П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
20 липня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/15069/20
Головуючий в 1 інстанції: Юхтенко Л.Р.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
доповідача - судді Косцової І.П.,
суддів - Осіпова Ю.В., Скрипченка В.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
Короткий зміст позовних вимог.
ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, яке викладене в листі від 05.10.2020 року №1500-0413-8/75335, про відмову у виплаті допомоги на поховання у двомісячному розмірі довічного грошового утримання судді у відставці, яке отримувала його мати ОСОБА_2 на момент смерті;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області виплатити йому допомогу на поховання у двомісячному розмірі довічного грошового утримання судді у відставці, яке отримувала його мати ОСОБА_2 на момент смерті;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області виплатити ОСОБА_1 довічне грошове утримання судді у відставці за вересень 2020 року, яке повинна була отримати його мати ОСОБА_2 на момент смерті.
В обґрунтування позову зазначено, що 02.10.2020 року він звернувся до відповідача із заявою про виплату допомоги на поховання померлої матері - судді у відставці ОСОБА_2 , проте у задоволенні цієї заяви відповідач відмовив з посиланням на приписи Закону України «Про судоустрій і статус суддів», яким виплата допомоги на поховання особам, які отримували довічне грошове утримання судді у відставці не передбачена.
Натомість позивач вважає, що оскільки пенсія за віком та довічне грошове утримання судді мають однакову правову природу, орган, який призначає та виплачує пенсію, зобов'язаний виконати законні вимоги позивача щодо виплати допомоги на поховання у двомісячному розмірі грошового утримання судді у відставці, як це передбачено ст.53 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Також позивачем зазначено, що його мати ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , проте довічне грошове утримання за вересень 2020 року не було виплачено відповідачем.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.
При прийнятті рішення по суті спору суд першої інстанції виходив із того, що довічне грошове утримання судді не є видом пенсії у розумінні норм чинного національного законодавства у сфері пенсійних виплат, оскільки регламентоване спеціальним нормативно-правовим актом - Законом України «Про судоустрій і статус суддів», яким не передбачено виплати допомоги на поховання у двомісячному розмірі грошового утримання судді у відставці. В свою чергу, для осіб, які здійснили поховання суддів та суддів у відставці, компенсація витрат здійснюється у Порядку компенсації витрат на поховання та увічнення пам'яті суддів, у тому числі суддів у відставці, затвердженого рішенням Ради суддів України від 16.09.2016 №62, а відтак, пенсійний орган не має обов'язку виплачувати допомогу на поховання родичам померлого судді у відставці.
Крім того, судом першої інстанції за наслідком дослідження документів пенсійної справи ОСОБА_2 встановлено, що 15.09.2020 року ГУПФУ в Одеській області здійснено зарахування на особовий рахунок пенсій та інших виплат за вересень 2020 року.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву (заперечень).
В апеляційний скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати прийняте у справі судове рішення та ухвалити нове про задоволення його позовних вимог.
В обґрунтування своїх доводів апелянт зазначає, що пенсія за віком та довічне грошове утримання судді мають однакову правову природу, тому він набув право на отримання виплати допомоги на поховання у двомісячному розмірі грошового утримання судді у відставці у відповідності до статті 53 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області своїм правом на подання відзиву не скористалось.
Фактичні обставини справи.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що Любашівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 22 вересня 2020 року складено відповідний актовий запис №363 та підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 (а.с.11).
ОСОБА_1 є сином померлої ОСОБА_2 , на підтвердження чого надано свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 (а.с.14).
Згідно довідки, виданої Любашівською селищною радою Любашівського району Одеської області від 23.09.2020 року вих. №2664Ю, ОСОБА_1 здійснив поховання ОСОБА_2 (а.с.15).
З матеріалів пенсійної справи встановлено, що відповідно до протоколу №533 від 23.08.2017 року ОСОБА_2 було призначено довічне грошове утримання судді у розмірі 90% суддівської винагрорди (а.с.48).
02.10.2020 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про виплату йому допомоги на поховання після смерті матері ОСОБА_2 (а.с. 12).
Проте листом від 05.10.2020 року вих. №1500-0413-8/75335 ГУПФУ в Одеській області повідомило позивача про те, що Законом України «Про судоустрій та статус суддів» не передбачена виплата допомоги на поховання особам, які отримували щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці (а.с.13).
Вважаючи вказану відмову відповідача незаконною, позивач звернувся до суду із цим позовом. Крім того позивач вважає, що оскільки його матері ОСОБА_2 не виплачено довічне грошове утримання судді за вересень 2020 року, належні їй суми мають бути стягнуті з відповідача на його користь.
Джерела правового регулювання та позиція суду апеляційної інстанції щодо доводів апеляції та висновків суду першої інстанції.
Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
За змістом статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV (далі-Закон №1058-IV) пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Пунктами 8, 11 ч. 5 ст.48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402-VІІІ (далі-Закон №1402-VІІІ), у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що незалежність судді забезпечується, зокрема, його належним матеріальним та соціальним забезпеченням, а також правом судді на відставку.
Відповідно до ст.142 Закону №1402-VІІІ судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 роки, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.
Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Конституційний Суд України у Рішенні від 8 червня 2016 року №4-рп/2016 зазначив, що конституційний статус суддів, які здійснюють правосуддя, та суддів у відставці передбачає їх належне матеріальне забезпечення, яке повинне гарантувати здійснення справедливого, незалежного, неупередженого правосуддя (абзац десятий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини).
Гарантуючи незалежність суддів, держава зобов'язується її забезпечити, зокрема, через матеріальний і соціальний захист, що включає гарантію виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці.
При цьому, у рішенні від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005 Конституційний Суд України визначив щомісячне довічне грошове утримання як особливу форму соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню належного матеріального утримання суддів, у тому числі після звільнення від виконання обов'язків судді; щомісячне довічне грошове утримання судді у встановленому розмірі спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага; особливість щомісячного довічного грошового утримання полягає у правовому регулюванні, а також у джерелах його фінансування (абзаци п'ятий, шостий, сьомий пункту 7 мотивувальної частини).
За змістом наведених норм, за своєю правовою природою щомісячне довічне грошове утримання, на відміну від пенсії на загальних підставах (в тому числі по інвалідності), є гарантованою державою щомісячною грошовою виплатою, що служить забезпеченням належного матеріального утримання судді, яка призначається і нараховується державою за результатом багаторічної праці особи саме на суддівській посаді, виплачується лише за умови наявності встановленого законом стажу роботи на посаді судді та є складовою правового статусу судді, як фінансова гарантія незалежності суддів.
Отже, правова природа пенсії, яка призначається особі на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та довічного грошового утримання судді, не є тотожними.
Із матеріалів справи слідує, що ОСОБА_2 отримувала щомісячне довічне грошове утримання, яке передбачено Законом України «Про судоустрій і статус суддів», тобто спеціальним Законом.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилається на статтю 53 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно з якою у разі смерті пенсіонера особам, які здійснили його поховання, виплачується допомога на поховання пенсіонера в розмірі двомісячної пенсії, яку отримував пенсіонер на момент смерті.
На думку позивача, вказані положення не містять застереження щодо виплати особам, які здійснили поховання померлого пенсіонера, який отримував щомісячне довічне грошове утримання, допомоги на поховання пенсіонера у розмірі двомісячної пенсії, яку отримував пенсіонер на момент смерті.
Однак судова колегія не погоджується із наведеним, оскільки ОСОБА_2 отримувала саме щомісячне довічне грошове утримання судді, відтак гарантії, передбачені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зокрема статтею 53 вказаного Закону, у даному випадку не застосовуються.
В свою чергу, ч.7 ст. 150 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що головні розпорядники коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів забезпечують здійснення судами видатків на поховання та увічнення пам'яті суддів, у тому числі суддів у відставці, у межах видатків, передбачених для судів у державному бюджеті на відповідний рік.
Рішенням суддів України №62 від 16.09.2016 затверджено Порядок компенсації витрат на поховання та увічнення пам'яті суддів, у тому числі суддів у відставці, який розроблено відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та яким визначено механізм компенсації визначених витрат.
Так, відповідно до пунктів 4, 6 даного Порядку, витрати на поховання та увічнення пам'яті суддів та суддів у відставці можуть здійснюватися безпосередньо судом чи відповідним територіальним управлінням Державної судової адміністрації України щодо місцевих судів, або компенсуватися виконавцю волевиявлення померлого.
Компенсація здійснюється в межах бюджетних асигнувань відповідного суду.
За таких умов, підстави для виплати допомоги на поховання судді у відставці, який перебував на обліку як отримувач довічного грошового утримання та помер, у органів Пенсійного фонду України відсутні.
Таким чином, відмова ГУ ПФУ в Одеській області у виплаті позивачу допомоги на поховання ОСОБА_2 , яка отримувала щомісячне грошове утримання судді у відставці, є правомірною та такою, що здійснена на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Крім того, матеріали справи містять докази звернення позивача за виплатою компенсації на поховання у Порядку компенсації витрат на поховання та увічнення пам'яті суддів до Любашівського районного суду Одеської області (а.с. 159).
Стосовно тверджень позивача, що його матері не виплачено щомісячне довічне грошове утримання за вересень 2020 року. Позивачем визнано, що 15 вересня 2020 року здійснена виплата щомісячного довічного грошового утримання, проте позивач вважає, що це виплата за попередній місяць, а не за поточний місяць.
Судова колегія за наслідком дослідження копії пенсійної справи ОСОБА_2 визначає, що за її заявою виплата довічного грошового утримання судді у відставці здійснювалась щомісячно 15 числа на банківський рахунок філії АТ КБ «Приватбанк» та 15.09.2020 року ГУПФУ в Одеській області при житті ОСОБА_2 було здійснено зарахування на рахунок пенсій та інших виплат за вересень 2020 року, що включало виплату довічного грошового утримання судді у відставці (а.с. 34-36).
В свою чергу, судом першої інстанції визначено, що позивач, не заперечуючи факт надходження коштів у вересні 2020 року, визначає, що відповідні виплати стосувались попереднього місяця ( серпня 2020 року).
Згідно з ч.5 ст.142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» не містить окремого порядку виплати щомісячного грошового утримання, тому порядок виплати має відповідати встановленому Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до ч.1 ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Тобто, законом регламентовано порядок виплати пенсії, а саме не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, що свідчить, що виплачена ОСОБА_2 пенсія 15 вересня 2020 року була за вересень 2020 року.
Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, тому суд апеляційної інстанції, відповідно до ст.316 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2021 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Головуючий суддя Косцова І.П.
Судді Осіпов Ю.В. Скрипченко В.О.