справа№380/5034/21
12 липня 2021 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Потабенко В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу ОСОБА_1 до Дрогобицької виправної колонії №40 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, -
встановив:
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Дрогобицької виправної колонії №40 (далі - Дрогобицька ВК №40, відповідач), в якому, враховуючи заяву про уточнення позовних вимог (вх. 34873 від 18.05.2021), просить:
- визнати протиправною бездіяльність Державної установи "Дрогобицька виправна колонія № 40" щодо недоставляння засудженого ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , у Посольство Грузії в Україні в Києві, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, для виготовлення йому паспорта громадянина Грузії;
- зобов'язати Державну установу "Дрогобицька виправна колонія № 40" під конвоєм доставити засудженого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у Посольство Грузії в Україні в Києві, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , для виготовлення йому паспорта громадянина Грузії.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у зв'язку з втратою позивачем паспорта, представник позивача звертався до Дрогобицької виправної колонії №40 із заявою про вжиття заходів щодо одержання позивачем паспорта громадянина Грузії, оскільки він має намір одружитися. Наголосив, що адміністрацією Дрогобицької виправної колонії №40 було отримано повідомлення про можливість надання послуги з виготовлення паспорта при особистому прибутті засудженого для зняття цифрових даних 26.02.2021 з 11:00 год., до 13:00 год., однак, таке не було виконано. Вважаючи вказану бездіяльність відповідача щодо недоставляння засудженого протиправною, позивач звернувся з позовом до суду.
Ухвалою судді від 06.04.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін.
Відповідач подав відзив на позовну заяву (вх. №30383 від 29.04.2021), у якому зазначив, що в Державній установі "Дрогобицька виправна колонія (№40)", на виконання вироку Суворовського районного суду м. Херсона від 25.06.2017 відбуває покарання громадянин Грузії ОСОБА_1 . Відповідно до отриманих установою звернень адвоката Коцана Р.М. в інтересах позивача, представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в західних областях Семчишин С.І., адміністрацією установи вжито вичерпні заходи щодо дотримання та виконання вимог ч. 4 ст. 153 Кримінально-виконавчого кодексу України, яка вказує, що: "паспорт особі, яка звільняється від відбування покарання у виді арешту, обмеження або позбавлення волі, видається при звільненні. При відсутності паспорта в особовій справі засудженого адміністрація установи виконання покарань завчасно вживає заходів щодо його одержання". Водночас, відповідач наголосив, що розділом VIII наказу МЮУ від 08.06.2012 № 847/5 "Про затвердження Інструкції про роботу відділів (груп, секторів, старших інспекторів) контролю за виконанням судових рішень установ виконання покарань та слідчих ізоляторів" передбачено наступні підстави для переміщення засудженого під вартою (конвоювання), а саме: на підставі нарядів Департаменту з питань виконання кримінальних покарань та міжрегіональних управлінь з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, які видано у межах компетенції, постанови органу досудового розслідування, прокуратури, а також ухвали судді, суду на переміщення осіб під вартою (конвоювання). З наведеного вбачається, що переміщення засудженого під вартою можливе тільки з передбачених законодавством підстав, за наявності відповідних процесуальних документів уповноважених на те органів. З огляду на вказане, відповідач вважає, що ДУ "ДВК(№40)" не наділена повноваженнями видавати процесуальні документи, на підставі яких можливе конвоювання засудженого.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Оскільки відсутні клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі факти, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відбуває покарання у Дрогобицькій виправній колонії № 40 на підставі вироку Суворовського районного суду м. Херсона від 25.06.2014 року.
Як видно із позовної заяви, у зв'язку з тим, що паспорт ОСОБА_1 був втрачений, представник засудженого ОСОБА_1. 27.10.2020 скерував на адресу ДВК № 40 заяву про вжиття заходів щодо одержання позивачем паспорта громадянина Грузії.
03.11.2020 державною установою "ДВК № 40" було надано відповідь щодо надання інформації № 10/40/СВПР/3874, в якій повідомлено про те, що адміністрацією ДУ "ДВК № 40" були надіслані запити в Посольство Грузії в Україні та відповідне доручення у Міграційну службу Грузії, однак, на час надання інформації, відповіді від вказаних установ не надходили.
В подальшому, представник позивача звертався до Посольства Грузії в Україні із заявою про вжиття заходів щодо виготовлення паспорта громадянина Грузії - засудженому ОСОБА_1 , який відбуває покарання в Дрогобицькій ВК № 40.
Як видно з матеріалів справи, 12.03.2021 представник позивача звертався до ДВК № 40 із адвокатським запитом № 11 про повідомлення причин бездіяльності установи.
12.03.2021 на вказаний запит Дрогобицька ВК № 40 надала відповідь №7/946, у якій зазначалося, що ДУ "ДВК (№40)" було вжито вичерпних заходів щодо дотримання та виконання вимог ч.4 ст. 153 КВК України. Зокрема, зазначалося про можливість надання послуги при особистому прибутті засудженого ОСОБА_1 для зняття цифрових даних 26.02.2021 за адресою: АДРЕСА_2 з 11:00 год. до 13:00 год. Водночас, відповідач наголосив, що таке не було виконано у зв'язку з тим, що розділом VIII наказу Міністерства юстиції України від 08.06.2012 № 847/5 "Про затвердження інструкції про роботу відділів (груп, секторів, старших інспекторів) контролю за виконанням судових рішень установ виконання покарань та слідчих ізоляторів" передбачено наступні підстави для переміщення засудженого під вартою (конвоювання): на підставі нарядів Департаменту з питань виконання кримінальних покарань та міжрегіональних управлінь з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, які видано у межах компетенції, постанова органу досудового розслідування, прокуратури, а також ухвала судді, суду на переміщення осіб під вартою (конвоювання).
Вказані обставини стали підставою для звернення позивача з вказаним позовом до суду.
При вирішенні спору, суд застосовує наступні норми права.
Відповідно до ч. 2 ст. 1 Кримінально - виконавчого кодексу України (далі - КВК України) одним із завдань кримінально-виконавчого законодавства України є визначення принципів правового статусу засуджених, гарантій захисту їхніх прав, законних інтересів та обов'язків.
Основи правового статусу засуджених визначено у ст. 7 КВК України.
Так, відповідно до ч. 1 вказаної статті держава поважає і охороняє права, свободи і законні інтереси засуджених, забезпечує необхідні умови для їх виправлення і ресоціалізації, соціальну і правову захищеність та їх особисту безпеку.
Засуджені користуються всіма правами людини та громадянина, передбаченими Конституції України, за винятком обмежень, визначених цим Кодексом, законами України і встановлених вироком суду.
Правовий статус засуджених іноземців і осіб без громадянства визначається законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Правовий статус засуджених визначається законами України, а також цим Кодексом, виходячи із порядку і умов виконання та відбування конкретного виду покарання.
Дискримінація засуджених за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками забороняється.
Відповідно до ч. 4 ст. 153 КВК України паспорт особі, яка звільняється від відбування покарання у виді арешту, обмеження або позбавлення волі, видається при звільненні.
При відсутності паспорта в особовій справі засудженого адміністрація установи виконання покарань завчасно вживає заходів щодо його одержання.
З матеріалів справи видно, що у зв'язку з втратою позивачем паспорта, представник позивача звертався до Дрогобицької виправної колонії №40 із заявою про вжиття заходів щодо одержання позивачем паспорта громадянина Грузії.
Представник позивача при обґрунтуванні позовних вимог наголошував на бездіяльності відповідача щодо недоставляння засудженого ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , у Посольство Грузії в Україні в Києві, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , для виготовлення йому паспорта громадянина Грузії.
Однак, суд зазначає, що з матеріалів справи видно, що Дрогобицькою ВК №40 вживалися заходи щодо одержання позивачем паспорта громадянина Грузії, а саме надсилалися запити в посольство Грузії в Україні та відповідне доручення у Міграційну службу України.
Водночас, судом встановлено, що згідно інформації, зазначеної у листі - відповіді від 12.03.2021 №7/946 посольство Грузії в Україні повідомило Дрогобицьку ВК №40 про можливість надання послуги при особистому прибутті засудженого ОСОБА_1 для зняття цифрових даних 26 лютого 2021 за адресою: АДРЕСА_2 з 11:00 год. до 13:00 год.
Діяльність відділів (груп, секторів, старших інспекторів) контролю за виконанням судових рішень установ виконання покарань та слідчих ізоляторів з питань приймання до установ, обліку, переміщення під вартою засуджених (осіб, які тримаються під вартою), звільнення їх з установ та з інших питань, пов'язаних з виконанням вироків судів та інших судових рішень регламентує Інструкція про роботу відділів (груп, секторів, старших інспекторів) контролю за виконанням судових рішень установ виконання покарань та слідчих ізоляторів, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 08.06.2021 №847/5.
Оформлення документів на переміщення під вартою (конвоювання) визначено у розділі VIII вказаної Інструкції.
Так, згідно п. 8.1 вказаної Інструкції переміщення під вартою (конвоювання) засуджених (осіб, які тримаються під вартою) з установ (СІЗО) проводиться відповідно до вимог законодавства на підставі нарядів Департаменту з питань виконання кримінальних покарань та міжрегіональних управлінь з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, які видано у межах компетенції.
Пунктом 8.5 Інструкції про роботу відділів (груп, секторів, старших інспекторів) контролю за виконанням судових рішень установ виконання покарань та слідчих ізоляторів передбачено, що постанова органу досудового розслідування, прокуратури, а також ухвала судді, суду на переміщення осіб під вартою (конвоювання) надсилаються у двох примірниках безпосередньо за місцем їх тримання. Один примірник є підставою для видачі особи варті (конвою) і залишається в установі (СІЗО), а другий долучається до її особової справи і є підставою для відправлення та тримання її під вартою в пункті призначення.
Згідно п. 8.6 Інструкції про роботу відділів (груп, секторів, старших інспекторів) контролю за виконанням судових рішень установ виконання покарань та слідчих ізоляторів адміністрація установи (СІЗО) у разі отримання документа на відправлення засудженого (особи, яка тримається під вартою) негайно направляє його (її) в установленому порядку до пункту призначення. Переміщення під вартою засудженого (особи, яка тримається під вартою) з установи (СІЗО) працівниками інших правоохоронних органів на підставі ухвали слідчого судді, суду або органів досудового розслідування дозволяється у разі наявності належно оформлених документів та письмового розпорядження керівника міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції за місцезнаходженням установи (СІЗО), в якій (якому) тримається засуджений (особа, яка тримається під вартою), або Департаменту з питань виконання кримінальних покарань.
Аналізуючи наведені норми законодавства та фактичні обставини справи, суд погоджується з доводами відповідача, викладеними у відзиві на позов що для переміщення засудженого під вартою можливе лише з передбачених законодавством підстав та за наявності відповідних процесуальних документів.
Суд з матеріалів справи встановив, що станом на дату надання послуги посольством Грузії в Україні з виготовлення паспорта засудженому ОСОБА_1 , а саме 26 лютого 2021 з 11:00 год. до 13:00 год., у відповідача не було ні нарядів Департаменту з питань виконання кримінальних покарань та міжрегіональних управлінь з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, які видано у межах компетенції, ні постанови органу досудового розслідування, прокуратури, а також ухвали судді, суду на переміщення осіб під вартою (конвоювання), що прямо передбачені розділом VIII Інструкції про роботу відділів (груп, секторів, старших інспекторів) контролю за виконанням судових рішень установ виконання покарань та слідчих ізоляторів, як виключні підстави для переміщення під вартою засудженого (особи, яка тримається під вартою).
Позивач не надав суду жодних доказів наявності у відповідача вищевказаних документів, які б надавали йому право на доставлення засудженого ОСОБА_1 під конвоєм 26.02.2021 до м. Києва у посольство Грузії в України для зняття цифрових даних з метою отримання паспорта громадянина Грузії.
Виходячи з наведеного, жодних підстав вважати, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо доставляння засудженого ОСОБА_1 у Посольство Грузії в Україні для виготовлення йому паспорта громадянина Грузії немає, оскільки відповідач діяв в межах наданих йому законодавством повноважень.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст. 2 Кодексу адміністративного суду України (далі - КАС України) визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За наслідком розгляду справи, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог повністю.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, при цьому докази понесення інших судових витрат позивачем не надано, підстави для розподілу судових витрат у відповідності до вимог ст. 139 КАС України відсутні.
Керуючись ст.ст. 2, 19-20, 22, 25-26, 73-77, 139, 243-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -
у задоволенні позову відмовити повністю.
Судові витрати стягненню зі сторін не підлягають.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту. Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який постановив рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 19.07.2021
Суддя Потабенко В.А.