< Список >
< (ВСТУПНА ТА РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА) >
13 травня 2010 р. Справа № 2а-2105/10/1870
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Соколова В.М.,
за участю секретаря - Мороз Т.М.,
представник відповідача -ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом управління праці та соціального захисту населення виконкому Роменської міської ради до відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області, третя особа: ОСОБА_4 про визнання незаконною та скасування постанови, -
Управління праці та соціального захисту населення виконкому Роменської міської ради (далі по тексту - позивач, управління ПСЗН виконкому Роменської МР) звернулось до суду з позовом до відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області, (далі по тексту -відповідач, ВДВС у Сумській області) з вимогою про визнання незаконною та скасування постанови від 15.12.2009 року про накладення штрафу в розмірі 340 грн. 00коп.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що постанова про накладення на управління ПСЗ виконкому Роменської МР штрафу за невиконання рішення суду є безпідставною, оскільки постанову суду, якою зобов'язано позивача перерахувати та виплатити на користь ОСОБА_4 (далі по тексту -третя особа, ОСОБА_4.) суму державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі встановленому законом прожиткового мінімуму для дітей віком до шести років з 09.07.2007 р. по 01.08.2008 р. не була ним виконана з причин, що не залежали від управління ПСЗН виконкому Роменської МР. Кошти на виплату допомоги позивач отримує від Головного управління праці та соціального захисту населення Сумської облдержадміністрації, яке в свою чергу отримує субвенцію від головного розпорядника коштів -Міністерства праці та соціальної політики України. Однак, розмір таких коштів не передбачений у державному бюджеті та не виділений управлінню. Зважаючи на дані обставини позивач вважає, що управління ПСЗН виконкому Роменської МР з поважних причин не мало можливості виконати рішення суду у спосіб і порядок, визначений виконавчим документом, а тому у відповідача не було правових підстав до застосування санкцій, передбачених ст. 87 Закону України «Про виконавче провадження».
Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав суду заяву, в якій справу просив розглядати у його відсутності, позовні вимоги з вищезазначених підстав підтримав у повному обсязі (а.с.55,56).
В судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги не визнав з підстав, зазначених у запереченні (а.с.47-48), дії державного виконавця, вчинені при винесенні постанови про накладення на позивача штрафу, вважає такими, що відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження», у задоволенні позову просить відмовити.
Третя особа ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилась, надала суду заперечення на позовну заяву, в якій просить у задоволенні позову відмовити (а.с.32-34).
Заслухавши повноважного представника відповідача, перевіривши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає за необхідне в задоволенні позову відмовити, виходячи з наступного.
Як встановлено в судовому засіданні та вбачається з пояснень представника відповідача, 20.11.2009 року старшим державним виконавцем підрозділу ВДВС було відкрито виконавче провадження №15979132 з примусового виконання виконавчого листа за №2-а-11/09, виданого Роменським міськрайонним судом Сумської області 29.10.2009 року про зобов'язання управління ПСЗН виконкому Роменської МР нарахувати та виплатити ОСОБА_4 суму державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі встановленому законом прожиткового мінімуму для дітей віком до шести років з 09.07.2007 р. по 01.08.2008 р. Відповідачу було запропоновано виконати зазначену постанову у строк до 26.11.2009 року, однак у встановлений термін вимоги відповідача не були виконані.
Згідно п.1, ч.2 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження»примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Відповідно до Закону України «Про державну виконавчу службу»примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, районних, міських (міст обласного значення), районних в містах відділів державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.
Стаття 5 Закону України «Про виконавче провадження»визначає обов'язок державного виконавця вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі -виконавчий документ), у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.
Згідно ч.2 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження»державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення -п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
Частиною 2 статті 76 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі добровільного невиконання без поважних причин у встановлений строк рішення суду державний виконавець застосовує до боржника штрафні санкції чи інші заходи, передбачені законодавством, і призначає новий строк виконання. Якщо після цього рішення не буде виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, а на боржника державним виконавцем накладається штраф у сумі двократного розміру витрат на проведення виконавчих дій у порядку, встановленому частиною другою статті 87 цього Закону.
Відповідно до ч.1 ст. 87 Закону України «Про виконавче провадження»у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника -фізичну особу в розмірі від двох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на боржника - юридичну особу -від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та призначає новий строк для виконання.
В судовому засіданні встановлено, що у зв'язку з невиконанням рішення суду у встановлений строк, відповідачем відповідно до ст.ст.76, 87 Закону України «Про виконавче провадження», було винесено постанову про накладення на управління ПСЗН виконкому Роменської МР від 15.12.2009 р. штрафу в розмірі 340грн. 00коп. (а.с.10).
Позивач вважає дії відповідача під час винесення постанови про накладення штрафу неправомірними, оскільки рішення суду не було виконано ним з поважних причин, а саме: через не виділення таких коштів управлінню ПСЗН виконкому Роменської МР, розмір яких не передбачений у державному бюджеті.
Дану позицію суд вважає необґрунтованою з наступних підстав.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіттям з незалежних від них обставин, а також у старості та в, інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу-існуючих прав і свобод.
Згідно ч.2,3 ст.14 КАС України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали. законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем взагалі не було вчинено ніяких виконавчих дій з метою добровільного виконання постанови Роменського міськрайонного суду: постановою Роменського міськрайсуду Сумської області було зобов'язано позивача не лише сплатити, а й нарахувати ОСОБА_4 суму державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі встановленому законом прожиткового мінімуму для дітей віком до шести років з 09.07.2007 р. по 01.08.2008 р.
Єдині дії, які були вчинені по виконанню рішення - були листи, надіслані позивачем на адресу начальника головного управління праці та соціального захисту населення виконкому Роменської міської ради за №34/03 від 08.01.2009р., №224/03 від 23.01.2009р., №480/03 від 06.02.2009р., №829/03 від 06.03.2009р., №1382/03 від 10.04.2009р., №3406/03 від 23.06.2009р., №2075/03 від 25.05.2009 року, 311 /03 від 29.01.2009 р., при цьому всі вищезазначені листи були направлені ще до відкриття виконавчого провадження (а.с.11-24).
Варто зазначити, що відсутність коштів на рахунках не позбавляла можливості позивача хоча б здійснити нарахування коштів, які підлягали для виплати ОСОБА_4., однак, жодних нарахувань позивачем станом на момент розгляду справи, управлінням ПСЗН виконкому Роменської МР не було здійснено.
Отже, посилання позивача на неможливість фактично виконати рішення суду у зв'язку з відсутністю фінансування на державному рівні та неврегульованості діючого законодавства суд вважає необґрунтованими, оскільки постанова Роменського міськрайонного суду набрала законної сили та є обов'язковою для виконання.
Крім того, слід зазначити, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена в залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органів державної влади на відсутність коштів як на причину неможливості виплатити кошти за рішенням суду, судом не приймається до уваги.
Відповідно до ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України. Крім того, згідно ч.2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Відповідно до правової позиції Європейського суду по справі Кечко проти України, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними. Органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на отримання суми державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі встановленому законом прожиткового мінімуму для дітей віком до шести років засновані на принципі юридичної визначеності. Даний принцип, як свідчить позиція Європейського Суду у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в даному випадку це виплата щорічної разової грошової допомоги, така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.
Враховуючи, що позивачем без поважних причин, всупереч п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Конституції України, не були виконані вимоги старшого державного виконавця підрозділу ВДВС з примусового виконання виконавчого листа №2-а-11/09, виданого Роменським міськрайонним судом, суд вважає, що відповідачем правомірно, у відповідності до ст. 19 Конституції України, ч.3 ст.2 КАС України та в межах повноважень, наданих йому Законом України «Про виконавче провадження», було винесено постанову про накладення на позивача штрафу в розмірі 340грн. 00коп. а тому не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.
Також, в судовому засіданні позивач наполягав на відновленні пропущеного строку для подання позовної заяви, обґрунтовуючи свою позицію тим, що управлінням праці та соціального захисту населення виконкому Роменської міської ради до суду 24.12.2009 р. була направлена позовна заява, яка ухвалою про залишення позовної заяви без руху від 25.12.2009 р. була повернута позивачу із наданням строку для усунення недоліків позовної заяви до 11.01.2010 р. За словами позивача, вказана ухвала надійшла на його адресу 25.01.2010 р., тим самим позбавивши позивача можливості своєчасно звернутися до суду.
Представник відповідача виступав проти задоволення вказаного клопотання про відновлення пропущеного строку для подання позовної заяви та наполягав на застосуванні наслідків пропуску такого строку, що передбачені ч.1 ст.100 КАС України.
Відповідно до ч.1 ст.100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна зі сторін.
Суд, дослідивши матеріали справи, керуючись ч.1 ст.100 КАС України, не вважає причину пропуску строку звернення до суду поважною. Дійсно, ухвалою суду від 25.12.2009 р. позивачу була повернута позовна заява із наданням строку для усунення недоліків позовної заяви до 11.01.2010 р. Вказана ухвала була направлена до управління праці та соціального захисту населення виконкому Роменської міської ради 27.12.2009 р. Посилання позивача на пропуск строків подання позовної заяви з причин, що від нього не залежали, а саме, через надходження вказаної ухвали на його адресу лише 25.01.2010 р., не відповідає дійсності, оскільки 06.01.2010 р. ним подане клопотання з посиланням на ухвалу суду від 25.12.2009 р. про залишення позовної заяви без руху.
Таким чином, суд дійшов висновку про необхідність відмови в задоволенні позову через пропущення процесуального строку звернення до суду.
Щодо вимоги позивача про визнання причини невиконання судового рішення Роменського міськрайонного суду по виконавчому листу №2-а-11/09 поважною, суд не вважає за можливе визнати вказаний факт з наступних підстав.
Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Статтею 17 КАС України визначена компетенція адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ. Зокрема, згідно п.4 ч.1 ст. 17 КАС України передбачено, що компетенція адміністративних судів поширюється, крім іншого, на спори за зверненнями суб'єкта владних повноважень у випадках, передбачених законом.
Предметом даної вимоги, як вбачається з матеріалів справи, є визнання причини невиконання судового рішення Роменського міськрайонного суду по виконавчому листу №2-а-11/09 поважною, тобто встановлення факту, що має юридичне значення.
Згідно п.5 ч.2 ст.234 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Таким чином, перевіривши матеріали справи, суд вважає, за необхідне закрити провадження у цій частині позовних вимог у зв'язку з тим, що дану частину вимог позивача не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
На підставі викладеного та керуючись ст.2, 5, 9,11,94, 100, 159,161,162,163,181 КАС України, суд -
В задоволенні позову управління праці та соціального захисту населення виконкому Роменської міської ради до відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області, третя особа: ОСОБА_4 про визнання незаконною та скасування постанови ВП №15979132 від 15.12.2009 р. про накладення штрафу в розмірі 340грн. 00коп. - відмовити у зв'язку з пропуском процесуального строку звернення до суду.
Закрити провадження в частині вимог управління праці та соціального захисту населення виконкому Роменської міської ради до відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області про визнання причини невиконання судового рішення Роменського міськрайонного суду по виконавчому листу №2-а-11/09 поважною.
Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня складання постанови у повному обсязі та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови складений 17.05.2010 р.
Суддя В.М. Соколов
кст постаноПовний те
Повний текст постанови складений 17.05.2010 р.кст постанови складений 17.05.2010 р. ви складений 17.05.2010 р.