Справа: № 16/89 (2-а-12531/08) Головуючий у 1-й інстанції: Кишинський М.І.
Суддя-доповідач: Мельничук В.П.
Іменем України
"08" червня 2010 р.
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого-судді: Мельничука В.П.
суддів: Шведа Е.Ю., Попович О.В.,
при секретарі: Плаксі В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 квітня 2009 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Солекс» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва про визнання нечинним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -
У листопаді 2008 року Приватне підприємство «Солекс» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва про визнання нечинним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій. Свої вимоги мотивує тим, що вважає неправомірним рішення відповідача від 30.10.2008 року, оскільки можливість обліку розрахункової операції одночасно з її здійсненням внаслідок неоснащення гральних автоматів запам'ятовуючими пристроями (фіскальною пам'яттю) не може бути підставою для притягнення до відповідальності. Просить визнати вказане рішення протиправним і скасувати.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 квітня 2009 року позов задоволено частково. Визнано рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 30.10.2008 року № 0004932330/0 Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва в частині нарахування штрафних санкцій в сумі 4080,00 грн. недійсним. В решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, Державна податкова інспекція у Святошинському районі м. Києва подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та просить прийняти нову, якою відмовити повністю у задоволенні позову.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а постанова суду - частковому скасуванню з наступних підстав.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 198, пункту 4 частини 1 статті 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Судом першої інстанції встановлено, що працівниками Державної податкової інспекції у Тячівському районі Закарпатської області проведено перевірку господарської одиниці - залу гральних автоматів позивача за адресою Закарпатська область, смт. Солотвино, вул. Мозгового, 35. В ході перевірки було встановлено порушення п. 1, п. 9 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Перевіркою встановлено проведення розрахункових операцій через незареєстровані неопломбовані у встановленому порядку та непереведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій, а саме: в гральному залі в робочому стані знаходилось 12 гральних автоматів, по яким приймалися ставки.
По результатам перевірки було складено акт від 03.10.2008 року. На підставі вказаного акту перевірки винесено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 30.10.2008 року, яким визначено суму фінансових санкцій в розмірі 4420,00 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що редакційна фіксація в акті перевірки допущеного правопорушення в залі ігрових автоматів є недостатньою для застосування штрафних санкцій. Вказаний акт перевірки складений без достатнього доведення правопорушення, а тому не може бути належною документальною підставою для винесення оскаржуваного рішення.
З таким висновком колегія суддів не погоджується з огляду на наступне.
Аналізуючи зміст статті 2 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", колегія суддів приходить до висновку, що гральний автомат є різновидом реєстратора розрахункових операцій і в ньому мають бути реалізовані фіскальні функції. Тобто, гральний автомат має забезпечувати одноразове занесення, багаторазове зчитування і неможливість зміни підсумкової інформації про обсяг розрахункових операцій.
Статтею 11 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" визначено, що терміни переведення суб'єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2001 року № 121 термін переведення на облік розрахункових операцій із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій для здійснення діяльності з використанням гральних автоматів було встановлено на 1 липня 2002 року. В подальшому цей термін чотири рази переносився урядовими постановами: від 29.01.2003 року № 151 - до 1 липня 2003 року; від 10.12.2003 року № 1905 - до 1 липня 2004 року; від 28.10.2004 року № 1447 - до 1 липня 2005 року; від 07.06.2006 року № 803 - до 31 грудня 2006 року. Таким чином у операторів грального бізнесу було достатньо часу розробки відповідних технічних приладів починаючи з 1 червня 2000 року - дати прийняття змін до Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", яким передбачено обов'язок суб'єктів господарювання застосовувати реєстратори розрахункових операцій при здійсненні готівкових розрахунків, в тому числі, у сфері грального бізнесу.
Відповідно до п. 1, 2, 3 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.
За порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність, - у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих - послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки (п. 1 ст. 17 ЗУ «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»).
Згідно із ст. 11 ЗУ «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» терміни переведення суб'єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій встановлюються Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики, Державної податкової адміністрації України та Національного банку України.
Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частина 2 статті 9 КАС України вказує, що суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз матеріалів свідчить про те, що дані відносини регулюються Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» N 265/95-ВР від 06.07.1995 року та Постановою Кабінету Міністрів України «Про терміни переведення суб'єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій» № 121 від 07.02.2001 року, пунктом 2 якої на міністерство промислової політики було покладено обов'язок забезпечити організацію розроблення автоматів з продажу товарів (послуг), які відповідатимуть необхідним вимогам, а також запам'ятовуючих пристроїв (фіскальної пам'яті) для оснащення автоматів, що вже діють.
Наказом Державної податкової адміністрації України від 01 липня 2008 року № 430 «Про затвердження Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій у новій редакції» до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій було включено комп'ютерно-касову систему «Фіскал», яка призначена для фіскалізації гральних автоматів.
Отже, з моменту включення до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій вищевказаної комп'ютерно-касової системи суб'єкти господарювання зобов'язані використовувати зазначену систему.
Крім цього, з цього часу суб'єкти господарювання не повинні вводити в експлуатацію ті гральні автомати, що не забезпечують можливості застосування цієї системи.
Як встановлено судом першої інстанції, позивач в обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що розрахунки із споживачами послуг здійснюються ним через зареєстрований, опломбований та приведений у фіскальний режим реєстратор розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів. Підтвердженням цього є Z-звіт, складений на кінець спірного робочого періоду.
Також позивач зазначав, що не має можливості обліку розрахункової операції одночасно з її здійсненням внаслідок неоснащення гральних автоматів запам'ятовуючими пристроями, оскільки профільним Міністерством не було розроблено таких пристроїв, а в державному реєстрі реєстраторів розрахункових операцій не зареєстровано жодного грального автомата, який можна було б використовувати в якості РРО. Крім цього, позивач посилається, як на причину неможливості виконання вищевказаної постанови Кабінету Міністрів України, на те, що він не є виробником гральних автоматів та не уповноважений ініціювати внесення реєстраторів розрахункових операцій до Державного реєстру.
Колегія суддів з огляду на вищевикладене зауважує, що наказом Державної податкової адміністрації України від 01 липня 2008 року № 430 «Про затвердження Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій у новій редакції», який втратив чинність у зв'язку з прийняттям Державною податковою адміністрацією України наказу від 10 вересня 2008 року № 518 до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій було включено комп'ютерно-касову систему «Фіскал», яка призначена для фіскалізації гральних автоматів. Дана система введена в експлуатацію, що вказує на об'єктивну можливість позивача виконати вимоги зазначеної постанови Кабінету Міністрів України.
За таких обставин судова колегія вважає, що вимоги викладенні в апеляційній скарзі є обґрунтованими та такими, що відповідають нормам чинного законодавства, а тому підлягають задоволенню.
Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до неправильного висновку про часткове задоволення вимог позивача.
Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції невірно надана правова оцінка обставинам справи, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню.
Керуючись ст. ст. 2, 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва - задовольнити частково.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 квітня 2009 року - скасувати в частині задоволення позовних вимог та постановити в цій частині нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог Приватного підприємства «Солекс» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва про визнання нечинним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій - відмовити.
В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 квітня 2009 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий-суддя: В.П. Мельничук
Судді: Е.Ю. Швед
О.В. Попович