Справа № 500/2827/21
19 липня 2021 рокум. Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Баб'юка П.М. розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Управління соціального захисту населення Тернопільської районної державної адміністрації до Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу ВП №63300456 від 06.05.2021 за невиконання рішення Тернопільського окружного адмінстративного суду по справі №500/77/20 від 16.03.2020 в розмірі 5100 грн, -
До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Управління соціального захисту населення Тернопільської районної державної адміністрації (далі, також - позивач) до Відділу примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (далі, також, - відповідач) про скасування постанови про накладення штрафу від 06.05.2021 у виконавчому проваджені №63300456 за невиконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду №500/77/20 від 16.03.2020 в розмірі 5100,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 06.05.2021 старший державний виконавець Відділу примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (далі - державний виконавець), при примусовому виконанні виконавчого листа, виданого Тернопільським окружним адміністративним судом 05.10.2020 на виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду №500/77/20 від 16.03.2020, виніс постанову ВП №63300456 про накладення штрафу на позивача в розмірі 5100 грн. Позивач вважає, що оскаржена постанова є протиправною та такою, що підлягає скасуванню, з огляду на наступне.
Зазначеним рішенням зобов'язано Управління соціального захисту населення Тернопільської районної державної адміністрації призначити ОСОБА_1 , як учаснику війни пільг з оплати послуг за користування житлом, комунальних послуг, паливом та скрапленим газом, що надається відповідно до ст.14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» з 01.01.2019. Позивач зазначає, що дане рішення суду виконано ним в добровільному порядку 25.09.2020, а саме, нараховано відповідні пільги ОСОБА_1 , про що повідомлено відповідача тому підстави для накладення штрафу були відсутні.
Ухвалою суду від 08.06.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено судове засідання.
Від представника відповідача на адресу суду 09.06.2021 надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити в задоволенні позовних вимог повністю (аркуші справи 42-53). В обґрунтування зазначає, що 15.10.2020 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №63300456, копію якої надіслано сторонам виконавчого провадження. Представник відповідача підтвердила, що 27.10.2020 на адресу відповідача надійшов лист від Управління соціального захисту населення Тернопільської районної державної адміністрації від 26.10.2020 про те, що рішення Тернопільського окружного адміністративного суду №500/77/20 виконано в добровільному порядку 25.09.2020 Проте, зазначає, що рішення суду в повному обсязі не виконано, а тому, державним виконавцем правомірно винесено постанову про накладення штрафу на позивача в розмірі 5100 грн.
Ухвалою суду від 10.06.2021, винесеною без виходу в нарадчу кімнату, занесеною до протоколу судового засідання, допущено процесуальне правонаступництво шляхом заміни відповідача - Відділу примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на належного відповідача - Південно-Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківське) (далі, також, - відповідач).
Від представника Управління соціального захисту населення Тернопільської районної державної адміністрації на адресу суду 15.07.2021 надійшла заява, в якій просить розгляд справи проводити в порядку письмового провадження.
Представник Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції подав на адресу суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Враховуючи положення ч. 3 ст. 194, ч. 9 ст. 205, ч. 4 ст. 229 та ч.3 ст. 268 КАС України, суд дійшов висновку про наявність підстав для розгляду справи у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши подані до суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.
Тернопільським окружним адміністративним судом 05.10.2020 видано виконавчий лист на виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 16.03.2020 №500/77/20, яким зобов'язано Управління соціального захисту населення Тернопільської районної державної адміністрації призначити ОСОБА_1 , як учаснику війни пільг з оплати послуг за користування житлом, комунальних послуг, паливом та скрапленим газом, що надається відповідно до ст.14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» з 01.01.2019 (аркуш справи 55).
Державним виконавцем 15.10.2020 винесено постанову ВП №63300456 про відкриття виконавчого провадження з виконання зазначеного виконавчого листа, в якій зобов'язано боржника виконати рішення суду протягом 10 робочих днів (аркуш справи 56).
Листом позивача від 26.10.2020 №01-16/12134 повідомлено відповідача про те, що рішення Тернопільського окружного адміністративного суду №500/77/20 Управлінням соціального захисту населення Тернопільської районної державної адміністрації виконано в добровільному порядку 25.09.2020 після одержання даного судового рішення, що підтверджується повідомленням на оплату житлово-комунальних послуг ОСОБА_1 (аркуші справи 57-59).
Державним виконавцем 20.11.2020 винесено у виконавчому провадженні №63300456 вимогу в термін до 25.11.2020 надати додаткову інформацію про нараховані пільги стягувачу згідно з виконавчим листом №500/77/20 від 05.10.2020 за період з 01.01.2019 по 01.09.2019, які не включені у відповідь, надану боржником від 26.10.2020 №01.16/1/2134 (аркуш справи 60).
Листом Управління соціального захисту населення Тернопільської районної державної адміністрації від 24.11.2020 №01-15/2457 повідомлено відповідача, що рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 16.03.2020 №500/77/20 виконано в добровільному порядку, а саме, ОСОБА_1 нараховано пільги за січень - вересень 2019 в сумі 2759,13 грн., кошти перераховані в ДП «Газпостач» безготівково, копію відомості надати неможливо, оскільки вона формується на рівні Міністерства (аркуш справи 61).
Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 03.02.2021 у справі №500/77/20, яку залишено без змін Постановою Восьмого апеляційного суду від 05.07.2021, відмовлено в задоволенні заяви представника Управління соціального захисту населення Тернопільської районної державної адміністрації про визнання виконавчого документу по справі №500/77/20 від 05.10.2020 таким, що не підлягає виконанню.
Державний виконавець 06.05.2021 при примусовому виконанні виконавчого листа №500/77/20, виданого Тернопільським окружним адміністративним судом 15.10.2020, виніс постанову ВП № 63300456 про накладення штрафу на позивача в розмірі 5100 грн, за невиконання рішення суду № 500/77/20 від 16.03.2020 (аркуш справи 72).
Не погоджуючись із постановою відповідача про накладення штрафу, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII).
Згідно зі ст. 1 Закон №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною 1 ст. 2 Закон №1404-VIII визначено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов'язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об'єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закон №1404-VIII примусовому виконанню підлягають рішення на підставі, зокрема виконавчих листів і наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Згідно з ч. 1 ст. 18 Закон №1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до п. 16 ч. 3 ст. 18 Закон №1404-VIIІ виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
У відповідності до ч. 1 ст. 63 Закон №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.
Частиною 2 ст. 63 Закон №1404-VIII визначено, що у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Відповідно до ч. 3 ст. 63 Закон №1404-VIII виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
Згідно ч. 1 ст. 75 Закон №1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Враховуючи викладені положення законодавства, суд зазначає, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання. Застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.
Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов'язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
Отже, невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону України «Про виконавче провадження». Тобто, на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
Поважними, в розумінні наведених норм Закону України «Про виконавче провадження» можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.
Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 10.09.2019 в справі №0840/3476/18.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 16.03.2020 №500/77/20 зобов'язано Управління соціального захисту населення Тернопільської районної державної адміністрації призначити ОСОБА_1 , як учаснику війни пільг з оплати послуг за користування житлом, комунальних послуг, паливом та скрапленим газом, що надається відповідно до ст.14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» з 01.01.2019.
Судом встановлено, що після отримання постанови про відкриття ВП №63300456 від 15.10.2020, позивач скерував відповідачу листа від 26.10.2020 №01-16/12134, у якому вказав, що рішення Тернопільського окружного адміністративного суду №500/77/20 Управлінням соціального захисту населення Тернопільської районної державної адміністрації виконано в добровільному порядку 25.09.2020 після одержання даного судового рішення, що підтверджується повідомленням на оплату житлово-комунальних послуг ОСОБА_1 .
На вимогу державного виконавця в термін до 25.11.2020 надати додаткову інформацію про нараховані пільги стягувачу згідно з виконавчим листом №500/77/20 від 05.10.2020 Управління соціального захисту населення Тернопільської районної державної адміністрації листом від 24.11.2020 №01-15/2457 повідомило, що рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 16.03.2020 №500/77/20 виконано в добровільному порядку, а саме, ОСОБА_1 нараховано пільги за січень - вересень 2019 в сумі 2759,13 грн., кошти перераховані в ДП «Газпостач» безготівково, копію відомості надати неможливо, оскільки вона формується на рівні Міністерства.
Судом встановлено, що в процесі виконання виконавчого листа №500/77/20 позивач звертався до філії - Тернопільського обласного управління АТ «Ощадбанк» з запитом щодо надання інформації про зарахування на обліковий запис ОСОБА_1 пільги та подальше її перерахування на користь житлово-комунальних організацій.
Проаналізувавши лист філії - Тернопільського обласного управління АТ «Ощадбанк» від 24.12.2020 №117.22-10/613/84656/2020-19/Вих, кошти нарахованої пільги ОСОБА_1 за вересень 2020 року становить 2913,56 грн, за жовтень 2020 року - 3036,09 грн, за листопад 2020 року - 620,26 грн, за мінусом передбаченої Порядком комісійної винагороди у розмірі 0,7 відсотка від суми платежу, АТ «Ощадбанк» перерахував на користь ДП «Газпостач» ПрАТ «Тернопільсміськгаз» за послугою з постачання природного газу, а саме: за вересень 2020 року - 2893,31 грн, за жовтень 2020 року -3014,99 грн, за листопад 2020 року - 615,95 грн (аркуш справи 93).
Також, як видно із листа Управління соціального захисту населення Тернопільської районної державної адміністрації Тернопільської області від 02.02.2021 №01-15/269 на виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 16.03.2020 ОСОБА_1 нараховано пільги за січень 2019 - вересень 2020року в сумі 5652,14 грн ,з них на газопостачання - 4881,68 грн, на електропостачання - 661,50 грн, га розподіл природного газу 108,96 грн (аркуш справи 87).
Водночас постанова державного виконавця про накладення штрафу не містить обґрунтування, в чому полягає невиконання рішення суду, за результатами чого накладено штраф, а також, не встановив вину боржника. Отже, державний виконавець належним чином не перевірив факт виконання судового рішення боржником та не дослідив усі обставини справи перед застосуванням штрафу.
Таким чином, за наявності доказів підтвердження нарахування ОСОБА_1 як учаснику бойових пільг на оплату житлово-комунальних послуг та за відсутності мотивів накладення штрафу у постанові державного виконавця, суд не може погодитися з висновком державного виконавця про невиконання судового рішення без поважних причин.
Відповідно до статей 9, 77 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Водночас, суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 06.09.2005; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18.07.2006; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10.02.2010; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09.12.1994, пункт 29).
Таким чином, враховуючи те, що оскаржена постанова винесена державним виконавцем за відсутності підстав, встановлених частиною першою статті 75 Закону № 1404-VIII, суд дійшов висновку, що вона є протиправною та такою, що підлягає скасуванню, як наслідок позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позов підлягає задоволенню у повному обсязі, тому, сплачений позивачем судовий збір відповідно до платіжного доручення №1581 від 02.04.2021 у сумі 2270,00 грн підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільські області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про накладення на Управління соціального захисту населення Тернопільської районної державної адміністрації штрафу в розмірі 5100 від 06.05.2021 винесену у виконавчому провадженні №63300456.
Стягнути в користь Управління соціального захисту населення Тернопільської районної державної адміністрації за рахунок бюджетних асигнувань Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) 2270,00 грн (дві тисячі двісті сімдесят гривень) сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 19 липня 2021 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- Управління соціального захисту населення Тернопільської районної державної адміністрації (місцезнаходження: вул. Майдан Перемоги, 1,м. Тернопіль,46009 код ЄДРПОУ/РНОКПП 03195518);
відповідач:
- Південно-Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (місцезнаходження: вул. Грюнвальдська, 11,м. Івано-Франківськ,76018 код ЄДРПОУ/РНОКПП 43316386).
Головуючий суддя Баб'юк П.М.