Справа №584/123/21 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Токарєв С. М.
Номер провадження 33/816/265/21 Суддя-доповідач Рунов В. Ю.
Категорія 130 КУпАП
Іменем України
07 липня 2021 року суддя Сумського апеляційного суду Рунов В. Ю., з участю секретаря судового засідання Могиленець А. М., розглянувши в режимі відеоконференції у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Суми справу про адміністративне правопорушення № 584/123/21 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та захисника КАЛІОН А. А. на постанову судді Путивльського районного суду Сумської області від 13.04.2021, якою
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1
визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
учасників провадження в справі про адміністративне правопорушення:
особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_3 ,
захисника - адвоката Каліон А. А.,
установив:
У поданій апеляційній скарзі особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_4 та його захисник - адвокат КАЛІОН А. А. просять скасувати постанову суду та закрити провадження у справі через відсутність складу правопорушення, так як працівники поліції відмовили ОСОБА_3 в проходженні огляду на стан сп'яніння на місці зупинки т/з, від керування яким він відсторонений не був, огляд здійснений не в присутності свідків, вимога пройти огляд у закладі охорони здоров'я була безпідставною, письмові пояснення свідків є неналежними доказами.
Постановою судді Путивльського районного суду Сумської області від 13.04.2021 ОСОБА_3 визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і на нього накладене стягнення у виді штрафу в сумі 10200 грн із позбавленням права керування т/з строком 1 рік. Стягнуто на користь держави 454 грн судового збору.
Згідно постанови судді, ОСОБА_3 22.01.2021 о 08:20 в м. Путивль по вул. Слобідська керував автомобілем ГАЗ-33021 р. н. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота), від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР.
Вислухавши доводи ОСОБА_3 та його захисника Каліон А. А., які підтримали апеляційну скаргу, просили скасувати постанову судді та закрити провадження у справі, перевіривши матеріали справи і дослідивши доводи поданої апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Розглянувши протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 490191 від 22.01.2021, суддя суду першої інстанції дійшов висновку, що водій ОСОБА_3 керував т/з із ознаками алкогольного сп'яніння та відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР і відповідно вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП
Разом з тим, такі висновки судді суду першої інстанції не у повній мірі відповідають фактичним обставинам справи, належним чином не умотивовані та не ґрунтуються на законі.
Зокрема, згідно диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідальність настає, зокрема, за відмову особи, яка керує т/з, від проходження відповідно встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння. Диспозиція цієї норми закону є бланкетною, тобто відсилає до інших НП чи підзаконних НПА, які передбачають конкретні обов'язки учасників дорожнього руху, в тому числі осіб, які керують т/з, і встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, та кореспондується з вимогами п. 2.5 ПДР, згідно яких водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Таким чином, законодавцем наголошено на тому, що для притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення вказаних дій (не виконання п. 2.5 ПДР), обов'язковою та необхідною умовою є відмова від проходження огляду у відповідності до встановленого порядку.
Процедура проходження огляду на стан сп'яніння у свою чергу закріплена у ст. 266 КУпАП, розділі Х «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», розділах І-ІІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», і «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду».
Згідно визначеної процедури (чинної на момент скоєння правопорушень) огляд водія, зокрема на стан сп'яніння, проводиться: 1) поліцейським на місці зупинки т/з із використанням спеціальних технічних засобів у присутності двох свідків; 2) у закладі охорони здоров'я (в тому числі у разі незгоди водія на проведення огляду на стан сп'яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами), не пізніше 2-х годин з моменту встановлення підстав для його здійснення в присутності поліцейського.
Розгляд справи розпочинається з оголошення складу суду, який розглядає справу. Суддя, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, у тому числі свідки (ст. 272 КУпАП), досліджуються докази і вирішуються клопотання (ст. 279 КУпАП). При цьому доказами в справі є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку суд встановлює наявність чи відсутність правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, які встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків тощо, а обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу (ч. 1, 2 ст. 251 КУпАП).
Суддя оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП).
ОСОБА_3 в ході апеляційного розгляду справи свою вину у вчиненні правопорушення категорично заперечив і пояснив, що 22.01.2021 т/з під його керуванням зупинили працівники поліції. У ході спілкування поліцейські йому повідомили, що у них є підозра про те, що він знаходиться у стані алкогольного сп'яніння, у зв'язку з чим запропонували пройти огляд у медичному закладі. Так як він здійснював перевезення вантажу, що швидко псується (молоко), то виявив бажання пройти огляд на місці зупинки автомобіля, на чому неодноразово наполягав, незважаючи на що працівники поліції склали відносно нього протокол за відмову від проходження огляду. Крім того, свідки в цей момент були відсутні та писали письмові пояснення зі слів поліцейських.
Допитаний апеляційним судом свідок ОСОБА_5 надав показання, згідно яких він не був присутній під час того як ОСОБА_3 пропонували пройти огляд на стан сп'яніння, а про те, що він відмовляється від проходження огляду дізнався від працівників поліції, які і склали підписані ним пояснення.
Для виконання імперативних положень процесуальних норм законодавства України про адміністративні правопорушення щодо безпосереднього дослідження в судовому засіданні доказів, наданих уповноваженою на складання протоколу про адміністративне правопорушення службовою особою національної поліції - ОСОБА_6 , з метою усунення існуючих протиріч у показаннях ОСОБА_3 та письмових поясненнях свідка ОСОБА_7 , зазначеного у протоколі, останні (свідки) неодноразово викликалася у встановленому законом порядку, однак до апеляційного суду вони так і не з'явилися, про причини своєї неявки не повідомили та жодних письмових пояснень не надали.
Досліджуючи під час судового розгляду письмові пояснення свідка ОСОБА_7 на предмет їх достовірності та допустимості, апеляційний суд приходить до переконання, що ці пояснення не можна використати як доказ вини ОСОБА_3 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП (рішення ЄСПЛ у справі «Аль-Хавайя й Тахері проти Сполученого Королівства» (Al-Khawaja and Tahery v. the United Kingdom), заяви № 26766/05 і № 22228/06, ECHR 2011) щодо три етапного аналізу письмових показань свідка), оскільки перевірити викладені ним у письмових поясненнях обставини в судовому засіданні виявилось неможливо, що призвело до відсутності достатніх урівноважуючих факторів, які повинні забезпечити належну і чітку оцінку достовірності таких доказів, та надійних процесуальних гарантій, які б компенсували недоліки, з якими зіткнулася сторона захисту через допустимість неперевірених доказів, а також була б забезпеченою загальна справедливість судового розгляду.
Виходячи з усталеної судової практики ЄСПЛ (рішення від 25.04.2013 у справі «Еркапіч проти Хорватії» (Erkapic v. Croatia), заява № 51198/08) з приводу дотримання національними судами під час розгляду справ п. 1 ст. 6 Конвенції, згідно якої «за відсутності суттєвих підстав для протилежного, поняття справедливого судового розгляду вимагає надавати більшого значення свідченням, наданими у суді, порівняно з протоколами допитів осіб на попередньому слідстві, оскільки останні являють собою, передусім, процес збору стороною обвинувачення інформації на підтримку своєї позиції», апеляційний суд вважає, що безпосередні показання ОСОБА_3 та свідка ОСОБА_5 в апеляційному суді мають більше значення (пріоритет) для встановлення істини у справі, ніж письмові пояснення зазначених осіб.
Необхідно зауважити, що порядок збору та процесуального закріплення доказів визначений законодавством України про адміністративні правопорушення, а тому як доказ протокол про адміністративне правопорушення може бути використаний у відповідній справі тільки в тому випадку, якщо він складений в порядку і з джерел, передбачених законом. При цьому слід враховувати, що у справі цей протокол є не тільки джерелом доказів, але й виступає ще як юридичний документ - акт (процесуальна дія і процесуальне рішення компетентної особи, яка уповноважена його складати), який свідчить про порушення компетентною особою Національної поліції справи про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху на всій території України (ст. 254, 255 КУпАП), тому є не тільки обов'язковим процесуальним документом, але і займає ключове положення серед інших джерел (доказів).
З огляду на викладене, оцінюючи вказаний доказ з огляду на вимоги ст. 252 КУпАП, апеляційний суд приходить до переконання, що протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 490191 від 22.01.2021 складений без дотримання вимог закону, а саме без наявності на те правової підстави, оскільки свідки не були присутні під час відмови ОСОБА_3 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, а підписання ними (свідками) письмових пояснень «post factum» є порушенням встановленого законом порядку огляду на стан сп'яніння.
Відповідно ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції є нормами прямої дії, а згідно ч. 2 ст. 62 Основного Закону усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи. Докази, що викликають такі сумніви, суд має вмотивовано відхилити у своїй постанові.
Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п. 43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).
Згідно вказаної позиції ЄСПЛ «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».
Ретельно дослідивши та перевіривши в ході апеляційного розгляду усі наявні в справі докази, апеляційний суд приходить переконання про відсутність в діях ОСОБА_3 складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, викладених як у протоколі, так і у постанові судді, так як вони не відповідають фактичним обставинам справи.
Таким чином, постанову судді суду першої інстанції про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності не можна вважати законною, обґрунтованою та належним чином вмотивованою, тому вона підлягає скасуванню через порушення суддею суду першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норми матеріального права, а провадження у справі - закриттю на підставі п. 1 ст. 247 і п. 3 ч. 1 ст. 284 КУпАП у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_3 складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Керуючись ст. 294 КУпАП, -
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та захисника КАЛІОН А. А. задовольнити.
Постанову судді Путивльського районного суду Сумської області від 13.04.2021 відносно ОСОБА_8 скасувати через неправильне застосування суддею суду першої інстанції норми матеріального права та порушення норм процесуального права, а провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 і п. 3 ч. 1 ст. 284 КУпАП закрити через відсутність складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя В. Ю. Рунов