Справа № 500/3149/21
19 липня 2021 рокум. Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Баб'юка П.М. розглянувши у письмовому провадженні спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Кременецького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання незаконною та скасування постанови від 15.09.2015 року №35062345,
До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі, також - позивач) до Кременецького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (далі, також, - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця відділу державної виконавчої служби Кременецького районного управління юстиції про стягнення з боржника виконавчого збору від 15.09.2015 у виконавчому провадженні №35062345, якою зобов'язано ОСОБА_1 сплатити виконавчий збір у розмірі 61065,05 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 29.01.2021 Кременецьким міськрайонним відділом державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №64327094 на примусове виконання постанови №35062345 від 15.09.2015 про стягнення з боржника - ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 61065,05 грн. Позивач вважає постанову про стягнення з боржника виконавчого збору незаконною та такою, що підлягає скасуванню. Зокрема, посилається на ч. 2 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції станом на 27.08.2013 -момент винесення постанови), відповідно до якої виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10% суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржник, переданого стягувачу за виконавчим документом. Позивач зазначає, що державним виконавцем з моменту винесення постанови - 15.09.2015 жодних дій, спрямованих на виконання виконавчого листа Кременецького районного суду Тернопільської області від 15.06.2010 у виконавчому провадженні №35062345 не вчинено. Окрім цього, не було фактичного примусового стягнення заборгованості з боржника, а тому, у державного виконавця, з огляду на положення ч. 2 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» були відсутні підстави для винесення постанови про стягнення виконавчого збору.
Ухвалою суду від 09.07.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати суддею одноособово, з урахуванням особливостей, визначених статтею 287 КАС України, призначено у справі судове засідання.
Від представника відповідача на адресу суду 13.07.2021 надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити в задоволенні позовних вимог повністю (аркуші справи 28-32). В обґрунтування зазначено, що на виконанні у відповідача знаходився виконавчий лист Кременецького районного суду Тернопільської області №2-329 від 15.06.2010 про стягнення солідарно із ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ВАТ КБ «Надра» заборгованості в сумі 610650,59 грн. На виконання даного виконавчого листа 06.11.2012 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №35062345, 28.01.2021 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження згідно з п.9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» (фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом). Зазначене виконавче провадження перебувало у складі зведеного виконавчого провадження №43283232. Представник повідомив, що у виконавчих провадженнях вчинялися виконавчі дії, передбачені Законом України «Про виконавче провадження», зокрема, проводилася перевірка майнового стану боржника та її доходів, на які може бути проведено звернення стягнення, виносилась постанова про арешт майна боржника, здійснювались запити до державних органів щодо наявності у боржника доходів, відкритих рахунків, майна. А тому, вважає, що постанова про стягнення виконавчого збору винесена відповідно до вимог Закону.
Ухвалою суду від 10.06.2021, винесеною без виходу в нарадчу кімнату, занесеною до протоколу судового засідання, суд, враховуючи неявку учасників справи, на підставі ч.9 ст.205 ч.3 ст.268 КАС України, перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.
Дослідивши подані до суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.
На виконанні у Кременецькому міськрайонному відділі державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції знаходився виконавчий лист Кременецького районного суду Тернопільської області №2-329 від 15.06.2010 про стягнення солідарно із ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ВАТ КБ «Надра» заборгованості в сумі 610650,59 грн.
На виконання даного виконавчого листа 06.11.2012 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №35062345 (аркуш справи 33).
Постановою державного виконавця від 06.11.2012 накладено арешт на все рухоме і нерухоме майно, що належить боржнику ОСОБА_1 у виконавчому провадженні №35062345 (аркуш справи 34).
Постановою державного виконавця від 05.09.2015 звернено стягнення на заробітну плату ОСОБА_1 у виконавчому провадженні №35062345 (аркуш справи 35).
15 вересня 2015 року державним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 61065,05 грн у виконавчому провадженні №35062345 (аркуш справи 6).
Відповідно до постанови державного виконавця від 28.01.2021 у виконавчому провадженні №35062345 замінено стягувача ПАТ КБ «Надра» на ОСОБА_3 (аркуш справи 37).
28 січня 2021 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження згідно з п.9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» на підставі заяви стягувача від 20.01.2021 у зв'язку із погашенням заборгованості в повному обсязі (аркуш справи 40).
Державним виконавцем 29.01.2021 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження щодо виконання постанови №35062345 від 15.09.2015 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 61004,94 грн (виконавче провадження №64327094) (аркуш справи 42).
Не погоджуючись із постановою відповідача про стягнення виконавчого збору від 15 вересня 2015 року, позивач звернувся до суду з даним позовом.
В матеріалах справи міститься відмітка про ознайомлення позивача з матеріалами виконавчого провадження 21.05.2021. Доказів про те, що позивачу було відомо про оскаржене рішення раніше матеріали справи не містять.
Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до частини другої статті 2 КАС у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
До 05 жовтня 2016 року умови і порядок виконання рішень судів у разі невиконання їх у добровільному порядку визначав Закон України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року №606-XIV (далі - Закон №606-XIV; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин - на день винесення постанови про стягнення виконавчого збору - 15.09.2015).
Відповідно до статті 1 Закону №606-ХІV виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Згідно з частиною першою статті 25 Закону №606-ХІV державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Частиною другою статті 25 Закону №606-ХІV встановлено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові (частина п'ята статті 25 Закону №606-ХІV).
Згідно з частиною першою статті 27 Закону №606-ХІV у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.
Відповідно до частини першої статті 28 Закону №606-XIV у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення, за яким боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавчий збір стягується в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та виконання боржником рішення після закінчення строку для самостійного його виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.
Згідно з частиною третьою статті 28 Закону №606-XIV постанова про стягнення виконавчого збору виноситься під час першого надходження виконавчого документа державному виконавцю. Під час наступних пред'явлень до виконання виконавчого документа державному виконавцеві виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута під час попереднього виконання.
Відповідно до частини четвертої статті 28 Закону №606-XIV розмір фактично стягнутого з боржника виконавчого збору державний виконавець зазначає у виконавчому документі.
За правилами частин 5, 6 статті 28 Закону №606-XIV у разі закінчення виконавчого провадження у зв'язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню на основі виконавчого документа, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий
збір повертається боржникові.
У разі завершення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 47, пунктами 2 і 8 частини першої статті 49 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня після завершення (закінчення) такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору.
5 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VII (далі - Закон №1404-VIII).
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону №1404-VIII примусовому виконанню підлягають рішення на підставі, зокрема виконавчих листів і наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до п. 16 ч. 3 ст. 18 Закону №1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів (ч. 1, 2 ст. 27 Закону №1404-VIII).
Частинами 5, 9 статті 27 визначено вичерпний перелік підстав, за наявності яких виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень"; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.
Виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, та у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 17 частини першої статті 39 цього Закону. Виконавчий збір не стягується із сум податкового боргу (у тому числі штрафних санкцій та пені) та недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у разі їх списання згідно з пунктами 2-3, 2-4 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України" та пунктом 9-15 розділу VIII Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
З огляду на проведений правовий аналіз законодавчих норм, що регулюють порядок справляння державним виконавцем виконавчого збору, суд дійшов висновку, що як Законом №606-XIV, так і у Законі №1404-VIII передбачено, що стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, спрямованих на примусове виконання, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання останнього до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв'язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання.
Стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) законодавцем пов'язується з початком процедури примусового виконання. Примусове виконання рішення розпочинається з моменту прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, тому одночасно з відкриттям виконавчого провадження повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору.
Стягнення з боржника виконавчого збору є обов'язком виконавця, спрямованим на перерахування цих коштів до Державного бюджету України.
Суд зазначає, що виконавчий лист №2-329 не виконаний до відкриття виконавчого провадження, та не належить до жодних з вищевказаних категорій виконавчих документів по яких виконавчий збір не стягується.
У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1 - 4, 6, 7 і 9 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яка підлягає виконанню в порядку, встановленому Законом.
Про розмір стягнутого виконавчого збору державний виконавець зазначає у виконавчому документі.
Оскільки, рішення суду станом на 13.11.2012 (дата закінчення строку, наданого державним виконавцем боржнику для самостійного виконання рішення) не виконано, державний виконавець вправі після 13.11.2012 винести постанову про стягнення виконавчого збору. Така постанова про стягнення з боржника ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 61065,05 грн у виконавчому провадженні №35062345 державним виконавцем винесена 15 вересня 2015 року.
Суд не погоджується із доводами позивача, що державним виконавцем з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження і до моменту винесення постанови про стягнення виконавчого збору жодних дій, спрямованих на примусове виконання виконавчого листа у виконавчому провадженні №35062345 не вчинено.
Судом встановлено, у державним виконавцем у виконавчому провадженні вчинялися виконавчі дії, передбачені Законом України «Про виконавче провадження», зокрема, постановою державного виконавця від 06.11.2012 накладено арешт на все рухоме і нерухоме майно, що належить боржнику ОСОБА_1 у виконавчому провадженні №35062345, постановою державного виконавця від 05.09.2015 звернено стягнення на заробітну плату ОСОБА_1 у виконавчому провадженні №35062345, проводилася перевірка майнового стану боржника та її доходів, на які може бути проведено звернення стягнення, здійснювались запити до державних органів щодо наявності у боржника доходів, відкритих рахунків, майна.
Таким чином, державним виконавцем проводились заходи примусового виконання рішення та вчинилися виконавчі дії, передбачені законом України «Про виконавче провадження».
Також, слід звернути увагу, що виконавчий документ не виконано боржником ні до відкриття виконавчого провадження, ні у наданий для добровільного виконання строк.
Виконавче провадження закінчено згідно з п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону №1404-VIII (фактичне виконання в повному обсязі рішення суду згідно з виконавчим документом).
Таким чином, відповідачем були вчинені дії, направлені на виконання постанови про стягнення з позивача виконавчого збору у відповідності до вимог Закону №1404-VIII. Вчинення аналогічних дій передбачала і попередня редакція Закону №606-ХІV.
За висновком суду, позивачем жодним чином не обґрунтовано протиправність, на його думку, винесення державним виконавцем оскаржуваної постанови та не надано суду будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження його позиції.
Посилання представника позивача у позовній заяві на положення ч.2 ст.27 Закону України "Про виконавче провадження" в редакції 27.08.2013, відповідно до якої виконавчий збір стягується у розмірі 10% суми, що фактично стягнута, суд не приймає до уваги, оскільки зазначене не відповідає дійсності. Порядок стягнення виконавчого збору взагалі не регулювався зазначеною статтею Закону.
Крім цього, оскаржена постанова винесена 15.09.2015 і станом на час її винесення, як і станом на час відкриття виконавчого провадження (06.11.2012), а також станом на час відкриття виконавчого провадження по постанові про стягнення виконавчого збору, яка оскаржується (29.01.2021) діяли положення Закону відповідно до яких виконавчий збір стягується у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню.
Враховуючи наведене правове регулювання, встановлені обставини, суд дійшов висновку про правомірність постанови від 15.09.2015 у виконавчому провадженні №35062345 про стягнення з позивача на користь держави виконавчого збору. Відтак, підстави для її скасування відсутні.
Згідно із частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, положень проаналізованого законодавства, наявних у матеріалах справи доказів та аргументів, наведених учасниками справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Підстави для відшкодування судових витрат у справі відповідно до положень статті 139 КАС України відсутні.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Кременецького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 15.09.2015 у виконавчому провадженні №35062345, - відмовити в повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 );
відповідач:
- Кременецький міськрайонний відділ державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (місцезнаходження: вул. Козубського, 4,м. Кременець,Тернопільська область,47001, код ЄДРПОУ/РНОКПП 34566896).
Головуючий суддя Баб'юк П.М.