Справа № 490/5527/21
нп 2/490/3748/2021
Центральний районний суд м. Миколаєва
про відмову у відкритті провадження у справі
16 липня 2021 року м. Миколаїв
Суддя Центрального районного суду м. Миколаєва Саламатін О.В., розглянувши матеріали позовної заяви Обласного комунального підприємства «Миколаївобленерго» до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , про стягнення коштів,-
13.07.2021 року до Центрального районного суду м. Миколаєва надійшла позовної заяви Обласного комунального підприємства «Миколаївобленерго» до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , про стягнення коштів. Позивач просить стягнути з позивача заборгованість, яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу теплової енергії №59.00 від 20.09.2016 року.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.07.2021 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю Саламатіна О.В.
13.07.2021 року матеріали справи передано на розгляд судді.
Вирішуючи питання відкриття провадження у даній справі суддя дійшов наступних висновків.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Згідно зі статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.
Відповідно до приписів частини першої статті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.
Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Частиною першою статті 19 ЦПК України встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім випадків, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Як вбачається із змісту позовної заяви, спір у даній справі виник при виконанні правочину у господарській діяльності між позивачем - юридичною особою з одного боку та фізичною особою - підприємцем з іншого.
При цьому, відповідно до приписів частин 1 та 2 статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Пунктом 1 частини 1 статті 20 ГПК України встановлено, що господарські суди розглядають справи справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що «фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів».
Таким чином, враховуючи предмет спірних правовідносин та суб'єктний склад учасників справи, вирішення даного спору віднесено до компетенції господарських судів, а тому вказана справа не може бути розглянута в порядку цивільного судочинства.
Пунктом 1 частини 1 статті 186 ЦПК України встановлено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Вказані обставини унеможливлюють вирішення в порядку цивільного судочинства вищезазначеної позовної заяви Обласного комунального підприємства «Миколаївобленерго» до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , про стягнення коштів, а отже суд приходить до висновку, що слід відмовити у відкритті провадження по справі.
Керуючись ст. 186, 258-261 ЦПК України, суддя, -
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовною заявою Обласного комунального підприємства «Миколаївобленерго» до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , про стягнення коштів.
Роз'яснити позивачу його право на звернення до суду з даним позовом у порядку господарського судочинства.
Ухвала набирає законної сили в порядку встановленому статтею 261 ЦПК України.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Миколаївського апеляційного суду через Центральний районний суд м. Миколаєва протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя О.В. Саламатін