< Список >
< (ВСТУПНА ТА РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА) >
25 травня 2010 р. Справа № 2а-3995/10/1870
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Соколова В.М.
за участю секретаря судового засідання- Шаповал Є.А.,
представника позивача - Чернадчука О.В.,
представника відповідача - Андрющенка В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в Ямпільському районі до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Ямпільському районі про зобов'язання вчинити дії ,-
Управління Пенсійного фонду України у Ямпільському районі (далі по тексту -позивач, УПФУ в Ямпільському районі ) звернулося до суду з позовом, в якому просить зобов'язати відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Ямпільському районі (далі по тексту -відповідач, відділення ВД ФССНВВПЗУ в Ямпільському районі ) прийняти до відшкодування витрати, понесені позивачем в березні 2010 року на виплату щомісячної державної адресної допомоги в розмірі 10878грн. 66коп. та витрати на виплату підвищення до пенсії в розмірі 601грн. 90коп., що в загальній сумі становить 11480грн. 56коп.
Свої вимоги мотивує тим, що в березні 2010 року УПФУ в Ямпільському районі були здійснені витрати на виплату та доставку пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, в тому числі: витрати на виплату щомісячної державної адресної допомоги - 10878грн. 66коп. та витрати на виплату підвищення до пенсії в розмірі 601грн. 90коп., які не були прийняті відповідачем до заліку.
Сума витрат, з якою не погоджується відділення ВД ФССНВВПЗУ в Ямпільському районі, на думку УПФУ у Ямпільському районі, повинен відшкодовувати позивачу саме відповідач, оскільки, з набранням 1 квітня 2001 року чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»(далі по тексту -Закон №1105), обов'язок відшкодування шкоди, заподіяної працівнику, внаслідок ушкодження його здоров'я при настанні страхового випадку, зокрема виплати йому пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, було покладено на Фонд страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. Даний обов'язок, зокрема, визначений статтею 21 Закону №1105.
Крім того, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач наголошує, що статтею 24 Закону №1105, передбачено обов'язок Фонду співпрацювати з фондами з інших видів соціального страхування у фінансуванні заходів, пов'язаних з матеріальним забезпеченням та наданням соціальних послуг застрахованим, у кожному конкретному випадку спільно приймаючи рішення щодо того, хто з них братиме участь у фінансуванні цих заходів.
Посилаючись на вищевказане та постанову Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 року №265 «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян»(далі по тексту -Постанова №265), позивач вважає, що щомісячна державна адресна допомога та підвищення до пенсії включаються до витрат на виплату пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, а тому, на його думку, звернення до відповідача щодо відшкодування понесених зазначених вище витрат, було правомірним.
Відповідач з позовними вимогами не погодився, виходячи з того, що стаття 21 Закону №1105 дає повний перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, однак, виплата державної адресної допомоги, яка передбачена Постановою №265 та підвищення до пенсії, не відносяться до переліку виплат для відшкодування завданої каліцтвом шкоди.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги з підстав, викладених у позові підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, на його думку ВД ФССНВВПЗУ в Ямпільському районі діяло на підставі та в межах повноважень, наданих Законом №1105, просив у задоволенні позовних вимог відмовити.
Заслухавши повноважних представників сторін, перевіривши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає за необхідне у задоволенні позовних вимог відмовити, виходячи з наступного.
В судовому засіданні встановлено, що в березні 2010 року УПФУ у Ямпільському районі 28 особам були здійснені виплати пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Відповідно до Акта щомісячної звірки відділення ВД ФССНВВПЗУ в Ямпільському районі прийняло до відшкодування понесені витрати лише в сумі 3835грн. 68коп. (а.с.6).
Сума щомісячної державної адресної допомоги в розмірі 10878грн. 66коп., а також витрати на виплату підвищення до пенсії в сумі 601грн. 90коп., не були прийняті відповідачем до заліку. Дані обставини підтверджуються поясненнями представника відповідача, копією акта щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за березень 2010 року (а.с.6), копією таблиці розбіжностей за березень 2010 року (а.с.7).
Відповідно до п.п. «г»та «д»п.1 ч.1 ст.21 Закону №1105, на чому також наголошує позивач, у разі настання страхового випадку страховик, яким є Фонд соціального страхування від нещасних випадків, зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, а також пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
В той же час, частиною 16 статті 34 Закону №1105 передбачено, що виплата пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва чи професійного захворювання здійснюється відповідно до законодавства про пенсійне забезпечення. У випадку, якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг згідно ст. 24 зазначеного Закону між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.
Однією з підстав обґрунтування правомірності своїх вимог, додатково посилаючись на лист Міністерства фінансів України від 13.05.2008 року, позивач, вказує саме на цю норму. Враховуючи зазначене, Постанову №265, положення Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України та Правлінням Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань від 04.03.2003 року №5-4\4 (далі по тексту -Порядок) та факт набрання чинності з 01.04.2001 року Законом №1105, позивач вважає, що обов'язок відшкодування шкоди, заподіяної працівникові, внаслідок ушкодження здоров'я при настанні страхового випадку, зокрема, виплати йому пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, покладено на Фонд соціального страхування, а тому саме він повинен відшкодовувати органу Пенсійного фонду суми витрат на виплату щомісячної державної адресної допомоги, а також витрат на виплату підвищення до пенсії.
Однак, суд не погоджується з даною позицією позивача. УПФУ у Ямпільському районі помилково обов'язок Фонду соціального страхування щодо відшкодування шкоди, заподіяної працівникові, внаслідок ушкодження його здоров'я при настанні страхового випадку, поєднує з обов'язком нести витрати на виплату та доставку державної адресної допомоги, а також підвищення до пенсії особам, яким призначено пенсії по інвалідності. Норми Закону №1105, що є спеціальними нормами, які регулюють відносини державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, зокрема стаття 21, не передбачає таких витрат Фонду як виплата щомісячної державної адресної допомоги та підвищення до пенсії особам, яким призначено пенсії по інвалідності. Останні передбачені відповідно Постановою №265 та Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2009 року №198 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»(далі по тексту -Постанова №198).
В той же час, пунктом 2 Прикінцевих положень Закону №1105 передбачено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом законодавчі та інші нормативні правові акти застосовуються в частині, що не суперечать цьому Закону. Положення Постанови №265 та Постанови №198 суперечать приписам Закону №1105, а тому застосовувати їх не можна, до того ж в них не передбачено самого порядку відшкодування даних витрат. Згідно п. 6. Прикінцевих положень Закону №1105 до прийняття відповідного закону, до пенсій, передбачених цим Законом, установлюються надбавки та здійснюється їх підвищення згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Крім того, варто зазначити, що Порядок, на який посилається позивач, не врегульовує спірних відносин, які виникли у даному випадку, оскільки встановлене ним правило підписання актів звірки розрахунків розраховано на відсутність спору.
Згаданий Порядок визначає механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які призначені особам, що застраховані згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»(крім осіб, зазначених у пункті 2 статті 8 цього Закону), у тому числі добровільно застраховані, та потерпілим особам, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків.
Таким чином, відповідно до Порядку остаточне питання відшкодування сум вирішується на центральному рівні, тобто не між сторонами по справі. Підписання акту звірки є правом сторін.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що вимога позивача про зобов'язання відділення ВД ФССНВВПЗУ в Ямпільському районі прийняти до відшкодування суми витрат УПФУ в Ямпільському районі на виплату щомісячної державної адресної допомоги в розмірі 10878грн. 66коп. та 601грн. 90коп. підвищення до пенсії, є безпідставною та лежить поза межами прав УПФУ у Ямпільському районі, а тому вважає за необхідне у задоволенні позовних вимог відмовити.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 9, 11, 94, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову управління Пенсійного фонду України в Ямпільському районі до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Ямпільському районі про зобов'язанняпро прийняти до відшкодування суми витрат на виплату щомісячної державної адресної допомоги в розмірі 10878грн. 66коп. та суми витрат на виплату підвищення до пенсії в розмірі 601грн. 90коп -відмовити за його безпідставністю.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня складення постанови в повному обсязі та подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя В.М. Соколов
Повний текст постанови складено 31.05.2010 р.