію Україну у законодавчо встановлені строки на суму 3328736,62 руб. РФ., ввезення на митну територію України товару за імпортним контрактом на суму 211321, 62 руб. РФ. не відбулось.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в цій частині, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог та правильне нарахування СДПІ пені за затримку в надходженні імпортної продукції у розмірі 8432,53 грн. за період з 16.01.2006 р. по 31.03.2006 р.(останній день перевірки), оскільки за вказаний період підприємством допущено порушення Закону №185/94-ВР .
Доводи апеляційної скарги з посиланням на те, що за умовами контракту № 24/03 від 18.08.2005 р. з ТОВ Підприємством «Цветметдеталь» та контракту № 183 від 14.06.2005 р. з ТОВ «Рибінськкабель» вони регулюються російським законодавством (п. 10.1. та 9.1. контрактів) та те, що затримка в надходженні валютної виручки та імпортної продукції була допущена не з вини підприємства, а з вини відповідних контрагентів, не приймаються судом до уваги, оскільки Закон №185/94-ВР не звільняє резидента від відповідальності у вигляді сплати пені за порушення строків розрахунків за наявності таких обставин.
Статтею 4 вказаного Закону №185/94-ВР передбачений вичерпний перелік обставин за наявності яких терміни, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується внаслідок недотримання нерезидентом термінів, передбачених експортно-імпортними контрактами.
Таких доказів позивачем не надано судам ані першої, ані апеляційної інстанції.
Колегія погоджується з рішенням суду в цій частині , зазначає про відсутність підстав для його скасування відповідно положень ст. 200 КАС України та безпідставність доводів апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах доводів апеляційної скарги.
Підприємство не навело доводів в апеляційній скарзі щодо неправомірності застосування СДПІ штрафних санкцій на підставі Положення про валютний контроль та Порядку застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства, тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції в частині застосування штрафу в розмірі 680,0 грн. не має.
З наданих суду апеляційної інстанції пояснень представника апелянта таких доводів не наводилось і у суді першої інстанції, тобто фактично підприємство рішення відповідача не оскаржує в цій частині.
Оскільки СДПІ , ДПА в Харківській області, ДПА України розглянули скарги підприємства на рішення в межах ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ та у зв'язку з частковим скасуванням ДПА України рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000880811/0 від 21.07.2006 р. на суму 734897,79 грн. у вигляді штрафу на 340,0 грн. та прийняття і направлення позивачу рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000880811/3 від 20.02.2007 р. на суму 734557,79 грн. попередні рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000880811/1 від 15.09.2006 р. , № 0000880811/2 від 04.12.2006 р. кожне на суму 734897,79 грн. , у відповідності до ст. 6 Закону № 2181-ІІІ є відкликаними, тобто вимоги щодо скасування недіючих рішень є необгрунтованими.
На підставі наведеного , колегія суддів вважає за необхідне частково скасувати постанову суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним рішення Спеціалізованої податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Харкові №0000880811/3 від 20.02.2007р. в частині нарахування пені за період з 28.04.2005 р. по 23.06.2005 р. по контракту з ТОВ «Курс», а в іншій частині постанова суду першої інстанції ухвалена з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до ст.200 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції в цій частині - без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198,200,202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державного підприємства заводу "Електроважмаш" задовольнити частково.
Постанову господарського суду Харківської області від 22.04.2009 р. скасувати в частині відмови у задоволенні позову про визнання недійсним рішення Спеціалізованої податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Харкові №0000880811/3 від 20.02.2007р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 518315,29 грн.
В цій частині прийняти нову постанову, якою позов ДП заводу "Електроважмаш" задовольнити.
Визнати недійсним рішення Спеціалізованої податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Харкові №0000880811/3 від 20.02.2007р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 518315,29 грн.
В іншій частині постанову господарського суду Харківської області від 22.04.2009 р. залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя < підпис > Мельнікова Л.В.
Судді < підпис >
< підпис > Подобайло З.Г. Григоров А.М.
ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Подобайло З.Г.
Повний текст постанови виготовлений 15.02.2010 р.