Справа №587/171/21 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Черних О. М.
Номер провадження 33/816/248/21 Суддя-доповідач Рунов В. Ю.
Категорія 130 КУпАП
Іменем України
09 липня 2021 року суддя Сумського апеляційного суду Рунов В. Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Суми справу про адміністративне правопорушення № 587/171/21 за апеляційною скаргою захисника ХОЛОДОВА С. Е. на постанову судді Сумського районного суду Сумської області від 05.04.2021, якою на
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1
за ч. 1 ст. 130 КУпАП накладене стягнення у виді штрафу на користь держави в сумі 10200 грн із позбавленням права керування т/з строком 1 рік,
учасників провадження в справі про адміністративне правопорушення:
особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_2 ,
захисника - адвоката Холодова С. Е.,
установив:
У поданій апеляційній скарзі захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 - адвокат ХОЛОДОВ С. Е. просить скасувати постанову суду, а провадження у справі закрити за відсутністю в діях ОСОБА_2 складу правопорушення, оскільки він не перебував у стані алкогольного сп'яніння, що підтверджується медичним висновком, з результатами огляду згоден не був, підстав для проходження огляду не було, працівники поліції не роз'яснили йому наслідків відмови проходження огляду в закладі охорони здоров'я, не видали направлення на медичний огляд та не роз'яснили право на захист. При цьому огляд проведений із застосуванням не дозволеного для використання технічного засобу.
Постановою судді Сумського районного суду Сумської області від 05.04.2021 на ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 130 КУпАП накладене стягнення у виді штрафу на користь держави в сумі 10200 грн із позбавленням права керування т/з строком 1 рік. Стягнуто на користь держави 454 грн судового збору.
Згідно постанови судді, 24.01.2020 близько 07:20 на 152 км автошляху Р 61 «Батурин-Конотоп-Суми» на території Сумського району Сумської області ОСОБА_2 керував т/з ВАЗ 2105 д. н. з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння зі згоди водія у встановленому законом порядку проводився із застосуванням приладу газоаналізатор Алкотест 6810 Драгер в присутності двох свідків, результат якого склав 0,36 проміле. Від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння в медичному закладі відмовився в присутності двох свідків, погодившись с результатом тесту, чим порушив п. 2.9А ПДР.
Вислухавши доводи ОСОБА_2 та його захисника Холодова С. Е., які підтримали апеляційну скаргу, просили скасувати постанову судді та закрити провадження у справі, перевіривши матеріали справи і дослідивши доводи поданої апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Розглянувши протокол про адміністративне правопорушення серії ОБ № 025260 від 24.01.2021, суддя суду першої інстанції дійшла висновку, що водій ОСОБА_2 керував т/з у стані алкогольного сп'яніння, чим порушив вимоги п. 2.9а ПДР і відповідно вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП
Разом з тим, такі висновки судді суду першої інстанції не у повній мірі відповідають фактичним обставинам справи, належним чином не умотивовані та не ґрунтуються на законі.
Зокрема, згідно диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідальність настає, зокрема, за керування т/з у стані алкогольного сп'яніння. Диспозиція цієї норми закону є бланкетною, тобто відсилає до інших НП чи підзаконних НПА, які передбачають конкретні обов'язки учасників дорожнього руху, в тому числі осіб, які керують т/з, і встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, та кореспондується з вимогами п. 2.9а ПДР, згідно яких водієві забороняється керувати т/з у стані алкогольного сп'яніння.
Таким чином, законодавцем наголошено на тому, що для притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення вказаних дій, обов'язковою та необхідною умовою є встановлення стану алкогольного сп'яніння згідно встановленого порядку.
Процедура проходження огляду на стан сп'яніння у свою чергу закріплена у ст. 266 КУпАП, розділі Х «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», розділах І-ІІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», і «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду».
Згідно визначеної процедури (чинної на момент скоєння правопорушень) огляд водія, зокрема на стан сп'яніння, проводиться: 1) поліцейським на місці зупинки т/з із використанням спеціальних технічних засобів у присутності двох свідків; 2) у закладі охорони здоров'я (в тому числі у разі незгоди водія на проведення огляду на стан сп'яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами), не пізніше 2-х годин з моменту встановлення підстав для його здійснення в присутності поліцейського.
Розгляд справи розпочинається з оголошення складу суду, який розглядає справу. Суддя, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, у тому числі свідки (ст. 272 КУпАП), досліджуються докази і вирішуються клопотання (ст. 279 КУпАП). При цьому доказами в справі є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку суд встановлює наявність чи відсутність правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, які встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків тощо, а обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу (ч. 1, 2 ст. 251 КУпАП).
Суддя оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП).
ОСОБА_2 як у суді першої інстанції, так і в ході апеляційного розгляду справи свою вину у вчиненні правопорушення категорично заперечив і пояснив, що 24.01.2021 т/з під його керуванням зупинили працівники поліції. У ході спілкування поліцейські йому повідомили, що у них є підозра про те, що він знаходиться у стані алкогольного сп'яніння, у зв'язку з чим запропонували пройти огляд на місці за допомогою спеціального технічного засобу. У присутності свідків він продув газоаналізатор, який показав, що він нібито перебуває у стані алкогольного сп'яніння. Після цього працівник поліції запитав у нього чи поїде в лікарню, не роз'яснивши при цьому, що це є його правом, яке він може реалізувати якщо незгоден з результатами огляду, а лише пояснив, що він може їхати в лікарню, а може не їхати, але протокол буде складений все одно. Працівники поліції не питали у нього згоден він з результатами огляду чи ні, тому не розуміючи навіщо йому їхати в лікарню він дійсно відмовився, але не в межах процедури огляду. Майже одразу після цього, поспілкувавшись по телефону з цього приводу, зрозумівши, що при такій ситуації він може бути притягнутий до адміністративної відповідальності, будучи незгодним з результатом огляду та впевненим у своїй тверезості, ще до складання протоколу він повідомив поліцейським, що бажає пройти огляд у медичному закладі, на що йому відмовили, пославшись на його згоду з результатами «Драгера». Після цього він пройшов огляд в медичному закладі, за результатами якого він не перебував у стані алкогольного сп'яніння.
Згідно висновку КНП СОР «ОКМЦСНЗ» щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння від 24.01.2021, складеного на підставі даних, що містяться в акті медичного огляду № 30 від 24.01.2021 о 09:30, у ОСОБА_2 ознак алкогольного сп'яніння не виявлено.
З наявного в матеріалах справи відеозапису вбачається, що після зупинки автомобіля під керуванням ОСОБА_2 , він пройшов огляд за допомогою спеціального технічного засобу, результат огляду склав 0,36 проміле. На пропозицію працівника поліції проїхати в лікарню, висловлену без конкретизації мети і підстав для цього, ОСОБА_2 відмовився, після чого запис закінчується.
Для виконання імперативних положень процесуальних норм законодавства України про адміністративні правопорушення щодо безпосереднього дослідження в судовому засіданні доказів, наданих уповноваженою на складання протоколу про адміністративне правопорушення службовою особою національної поліції - ОСОБА_3 , з метою усунення існуючих протиріч у показаннях ОСОБА_2 та письмових поясненнях свідків ОСОБА_4 і ОСОБА_5 , зазначених у протоколі, останні (свідки) неодноразово викликалася у встановленому законом порядку, однак до апеляційного суду вони так і не з'явилися, про причини своєї неявки не повідомили та жодних письмових пояснень не надали.
Досліджуючи під час судового розгляду письмові пояснення свідків ОСОБА_4 і ОСОБА_5 на предмет їх достовірності та допустимості, апеляційний суд приходить до переконання, що ці пояснення не можна використати як доказ вини ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП (рішення ЄСПЛ у справі «Аль-Хавайя й Тахері проти Сполученого Королівства» (Al-Khawaja and Tahery v. the United Kingdom), заяви № 26766/05 і № 22228/06, ECHR 2011) щодо три етапного аналізу письмових показань свідка), оскільки перевірити викладені ними у письмових поясненнях обставини в судовому засіданні виявилось неможливо, що призвело до відсутності достатніх урівноважуючих факторів, які повинні забезпечити належну і чітку оцінку достовірності таких доказів, та надійних процесуальних гарантій, які б компенсували недоліки, з якими зіткнулася сторона захисту через допустимість неперевірених доказів, а також була б забезпеченою загальна справедливість судового розгляду.
Виходячи з усталеної судової практики ЄСПЛ (рішення від 25.04.2013 у справі «Еркапіч проти Хорватії» (Erkapic v. Croatia), заява № 51198/08) з приводу дотримання національними судами під час розгляду справ п. 1 ст. 6 Конвенції, згідно якої «за відсутності суттєвих підстав для протилежного, поняття справедливого судового розгляду вимагає надавати більшого значення свідченням, наданими у суді, порівняно з протоколами допитів осіб на попередньому слідстві, оскільки останні являють собою, передусім, процес збору стороною обвинувачення інформації на підтримку своєї позиції», апеляційний суд вважає, що безпосередні показання ОСОБА_2 в апеляційному суді мають більше значення (пріоритет) для встановлення істини у справі, ніж письмові пояснення зазначених вище свідків.
Необхідно зауважити, що порядок збору та процесуального закріплення доказів визначений законодавством України про адміністративні правопорушення, а тому як доказ протокол про адміністративне правопорушення може бути використаний у відповідній справі тільки в тому випадку, якщо він складений в порядку і з джерел, передбачених законом. При цьому слід враховувати, що у справі цей протокол є не тільки джерелом доказів, але й виступає ще як юридичний документ - акт (процесуальна дія і процесуальне рішення компетентної особи, яка уповноважена його складати), який свідчить про порушення компетентною особою Національної поліції справи про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху на всій території України (ст. 254, 255 КУпАП), тому є не тільки обов'язковим процесуальним документом, але і займає ключове положення серед інших джерел (доказів).
З огляду на викладене, оцінюючи вказаний доказ з огляду на вимоги ст. 252 КУпАП, апеляційний суд приходить до переконання, що протокол про адміністративне правопорушення серії ОБ № 025260 від 24.01.2021 складений без дотримання вимог закону, а саме без наявності на те правової підстави - керування т/з у стані алкогольного сп'яніння, так як не була дотримана процедура огляду.
Висновки судді суду першої інстанції про недопустимість як доказу зазначеного вище висновку щодо результатів медичного огляду від 24.01.2021 через проходження огляду після спливу двох годин є необгрунтованими, так як визначений процедурою огляду двогодинний строк його здійснення починає свій відлік саме з моменту встановлення підстав для такого огляду, а не з часу зупинення т/з.
З матеріалів справи вбачається, що т/з під керуванням ОСОБА_2 зупинений 24.01.2021 о 07:20, огляд поліцейським проведений о 07:40, а огляд в лікарні - о 09:30, тобто протягом визначеного порядком огляду строку, а будь-яких підстав вважати, що підстави для огляду виникли ще до 07:30, апеляційним судом не встановлено.
Слід зазначити, що відсутність поліцейського під час проходження ОСОБА_2 огляду на стан сп'яніння, в цьому випадку, не є тією обставиною, яка автоматично свідчить про недопустимість доказу (висновку), оскільки при вирішенні цього питання необхідно виходити насамперед з істотності порушення прав, законних інтересів і свобод ОСОБА_2 , враховуючи конкретні обставини справи, зокрема те, що з незалежних від нього причин йому було відмовлено у проходженні огляду в медичному закладі, внаслідок чого він фактично був позбавлений можливості пройти огляд за направленням працівника поліції згідно діючої процедури через незгоду з результатами огляду на місці зупинки т/з, окрім як шляхом самозвернення.
Відповідно ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції є нормами прямої дії, а згідно ч. 2 ст. 62 Основного Закону усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи. Докази, що викликають такі сумніви, суд має вмотивовано відхилити у своїй постанові, що узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п. 43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).
Згідно вказаної позиції ЄСПЛ «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».
Ретельно дослідивши та перевіривши в ході апеляційного розгляду усі наявні в справі докази, апеляційний суд приходить переконання про відсутність в діях ОСОБА_2 складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, викладених як у протоколі, так і у постанові судді, так як вони не відповідають фактичним обставинам справи.
Таким чином, постанову судді суду першої інстанції про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності не можна вважати законною, обґрунтованою та належним чином вмотивованою, тому вона підлягає скасуванню через неправильне застосування норми матеріального права, а провадження у справі - закриттю на підставі п. 1 ст. 247 і п. 3 ч. 1 ст. 284 КУпАП у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Керуючись ст. 294 КУпАП, -
постановив:
Апеляційну скаргу захисника ХОЛОДОВА С. Е. задовольнити.
Постанову судді Сумського районного суду Сумської області від 05.04.2021 відносно ОСОБА_1 скасувати через неправильне застосування суддею суду першої інстанції норми матеріального права, а провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 і п. 3 ч. 1 ст. 284 КУпАП закрити через відсутність складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя В. Ю. Рунов