14 липня 2021 року м. ТернопільСправа № 921/410/21
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Чопка Ю.О.
при секретарі судового засідання Касюдик О.О.
Розглянув справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільелектропостач", Проспект Злуки, буд. 2В, м. Тернопіль, 46016
до відповідача: Тернопільської районної державної адміністрації, майдан Перемоги, 1, м.Тернопіль, 46018
про стягнення заборгованості в сумі 14 255,85 грн.
За участю представників сторін від:
позивача: Юрисконсульт відділу правового забезпечення Пелех Любомир Юрійович, довіреність №5594/08 від 21.12.2020
відповідача: не з'явився
Суть справи:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Тернопільелектропостач" звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Тернопільської районної державної адміністрації про стягнення 14 255,85 грн, із яких:13 141,55 грн заборгованості за електричну енергію, 1114,28 грн пені.
Підставою для звернення із вказаною вимогою до відповідача, позивач вказує на неналежне виконання структурними підрозділами відповідача умов договорів про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 415 та №513 від 31.12.2020.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судових справ між суддями від 22.06.2021, головуючим суддею для розгляду справи № 921/410/21 визначено суддю Чопко Ю.О.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 24.06.2021 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільелектропостач" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 921/410/21; постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначено на 14 липня 2021 року на 10:00 год.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві.
Відповідач участі представника в судовому засіданні не забезпечив, водночас подав клопотання б/н та б/д (вх.№5761 від 12.07.2021) для надання можливості ознайомитись з матеріалами справи.
Представник позивача в судовому засіданні повідомив суд, що позовна заява з усіма додатками, що надсилалась відповідачу повернута на адресу товариства із зазначенням причини "За закінченням терміну зберігання" та надав суду відповідну довідку.
Суд, розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, відхилив його так як останній не вчинив дій щодо отримання позовної заяви направленої позивачем.
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (ч. 8 ст. 252 ГПК України).
Ч. 1 ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до приписів ст. 129 Конституції України, ст.2 ГПК України своєчасний розгляд справи є одним із завдань судочинства, що відповідає положенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права кожного на справедливий розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Зважаючи на те, що явка відповідача не визнавалась судом обов'язковою, доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, справа розглядається без участі повноважного представника відповідача, за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарським судом встановлено наступне:
31 грудня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тернопільелектропостач" в особі Бережанського ЦОК (Постачальник) та Територіальним центром соціального обслуговування (Споживач) укладено договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №513 та з Управлінням праці та соціального захисту населення Бережанської районної державної адміністрації договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №415.
Умови обох договорів щодо прав і обов'язків Постачальника та Споживача є ідентичними.
Договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг встановлює порядок та умови постачання електричної енергії виключно побутовим та малим непобутовим споживачам постачальником універсальних послуг та укладаються сторонами, з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України, шляхом приєднання Споживача до цього договору згідно заявою-приєднання яка є додатком №1 до договору (п.1.1 Договорів).
Згідно з п.2.1 договорів Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами договорів.
Пунктом 5.1 договорів визначено, що Споживач розраховується з Постачальником за спожиту електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до Методики (порядку), затвердженої Регулятором, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 3 до договору.
Відповідно до умов п.5.3 договорів ціна за електричну енергію визначається Постачальником у разі дотримання умов надання універсальних послуг, визначених у пункті 3.1 глави 3 договору та у відповідності до методики (порядку) розрахунку ціни на електричну енергію, затвердженої Регулятором.
Ціна (тариф) на електричну енергію має зазначатись Постачальником у рахунках на оплату спожитої електричної енергії за договорами, у тому числі у разі її зміни (п.5.7. Договорів).
Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць (п.5.8 Договорів).
Відповідно до п.5.9 Договорів розрахунки Споживачем за договорами здійснюються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Постачальника (спецрахунок). При цьому, Споживач не обмежується у праві здійснювати оплату за цим договором через банківську платіжну систему, он-лайн переказ, поштовий переказ, внесення готівки через касу Постачальника та в інший не заборонений законодавством спосіб. Оплата вартості електричної енергії здійснюється Споживачем виключно шляхом перерахування коштів на спецрахунок постачальника. Оплата вважається здійсненою після того, як на спецрахунок Постачальника надійшла вся сума коштів.
Оплата рахунка Постачальника за договором здійснюється Споживачем у строки, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів від дати отримання Споживачем відповідного рахунку, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного у Комерційній пропозиції, прийнятій Споживачем (п.5.10 Договорів).
Пунктом 6.2 договорів передбачено зобов'язання Споживача забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами договорів.
Згідно з підпунктами, 1, 2, 5 п. 7.1 договорів Постачальник має право отримувати від Споживача оплату за поставлену електричну енергію та інші послуги згідно з умовами договорів; контролювати правильність оформлення Споживачем платіжних документів; проводити разом зі Споживачем звіряння фактично спожитих обсягів електричної енергії з підписанням відповідного акта.
Наявні у справі договори та Комерційні пропозиції "Універсальна" (додаток №3) скріплені підписами та печатками обох сторін.
Договори укладено на строк, зазначений в Комерційних пропозиціях (з 01.01.2021 до 31.12.2021), обраних Споживачами, та такі набули чинності з дати подання Споживачем заяви-приєднання. Умови цих договорів починають виконуватися з дати початку постачання електричної енергії/зазначеної Споживачем у заяві-приєднанні.
Як вбачається із долучених до матеріалів справи Заяв-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (додаток №1 до договорів), початком постачання електроенергії визначено - 01.01.2021.
Як стверджу позивач, ТОВ "Тернопільелектропостач" умови договорів виконувалися належним чином, що, зокрема, підтверджується виставленими рахунками на оплату за активну енергію: №27/513 від 31.01.2021 на суму 3 088,56 грн та №27/513 від 31.12.2020 на суму 9 295,24 грн згідно договору №513; №27/415 від 26.02.2021 на суму 2 097,65 грн та №27/415 від 31.03.2021 на суму 3 846,31 грн згідно договору №415.
В свою чергу, споживачі свої зобов'язання з оплати спожитої електроенергії не виконав у строк, визначений у п.5.10 договорів, у зв'язку з чим станом на 22.06.2021 допустили заборгованість на загальну суму 13 141,31 грн.
Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів від 16.12.2020 №1635-р "Про реорганізацію та утворення районних державних адміністрацій" на підставі пункту 6 частини першої статті 20 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" і статті 71 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" здійснено реорганізацію районних державних адміністрацій районів, ліквідованих згідно з постановою Верховної Ради України від 17 липня 2020 р. № 807-IX "Про утворення та ліквідацію районів", шляхом приєднання до районних державних адміністрацій, розташованих в адміністративних центрах районів, утворених зазначеною постановою, згідно з додатком 1.
Бережанська райдержадміністрація та її структурні підрозділи (управління соціального захисту населення Бережанської районної державної адміністрації та Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг Бережанського району) реорганізувалися шляхом приєднання до Тернопільської районної державної адміністрації.
Оскільки в добровільному порядку сума боргу відповідачем не погашена, ТОВ "Тернопільелектропостач" звернулося з позовом до суду.
Оцінивши наявні у справі докази, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.2 п.1 ст.175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Статтями 11 Цивільного кодексу України та 174 Господарського кодексу України унормовано, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Стаття 627 ЦК України закріплює свободу договору, тобто відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
З положень ст.509 ЦК України та ст.173 ГК України слідує, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам, з урахуванням інтересів споживачів регулюються спеціальним Законом України "Про ринок електричної енергії" та Правилами роздрібного ринку електричної енергії (далі - ПРРЕЕ), затверджені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14 березня 2018 року №312.
Відповідно до статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються різні види договорів, зокрема, про надання послуг з розподілу, про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.
Положеннями частини 4 статті 63 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачальник універсальних послуг здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку та на умовах договору постачання універсальних послуг. Договір про постачання універсальних послуг є публічним договором приєднання та розробляється постачальником універсальної послуги на підставі типового договору, форма якого затверджується Регулятором. Постачальник універсальних послуг розміщує договір постачання універсальних послуг на своєму офіційному веб-сайті.
Фактом приєднання споживача до умов договору постачання універсальних послуг (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної заяви про приєднання, оплата рахунка постачальника універсальної послуги та/або факт споживання електричної енергії (пункт 13 розділу XVII Закону України "Про ринок електричної енергії"). Умови постачання електричної енергії, права та обов'язки електропостачальника і споживача визначаються договором постачання електричної енергії споживачу (ч.7 ст.56 Законом України "Про ринок електричної енергії").
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 №312 "Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії" (далі - Правила) затверджено типовий договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (додаток 6 до правил) та передбачено, що договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг укладається шляхом приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого в засобах масової інформації та на веб-сайті постачальника, шляхом оплати рахунка, отриманого від постачальника універсальної послуги, або фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії (за умови надання рахунка постачальником), або підписання заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (п.7 постанови). Тобто постановою визначено альтернативні шляхи укладення договору постачання електричної енергії.
Згідно з п.1.2.8 Правил постачальник універсальних послуг здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, який є публічним договором приєднання та зміст якого визначається постачальником універсальних послуг на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (додаток 6 до цих Правил) та укладається в установленому цими Правилами порядку. Постачальник універсальної послуги не може відмовити побутовому, малому непобутовому споживачу або іншому споживачу, який відповідно до закону має право на отримання універсальних послуг, електроустановки якого розташовані на території діяльності постачальника універсальної послуги, в укладенні такого договору.
Відповідно до п.1.2.15 Правил укладення, внесення змін, продовження строку дії чи розірвання будь-якого із договорів, передбаченого цими Правилами, здійснюється відповідно до вимог законодавства та цих Правил.
Для договорів, які укладаються шляхом приєднання до умов договору, укладення договору можливе шляхом підписання заяв-приєднань, оплати виставленого рахунку, споживання будь-якого обсягу електричної енергії (за умови відсутності направлених заперечень щодо договірних умов в цілому чи частково) через особистий кабінет в електронній формі (в установленому законодавством порядку).
На роздрібному ринку не допускається споживання (використання) електричної енергії споживачем без укладення відповідно до цих Правил договору з електропостачальником та інших договорів, передбачених цими Правилами.
Пунктом 3.1.7 Правил передбачено, що договір між електропостачальником та споживачем укладається, як правило, шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником. У разі офіційного оприлюднення комерційної пропозиції електропостачальник не має права відмовити споживачу у приєднанні до договору на умовах цієї комерційної пропозиції, якщо технічні засоби вимірювання та обліку електричної енергії забезпечують виконання сторонами умов комерційної пропозиції. На вимогу споживача електропостачальник має надати письмовий примірник договору, підписаний з його боку.
Якщо сторони досягли згоди щодо укладення договору на інших умовах, відмінних від тих, які містяться у комерційних пропозиціях, розміщених на офіційному сайті електропостачальника, договір укладається у паперовій формі.
Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, вказує на укладення між сторонами договорів про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг. Матеріалами справи підтверджено укладення між сторонами даних договорів про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг; Споживачами також підписано відповідні Заяви-приєднання, що є додатками 1 договорів, а також сторонами погоджено порядок оплати за електроенергію.
Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання споживачу всього обсягу фактичного споживання електричної енергії за певним об'єктом у певний період часу одним електропостачальником відповідно до обраної споживачем комерційної пропозиції (п. 3.1.8 Правил).
З приписами п. 3.1.9 Правил споживання електричної енергії без укладення відповідних договорів на роздрібному ринку не допускається.
Згідно зі ст.714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Відповідно до ч.1 ст.275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Згідно п.3 ч.1 ст.57 Закону України "Про ринок електричної енергії" електропостачальники мають право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію та послуги з постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів.
Споживач зобов'язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів (п.1 ч.3 ст.58 Закону України "Про ринок електричної енергії", пп. 5.5.5 Правил).
Згідно з п.4.7 Правил оплата електричної енергії здійснюється споживачем виходячи з умов відповідного договору про постачання електричної енергії і може, зокрема, бути у формі оплати за фактично відпущену електричну енергію відповідно до даних комерційного обліку. За наявності відповідного устаткування проведення оплати може бути реалізоване із застосуванням картки попередньої оплати.
Форма та порядок оплати, терміни (строки) здійснення попередньої оплати, планових платежів та остаточного розрахунку зазначаються у договорі між електропостачальником та споживачем про постачання електричної енергії споживачу (комерційній пропозиції до договору) (п. 4.8).
У пункті 4.21 Правил встановлено, що оплата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію має здійснюватись згідно зі строками, встановленими договором та сформованим відповідним учасником роздрібного ринку платіжним документом. Зазначені строки не можуть бути меншими за 5 днів з дня надання платіжного документа споживачу.
Необхідно зазначити, що платіжний документ - рахунок на оплату, за своїм сутнісним змістом засвідчує факт отримання споживачем електроенергії, та зобов'язує останнього сплатити грошові кошти за спожиту електричну енергію, відповідно до укладеного договору.
Згідно з п.5.10 договору оплата рахунка Постачальника за цим Договором має бути здійснена Споживачем у строки, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів від дати отримання Споживачем цього рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного в комерційній пропозиції, прийнятої Споживачем.
Так, згідно з Комерційною пропозицією "Універсальна" рахунок за спожиту електричну енергію має бути оплачений протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка споживачем.
Згідно зі ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Отже, однією із основних умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Враховуючи умови договорів (п.5.10), строк оплати відповідачем спожитої електроенергії є таким, що настав.
Статтями 526 Цивільного кодексу України, 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України, ч.7 ст.193 ГК України).
З матеріалів справи слідує, що позивачем з посиланням на укладені між сторонами договори виставлено рахунки за активну електроенергію за січень - березень 2021. Вказані рахунки у встановлений договором строк сплачені не були.
В силу приписів ст.ст.11, 16, 509 ЦК України та ст.ст.1, 2 Господарського процесуального кодексу України кредитору належить право у судовому порядку вимагати від боржника виконання його обов'язків.
Доказів оплати вартості спожитої електроенергії, або доказів, які б спростовували обсяг спожитої відповідачем електроенергії, суду не подано.
У зв'язку з наведеним позовні вимоги в частині стягнення 13 141,31 грн за поставлену електроенергії підлягають до задоволення.
Згідно ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до п.3 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст.230 ГК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.
Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Статтею 230 ГК України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною шостою ст.232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст.216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Одним із видів господарських санкцій, які відповідно до статті 217 ГК України можуть застосовуватися у сфері господарювання, є штрафні санкції, що можуть застосовуватися у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня) відповідно до умов договору між сторонами.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У відповідності до п.4.17. Правил, за несвоєчасну оплату передбачених договором (комерційною пропозицією) платежів понад обумволений термім Споживач сплачує неустойку (пеню) та інші платежі згідно чинного законодавтва та договором.
Згідно розрахунку позивача по договору №513 пеня становить 386,57 грн; по договору №415 - 127,60 грн.
Також, ст.625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі наведеної норми закону та умов договору позивачем нараховано та заявлено до стягнення 82,23 грн річних по договору №513 та 26,38 грн річних по договору №415.
Також позивачем здійснено нарахування інфляційних, що складають відповідно до розрахунку по договору №513 - 378,53 грн, та 112,97 грн по договору №415.
З огляду на встановлений судом та не заперечений відповідачем факт неналежного виконання останнім взятих на себе зобов'язань щодо своєчасної оплати вартості поставленої електричної енергії, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача в частині стягнення інфляційних нарахувань та річних є обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають задоволенню.
У відповідності до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 ст. 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Приписами ст. 79 ГПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Пунктами 1, 2 ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
В силу приписів ст.129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 73-75, 79, 86, 126, 129, 233, 236-238, 240, 242 ГПК України, суд
1.Позовні вимоги задовольнити.
2.Стягнути з Тернопільської районної державної адміністрації, м.Тернопіль, майдан Перемоги 1 (код 04058284) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільелектропостач", м.Тернопіль, проспект Злуки, буд. 2В (код 42145798) - 13 141 (тринадцять тисяч сто сорок одну) грн 55 коп. заборгованості, 1 114 (одну тисячу сто чотирнадцять) грн 28 коп. пені, інфляційних та річних нарахувань і 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення сторони вправі його оскаржити до Західного апеляційного господарського суду через господарський суд Тернопільської області.
Повний текст рішення виготовлено 21 липня 2021 року.
Суддя Ю.О. Чопко