вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"21" липня 2021 р. м. Київ Справа № 911/2067/21
Господарський суд Київської області у складі судді Колесника Р.М., розглянувши матеріали позовної заяви за позовом
товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазмонтаж» (08133, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Молодіжна, 14, оф. 22, код 31462406)
до
SC Totalgaz Industrie srl (700545, Румунія, Ясси, вул. Шосе Пекурарь, 128)
про стягнення боргу
14.07.2021 до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазмонтаж» до SC Totalgaz Industrie srl, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача 225700,00 євро - 0,2% пені, 111000,00 євро - 12% штрафу, 6186231,49 гривень - збитки, 780000 гривень загальна сума.
Мотивуючи звернення до Господарського суду Київської області із цим позовом позивач посилається на розділ 10 Договору на поставку обладнання від 08.12.2016 № 180079, укладеного між SC Totalgaz Industrie srl та товариством з обмеженою відповідальністю «Нафтогазмонтаж», яким передбачено, що всі суперечки, які випливають з цього договору вирішуються за взаємною домовленістю сторін, а в разі неможливості знайти спільну згоду, шляхом звернення до компетентної судової інстанції Республіки Україна із застосуванням норм матеріального права Республіки Україна. Позивач зазначив, що з огляду на положення ч. 5 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України та те, що поставка товарів здійснювалась за адресою: Київська область, м. Вишневе, вул. Молодіжна, 14, то розгляд цієї справи віднесено до Господарського суду Київської області.
Дослідивши матеріали позовної заяви, судом дійшов наступних висновків.
Позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом (ч. 1 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч. 2 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Статтею 45 Господарського процесуального кодексу України визначено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов'язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України (стаття 365 Господарського процесуального кодексу України).
Разом з тим, у розгляді справ у спорах за участю іноземних підприємств і організацій господарським судам України слід виходити із встановленої Господарського процесуального кодексу України пріоритетності застосування правил міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, щодо правил, передбачених законодавством України.
Згідно з частиною першою статті 366 Господарського процесуального кодексу України підсудність справ за участю іноземних осіб визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Так, питання, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом, у тому числі й питання підсудності судам України справ з іноземним елементом, вирішуються згідно із Законом України «Про міжнародне приватне право».
Відповідно до приписів частини 1 статті 75 Закону України «Про міжнародне приватне право» підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися, крім випадків, передбачених у статті 76 цього Закону.
Відповідно до статті 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом зокрема у таких випадках: 1) якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону; 2) якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи - відповідача; 3) у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України; 5) якщо у справі про відшкодування шкоди позивач - фізична особа має місце проживання в Україні або юридична особа - відповідач - місцезнаходження в Україні; 7) дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України; 11) якщо у справі про банкрутство боржник має місце основних інтересів або основної підприємницької діяльності на території України.
За приписами статті 77 Закону України «Про міжнародне приватне право» підсудність судам України є виключною у таких справах з іноземним елементом: 1) якщо нерухоме майно, щодо якого виник спір, знаходиться на території України, крім справ, що стосуються укладення, зміни, розірвання та виконання договорів у рамках державно-приватного партнерства, укладених Кабінетом Міністрів України, згідно з якими нерухоме майно є об'єктом такого партнерства, а спір не стосується виникнення, припинення та реєстрації речових прав на такий об'єкт; 4) якщо спір пов'язаний з оформленням права інтелектуальної власності, яке потребує реєстрації чи видачі свідоцтва (патенту) в Україні; 5) якщо спір пов'язаний з реєстрацією або ліквідацією на території України іноземних юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців; 6) якщо спір стосується дійсності записів у державному реєстрі, кадастрі України; 7) якщо у справах про банкрутство боржник був створений відповідно до законодавства України; 8) якщо справа стосується випуску або знищення цінних паперів, оформлених в Україні; 9) справи, що стосуються усиновлення, яке було здійснено або здійснюється на території України; 10) в інших випадках, визначених законами України.
При цьому статтею 78 вказаного Закону передбачено, що компетенція інших органів України щодо розгляду справ з іноземним елементом визначається законами України з урахуванням статей 75-77 цього Закону.
Відповідно до частини 1 статті 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у випадках, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону.
Як слідує з матеріалів справи SC Totalgaz Industrie srl є нерезидентом, достовірної інформації щодо наявності на території України офіційно зареєстрованого представництва у матеріалах справи відсутні.
При зверненні до суду з вказаним позовом позивач зазначив, що в силу приписів ч. 5 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України спір підлягає вирішенню Господарським судом Київської області, оскільки поставка товару здійснювалась за адресою: Київська область, м. Вишневе, вул. Молодіжна, 14.
Проте, суд не погоджується з вказаними твердженнями позивача з наступних міркувань.
Відповідно до умов укладеного між SC Totalgaz Industrie srl (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Нафтогазмонтаж» (покупець) договору на поставку обладнання від 08.12.2016 № 180079, всі суперечки, які випливають з цього договору вирішуються за взаємною домовленістю сторін, а в разі неможливості знайти спільну згоду, шляхом звернення до компетентної судової інстанції Республіки Україна із застосуванням норм матеріального права Республіки Україна.
За умовами частини 1 статті 29 Господарського процесуального кодексу України право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.
Згідно з частиною 5 статті 29 Господарського процесуального кодексу України позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред'являтися також за місцем виконання цих договорів.
Тобто, нормами процесуального права позивачу надано право за певних умов обирати між господарськими судами, яким підсудна справа.
Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 532 Цивільного кодексу України місце виконання зобов'язання встановлюється у договорі.
Статтею 197 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання підлягає виконанню за місцем, визначеним законом, господарським договором або місцем, яке визначено змістом зобов'язання.
Згідно умов п. 3.1 договору від 08.12.2016 № 180079 передача товару здійснюється на складі покупця, на умовах поставки СРТ (с. Трудолюбівка, Магдалинівський район, Дніпропетровська область) згідно Інкотермс-2010.
Відповідно до додатків №№ 1, 3 до договору умови поставки - СРТ (с. Трудолюбівка, Магдалинівський район, Дніпропетровська область) згідно Інкотермс-2010
Також як вбачається з наданих позивачем до матеріалів позовної заяви доказів, зокрема, митних декларацій та міжнародних товарно-транспортних накладних CMR місцем розвантаження вантажу є: с. Трудолюбівка, Магдалинівський район, Дніпропетровська область.
Таким чином, сторони визначили місце виконання договору с. Трудолюбівка, Магдалинівського району, Дніпропетровської області, що свідчить про необґрунтованість доводів позивача, що поставка товару здійснювалась відповідачем за адресою: Київська область, м. Вишневе, вул. Молодіжна, 14.
При цьому, позивачем, в свою чергу, не надано суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження того, що на території Київської області відповідач має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи - відповідача, або доказів того, що дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території Київської області, навпаки матеріали справи свідчать, що подія, яка стала підставою для подання позову, мала місце на території Дніпропетровської області.
Враховуючи те, що позивачем не надано підтверджуючих доказів того, що поставка товару здійснювалась за адресою: Київська область, м. Вишневе, вул. Молодіжна, 14, натомість надані позивачем докази свідчать про те, що місцем поставки товару є с. Трудолюбівка, Магдалинівський район, Дніпропетровська область, суд дійшов висновку, що позивачем помилково визначено підсудність спору у справі Господарському суду Київської області, а тому спір у справі підлягає вирішенню Господарським судом Дніпропетровської області.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Оскільки позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазмонтаж» не підлягає розгляду Господарським судом Київської області, така підлягає передачі на розгляд Господарського суду Дніпропетровської області.
Враховуючи викладене вище та керуючись ст. ст. 29, 30, 31, 233-235 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазмонтаж» про стягнення з SC Totalgaz Industrie srl грошових коштів передати за підсудністю до Господарського суду Дніпропетровської області (49027, м. Дніпро, вул. Володимира Винниченка, 1).
Ухвала складена та підписана 21.07.2021, набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена у апеляційному порядку - до Північного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з моменту її складення у відповідності до ст.ст. 255, 256 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 частини 1 Розділу XI "Перехідні положення" цього Кодексу.
Суддя Р.М. Колесник