21 липня 2021 року № 320/627/21
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги,
ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Київський області, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Київський області щодо вимог та нарахування по сплаті ОСОБА_1 єдиного соціального внеску;
- скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 10.11.2020 №Ф-124412-55;
- зобов'язати Головне управління ДПС у Київській області здійснити коригування (виправлення) в інтегрованій картці платника податку ОСОБА_1 щодо заборгованості по єдиному соціальному внеску за результатами оскарження вимоги в судовому порядку.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що оскаржувана вимога є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки вона здобула та має право на зайняття адвокатською діяльністю, яке реалізовувала як найманий працівник, перебувавши у трудових відносинах з Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Зоря" на посаді юриста.
Вказує, що вона у розумінні Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" є застрахованою особою і єдиний внесок за неї регулярно нараховували та сплачували роботодавці, що виключає обов'язок по сплаті єдиного внеску нею як особою, що має право провадити адвокатську діяльність в той час, коли вона є найманим працівником, а не самозайнятою особою.
При цьому, позивач наголосила на тому, що відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є виключно особи, які проводять незалежну професійну діяльність, в тому числі адвокатську, та отримують дохід від цієї діяльності.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.01.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що позивач відповідно до пунктів 4, 5 частини 1 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, оскільки останній проводить таку незалежну професійну діяльність як адвокатську діяльність, внаслідок здійснення якої допущено утворення заборгованості по єдиному соціальному внеску. Вважає, що спірну вимогу прийнято контролюючим органом правомірно, оскільки за позивачем обліковувалась заборгованість по єдиному внеску.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянкою України, про що свідчить паспорт серії НОМЕР_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
На підставі рішення Київської обласної кваліфікаційно - дисциплінарної комісії адвокатури від 16.11.2011 № 229 позивачем отримано свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 4681/10.
Згідно трудової книжки серії НОМЕР_3 позивач з 01 липня 2008 року перебуває у трудових відносинах з Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Зоря" та працює на посаді юриста.
Згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, у звітні роки 2018-2020 ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , була застрахованою особою, за яку сплачувався щомісячно єдиний внесок страхувальником - Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Зоря" (код ЄДРПОУ 30830840).
Головним управлінням ДПС у Київській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-124412-55 від 10.11.2020, якою вимагається від ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , сплатити, недоїмку по єдиному внеску в розмірі 12400,77 грн.
Вважаючи вимогу про сплату боргу (недоїмки) протиправною позивач оскаржила її до вищестоящого податкового органу в порядку адміністративного оскарження, однак її скаргу залишили без задоволення, а вимогу - без змін.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Спірні правовідносини врегульовано Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - ПК України) та Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI).
Згідно з вимогами пункту 12 статті 1 Закону №2464-VІ основне місце роботи - місце роботи, де працівник працює на підставі укладеного трудового договору, де знаходиться (оформлена) його трудова книжка, до якої вноситься відповідний запис про роботу.
Відповідно до вимог п. 41.1 ст. 41 ПК України контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, його територіальні органи.
Частиною першою та другою статті 12 Закону №2464-VІ визначено, що завданнями центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є забезпечення адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, здійснює контроль за додержанням законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати єдиного внеску.
Згідно п.п.14.1.226 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України самозайнята особа - це платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.
В свою чергу, незалежна професійна діяльність - це участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків. інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.
Відповідно до вимог пункту другого частини першої статті 1 Закону №2464-VІ, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з вимогами пункту третього частини першої статті 1 Закону №2464-VІ, застрахована особа - це фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок (ч. 2, 3 ст. 9 Закону №2464-VІ).
Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік.
Відповідно до вимог пункту п'ятого частини першої статті 4 Закону №2464-VІ, платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
Приписами підпункту другого пункту першого статті 7 Закону №2464-VІ передбачено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
У разі, якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Разом з тим, відповідно до вимог пункту першого частини першої статті 4 Закону №2464-VІ платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Пунктом першим частини першої статті 7 Закону №2464-VІ закріплено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
Системний аналіз вищенаведених норм права свідчить, що особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування лише за умови, що така особа не є найманим працівником в межах такої незалежної професійної діяльності, і що вона отримує дохід саме від такої незалежної професійної діяльності.
Суд звертає увагу, що податкове законодавство України ґрунтується, зокрема, на принципі презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.
Законом №2464-VІ не врегульовано відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та здійснення незалежної професійної діяльності. Із системного аналізу його норм убачається, що єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування. Вказана мета досягається шляхом регулярної сплати мінімального страхового внеску.
Крім того, суд зазначає, що необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності як самозайнятою особою, та отримання доходу від такої діяльності. При цьому, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є підставою та доказом здійснення адвокатської діяльності.
У цьому контексті, суд звертає увагу, що пунктом другим частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Згідно з вимогами статті 13 вказаного вище Закону, адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
Так, судом встановлено, що позивач має право на зайняття адвокатською діяльністю, що підтверджується свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю від 24.11.2011 №4681/10.
Згідно даних трудової книжки серії НОМЕР_3 позивач з 01 липня 2008 року перебуває у трудових відносинах Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Зоря" та працює на посаді юриста.
Відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, у звітні роки 2018-2020 ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , була застрахованою особою, за яку сплачувався щомісячно єдиний внесок страхувальником - Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Зоря" (код ЄДРПОУ 30830840).
Отже, у визначений податковим органом період, коли за позивачем утворилася заборгованість зі сплати ЄСВ за період з 2018 по 2020 роки, позивач був найманим працівником і отримував дохід від Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Зоря", що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
Наведене свідчить, що в розумінні вимог Закону №2464-VI позивач у спірний період є застрахованою особою і єдиний внесок за нього регулярно нараховувався та сплачувався роботодавцями в розмірі, не менше мінімального страхового внеску, що виключає обов'язок по сплаті єдиного внеску позивачем як особою, що має право провадити адвокатську діяльність, зокрема у періоди, коли він був найманим працівником і не здійснював адвокатської діяльності як самозайнята особа та не отримував доходу від цієї діяльності.
Тобто, позивач надавав правову допомогу в рамках трудових відносин з Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Зоря" на посаді юриста.
У зв'язку з цим, суд звертає увагу, що позивач є працівником в межах незалежної професійної діяльності, та не провадить незалежну професійну діяльність як самозайнята особа.
В свою чергу, відповідачем не надано суду будь-яких пояснень або належних та допустимих доказів того, що позивач здійснював незалежну професійну діяльність поза межами перебування у трудових відносинах з Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Зоря".
Наведена обставина дає підстави для висновку, що визначена в оскаржуваній вимозі ГУ ДПС у Київській області сума єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування фактично є подвійним оподаткуванням одного й того самого доходу позивача.
Така позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 28 березня 2019 року у справі № 820/6324/17, які в силу приписів п. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України є обов'язковими для врахування при виборі застосуванні норм права до спірних відносин.
Отже, беручи до уваги досліджені обставини та письмові докази, суд дійшов висновку про безпідставність вимоги про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Київській області від 10.11.2020 №Ф-124412-55, внаслідок чого остання є протиправною та підлягає скасуванню в частині нарахування єдиного внеску у розмірі 11803,67 грн. Разом з цим, як вбачається із змісту оскаржуваної вимоги, окрім нарахованого єдиного внеску вона містить в собі 491,44 грн. штрафу та 105,66 грн. пені.
Факт нарахування штрафних санкцій та пені підтверджується наявним у матеріалах справи рішенням відповідача від 25.07.2019 № 0044515506, яке було направлено позивачеві та повернено з довідкою пошти "за закінченням встановленого строку зберігання".
Оскільки жодних доказів як оскарження так і скасування даного рішення суду не надно та у межах даного провадження позивачем таких вимог не заявлено, суд дійшов висновку, що визначена у даному рішення сума заборгованості є узгодженою, а отже у цій частині оскаржувана вимога не підлягаю скасуванню.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Головне управління ДПС у Київській області здійснити коригування (виправлення) в інтегрованій картці платника податку ОСОБА_1 щодо заборгованості по єдиному соціальному внеску за результатами оскарження вимоги в судовому порядку, суд зазначає наступне.
Підпунктом 19-1.1.10 пункту 19-1.1 статті 19 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючі органи виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу, зокрема, забезпечують ведення обліку податків, зборів, платежів.
Відповідно до вимог Податкового кодексу України, з метою реалізації підпункту 19-1.1.10 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України, підпункту 5 пункту 4 Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року №375, та з метою удосконалення оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджету та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 №422 затверджено Порядок ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (Порядок №422).
Відповідно до абзаців шостого - чотирнадцятого пункту 2 Розділу I Порядку №422, інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами.
Інформаційна система органів ДФС - інтегрована структура, що складається з одного чи більшої кількості процесів, компонентів апаратного та програмного забезпечення, засобів та персоналу, що забезпечує можливість задоволення встановленої потреби або цільової функції.
Коректність даних інформаційної системи - відповідність інформації, що зберігається в інформаційній системі, встановленим алгоритмам (правилам) її співставності та логічного і арифметичного контролю.
Облікова операція - дія в ІКП, яка призводить до змін облікових показників.
Облікові показники - показники, що інтегруються в процесі ведення оперативного обліку.
Оперативний облік - процес відображення, систематизації та узагальнення первинних показників через їх перетворення в облікові показники в ІКП.
Первинні документи - документи, що складені платниками податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску та/або органами ДФС, іншими органами влади згідно з чинним законодавством (податкові декларації, митні декларації, аркуші коригування, уточнюючі розрахунки, податкові повідомлення-рішення, рішення контролюючого органу, вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску, судові рішення, рішення про розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу), інформація органів Державної казначейської служби України про надходження податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів та єдиного внеску тощо).
Первинні показники - показники, що містяться у первинних документах та є визначальними для характеристики процесів адміністрування податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів та єдиного внеску.
Перекручення (викривлення) показників - неповне та/або несвоєчасне відображення у відповідних регістрах інформаційної системи, допущене як у результаті умисних дій працівників органів ДФС, так і внаслідок виникнення арифметичних та технічних помилок.
Відповідно до абзаців першого - другого пункту 5 Розділу I Порядку №422 контроль достовірності первинних показників за податками і зборами, митними та іншими платежами до бюджетів та єдиним внеском здійснюється керівниками структурних підрозділів органів ДФС за напрямами роботи.
Загальний контроль за достовірністю відображення в ІКП облікових показників забезпечується підрозділом, який здійснює облік платежів та інших надходжень.
Абзацами п'ятим - шостим пункту 5 Розділу I Порядку №422 визначено, що у разі необхідності коригування облікових показників ІКП у ручному режимі таке коригування здійснюється виключно за рішенням керівника (заступника керівника) органу ДФС, підготовленим відповідним структурним підрозділом за напрямом роботи.
Отже, з наведеного слідує, що відображення податковим органом в інтегрованих картках платника податків відомостей щодо своєчасного нарахування та сплати податкових зобов'язань спричиняють правові наслідки саме для платника податку, оскільки від правомірності таких дій фактично залежить фінансовий стан платника податків у розрізі розрахунків із бюджетом, зокрема, щодо наявності та вірного розрахунку заборгованості перед бюджетом з урахуванням періоду її виникнення.
Судом встановлено, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 02.03.2020 у справі №320/6890/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання дій протиправними та скасування вимоги, - адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Київській області від 05 листопада 2019 року № Ф-124412-55 на суму 8262,54 грн.
У іншій частині позовних вимог відмовлено.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області (03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5-А, код ЄДРПОУ 43141377) судовий збір в розмірі 1567 (одна тисяча п'ятсот шістдесят сім) грн. 44 коп.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.10.2020 апеляційну скаргу залишено без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 02.03.2020 у справі №320/6890/19 - без змін.
Таким чином рішення Київського окружного адміністративного суду від 02.03.2020 у справі №320/6890/19 набрало законної сили 05.10.2020.
Однак, не зважаючи на це Головним управлінням ДПС у Київській області не було вчинено дії щодо приведення у відповідність облікових даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника та даних інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 з урахуванням скасованої в судовому порядку вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 05 листопада 2019 року № Ф-124412-55 на суму 8262,54 грн., а було сформовано спірну податкову вимогу від 10.11.2020 №Ф-124412-55.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне задовольнити позовну вимогу та зобов'язати відповідача привести у відповідність облікові дані інформаційної системи органу доходів і зборів платника та дані інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 з урахуванням скасування судом вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 05 листопада 2019 року № Ф-124412-55 на суму 8262,54 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Тобто, зазначеною нормою, законодавець визначає обов'язок суб'єкта владних повноважень аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.
Суд зазначає, що в даному випадку податковий орган, який є суб'єктом владних повноважень, не надав суду жодних доказів та пояснень на спростування тверджень позивача, а його доводи, викладені у відзиві на позовну заяву не узгоджується з нормами матеріального права.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позов задоволено частково то позивачу за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області підлягає поверненню судовий збір у розмірі 908,00 грн.
Керуючись статтями 9, 14, 90, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Київській області від 10.11.2020 №Ф-124412-55 на суму 11803,67 грн.
Зобов'язати Головне управління ДПС у Київській області привести у відповідність облікові дані інформаційної системи органу доходів і зборів платника та дані інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 відповідно до висновків рішення суду.
У іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ 43141377) судовий збір в розмірі 908 (дев'ятсот вісім) грн. 00 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Василенко Г.Ю.