Справа № 1512/6375/2012
Провадження № 1-в/947/236/21
19.07.2021 року Київський районний суд міста Одеси у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
заявника - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Одесі заяву захисника ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 про скасування арешту майна, -
В провадження Київського районного суду м. Одеси надійшла заява захисника ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 про скасування арешту майна, що належить ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , накладеного постановою слідчого СВ Таїровського ОМ Київського РВ м. Одеси від 23.09.2009 року - номер обтяження 9141109, дата реєстрації 13.10.2009 року.
В обґрунтування вимог заяви, захисник вказує те, що 23.08.2012 року Київським районним судом м. Одеси був винесений обвинувальний вирок стосовно громадянина України - ОСОБА_4 , яким йому було призначене покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років, із застосуванням ст. 75 КК України, із звільненням від відбування покарання з випробувальним терміном 3 роки. Додаткового покарання у вигляді конфіскації належного ОСОБА_6 майна, судом застосовано не було, у зв'язку з чим, в подальшому арешті майна відпала потреба.
ОСОБА_4 у судовому засіданні заяву підтримав у повному обсязі та просив задовольнити.
Прокурор в судовому засіданні поклався на розсуд суду.
Вивчивши матеріали справи, а також заяву про скасування арешту майна, вислухавши думку учасників процесу, суд приходить до наступного переконання.
Відповідно до п. 1 абзац 3,4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.06.2016 року N 5 "Про судову практику в справах про зняття арешту з майна" за наявності кримінального провадження власник чи інший володілець майна може звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права власності у загальному порядку. Після підтвердження цього права зазначена особа, як і титульний власник майна, у тому числі й особа, яка не є учасником кримінального провадження, має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обов'язків чи законних інтересів, у порядку, передбаченому статтями 174, 539 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), до суду, що наклав арешт чи ухвалив вирок.
При цьому згідно з пунктом 9 розділу XI "Перехідні положення" КПК питання про зняття арешту з майна, накладеного під час дізнання або досудового слідства до дня набрання чинності цим Кодексом, вирішується в порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.
Відповідно до п. 9 Розділу XI "Перехідні Положення" КПК України запобіжні заходи, арешт майна, відсторонення від посади, застосовані під час дізнання та досудового слідства до дня набрання чинності цим Кодексом, продовжують свою дію до моменту їх зміни, скасування чи припинення у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.
Статтею 411 КПК України (в редакції 1960 року) питання зв'язані з виконанням вироку, вирішуються судом у судовому засіданні з участю прокурора. В судове засідання, як правило, викликається засуджений, а за його клопотанням і захисник. Якщо питання стосується виконання вироку в частині цивільного позову, викликається також при необхідності цивільний позивач і цивільний відповідач. Неявка цих осіб не зупиняє розгляду справи.
У статті 125 КПК України (в редакції 1960 року)зазначено, що слідчий за клопотанням цивільного позивача або з своєї ініціативи зобов'язаний вжити заходів до забезпечення заявленого в кримінальній справі цивільного позову, а також можливого в майбутньому цивільного позову, склавши про це постанову.
В справах про злочини, за які кримінальним законом передбачена конфіскація майна, слідчий зобов'язаний вжити необхідних заходів до забезпечення виконання вироку в частині можливої конфіскації майна, склавши про це постанову.
Згідно положень ст. 126 ч. 1 КПК України (в редакції 1960 року) забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна провадиться шляхом накладення арешту на вклади, цінності та інше майно обвинуваченого чи підозрюваного або осіб, які несуть за законом матеріальну відповідальність за його дії, де б ці вклади, цінності та інше майно не знаходилось, а також шляхом вилучення майна, на яке накладено арешт. Накладення арешту на вклади зазначених осіб проводиться виключно за рішенням суду.
Як вбачається із заяви та долучених в обґрунтування матеріалів, 23.09.2009 року слідчим СВ Таїровського ОМ Київського РВ в м. Одесі була винесена постанова про накладення арешту на майно, що належить ОСОБА_4 .
Згідно із п. 8 ст. 324 КПК України (в редакції 1960 року) при постановленні вироку суд має вирішити питання, що робити з майном, описаним для забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна.
Із вироку Київського районного суду м. Одеси від 23.08.2012 року вбачається, що ОСОБА_4 був визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України та останньому призначено покарання, із застосуванням ст. 69 КК України, у вигляді 5 років позбавлення волі, без конфіскації майна. У зв'язку зі ст.. 75 КК України, ОСОБА_4 був звільнений від відбування покарання з випробувальним терміном на 3 (три) роки.
У ст. 41 ч. 1 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Наведені Конституційні гарантії права володіти своїм майном поєднується з такими ж вимогами ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зі змінами, внесеними Протоколом N 11 де зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, яка відповідно до вимог частини 1 статті 9 Конституції України ратифікована 17 липня 1997 року Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основоположним свобод людини (1950 року), Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції".
У пункті 1 статті 1 цього Закону зазначено, що Україна повністю визнає на своїй території дію статті 46 Конвенції щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського Суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції, а статтями 13, 17 Закону України "Про визнання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права" та змінюють практику застосування національного закону відповідно до Рішення цього Суду.
Рішенням Європейського Суду з прав людини у справі "Копеський проти Словаччини" зазначено, що майном може бути як "існуюче майно", так і активи, включаючи вимоги, стосовно яких особа може стверджувати, що вона має принаймні "легітимні сподівання" на реалізацію майнового права. "Легітимні сподівання" за своїм характером повинні бути більш конкретними, ніж просто надія й повинні грунтуватися на законодавчому положенні або юридичному акті, такому як судовий вердикт.
Суд вважає для відновлення порушеного права ОСОБА_4 необхідно скасувати арешт, накладений постановою слідчого СВ Таїровського ОМ Київського РВ м. Одеси від 23.09.2009 року - номер обтяження 9141109, дата реєстрації 13.10.2009 року, оскільки питання щодо скасування арешту майна при винесені вироку вирішено не було, а ОСОБА_4 не було призначено додаткове покарання у вигляді конфіскації майна.
Керуючись ст. 41 ч. 1 Конституції України, ст. 125, 126, 324, 411 КПК України (в редакції 1960 року), суд, -
Заяву захисника ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 про скасування арешту майна - задовольнити.
Скасувати арешт, накладений постановою слідчого СВ Таїровського ОМ Київського РВ м. Одеси ОСОБА_7 від 23.09.2009 року - номер обтяження 9141109, дата реєстрації 13.10.2009 року, на належне ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , майно.
На постанову суду протягом 15 днів з дня її проголошення може бути подана апеляція в Одеський апеляційний суд, через Київський районний суд м. Одеси.
Головуючий суддя ОСОБА_1