Справа № 490/5586/21
нп 2-з/490/132/2021
Центральний районний суд м. Миколаєва
16 липня 2021 року м. Миколаїв
Суддя Центрального районного суду м. Миколаєва Саламатін О.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи - ОСОБА_3 , Служба у справах дітей Адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням шляхом виселення,-
15.07.2021 року до Центрального районного суду м. Миколаєва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи - ОСОБА_3 , Служба у справах дітей Адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради, в якій вона просить усунути перешкоди у користуванні житловим приміщенням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом виселення відповідача, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.07.2021 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю Саламатіна О.В.
15.07.2021 року матеріали справи передано для розгляду судді.
Разом з позовом ОСОБА_1 надала суду заяву про забезпечення позову, в якій просить заборонити ОСОБА_2 чинити перешкоди ОСОБА_1 та членам її сім'ї у користуванні власністю за адресою: АДРЕСА_1 , заборони ОСОБА_2 вчиняти будь-які дії щодо вселення ОСОБА_1 та членів його сім'ї та перешкоджання їм у користуванні житловим будинком, постановку на реєстраційний облік будь-яких осіб за адресою спірної квартири, здачу її в оренду, укладання, зміну або розірвання договорів із постачальниками комунальних послуг, послуг охорони за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування вимог заяви посилається на те, що позивачка є власницею 1/2 житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель та споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивачка вказує, що відповідач проживає у спірному будинку без законних підстав, тому що втратив право власності на нього, знявся з реєстраційного обліку за вказаною адресою, однак не залишає спірний житловий будинок, змінює замки, випускає собак в двір, псує майно, створює незручності для проживання у будинку, чим чинити позивачу та її сім'ї з малолітніми дітьми перешкоди у володінні та користуванні її майном, порушуючи право власності останньої.
Відповідач не є членом сім'ї позивачки, спільним побутом із нею не пов'язаний.
Посилаючись на викладене позивачка просила вжити заходи забезпечення позову.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суддя встановив наступне.
Відповідно до ст. 151 ЦПК України, суд на прохання осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов, вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтування його необхідності, інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Згідно з ст. 152 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно або грошові кошти, забороною вчиняти певні дії, встановленням обов'язку вчинити певні дії, забороною іншим особам здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання, зупиненням продажу описаного майна, зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку, передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» суд, при розгляді заяви про забезпечення позову, повинен з'ясувати характер спору, що виник між сторонами, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Забезпечення позову - це сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо існує ймовірність невиконання судового рішення у майбутньому або виникнення складнощів під час його виконання.
Тобто, вжиття заходів забезпечення позову є заходом забезпечення в майбутньому виконання судового рішення.
Під час вирішення питання щодо наявності підстав для забезпечення позову суд повинен врахувати обґрунтованість заявленого клопотання, пов'язаність заходів забезпечення позову з предметом позову, співмірність заходів забезпечення із заявленими вимогами, а також необхідність запобігти порушенню прав третіх осіб в зв'язку з вжиттям судом заходів забезпечення позову.
Відповідно до ч. 10 ст. 150 ЦПК України, не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Таким чином, проаналізувавши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, враховуючи характер спору, наведені в обґрунтування аргументи, суд приходить до висновку про необхідність відмови у забезпечені позову. Забезпечувальні заходи про які просить позивач є фактичним вирішенням спору по суті.
Керуючись ст.ст. 150-153, 260, 261, 353 ЦПК України, суд, -
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи - ОСОБА_3 , Служба у справах дітей Адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням шляхом виселення.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до Миколаївського апеляційного суду через Центральний районний суд Миколаївської області.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя О.В. Саламатін