Справа №574/75/21 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Гук Т. Р.
Номер провадження 33/816/215/21 Суддя-доповідач Рунов В. Ю.
Категорія 130 КУпАП
Іменем України
05 липня 2021 року суддя Сумського апеляційного суду Рунов В. Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Суми справу про адміністративне правопорушення № 574/75/21 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Буринського районного суду Сумської області від 16.03.2021, якою
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1
визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
учасників провадження в справі про адміністративне правопорушення:
особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_3 ,
захисника - адвоката Цуканова В. В.,
установив:
У поданій апеляційній скарзі особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_4 просить скасувати постанову суду та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю в його діях складу правопорушення, оскільки йому пропонували пройти огляд на стан сп'яніння не на місці зупинки т/з, а одразу запропоновано проїхати до відділення поліції, при цьому протокол про затримання не складався та відмовлено в залученні захисника, в протоколі суть правопорушення викладена знеособлено, не зазначено місце вчинення правопорушення та складання протоколу, на який технічний засіб здійснено відеозапис, нестійка хода не є ознакою сп'яніння, письмові пояснення свідків і відеозапис є недопустимими доказами, свідки не допитані, докази керування ним т/з відсутні, працівники поліції не відсторонили його від керування т/з.
Постановою судді Буринського районного суду Сумської області від 16.03.2021 ОСОБА_3 визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і на нього накладене стягнення у виді штрафу на користь держави в сумі 10200 грн із позбавленням права керування т/з строком 1 рік. Стягнуто на користь держави 454 грн судового збору.
Згідно постанови судді, 19.12.2020 о 01:10 ОСОБА_3 по вул. Першотравнева в м. Бахмач Чернігівської області керував автомобілем «Богдан-211040» д. н. з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння та від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги 2.5 ПДР.
Вислухавши доводи ОСОБА_3 та його захисника Цуканова В. В., які підтримали апеляційну скаргу, просили скасувати постанову судді та закрити провадження у справі, перевіривши матеріали справи і дослідивши доводи поданої апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Розглянувши протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 383636 від 19.12.2020, суддя суду першої інстанції цілком вірно дійшла висновку, що ОСОБА_3 керував т/з із ознаками алкогольного сп'яніння та відмовився від проходження огляду на відповідний стан у встановленому законом порядку, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР, що відповідає фактичним обставинам справи, належним чином умотивовано і об'єктивно підтверджується доказами у справі, зокрема:
- письмовими поясненнями свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , згідно яких 19.12.2020 близько 01:27 у їх присутності ОСОБА_3 відмовився від проходження огляду для визначення стану сп'яніння за допомогою спеціального технічного засобу та в медичному закладі;
- відеозаписом, з якого вбачається, що ОСОБА_3 відмовився від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння як за допомогою спеціального технічного засобу, так і в закладі охорони здоров'я;
Оцінюючи кожен наведений вище доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність цих зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, апеляційний суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи, керуючись законом і правосвідомістю (ч. 1 ст. 251, ст. 252 КУпАП), не убачає будь-яких підстав не довіряти цим доказам. При цьому, досліджуючи під час розгляду письмові пояснення свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на предмет їх достовірності та допустимості, апеляційний суд вважає за можливе використати їх як доказ вини ОСОБА_3 у вчиненні правопорушення, оскільки ці письмові пояснення містять фактичні дані, на основі яких встановлюється певний юридичний факт і їх зміст об'єктивно узгоджується та співпадає з іншими безпосередньо дослідженими доказами в справі, враховуючи, що ці свідки, будучи повідомленим в установленому законом порядку про час і місце розгляду справи, не спростували перед судом у будь-який спосіб викладені ними у їх письмових поясненнях обставини, що не протирічить принципам, які застосовуються у випадках, коли свідки обвинувачення не з'являються у судове засідання і надані ним раніше показання визнаються допустимими як докази, які узагальнені та уточнені ЄСПЛ у справі «Аль-Хавайя й Тахері проти Сполученого Королівства» (Al-Khawaja and Tahery v. the United Kingdom), заяви № 26766/05 і № 22228/06, ECHR 2011), згідно яких необхідно проводити три етапний аналіз відповідності положенням п. 1 і п.п. «d» п. 3 ст. 6 Конвенції того провадження, у якому показання свідка, який не був присутнім та допитаним у судовому засіданні, були визнані допустимими як доказ, оскільки у справі мали місце достатні урівноважуючі фактори, які забезпечили належну і чітку оцінку достовірності таких доказів, та надійні процесуальні гарантії, що компенсували недоліки, з якими зіткнулася сторона через допустимість неперевірених доказів, а також забезпечена загальна справедливість судового розгляду. Письмові пояснення свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не є єдиними або ж вирішальними доказами для притягнення ОСОБА_3 до відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, ці пояснення не є більш значущими, ніж інші безпосередньо досліджені в судовому засіданні докази, які є достатньо вагомими для визнання особи винуватою, і лише об'єктивно та органічно доповнюють останні у їх сукупності. При цьому необхідно зауважити, що ОСОБА_3 не заперечував факту присутності двох свідків при його відмові проходити огляд на стан сп'яніння у встановлений законом спосіб.
Викладення частини тексту пояснень поліцейським на роздрукованому бланку, а також суперечності між письмовими поясненнями свідків щодо відмови ОСОБА_3 від проходження огляду тільки за допомогою спеціального технічного засобу за відсутності будь-яких даних, що ставлять під сумнів їх зміст, не може бути підставою для визнання цих доказів неналежними чи недопустимими, так як свідки власноруч завірили правильність наданих ними пояснень, а факт проведення огляду у присутності цих свідків об'єктивно підтверджується наведеними вище доказами, які не викликають у апеляційного суду сумнівів щодо їх достовірності.
Що стосується доводів апеляційної скарги ОСОБА_3 про відсутність доказів керування ним т/з, то вони не заслуговують на увагу, так як факт керування ОСОБА_3 підтверджується викладеними ним власноруч письмовими поясненнями в протоколі, а також відеозаписом, з якого вбачається, що відмовляючись від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку, він жодним чином не заперечував факту керування т/з, тобто вів себе як водій. Під час апеляційного розгляду ОСОБА_3 також не заперечував тієї обставини, що він керував т/з за викладених у протоколі обставин.
Також є необгрунтованими твердження апеляційної скарги в частині того, що протокол про адміністративне правопорушення не відповідає вимогам закону, так як із матеріалів справи вбачається, що в цьому процесуальному документі зазначені всі обов'язкові елементи, які закон встановлює до змісту протоколу (ст. 256 КУпАП), зокрема відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, дата і місце його складання, місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення (об'єктивна сторона) - відмова ОСОБА_3 як особи, яка керувала т/з, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, конкретний пункт ПДР - 2.5 і НПА, який передбачає відповідальність - ч. 1 ст. 130 КУпАП тощо.
Зазначена в протоколі така ознака алкогольного сп'яніння, як нестійка хода, хоча дослівно і не відповідає тій ознаці, яка вказана в Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а саме - порушення координації рухів, однак фактично має теж саме значення і також є підставою для проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Не підлягають задоволенню доводи апеляційної скарги відносно того, що ОСОБА_3 пропонували пройти огляд на стан сп'яніння не на місці зупинки т/з, а в приміщенні відділення поліції, так як з огляду на вимоги ст. 280 КУпАП ця обставина суттєво не впливає на встановлення обставин вчинення правопорушення і визнання протоколу неналежним чи недопустимим доказом. Зокрема, зазначена обставина не спотворює змісту протоколу та автоматично не створює ситуацію, за якої процесуальний документ є недійсним, а докази - недопустимими, оскільки при вирішенні цього питання необхідно виходити насамперед з істотності порушення прав, законних інтересів і свобод ОСОБА_3 , так як не усі порушення процесуального закону, допущені під час оформлення документів та збирання доказів стороною провадження у справі є підставою для визнання цих доказів недопустимими. При цьому дотримані всі суттєві моменти проведення процедури огляду на стан сп'яніння, зокрема присутність двох свідків, пропозиція проведення огляду спочатку поліцейським з використанням спеціального технічного засобу, а після відмови - в закладі охорони здоров'я.
Будь-яких доказів того, що працівники поліції здійснювали який-небудь тиск/вплив на ОСОБА_3 з метою примушування його до відмови від проходження огляду на стан сп'яніння як і того, що він звертався до з відповідними заявами чи скаргами з приводу неправомірних дій поліцейських матеріали справи не містять.
Необхідно зауважити, що диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових актів чи підзаконних нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов'язки учасників дорожнього руху, у тому числі осіб, які керують т/з, і встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, тому у протоколах та у постанові присутнє посилання на порушення ОСОБА_3 вимог п. 2.5 ПДР, згідно яких водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану сп'яніння, процедура якого закріплена у ст. 266 КУпАП, розділі Х «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», розділах І-ІІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» і «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду».
Згідно визначеної процедури (чинної на момент скоєння правопорушень) огляд водія, зокрема на стан сп'яніння, проводиться: 1) поліцейським на місці зупинки т/з із використанням спеціальних технічних засобів у присутності двох свідків; 2) у закладі охорони здоров'я (в тому числі у разі незгоди водія на проведення огляду на стан сп'яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами), не пізніше 2-х годин з моменту встановлення підстав для його здійснення в присутності поліцейського.
Таким чином, ОСОБА_3 , щодо якого були підстави вважати, що він перебуває у стані наркотичного сп'яніння, повинен був пройти відповідний огляд на стан такого сп'яніння у встановленому законом порядку, тому зазначена вище вимога поліцейського є законною і обґрунтованою, незалежно від відсторонення чи не відсторонення особи від керування т/з, водій в усякому випадку не мав права ігнорувати вимоги п. 2.5 ПДР, так як «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі» (рішення ЄСПЛ від 29.06.2007 у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (O'Halloran and Francis v. the United Kingdom), заяви № 15809/02 і № 25624/02).
Апеляційний суд вважає, що працівником поліції при складанні у відношенні ОСОБА_3 протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП дотримані в повному обсязі усі вимоги процесуальних норм, права та законні інтереси останнього.
Суддя суду першої інстанції не вийшла за межі зазначених у протоколі обставин, розглянувши справу на підставі наданих сторонами (у тому числі й уповноваженою особою національної поліції, яка склала протокол про адміністративне правопорушення - ч. 2 ст. 251, ст. 255 КУпАП) та досліджених у судовому засіданні доказів, достатніх у своїй сукупності і взаємозв'язку для доведення вини ОСОБА_3 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому доводи апеляційної скарги про те, що не були допитані свідки, хоча вони судом викликалися, але не з'явилися, не заслуговують на увагу.
При розгляді справи в повному обсязі дотримані положення ст. 268, 279, 280 КУпАП, постанова судді є законною, обґрунтованою і належним чином умотивованою, тому вона підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Керуючись ст. 294 КУпАП, -
постановив:
Постанову судді Буринського районного суду Сумської області від 16.03.2021 відносно ОСОБА_7 залишити без змін, а його апеляційну скаргу на цю постанову - без задоволення.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя В. Ю. Рунов