29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"08" липня 2021 р. Справа № 924/392/21
м. Хмельницький
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Виноградової В.В.,
за участю секретаря судового засідання Кузиної М.-О.С., розглянувши матеріали справи
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Український науково-дослідний інститут комп'ютерних технологій”, м. Київ
до державного підприємства “Новатор”, м. Хмельницький
про зобов'язання сплатити 94989,60 грн збитків, 2478,69 грн штрафних санкцій
за участю представників:
позивача: Носков І.І. - згідно з довіреністю
відповідача: Підгорний О.Р. - згідно з довіреністю
Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
встановив: товариство з обмеженою відповідальністю “Український науково-дослідний інститут комп'ютерних технологій”, м. Київ звернулось до суду з позовом до державного підприємства “Новатор”, м. Хмельницький, в якому просить зобов'язати відповідача сплатити на розрахунковий рахунок позивача збитки, понесені позивачем у зв'язку з невиконанням відповідачем обов'язків, передбачених договором, у сумі 94989,60 грн та штрафні санкції у сумі 6424,13 грн, розраховані відповідно до п. 6.2 договору.
Ухвалою суду від 12.05.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання на 31.10.2021, яке відкладено на 09.06.2021, 30.06.2021.
Ухвалою суду від 30.06.2021 підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 08.07.2021.
При цьому з огляду на відповідність положенням ст. ст. 14, 42, 46 ГПК України судом прийнято заяву позивача про зменшення позовних вимог, в якій просить зобов'язати відповідача сплатити на розрахунковий рахунок позивача збитки, понесені позивачем у зв'язку з невиконанням відповідачем обов'язків, передбачених договором, у сумі 94989,60 грн та штрафні санкції у сумі 2478,69 грн, розраховані відповідно до п. 6.2 договору.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про ненадання відповідачем документів, необхідних для відвантаження товару за договором поставки від 06.03.2020 №016/УІКТ, у визначені строки. Також посилається на невиконання відповідачем зобов'язань, передбачених п. п. 1.1, 2.4, 4.4, 5.2 договору і п. п. 2, 3 специфікації №1 до договору, чим спричинив збитки позивачу. Правовою підставою позовних вимог зазначає положення ст. ст. 174, 193, 216, 218, 224, 225 ГК України.
У відзиві (від 27.05.2021) відповідач зазначив, що на позивача було покладено обов'язок передати товар у якості, яка була передбачена п. 2.1 договору, згідно з яким якість товару повинна відповідати вимогам стандартів і технічним умовам виробника та сертифікатам якості. Однак актом рекламації від 21.12.2020 було встановлено, що пред'явлена продукція відхилена від приймання на вхідному контролі та підлягає поверненню постачальнику. Зауважив, що позивач не скористався правом, визначеним у п. 2.4. договору, а саме: у разі незгоди з актом рекламації продавець має право призначити незалежну технічну експертизу. У зв'язку з даним фактом відповідачем неодноразово було направлені листи позивачу щодо невідповідності якості товару, зазначеному у договорі. Вважає, що позивач згідно з п.2.4 договору зобов'язався замінити неякісний товар або повернути його вартість у строк до 10 днів від отримання вимоги покупця. Однак на усі письмові вимоги щодо заміни неякісного товару на якісний у строк встановлений у договорі позивачем не було відредаговано. Повідомив, що станом на момент подання відзиву відповідачем Товар був повернутий позивачу через "Нову пошту" відповідно до експрес - накладної №59000671160981 від 05.04.2021 та накладної про повернення постачальнику №5 від 02 квітня 2021 року для усунення виявлених зауважень згідно п. 2.4 позивач відправлення отримав 14.04.2021.
У клопотанні (від 09.06.2021) відповідач звернув увагу на сертифікати відповідності, надані позивачем, а також на те, що позивач не може підтвердити дату виробництва товару, яка повинна бути до 2015 року згідно з додатком 2 до конкурсної документації. Не погоджується із твердженнями позивача щодо прострочення по сплаті товару за першу партію.
У відповіді на відзив (від 08.04.2021) позивач, зокрема зазначив, що письмові вимоги відповідача на адресу позивача не направлялись (докази відсутні); незрозуміло, що мається на увазі під «виявленими зауваженнями», для усунення яких повернуто товар; вимоги щодо вчинення дій згідно з п. 2.4 договору (заміна товару) у листі, за яким здійснено повернення товару, відсутні.
У клопотанні (від 16.06.2021) позивач звернув увагу на допуск відповідачем до участі у процедурі закупівлі, оголошеної 19.05.2021, учасника, яким надано сертифікат відповідності, де виробником обладнання вказано «NХР Semiconductors», та використано маркування дати, яка не відповідає ГОСТ. З приводу наявності двох сертифікатів відповідності пояснив, що в одному з них працівником позивача була допущена технічна помилка у даті виробництва. Наголосив на тому, що відповідач визнав факт порушення строків надання документів, необхідних для відвантаження товару.
Розглядом матеріалів справи встановлено:
Відповідно до звіту про результати проведення процедури закупівлі UA-2020-02-14-001694-b від 11.03.2020 учасником, з яким укладено договір про закупівлю предмета закупівлі ВТ152Х-800R, електронне обладнання в кількості 16000 штук, стало товариство з обмеженою відповідальністю «Український науково-дослідний інститут комп'ютерних технологій».
06.03.2020 між товариством з обмеженою відповідальністю «Український науково-дослідний інститут комп'ютерних технологій» (продавець) та державним підприємством "Новатор" (покупець) укладено договір поставки №016/УІКТ (далі - договір), за умовами п. 1.1 якого продавець зобов'язується передавати у власність Покупцю, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити на умовах, викладених у даному Договорі Товар, згідно Специфікацій (видаткових накладних по Договору), які є невід'ємною частиною даного Договору.
Товар по даному Договору постачається партіями, згідно Специфікацій (п. 1.2 договору).
Згідно з п. 2.1 договору якість Товару повинна відповідати вимогам стандартів і технічним умовам виробника та сертифікатам якості.
Підтвердженням якості Товару з боку Продавця є Сертифікат якості (Data Sheet). Продавець разом з Товаром передає сертифікат якості (Data Sheet) або паспорт Товару, інструкцію з експлуатації (п. п. 2.2, 2.3 договору).
Відповідно до п. 2.4 договору продавець зобов'язується замінити неякісний товар, або повернути його вартість строк 10 днів від дня отримання вимоги від Покупця. Вимога Покупця повинна супроводжуватись доказами щодо факту поставки неякісного Товару - фотознімки, акти рекламації. У разі незгоди з актом рекламації Продавець має право призначити незалежну, технічку експертизу.
У п. 3.1 договору зазначено, що загальна сума Договору становить суму всіх операцій (суму всіх Специфікацій) по даному Договору.
Асортимент, кількість, ціна та вартість кожної партії Товару встановлюються у Специфікаціях, які надаються Продавцем на підставі факсимільних заявок Покупця (п. 3.2 договору).
Згідно з п. 3.3 договору продавець відвантажує Покупцю Товар за цінами, що вказані у Специфікаціях (видаткових накладних, рахунках-фактурах), які є невід'ємною частиною даного Договору.
Розрахунок здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Продавця. Оплата за Товар здійснюється в національній валюті України (п. п. 3.4, 3.5 договору).
Пунктом. 4.1 договору передбачено, що Продавець та Покупець зобов'язуються дотримуватись умов цього Договору.
Продавець зобов'язується відвантажити Товар протягом обумовленого строку, який зазначається у Специфікації, у тарі відповідно до вимог стандартів або технічних умов. Вартість тари та упаковки включаються до загальної вартості Товару (п. 4.2 договору).
За умовами п. 4.3 договору ризики втрати чи пошкодження Товару при транспортуванні покладаються на Продавця.
Покупець зобов'язується здійснювати оплату за Товар на умовах, зазначених в Специфікації (п. 4.4 договору).
Відповідно до п. 5.1 договору поставка товару, транспортні витрати здійснюються за рахунок продавця.
Датою поставки і датою переходу права власності на партію Товару є дата фактичної передачі Товару, що засвідчується підписанням уповноваженими представниками Сторін видаткової накладної (п. 5.2 договору).
Передача приймання Товару здійснюється за всіма документами на нього, передбаченими чинним законодавством України. В разі відсутності у Покупця вказаних документів з будь-яких причин він (Покупець) має невідкладно повідомити Продавця про необхідність їх повторного надання (п. 5.3 договору).
У п. 6.2 договору сторони погодили, що за порушення термінів оплати, передбачених в Специфікаціях до даного Договору, Покупець сплачує Продавцю штраф у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неоплаченого Товару за кожен день прострочення оплати.
Гарантійний строк на Товар за цим Договором складає 12 місяців з моменту підписання Сторонами видаткової накладної, якщо інше не визначено паспортом на Товар (п. 7.1 договору).
Згідно з п. 7.2 договору якщо протягом гарантійного строку будуть виявлені недоліки, які не дозволяють здійснювати нормальну експлуатацію, гарантійний строк продовжується на період усунення недоліків. Усунення недоліків або заміна Товару здійснюється Продавцем за власний рахунок
Сторони у п. 9.1 договору визначили, що суперечки або розбіжності, що можуть виникнути в результаті виконання цього Договору, вирішуються Сторонами шляхом переговорів. Неврегульовані суперечки між Сторонами вирішуються у судовому порядку відповідно до законодавства.
Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до 31 грудня 2020 року, а в частині невиконаних Сторонами зобов'язань за Договором - до їх повного виконання. У випадку, якщо жодна із сторін не заявила письмово про свій намір розірвати або змінити Договір за один календарний місяць до дати його закінчення, договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік (п. п. 10.1, 10.2 договору).
За умовами п. 11.6 договору Продавець зобов'язаний надати Покупцю податкову накладну, яка має бути складена без помилок і зареєстрована у відповідності до вимог діючого Законодавства в Державному електронному реєстрі податкових накладних. У випадку невиконання зазначеного у даному пункті зобов'язання Продавець має відшкодувати понесені. Покупцем збитки у зв'язку із втратою права на відшкодування податку на додану вартість.
До договору сторонами складено (підписано представниками та скріплено відтисками печаток) специфікацію №1 від 06.03.2020, за умовами п. 1 якої Продавець зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити наступний товар: транзистор ВТ152Х-800 в кількості 16000 шт. за ціною 12,00 грн без ПДВ, всього на суму 230400,00 грн з ПДВ.
У п. 2 специфікації сторони визначили строк поставки: 3000 транзисторів - 10 робочих днів з дати підписання договору; 13000 транзисторів - 35 робочих днів з дати підписання договору. За рахунок Продавця.
Умови оплати: Покупець здійснює 100% післяплату за кожну партію Товару протягом 10 календарних днів, з дня отримання Товару та підписання видаткових накладних (п. 3 специфікації).
Позивачем виставлено відповідачу на підставі договору рахунки на оплату по замовленню тиристорів: від 16.03.2020 №308 на суму 43200,00 грн (3000 штук), від 28.05.2020 №672 на суму 43200,00 грн (3000 штук), від 16.06.2020 №756 на суму 43200,00 грн (3000 штук), від 17.12.2020 №1628 на суму 100800,00 грн (7000 штук).
Листом від 20.03.2020 позивач повідомив відповідачу про те, що перша партія тиристорів у кількості 3000 шт. надійшла на склад ТОВ «УНДІ комп'ютерних технологій», у зв'язку з чим товариство готове здійснити доставку даної продукції з 20.03.2020 на склад покупця за адресою: м. Хмельницький, вул. Тернопільська, 17.
Листом від 26.03.2020 позивач просив відповідача повідомити про готовність прийняти товар у кількості та у строки, встановлені договором та специфікацією №1.
У листі від 28.04.2020, адресованому відповідачу, позивач зазначив про отримання від відповідача необхідних для відвантаження товару документів лише 16.04.2020 та повідомив про відправку товару. Одночасно проінформував про готовність відвантаження другої партії товару - 13000 штук, просив повідомити про готовність прийняти товар у кількості та у строки, встановлені договором, та вжити заходів щодо отримання відвантаженого товару.
У підтвердження отримання товару сторонами підписано видаткові накладні від 16.04.2020 №577 на суму 43200,00 грн (отримано інженером Свистухіною Ю.В. відповідно до наданої у матеріали справи довіреності від 16.04.2020 №1248); від 03.06.2020 №937 на суму 43200,00 грн (отримано інженером Валігурою О.М. відповідно до наданої у матеріали справи довіреності від 28.05.2020 №1757); від 17.06.2020 №1002 на суму 43200,00 грн (отримано інженером Валігурою О.М. відповідно до наданої у матеріали справи довіреності від 17.06.2020 №2086).
Видаткова накладна від 17.12.2020 №1937 на суму 100800,00 грн відповідачем не підписана. При цьому у матеріали справи надано видану відповідачем довіреність від 17.12.2020 на ім'я інженера Кришталь К.С. на отримання цінностей за рахунком від 17.12.2020 №1628.
Згідно з виписками з банківського рахунку позивача відповідачем сплачено позивачу 25.05.2020 - 43200,00 грн за транзистори згідно з рахунком від 16.03.3030 №308, 15.06.2020 - 43200,00 грн за транзистори згідно з рахунком від 28.05.2020 №1672, 17.06.2020 - 43200,00 грн за транзистори згідно з рахунком від 16.06.2020 №756. Відповідні оплати також підтверджуються копіями платіжних доручень від 25.05.2020 №2074, від 15.06.2021 №3502, від 17.06.2021 №4120.
Одночасно матеріали справи містять копію акта вхідного контролю від 21.12.2020, складеного відповідачем щодо отриманої продукції за договором, ВТ152Х-800R в кількості 7000 штук. Щодо супровідних документів зазначено, що сертифікат відповідності - відсутній, видаткова накладна №1973 від 17.12.2020, рахунок на постачання по замовленню № 1628 від 17.12.2020. Виявлені зауваження: 1. Відсутній сертифікат якості. 2. Невідповідність дати виготовлення: згідно технічній специфікації до тендеру (додаток №2) п. 1 "Рік виготовлення товару: після 2015, згідно маркування на тиристорі (А1) - рік виготовлення 2010, січень місяць (ГОСТ 25486-82). 3. Невідповідність фірми виробника: згідно видаткової накладної та рахунку фірма - виробник WeEn Semitronductors; згідно маркування на корпусі тиристора - фірма NХР. Висновок: пред'явлена продукція тиристор ВТ152Х-800R в кількості 7000 штук (видаткова накладна №1973 від 17.12.2020) відхилена від приймання на вхідному контролі та підлягає поверненню постачальнику.
Позивач звернувся до відповідача з претензією (від 01.12.2020), в якій зазначив, що незважаючи на зобов'язання боржника прийняти та оплатити весь товар згідно специфікації до договору, документи необхідні для відвантаження першої партії товару у кількості 3000 штук та повідомлення про готовність прийняти товар направлені на електронну адресу заявника лише 16 квітня 2020 року, з простроченням зобов'язання на 22 дні. У подальшому боржник порушував та надавав доручення та інструкції щодо відправки товару у меншій кількості, ніж передбачено специфікацією до договору та з порушенням визначених строків. Залишок готового до відвантаження товару станом на 30 листопада 2020 року становить 7000 штук на суму 100800 гривень з ПДВ з простроченням строку повного розрахунку за товар, передбаченого специфікацією №1 до Договору, на 167 днів. Також повідомив, що загальна сума штрафних санкцій відповідно до п. 6.2 договору становить 9779,41 гривень. Позивач вимагав: надати доручення на отримання товару уповноваженим представником Боржника у кількості 7000 штук на суму 100 800 гривень з ПДВ, вказуючи на додання рахунків від 23.11.2020 №1508 та від 01.12.2020 №1547. (підстава: пункти 1.1 та 5.2 договору від 06 березня 2020 року №016/УІКТ та пункт 2 специфікації №1 до договору); сплатити на розрахунковий рахунок заявника штрафні санкції у сумі 9779,41 гривень (підстава: пункт 6.2 договору від 06 березня 2020 року №016/УІКТ).
До претензії додано копії рахунків, видаткових накладних, доручень, листів.
Згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення претензія вручена відповідачу 04.12.2020.
Позивач звернувся до відповідача з листом від 30.12.2020, в якому висловив незгоду з актом вхідного контролю відповідача від 21.12.2020, пояснюючи маркування на товарі переданням виробництва тиристорів від однієї компанії до іншої та продовження їх співпраці, а також зазначаючи про інший спосіб маркування щодо дати виробництва та її підтвердження відповідним сертифікатом та підтвердженням виробника, отриманим в ході переписки з ним. У разі неможливості прийняття аргументів нашої компанії просив повідомити про місце, час, спосіб та склад робочої групи для проведення переговорів у рамках пункту 9.1 договору для вирішення спірного питання у досудовому порядку.
Листом від 20.01.2021 відповідач, посилаючись на необхідність дотримання умов тендерної документації та офіційні сайти виробників обладнання, повідомив позивачу, що тиристори позивача сумнівного виробництва і їх вартість не може перевищувати вартість тиристорів від офіційного дистриб'ютора від виробника.
У відповідь позивач повторно наголосив на доцільності проведення переговорів для вирішення спірного питання у досудовому порядку, готовність відрядити представників підприємства для проведення конструктивного діалогу та просив протягом 5-ти робочих днів запропонувати час та місце зустрічі для проведення переговорів (лист від 22.01.2021).
У листі (без дати) відповідач повідомив, що надіслані позивачем по рахунку №1628 від 17.12.2020 тиристори не відповідають виробнику та просив їх замінити на відповідні.
У відповідь позивач листом від 03.02.2021 просив розблокувати вирішення спірного питання шляхом направлення належним чином оформленої вимоги згідно з п. 2.4 договору на офіційну адресу позивача, вважаючи викладені у листі відповідача твердження неконкретними.
Відповідач у листі від 15.02.2021 зазначив про те, що отримані тиристори виробника «NXP» з датою виготовлення 2018 року є сумнівного виробника, оскільки мають маркуватися виробником «WeEn”, тому позивач має підтвердити партію тиристорів сертифікатом виробника.
Позивач у листі від 16.02.2021 відповів, що звернувся до виробника за поясненнями щодо маркування, за результатами чого представник виробника, зокрема зазначив, що компанія «WeEn Semiconductors» входить до складу компанії «NХР», і тому поверхня продукту на той час маркувалась логотипом «NХР». Також позивачем надано відповідачу документи, за якими товар придбавався в офіційного дистриб'ютора компанія «WeEn Semiconductors», та наголошено на зволіканні з прийняттям товару, у зв'язку з чим просив завершити процедуру прийняття товару та виконати зобов'язання, передбачені п. 1.1 договору.
Листом від 08.04.2021 відповідач повідомив позивача (з посиланням на акт вхідного контролю від 21.12.2020) про направлення на його адресу тиристорів в кількості 7000 штук та просив прийняти товар.
У відповідь позивач листом від 09.04.2021 зазначив, що невиконання відповідачем умов договору спричинило затримку з відвантаження останньої партії товару на строк понад 7 місяців. Висловив категоричну незгоду з позицією відповідача.
Відповідачем по договору здійснено повернення позивачу транзисторів в кількості 7000 штук на суму 100800,00 грн відповідно до експрес-накладної від 05.04.2021 №59000671160981, які отримані 14.04.2021 (відомості щодо відстеження відправлення за накладною №59000671160981).
У матеріали справи позивачем надано сертифікат відповідності від 22.11.2020 №0242 на транзистори ВТ152Х-800, копії переписки позивача з представниками виробника обладнання, інвойсу №72670707 від 13.03.2020 на поставку компанією Digi-Key Electrinics відповідачу тиристорів ВТ152Х-800R в кількості 3000 штук за ціною 0,50050 доларів США за штуку на загальну суму 1501,50 доларів США; інвойсу від 03.04.2020 №UICT970-0304 на поставку компанією AOI General Trading Ltd відповідачу тиристорів ВТ152Х-800R в кількості 13000 штук за ціною 0,35 доларів США за штуку на загальну суму 4550,00 доларів США; відомостей із інтернет-джерел щодо курсу долара за 07.04.2021; оголошення про проведення спрощеної/допорогової закупівлі UA-2021-05-19-001148-а державним підприємством "Новатор" (транзистори ВТ152Х-800R в кількості 12000 штук) та звіт про результати вказаної закупівлі, згідно з яким договір укладено з ТОВ «Авіонікс-техно»; сертифікат відповідності ТОВ «Авіонікс-техно» від 27.05.2021 №14 із зазначенням, зокрема виробника - NХР Semiconductors, коду дати - 208.
Відповідачем у матеріали справи надано копію технічної специфікації (додаток 2 до конкурсної документації), в якій, зокрема зазначено рік виготовлення товару: після 2015 року, сертифіката відповідності від 22.11.2020 №0240.
Аналізуючи подані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд до уваги бере таке.
Частиною 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України передбачено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Положеннями статей 11 Цивільного кодексу України та 174 Господарського кодексу України унормовано, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Стаття 627 ЦК України закріплює свободу договору, тобто відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
З матеріалів справи слідує, що 06.03.2020 між сторонами укладено договір поставки №016/УІКТ, за умовами якого продавець (позивач) зобов'язався передавати у власність покупцю (відповідач), а покупець зобов'язується прийняти і оплатити на умовах, викладених у даному договорі товар, згідно специфікацій (видаткових накладних по договору), які є невід'ємною частиною договору.
Статтею 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Аналогічні вимоги містяться і в ст. 265 Господарського кодексу України.
Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України , ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договори купівлі-продажу.
У специфікації №1 від 06.03.2020 до договору поставки сторони погодили, що позивач зобов'язується поставити, а відповідач - прийняти та оплатити транзистори ВТ152Х-800 в кількості 16000 шт. всього на суму 230400,00 гривень, та визначили строки поставки: 3000 транзисторів - 10 робочих днів з дати підписання договору, 13000 транзисторів - 35 робочих днів з дати підписання договору.
Відповідно до ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст. 663 ЦК України).
Згідно зі статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Статтями 526 Цивільного кодексу України, 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України, ч. 7 ст. 193 ГК України).
На виконання умов договору позивач передав відповідачу товар за видатковими накладними про від 16.04.2020 №577 на суму 43200,00 грн (3000 шт.), від 03.06.2020 №937 на суму 43200,00 грн (3000 шт.), від 17.06.2020 №1002 на суму 43200,00 грн (3000 шт.), всього на суму 129600,00 гривень.
Відповідачем за отриманий товар здійснено оплату на загальну суму 129600,00 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи виписками з банківського рахунку позивача та платіжними дорученнями від 25.05.2020 №2074, від 15.06.2021 №3502, від 17.06.2021 №4120.
Позивач, вказуючи на несвоєчасну оплату товару відповідачем просить стягнути з останнього штрафні санкції у сумі 2478,69 грн, розраховані відповідно до п. 6.2 договору.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник уважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, установлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Статтею 230 ГК України передбачено обов'язок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
При цьому штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Виходячи із змісту ст. ст. 546, 548 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання.
Згідно з ч. 1 ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання вчиняється у письмовій формі.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлено інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Як зазначалося вище, у специфікації сторонами було узгоджено умови оплати, за якими покупець здійснює 100% післяплату за кожну партію товару протягом 10 календарних днів, з дня отримання товару та підписання видаткових накладних.
При цьому у п. 6.2 договору сторони погодили, що за порушення термінів оплати, передбачених в специфікаціях до даного договору, покупець сплачує продавцю штраф у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неоплаченого товару за кожен день прострочення оплати.
З матеріалів справи слідує, що позивачем здійснено поставку товару відповідачу на суму 43200,00 грн за видатковою накладною від 16.04.2020, який оплачено 25.05.2020, на суму 43200,00 грн за накладною від 03.06.2020, який оплачено 15.06.2021, на суму 43200,00 грн за накладною від 17.06.2020, який оплачено 17.06.2020.
Таким чином, враховуючи визначений специфікацією строк оплати товару, положення ч. 5 ст. 254 ЦК України, якими передбачено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день, суд констатує, що відповідачем оплачено з простроченням лише товар, отриманий за видатковою накладною від 16.04.2020, - на 27 днів (з 28.04.2020 по 24.05.2020).
Враховуючи зазначене, розмір передбаченого п. 6.2 договору штрафу (пені) за порушення термінів оплати становить 509,90 гривень.
При цьому з огляду на вищенаведені законодавчі норми щодо обов'язків продавця передати товар покупцеві, моменту виконання обов'язку продавця передати товар, умови п. 5. 2 договору, умови специфікації, якими чітко встановлено строк оплати товару, та дати фактичного передання партій товару відповідачу, які підтверджуються підписаними сторонами видатковими накладними, відсутність умов в договорі щодо обов'язку відповідача заздалегідь надсилати позивачу довіреність на отримання товару для його поставки відповідачу, суд критично оцінює посилання позивача на необхідність обчислювати початок прострочення оплати товару з моменту, коли товар мав бути поставлений (10 та 35 днів з моменту підписання договору), однак поставлений не був.
Отже, виходячи з наведеного, позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафних санкцій підлягають частковому задоволенню, а саме: в частині стягнення 509,90 гривень. Відповідно, у позові в частині стягнення 1968,79 грн штрафних санкцій належить відмовити.
Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача збитків у сумі 94989,60 гривень. Обґрунтовуючи зазначені позовні вимоги, зазначає, що збитки спричинені невиконанням відповідачем своїх зобов'язань, передбачених п. п. 1.1, 2.4, 4.4, 5.2 договору, п. 2.3 специфікації, що полягало у ненаданні довіреності на отримання товару уповноваженою особою та призвело до перевищення строків поставки та оплати за товар, неотримання останньої партії товару.
З цього приводу судом звертається увага на те, що пунктом 5.2 договору передбачено, що датою поставки і датою переходу права власності на партію товару є дата фактичної передачі товару, що засвідчується підписанням уповноваженими представниками сторін видаткової накладної.
Проте з наведених умов договору, як зазначалось вище, не убачається обов'язку відповідача надавати довіреність на отримання товару уповноваженою особою, висловлювати згоду чи готовність прийняти товар, як і відсутні будь-які інші умови договору, які ставлять виконання позивачем обов'язку з поставки товару в обумовлений договором строк в залежність від вчинення відповідачем будь-яких дій.
Натомість, згідно з п. 4.2 договору позивач зобов'язується відвантажити товар протягом обумовленого строку, який зазначається у специфікації.
Так, у матеріали справи надано рахунок позивача на оплату від 17.12.2020 №1628 по замовленню тиристорів в кількості 7000 шт на суму 100800,00 грн, складену позивачем, однак не підписану відповідачем видаткову накладну від 17.12.2020 №1937 на суму 100800,00 грн щодо поставки 7000 шт. тиристорів, довіреність відповідача від 17.12.2020 на отримання цінностей за рахунком від 17.12.2020 №1628.
При цьому свою відмову у підписанні видаткової накладної від 17.12.2020 №1937 на суму 100800,00 грн відповідач мотивує невідповідністю зазначеного в ній товару вимогам документацїі, про що складено акт, в якому зазначено про відсутність сертифіката якості, невідповідність дати виготовлення та невідповідність фірми виробника та необхідність повернення товару за вказаною накладною постачальнику.
Як убачається з наданого у матеріали листування сторін, сторонами не було досягнуто згоди щодо приймання товару за видатковою накладною від 17.12.2020 №1937 на суму 100800,00 грн і згідно з листом відповідача від 08.04.2021 товар був повернутий позивачу та прийнятий останнім, що підтверджується сторонами.
При цьому позивач просить стягнути заявлену суму збитків, розраховану, виходячи із вартості товару, за яку позивач його придбав для подальшого продажу відповідачу, та 20% прибутку, який мав намір отримати.
Судом враховується, що згідно зі ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України; до таких способів належить, зокрема відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 2. ч. 3 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Згідно зі ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено; під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Таким чином, збитки є наслідками неправомірної поведінки, дії чи бездіяльності особи, яка порушила права або законні інтереси іншої особи, зокрема невиконання або неналежне виконання установлених вимог щодо здійснення господарської діяльності, господарське правопорушення, порушення майнових прав або законних інтересів інших суб'єктів тощо.
Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; наявність збитків; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.
Відсутність хоча б одного з перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
Ураховуючи положення статті 74 Господарсько процесуального кодексу України, саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. Натомість відповідачу потрібно довести відсутність його вини у завданні збитків позивачу.
Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо). Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди (наведену правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 10 грудня 2018 року у справі № 902/320/17).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі №920/715/17 (провадження №12-199гс18) зроблено висновок, що збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником. Чинним законодавством України обов'язок доведення факту наявності таких збитків та їх розмір, а також причинно-наслідковий зв'язок між правопорушенням і збитками покладено на позивача.
Досліджуючи склад збитків на підставі наданих позивачем доказів, суд керується положеннями ст. ст. 76, 77 ГПК України, якими передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Як зазначалося вище, неузгоджена сторонами до прийняття партія товару, а саме: за видатковою накладною від 17.12.2020 №1937 на суму 100800,00 грн була повернута відповідачем позивачу та прийнята останнім. Незгода позивача з мотивами повернення йому товару не спростовує факту прийняття позивачем цього товару, відповідно, перебування цього товару в його розпорядженні.
З огляду на наведене, підстави вважати, що майно (товар відповідної вартості) було втрачено, пошкоджено чи зменшилось, та, як наслідок, у позивача виникло право вимагати стягнення вартості такого майна у вигляді реальних збитків, відсутні.
Одночасно, наявність у позивача цього товару дає можливість використати його для отримання прибутку, зокрема, шляхом продажу іншим покупцям. При цьому доказів у підтвердження доводів позивача щодо неможливості продажу повернутого відповідачем товару іншим покупцям суду не подано.
Крім того, з аналізу положень ст. 22 ЦК України, ст. ст. 224, 225 ГК України слідує, що для покладення на іншу сторону обов'язку з відшкодування збитків як у вигляді реальних збитків, так і у вигляді упущеної вигоди (неодержаного доходу) необхідна наявність вини такої сторони, тобто неналежність (порушення) виконання нею зобов'язання.
Однак відповідач, вважаючи, що позивачем не виконано обов'язок з прийняття товару у зв'язку з неправомірною відмовою, чим порушено його права як продавця, заходів щодо захисту цих прав, зокрема шляхом зобов'язання відповідача виконати свій обов'язок в натурі, не вжито.
Натомість матеріали справи свідчать, що станом на моменту розгляду справи позивач, не погоджуючись із поверненням товару, такий товар від відповідача прийняв, способами підтвердження якості товару, які передбачені п. 2.4 договору, не скористався.
При цьому судом зауважується, що під способами захисту суб'єктивних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (див. пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16). При цьому під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що спричиняє потрібні результати, наслідки, тобто матиме найбільший ефект по відновленню відповідних прав, свобод та інтересів на стільки, на скільки це можливо.
Зокрема, відповідно до ч. 4 ст. 690 ЦК України якщо покупець без достатніх підстав зволікає з прийняттям товару або відмовився його прийняти, продавець має право вимагати від нього прийняти та оплатити товар або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.
Таким чином суд зазначає, що позивачем не доведено наявності всіх необхідних елементів складу цивільного правопорушення, необхідних для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків, з огляду на що позовні вимоги про стягнення 94989,60 грн збитків задоволенню не підлягають.
Враховуючи вищезазначені обставини справи у їх сукупності, положення законодавства, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме: в частині стягнення 509,90 грн штрафних санкцій. У позові в частині стягнення 94989,60 грн збитків, 1968,79 грн штрафних належить відмовити.
Судом враховується, що Європейський суд з прав людини у справі “Проніна проти України” у рішенні від 18.07.2006 та у справі “Трофимчук проти України” у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Витрати зі сплати судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку із частковим задоволенням позову покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 2, 4, 74, 86, 129, 233, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов товариства з обмеженою відповідальністю “Український науково-дослідний інститут комп'ютерних технологій”, м. Київ до державного підприємства “Новатор”, м. Хмельницький про зобов'язання сплатити 94989,60 грн збитків, 2478,69 грн штрафних санкцій задовольнити частково.
Стягнути з державного підприємства “Новатор”, м. Хмельницький, вул. Тернопільська, буд. 17 (код 22987900) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Український науково-дослідний інститут комп'ютерних технологій”, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 53-А (код 36957393) 509,90 грн штрафних санкцій, 11,88 грн (одинадцять гривень 88 коп.) витрат зі сплати судового збору.
Видати наказ.
У решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).
Апеляційна скарга подається в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України, з урахуванням п. 17.5 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України.
Повне рішення складено 16.07.2021.
Суддя В.В. Виноградова
Видрук. 3 прим.: 1 - до справи, 2 - позивачу (03113, м. Київ, вул. Дегтярівська, 53-А), 3 - відповідачу (29018, м. Хмельницький, вул. Тернопільська, 17). Всім рек. з пов. про вруч.