Справа № 500/2702/21
15 липня 2021 рокум. Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Баб'юка П.М. розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Галицької митниці Держмитслужби третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Головне управління державної казначейської служби України у Львівській області про визнання протиправною та скасування митної декларації МД-1 серії 20903п №0043840 від 10.12.2020 на суму 7395,57 грн та повернення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 єдиний збір в сумі 7395,57 грн,
До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Галицької митниці Держмитслужби, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головне управління державної казначейської служби України у Львівській області, у якій позивач просить:
визнати протиправною та скасувати уніфіковану митну квитанцію МД-1 серії 20903п №0043840 від 10.12.2020 на суму 7395,57 грн;
повернути з Державного бюджету України в користь ОСОБА_1 єдиний збір в сумі 7395,57 грн, сплачений згідно із квитанцією №5360014 від 10.12.2020.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 09.12.2020 позивач, керуючи транспортним засобом Volvo FH 440 д.н.з., НОМЕР_1 із спеціалізованим напівпричіпом - цистерною Magyar SR34Е, НОМЕР_2 , що був завантажений «Гліцерином сирим технічним рослинного походження» здійснював в'їзд на територію України через міжнародний пункт пропуску для автомобільного сполучення «Краківець» митного поста «Яворів» Галицької митниці Держмитслужби. Позивач вказує, що під час в'їзду зазначеного транспорту здійснено зважування та відповідно до протоколу динамічного поосного зважування транспортного засобу встановлено перевищення навантаження на строєні осі.
На підставі вказаного зважування 10.12.2020 щодо ОСОБА_1 Галицькою митницею Держмитслужби було складено уніфіковану митну квитанцію МД-1 серії 20903п №0043840 від 10.12.2020 про сплату єдиного збору у сумі на суму 7395,57 грн за проїзд транспортного засобу автомобільними дорогами України з перевищенням розмірів осьових навантажень, установлених для доріг загального користування. Оскільки несплата останнього перешкоджала випуску транспортного засобу із пункту пропуску, єдиний збір згідно із уніфікованою митною квитанцію МД-1 серії 20903п №0043840 був сплачений позивачем.
Позивач зазначає, що така уніфікована митна квитанція є незаконною та необґрунтованою, а єдиний збір - сплаченим безпідставно, з огляду на те, що ним не допущено перевищення загально-допустимої маси транспортного засобу, однак відповідачем, в свою чергу, допущено порушення в частині зважування транспортного засобу з наливним вантажем, яке проведено в русі. Натомість, зважування наливного вантажу згідно методики повинно було здійснюватись в статичному режимі.
Ухвалою суду від 24.05.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено у справі судове засідання.
Від представника відповідача 02.06.2021 надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що заперечив проти задоволення позовних вимог (аркуші справи 87-94). В обґрунтування зазначено, що відповідно до інформації в АСМО «Інспектор» транспортний засіб реєстраційний номер НОМЕР_1 / НОМЕР_2 заїхав 09.12.2020 о 04:49 год. в міжнародний пункт пропуску для автомобільного сполучення «Краківець-Корчова» митного поста «Яворів» Галицької митниці Держмитслужби з вантажем «гліцерин сирий технічний рослинного походження», що слідував за попередньою митною декларацією № UA209140/2020/117532 від 08.12.2020 під керуванням позивача. Відповідач вказав, що оскільки осьове навантаження транспортного засобу реєстраційний номер НОМЕР_1 / НОМЕР_2 становило 22,605 тонн (при допустимих - 22 тоннах), нарахування єдиного збору за проїзд автомобільного транспортного засобу з перевищенням встановлених розмірів осьових навантажень, установлених для доріг загального користування, в сумі 7395,57 грн здійснювалось правомірно.
Окрім цього, відповідачем зазначено, що відповідно до протоколу динамічного поосного зважування транспортного засобу від 12.01.2021 зважування транспортного засобу реєстраційний номер НОМЕР_3 / НОМЕР_4 із вантажем «гліцерин сирий технічний рослинного походження...» у русі здійснювалось із швидкістю 1-1.5 км/год, що не суперечить положенням Методики виконання вимірювань вагових параметрів транспортних засобів при здійсненні контролю вагових параметрів транспортних засобів, а саме, маси кожної навантаженої осі і загальної маси транспортного засобу на пунктах вагового контролю на державному кордоні України та інших об'єктах ДП "СМАП".
Щодо вимоги позивача повернути з Державного бюджету України в користь ОСОБА_1 єдиний збір в сумі 7395,57 грн, сплачений згідно із квитанцією №5360014 від 10.12.2020 представник відповідача зазначає, що така вимога є передчасною, оскільки позивач в порушення Порядку №643 від 18.07.2017 не звертався із заявою до митниці Держмитслужби про повернення з державного бюджету помилково або надмірно сплачених сум митних платежів.
Третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головним управлінням державної казначейської служби України у Львівській області подано 11.06.2021 письмові пояснення, в яких зазначено, що позовна вимога про повернення з Державного бюджету України на користь позивача 7395,57 грн сплаченого єдиного збору - є передчасною, оскільки на адресу Головного управління державної казначейської служби України у Львівській області не надходило жодного документу, який би слугував правовою підставою для вчинення дій про повернення позивачу таких коштів (аркуші справи 114-116).
В судовому засіданні представник відповідача надав пояснення аналогічні відзиву на позов, щодо задоволення заперечив.
Від позивача на адресу суду 15.07.2021 надійшло клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження ( аркуш справи 121).
Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.
Як підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами, транспортний засіб реєстраційний номер НОМЕР_1 / НОМЕР_2 заїхав 09.12.2020 о 04:49 год. в міжнародний пункт пропуску для автомобільного сполучення «Краківець- Корчова» митного поста «Яворів» Галицької митниці Держмитслужби з вантажем «Гліцерином сирим технічним рослинного походження», відправник: ORLEN Poludnie Spolka Akcyina (32-540 Trzebinia, ul.Fabryczna, 22, Польща), отримувач: TOB «ІНБАУ» (м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, 40) (аркуші справи 72-73), що слідував за попередньою митною декларацією UA209140/2020/117532 від 08.12.2020 (аркуш справи 95) під керуванням ОСОБА_1 .
Так, транспортні засоби, які в'їжджають на територію міжнародного пункту пропуску для автомобільного сполучення «Краківець-Корчова» митного поста «Яворів» Галицької митниці Держмитслужби в напрямку «в'їзд в Україну», проходять процедуру зважування на автомобільних тензометричних вагах.
Як встановлено судом з пояснень представників, у зв'язку із зауваженням водія, зважування проводилось двічі, однак кожного разу в динамічному режимі.
За результатами останнього зважування транспортного засобу з реєстраційним номером НОМЕР_1 / НОМЕР_2 встановлено перевищенням осьових навантажень великовагового автотранспортного засобу, яке становило 22,605 тонн (перевищення 605 кг або 2,57%), при допустимих 22 тоннах.
Згідно із протоколом динамічного поосного зважування транспортного засобу від 09.12.2020, автомобіль з реєстраційним номером НОМЕР_1 / НОМЕР_2 з вантажем Гліцерин, зважувався в русі, його швидкість складала 1-1,5 км/год, сума брутто становила 39,055 т (аркуш справи 14).
Відповідачем 10.12.2020 складено уніфіковану митну квитанцію МД-1 серії 20903Р №0043840 про сплату єдиного збору на суму 7395,57 грн (аркуш справи 7) за проїзд транспортного засобу автомобільними дорогами України з перевищенням розмірів осьових навантажень, установлених для доріг загального користування, здійснено за результатами вимірювань, отриманих під час зважування даного транспортного засобу.
Позивачем за уніфікованою митною квитанцією форми МД-1 серії20903Р №0043840 від 10.12.2020 сплачено єдиний збір за проїзд транспортного засобу автомобільними дорогами України з перевищенням розмірів осьових навантажень, установлених для доріг загального користування, у розмірі 7395,57 грн (аркуш справи 7).
Позивач, не погодившись із рішенням відповідача, оформленого уніфікованою митною квитанцією, звернувся із даним позовом до суду.
Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України № 2747-IV від 06.07.2005 (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно із приписами статті 222-1 Митного кодексу України (надалі - МК України) у пунктах пропуску через державний кордон України митні органи здійснюють контроль за дотриманням автомобільними перевізниками законодавства України щодо міжнародних автомобільних перевезень згідно із Законом України «Про автомобільний транспорт». Порядок проведення такого контролю затверджується Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до вимог статті 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05 квітня 2001 року №2344-ІІІ, у пунктах пропуску через державний кордон України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, у сфері міжнародних автомобільних перевезень здійснює:
контроль наявності дозвільних документів на виконання перевезень;
габаритно-ваговий контроль транспортних засобів;
контроль за дотриманням перевізниками правил перевезення небезпечних вантажів;
контроль внесення (нарахування) перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами України;
контроль сплати перевізниками штрафів чи виконання приписів органів контролю;
ведення обліку автомобільних транспортних засобів що здійснюють міжнародні перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.
Державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, здійснює у пунктах пропуску через державний кордон України документальний контроль за дотриманням автомобільними перевізниками законодавства України щодо міжнародних автомобільних перевезень.
Постановою Кабінету Міністрів України №879 від 27 червня 2007 року «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - Порядок №879).
Відповідно до пункту 31 Порядку №879 при визначенні розміру плати за проїзд транспортних засобів з осьовим сполученням більше трьох береться до рахунку схема, що спричиняє більші руйнування доріг з комбінацій одно-, двох- та трьохосьових сполучень, а найбільша сума навантаження на суміжні осі припадає на максимальну колісну формулу.
Для строєних осей з одиночними шинами плата за перевищення допустимих навантажень на вісь (осі) збільшується у два рази.
Згідно із положеннями частини четвертої статті 318 Митного кодексу України митний контроль товарів, транспортних засобів у пунктах пропуску через державний кордон України здійснюється відповідно до типових технологічних схем митного контролю, що затверджується Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до вимог пункту 8 Типової технологічної схеми пропуску через державний кордон осіб, автомобільних, водних, залізничних та повітряних транспортних засобів перевізників і товарів, що переміщуються ними, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 року № 451, у пунктах пропуску для автомобільного і поромного сполучення посадовою особою митного органу здійснюється документальний контроль за дотриманням автомобільними перевізниками законодавства України щодо міжнародних автомобільних перевезень відповідно до Порядку здійснення посадовими особами митних органів контролю за дотриманням автомобільними перевізниками законодавства України щодо міжнародних автомобільних перевезень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 грудня 2019 року № 1040 (надалі - Порядок № 1040).
Згідно із пунктом 14 Порядку №1040 габаритно-ваговий контроль параметрів транспортних засобів з вантажем або без вантажу здійснюється посадовою особою на підставі поданих водієм або уповноваженою особою документів під час в'їзду транспортного засобу в Україну.
Пунктом 17 Порядку №1040 визначено, що за результатами здійснення габаритно-вагового контролю посадова особа вносить реквізити дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри великовагового автотранспортного засобу з перевищенням осьових навантажень.
Нарахування плати за проїзд автомобільних транспортних засобів з перевищенням встановлених розмірів загальної маси, осьових навантажень та (або) габаритних параметрів здійснюється в рамках справляння єдиного збору відповідно до Закону України "Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України" від 04 листопада 1999 року №1212-ХІV (далі - Закон №1212-ХІV) та Порядку справляння єдиного збору у пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 2002 року № 1569 (далі - Порядок № 1569).
Відповідно до статті 1 Закону №1212-ХІV, єдиний збір встановлюється щодо транспортних засобів вітчизняних та іноземних власників, визначених статтею 5 цього Закону, які перетинають державний кордон України, і справляється за проїзд транспортних засобів автомобільними дорогами України, за проїзд автомобільних транспортних засобів з перевищенням встановлених розмірів загальної маси, осьових навантажень та (або) габаритних параметрів, а також за проведення у пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України відповідно до Митного кодексу України та інших законів України заходів офіційного контролю (у тому числі у формі попереднього документального контролю) під час ввезення товарів на митну територію України (у тому числі з метою транзиту).
Статтею 8 Закону №1212-ХІV передбачено, що з перевізників-резидентів, транспортні засоби яких зареєстровано територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України, плата за проїзд автомобільними дорогами України справляється лише у разі перевищення встановлених розмірів загальної маси, осьових навантажень та (або) габаритних параметрів.
Ставки єдиного збору за здійснення у пунктах пропуску через державний кордон України контролю вантажів і транспортних засобів, плата за проїзд транспортних засобів автомобільними дорогами України (за кожен кілометр проїзду) та додаткова плата за кожен кілометр проїзду автомобільних транспортних засобів з перевищенням встановлених розмірів, загальної маси, осьових навантажень та (або) габаритних параметрів встановлюються у розмірах, визначених у статті 5 Закону № 1212 - ХІV.
За приписами пунктів 2 - 4 Порядку №1569 єдиний збір справляється одноразово органом доходів і зборів, який здійснює митні формальності у пункті пропуску (пункті контролю) через державний кордон, під час ввезення транспортного засобу (контейнера) на митну територію України (зокрема з метою транзиту). Єдиний збір сплачується власником транспортного засобу (контейнера) чи вантажу, або перевізником вантажу, або іншою особою, уповноваженою власником чи перевізником. Єдиний збір справляється за єдиним платіжним документом - уніфікованою митною квитанцією, форма, порядок заповнення та використання якої встановлюються Мінфіном.
Відповідно до відповіді Галицької митниці Держмитслужби №7.4-1-28-18/8/1332 від 21.01.2021 (аркуш справи 15) зважування транспортного засобу здійснювалось з урахуванням положень методики виконання вимірювань вагових параметрів "Метрологія. Параметри вагові транспортних засобів. Методика виконання вимірювань. ММВ №1-337-03.07.08", розроблені державним підприємством "Служба міжнародних автомобільних перевезень", зареєстрованій а Національному науковому центрі "Інститут метрології"№2-91-8 та надісланий листом Державної фіскальної служби України від 11.06.2015 №20902/7/99-99-24-01-02-17 (далі - Методика).
Відповідно до розділу 1 Методики цей документ встановлює методику виконання вимірювань вагових параметрів транспортних засобів при здійсненні контролю вагових параметрів ТЗ, а саме, маси кожної навантаженої осі і загальної маси ТЗ, на пунктах вагового контролю на державному кордоні України та інших об'єктах ДП "СПАМ". Ця Методика розроблена відповідно до вимог ГОСТ8.010-99.
Згідно з розділом 11 Методики зважування у статичному режимі виконують у випадку визначення вагових параметрів ТЗ, що перевозить наливний вантаж (у автоцистернах, причепах-цистернах, напівпричіпах-цистернах).
Судом встановлено, що згідно із протоколом динамічного поосного зважування транспортного засобу від 09.12.2020, відповідачем проведено зважування транспортного засобу з вантажем «Гліцерином сирим технічним рослинного походження» (наливний вантаж), в русі, його швидкість складала 1-1,5 км/год, сума брутто становила 39,055 т.
Також, в матеріалах справи міститься Інформаційний лист про безпеку про сирий/технічний гліцерин, дата виготовлення 01.01.2015 (аркуші справи 132-142), в розділі 9 "Фізико-хімічні властивості" якого міститься інформація про основні фізичні та хімічні властивості, зокрема, зовнішній вигляд: рідкий.
Отже, позивач перевозив наливний вантаж і зважування такого вантажу згідно методики відповідачу необхідно було здійснити в статичному режимі.
Однак, в матеріалах справи відсутні докази того, що транспортного засіб з реєстраційним номером НОМЕР_1 / НОМЕР_2 з вантажем "Гліцерин" зважувався в статичному режимі.
Натомість, як не заперечувалось відповідачем, зважування проводилось двічі, кожен раз у динамічному режимі (в русі).
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що відповідачем допущено порушення методики при зважуванні транспортного засобу з наливним вантажем, а саме, зважування проведено в русі, а не в статичному режимі.
У зв'язку з цим, показники, отримані при даному зважуванні, яке відбулось з порушенням, не можуть братись до уваги при визначенні вагових параметрів ТЗ з реєстраційним номером НОМЕР_1 / НОМЕР_2 .
Таким чином, уніфікована митна квитанція форми МД-1 серії 20903П №043840 про справляння єдиного збору в сумі 7395,57 грн є протиправною та підлягає скасуванню.
Відтак, вимога позивача визнати протиправною та скасувати уніфіковану митну квитанцію МД-1 серії 20903п №0043840 від 10.12.2020 на суму 7395,57 грн підлягає задоволенню.
Вирішуючи позовну вимогу про повернення з Державного бюджету України в користь ОСОБА_1 єдиний збір в сумі 7395,57 грн, сплачений згідно із квитанцією №5360014 від 10.12.2020, суд виходить із наступного.
Повернення помилково та/або надмірно сплачених сум грошових зобов'язань регулюється податковим, митним та бюджетним законодавством.
Згідно із підпунктом 14.1.113 пункту 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) митні платежі - податки, що відповідно до цього Кодексу або митного законодавства справляються під час переміщення або у зв'язку з переміщенням товарів через митний кордон України та контроль за справлянням яких покладено на митні органи.
Відповідно до підпункту 14.1.115 пункту 14.1 ст. 14 ПК України надміру сплачені грошові зобов'язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.
Нормами пункту 43.1 статті 43 ПК України визначено, що помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 МК України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.
Частиною першою статті 301 МК України передбачено, що повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України.
Згідно із приписами частини третьої статті 301 МК України, помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Процедура повернення суб'єктам господарювання та/або фізичним особам коштів авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів, контроль за справлянням яких здійснюють Держмитслужба та митниці Держмитслужби, визначена Порядком повернення авансових платежів (передоплати) і помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 18.07.2017 № 643 (в редакції наказу Міністерства фінансів України від 25.10.2019 № 454), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.11.2019 за № 1191/34162 (надалі - Порядок № 643).
Згідно із положеннями Порядку № 643 (розділ III) для повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів платник податків подає до митниці Держмитслужби заяву довільної форми в паперовому вигляді або за допомогою засобів електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог законодавства у сферах захисту інформації, електронних довірчих послуг та електронного документообігу, або в електронній формі за допомогою засобів ITC Держмитслужби з дотриманням вимог законодавства у сферах захисту інформації, електронних довірчих послуг та електронного документообігу, або в електронній формі через систему електронної взаємодії державних інформаційних ресурсів та з дотриманням вимог законодавства у сферах захисту інформації, електронних довірчих послуг та електронного документообігу.
Заяву для повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платник податків може подати протягом 1095 днів від дня їх виникнення.
У заяві зазначаються: 1) сума коштів до повернення за кожним видом митних, інших платежів та пені; 2) причини виникнення такої суми коштів; 3) найменування юридичної особи та код за ЄДРПОУ, або прізвище, ім'я, по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті); 4) напрям перерахування суми коштів: на поточний рахунок платника податку в установі банку із зазначенням реквізитів; для виплати готівкою (у разі якщо кошти авансових платежів (передоплати) вносилися готівкою); для подальших розрахунків як авансові платежі (передоплата) або грошова застава: на єдиний рахунок або на відповідний депозитний рахунок митниці Держмитслужби; на банківський рахунок (у разі якщо кошти авансових платежів (передоплати) вносилися готівкою); для погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів незалежно від виду бюджету; 5) реквізити митної декларації (іншого документа, що її замінює) або уніфікованої митної квитанції, за якими помилково та/або надміру сплачено суми митних платежів.
До заяви додаються: документи, що підтверджують суму помилково та/або надміру сплачених митних, інших платежів та пені; виконавчий лист суду та/або рішення суду, що набрало законної сили (за наявності), щодо скасування рішення митниці Держмитслужби, яке призвело до виникнення помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені.
Після надходження до митниці Держмитслужби заява, подана за допомогою засобів ITC Держмитслужби в електронній формі, автоматично після перевірки засобами антивірусного захисту інформації вноситься до Реєстру опрацювання заяв на повернення (далі - Реєстр), який ведеться за допомогою засобів АСМО.
Внесення до Реєстру інформації щодо заяви, поданої платником у паперовому вигляді або за допомогою засобів електронного зв'язку в електронній формі, здійснює працівник Підрозділу.
Реєстр містить дані, зазначені в заяві, та дані, внесені Підрозділом.
Заяву платника, внесену до Реєстру, розглядають відповідні структурні підрозділи митниці Держмитслужби, за визначенням керівника митниці.
Підрозділ перевіряє факт перерахування суми коштів з відповідного рахунку до державного бюджету та відсутність у нього податкового боргу за допомогою засобів АСМО.
Співробітник Підрозділу до Реєстру вносить дату сплати і реквізити, за якими кошти перераховано до бюджету (код класифікації доходів бюджету, бюджетний рахунок, на який перераховано кошти, код за ЄДРПОУ територіального органу Казначейства, на ім'я якого відкрито рахунок, та МФО Казначейства).
Якщо за результатами розгляду заяви митницею Держмитслужби встановлено наявність підстав для повернення коштів, працівник Підрозділу формує електронний висновок про повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені (далі - електронний висновок) за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку, який подається керівнику (заступнику керівника) митниці Держмитслужби для прийняття рішення щодо повернення відповідної суми коштів.
Сформовані електронні висновки з накладеними кваліфікованими електронними підписами та кваліфікованими електронними печатками митниці Держмитслужби у строк не пізніше 17:00 шостого робочого дня до закінчення двадцяти денного строку з дня подання платником податків заяви до митниці Держмитслужби в автоматичному режимі надсилають до Казначейства для виконання.
Електронні висновки про повернення платежів, належних місцевим бюджетам, та платежів, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами (крім акцизного податку з ввезеного на митну територію України пального), надсилають до Казначейства для виконання за умови їх погодження з відповідними місцевими фінансовими органами.
Таким чином, нормативними актами встановлений порядок повернення надмірно та/або помилково сплачених митних та інших платежів.
Позивачем не надано, а судом не здобуто доказів його звернення до Митниці з відповідною заявою про повернення надміру сплаченого єдиного збору в сумі 7395,57 грн, сплачений згідно із квитанцією №0043840 від 10.12.2020, а відтак суд дійшов висновку про те, що такі позовні вимоги є передчасними.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 12 березня 2020 року у справі № 804/6243/14.
Враховуючи викладене та положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до статей 9, 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Щодо вимоги позивача про стягнення судових витрат, в тому числі, витрат на правничу допомогу, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суд зазначає наступне.
Приписами статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частинами 3-5 статті 134 КАС України визначено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Суд зазначає, що стаття 134 КАС України не виключає права суду перевіряти дотримання позивачем вимог частини 5 статті 134 щодо співмірності заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Верховний Суд в додатковій постанові від 12 вересня 2018 року (справа №810/4749/15), аналізуючи положення статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначив, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Згідно з частиною 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Суд встановив, що за звернення до суду із зазначеним адміністративним позовом позивач сплатив судовий збір у розмірі 908,00 грн, що підтверджується квитанцією №0.0.2126677706.1 від 17.05.2021.
Враховуючи часткове задоволення позову та приписи статті 139 КАС України, на користь позивача належить стягнути понесені ним судові витрати в сумі 454,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Як встановлено судом, між позивачем та адвокатом Шкільняком Борисом Михайловичмем укладено договір про надання професійної (правничої) допомоги від 21.12.2020 (аркуш справи 124). Відповідно до п. 3.1 даного договору розмір гонорару адвоката за надану правову допомогу визначається згідно з додатком.
Відповідно до додатку №1 від 21.12.2020 (аркуш справи 123) визначено гонорар із наступними тарифами:
вивчення матеріалів справи, консультація, узгодження правової позиції, складання та надсилання адвокатських запитів - 750 грн/год,
складання позовної заяви, виготовлення копій документів - 1000 грн/год,
виготовлення копій документів - 500 грн/год,
складання клопотань - 1500 грн/год,
участь у судових засіданнях - 1500/ день.
Оплату за дані юридичні послуги здійснено позивачем у розмірі 10000,00 грн, про що свідчить товарний чек 12.07.2021 (аркуш справи 122).
При вирішенні питання щодо розподілу витрат, пов'язаних з правничою допомогою, суд враховує, що адміністративна справа №500/2702/21 розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження.
Відтак, враховуючи наведені норми КАС України та зважаючи на наявність судових рішень у справах з подібним предметом спору, суд відніс дану справу до категорії незначної складності.
Позивачем не надано доказів на підтвердження значення справи, впливу вирішення справи на його репутацію або публічного інтересу до справи.
Оцінюючи співмірність витрат позивача на правничу допомогу із складністю предмету позову та обсягу фактично наданих адвокатом послуг, суд зазначає, що дана категорія справ є поширеною, судова практика сформована судами, а всі додатки до позовної заяви були в позивача. Тому, аналіз правових підстав та підготовка позовної заяви не потребують значної витрати часу.
Також, суд враховує те, що у дані справі відбулося лише 2 судових засідань - 08.06.2021 тривалістю 3хв, 07.07.2021 тривалістю 35 хв. Отже, час участі адвоката позивача в судових засіданнях незначний.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що сума судових витрат на правничу допомогу, яку представник позивача просить стягнути за рахунок відповідача, підлягає зменшенню у зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог.
Проаналізувавши наведені норми процесуального законодавства, умови договору про надання правової допомоги та зміст наданих послуг, об'єм матеріалів справи, типовість спору, суд приходить до висновку, що стягненню в користь позивача підлягає розмір витрат на правничу допомогу в сумі 2000,00 грн.
Також, суд враховує правові висновки Верховного Суду в постанові від 26 червня 2019 року при розгляді справи 200/14113/18-а, згідно з якими суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.
З огляду на правову позицію Верховного Суду наведену у додатковій постанові від 05.09.2019 по справі № 826/841/17 (провадження № К/9901/5157/19), суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, за наявності заперечень іншої сторони, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірними у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 по справі №755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Суд зазначає, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.
Крім того Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 по справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказала, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Таким чином, вимоги позивача по відшкодуванню судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають частковому задоволенню з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, співмірності та зменшення судом розміру таких витрат у розмірі 2454,0 грн (454,00 грн судового збору та 2000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу).
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги задовольнити частково.
визнати протиправною та скасувати уніфіковану митну квитанцію МД-1 серії 20903п №0043840 від 10.12.2020 на суму 7395,57 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути в користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Галицької митниці Держмитслужби судові витрати в сумі 2454,00 грн (дві тисячі чотириста п'ятдесят чотири гривні).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_5 );
відповідач:
- Галицька митниця Держмитслужби (місцезнаходження: вул. Костюшка, 1,м. Львів,79005 код ЄДРПОУ/РНОКПП 43348711);
третя особа:
- Головне управління державної казначейської служби України у Львівській області (місцезнаходження: вул. К. Левицького, 18,м. Львів,79005 код ЄДРПОУ/РНОКПП 38008294) Головуючий суддя Баб'юк П.М.