20 липня 2021 року № 320/1049/21
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Селянського (фермерського) господарства "Чернявського Віктора Миколайовича" до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,
Селянське (фермерське) господарство "Чернявського Віктора Миколайовича" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.12.2020 №0080620706, згідно з яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у сумі 500 000,00 грн. за порушення вимог ч. 1 ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального", що виявилось у зберіганні пального за відсутності діючої ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки).
Такий висновок зроблено податковим органом у зв'язку з виявленням фактів реалізації та відвантаження, відповідно до акцизних накладних, скрапленого газу до місця зберігання пального, який не є акцизним складом, у загальній кількості 483 305,51 л.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в силу положень ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" у нього не виникло обов'язку отримувати ліцензію на зберігання пального, оскільки отримувати ліцензію на право зберігання пального суб'єкт господарювання повинен тільки для стаціонарних ємностей. У свою чергу придбане пальне використовується позивачем у власній господарській діяльності для заправки сільгосптехніки.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.03.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач подав відзив на позов, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позову, в обґрунтування заперечень проти позову зазначив, що в ході проведення фактичної перевірки було встановлено, що позивачу було відвантажено пальне, але за місцем відвантаження відсутня ліцензія на право зберігання пального, у зв'язку з чим позивачем допущено порушення статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального", а саме зберігання пального без отримання ліцензії на право зберігання пального.
Зазначає, що встановлене порушення підтверджується акцизними накладними. Крім того відповідач стверджує, що позивач не заперечує факт придбання пального, однак зазначає, що воно придбавалось для власного споживання, однак належних та допустимих доказів на підтвердження даного факту не надає.
Позивачем подано до суду відподь на відзив, в обґрунтування заперечень проти відзиву зазначено, що податковим органом в акті перевірки не зазначені жодні докази, які б підтверджували саме факт зберігання пального на господарстві. Стверджує, що не заперечує факт отримання пального, проте зазначає, що не здійснював фактичне його зберігання. Зазначає, що акцизні накладні розкривають зміст господарської операції та підтверджують рух активів, однак не можуть підтверджувати факт зберігання пального. Просить суд позов задовольнити.
Відповідачем подано до суду зперечення на відповідь на відзив в якому останній не погоджується з твердження позивача з підстав аналогічним тим, що вказані у відзиві. Крім того зазначає, що позивачем не надано жодних доказів які б підтверджували об'єм паливних баків сількосподарської техніки, а також така техніка не відображена ним в звітності підприємства. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Селянське (фермерське) господарство "Чернявського Віктора Миколайовича" (ідентифікаційний код 20594800, місцезнаходження: 08812, Київська обл., Миронівський р-н, село Грушів, вул. Донецька, будинок 3) зареєстровано в якості юридичної особи 23.03.1999 номер запису про державну реєстрацію в ЄДР: 13411200001000868 від 05.12.2014, відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Видами діяльності позивача за КВЕД є: 01.11 вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний); 01.41 розведення великої рогатої худоби молочних порід; 01.50 змішане сільське господарство; 10.41 виробництво олії та тваринних жирів; 46.21 оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 49.41 вантажний автомобільний транспорт; 01.46 розведення свиней; 10.11 виробництво м'яса; 46.32 оптова торгівля м'ясом і м'ясними продуктами.
Головним управлінням ДПС у Київській області з 23.11.2020 по 26.11.2020 проведено фактичну перевірку діяльності Селянського (фермерського) господарства "Чернявського Віктора Миколайовича" за місцем зберігання пального: Київська обл., Миронівський р-н, село Грушів, вул. Донецька, будинок 3.
Перевірку проведено на підставі ст. 80 Податкового кодексу України згідно з наказом Головного управління ДПС у Київській області №1659 від 02.11.2020 та направленнями на проведення фактичної перевірки від 23.11.2020 №610/10-36-07-06, №611/10-36-07-06.
За результатами перевірки 26.11.2020 складено акт фактичної перевірки, в якому міститься посилання на порушення Селянським (фермерським) господарством "Чернявського Віктора Миколайовича" положень ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального", а саме: зберігання позивачем пального за відсутності ліцензії на право зберігання пального (виключно для власних потреб та промислової переробки) за адресою: Київська обл., Миронівський р-н, село Грушів, вул. Донецька, будинок 3.
Так, контролюючий орган в акті перевірки зазначив, що в ході проведення перевірки в період з 06.08.2020 по 19.08.2020 С(Ф)Г "Чернявського Віктора Миколайовича" ліцензію на зберігання пального не отримувало (відповідні відомості в ЄДР СГ які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової (роздрібної) торгівлі пальним та місць виробництва, зберігання станом на 23.11.2020 відсутні). С(Ф)Г "Чернявського Віктора Миколайовича" інформацію щодо наявності відповідної ліцензії до перевірки не надано. Встановлено, що відповідно до баз даних ЄРАН ДПС України підприємством в період з 06.08.2020 по 19.08.2020 за адресою Київська обл., Миронівський р-н, село Грушів, вул. Донецька, будинок 3 прийнято на зберігання для власного споживання скраплений газ згідно реєстру акцизних накладних.
Судом встановлено, що голова С(Ф)Г "Чернявського Віктора Миколайовича" відмовився від підписання матеріалів перевірки про що посадовими особами контролюючого органу був складений відповідний акт від 26.11.2020 №127/10-36-07-06.
За результатами перевірки Головним управління ДПС у Київській області за порушення ст. 15 Закону України від 19.12.1995р №481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" та на підставі підпункту 54.3.3. пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України і ст. 17 Закону України від 19.12.1995р №481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.12.2020 №0080620706, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) в розмірі 500 000,00 грн.
Не погоджуючись з рішенням відповідача про застосування фінансових санкцій, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України визначені Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» від 19.12.1995 № 481/95-BP, в редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 481/95-BP).
Абзацом п'ятдесят другим статті 1 Закону № 481/95-BP визначено, що місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.
Згідно частини першої статті 15 Закону № 481/95-BP оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.
Частиною восьмою статті 15 Закону № 481/95-BP передбачено, що суб'єкт господарювання (у тому числі іноземні суб'єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.
Ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п'ять років (частина десята статті 15 Закону № 481/95-BP).
Разом з тим, згідно частин тридцять дев'ять-сорок два статті 15 Закону № 481/95-BP для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів: документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об'єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об'єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення; акт вводу в експлуатацію об'єкта або акт готовності об'єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об'єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об'єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального; дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.
З аналізу вищезазначених положень законодавства випливає висновок, що отримувати ліцензію на право зберігання пального суб'єкт господарювання повинен тільки для стаціонарних цистерн/ємностей.
Зазначене вбачається як з визначення термінів «місце зберігання пального», «зберігання пального», так і з переліку документів, які слід надати для отримання ліцензії на право зберігання пального, адже надати такий перелік документів для пересувних ємностей та транспортних засобів неможливо, оскільки останні не є нерухомим майном та не мають чіткої прив'язки до місця (території).
Частинами першою-третьою статті 17 Закону № 481/95-ВР передбачено, що за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством. До суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: оптової торгівлі пальним або зберігання пального без наявності ліцензії - 500000 гривень. Рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною другою цієї статті, приймаються податковими органами та/або органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями і тютюновими виробами та пальним, зберігання пального, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції, визначеної законами України.
Так, до суду на підтвердження постачання пального контролюючим органом були надано акцизні накладні: від 07.08.2020 №555, від 06.08.2020 №555, від 19.08.2020 №43, від 14.08.2020 №28, від 14.08.2020 №29, від 14.08.2020 №30, від 17.08.2020 №32, від 17.08.2020 №31, від 19.08.2020 №39, від 19.08.2020 №40, від 19.08.2020 №41, від 19.08.2020 №42, від 19.08.2020 №45, від 19.08.2020 №44, від 19.08.2020 №46.
Посилаючись на поставку позивачу пального згідно вищевказаних документів, відповідач стверджує про отримування саме палива за адресою: Київська обл., Миронівський р-н, село Грушів, вул. Донецька, будинок 3 без отримання ліцензії на право зберігання пального.
В розумінні частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Разом з тим, згідно частини першої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
В силу частини другої статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до частини першої статті 75 Кодексу адміністративного судочинства України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а за правилом частини першої статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Перевіряючи наведені сторанами аргументи, оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що суб'єкт владних повноважень у спірних правовідносинах не забезпечив дотримання частини другої статті 19 Конституції України, позаяк не надав суду доказів, які б підтверджували викладені в акті перевірки висновки щодо здійснення зберігання позивачем пального без наявності відповідної ліцензії за адресою: Київська обл., Миронівський р-н, село Грушів, вул. Донецька, будинок 3, не з'ясував обставин фізичного зберігання позивачем пального у спірних правовідносинах, з врахуванням напрямків господарської діяльності підприємства і наявної у користуванні позивача техніки та допустив помилкове ототожнення господарської операції із придбання пального із фізичним зберіганням пального.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» місце зберігання пального місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування. Зберігання пального діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.
Вказаний Закон не містить вказівки на те, що пальне повинно зберігатися виключно у стаціонарних ємностях для зберігання пального; не визначає граничний об'єм пального чи обмежень по строку, з якого починається "зберігання пального"; саме по собі зберігання пального не є підставою для реєстрації акцизного складу, оскільки вимагає певного обсягу пального.
Крім того, у індивідуальній податковій консультації, наданій Державною фіскальною службою України від 15.08.2019 №3814/6/99-99-12-02-02-15/ІПК, зазначено, що у розумінні Закону № 481 суб'єкту господарювання необхідно отримувати ліцензію лише для здійснення зберігання пального у стаціонарних цистернах/ємностях, вказана податкова консультація не скасована.
Також суд вважає за необхідне зазначити, що в спірному податковому повідомленні-рішенні в графах "посилання на пункт та статтю законодавчого акта, порушення якого встановлено", "посилання на пункт та статтю законодавчого акта, який є підставою для застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності" наявні посилання лише на статті 15 та 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" відповідно, без зазначення конкретних частин, пунктів чи абзаців вказаних статей, що не дає можливості встановити чітку норму законодавства, порушення якої зафіксовано відповідачем та чітку норму законодавства, яка стала підставою для застосування штрафних (фінансових санкцій).
Суд наголошує, що акт перевірки також не містить посилання на конкретну норму статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального", порушення якої встановлено відповідачем, враховуючи, що сама стаття містить значну кількість вимог до імпорту, експорту, оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, пальним та зберігання пального.
Стаття 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального", в свою чергу, також містить значну кількість підстав для застосування фінансових санкцій у вигляді штрафів в залежності від виявленого правопорушення.
Крім того, суд зазначає, що згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Отже, суд дійшов висновку щодо правомірності вимог позивача та необхідність визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 23.12.2020 №0080620706.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем за подання адміністративного позову сплачено судовий збір у розмірі 7500,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 25.01.2021 №401. Доказів понесення інших витрат суду не надано.
Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Київській області.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242 - 246, 249, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 23.12.2020 №0080620706.
Стягнути на користь Селянського (фермерського) господарства "Чернявського Віктора Миколайовича" (ідентифікаційний код юридичної особи 20594800) судовий збір у сумі 7500,00 грн. (сім тисяч п'ятсот грн. 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області (ідентифікаційний код юридичної особи 43141377).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Василенко Г.Ю.