Справа № 444/593/21
Провадження № 2/444/531/2021
07 липня 2021 року м. Жовква
Жовківський районний суд Львівської області у складі:
головуючий суддя Зеліско Р. Й.
секретар судового засідання Мамедова Г.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Жовква Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" про захист прав споживача, визнання недійсним договору № 0467-2121 від 21.08.2020 року,-
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" про захист прав споживача, визнання недійсним договору № 0467-2121 від 21.08.2020 року. Просить позовні вимоги задоволити з підстав зазначених у позовній заяві.
09.03.2021 року справу за даною позовною заявою прийнято до розгляду та відкрито у ній провадження.
Позивач в судове засідання не прибула, однак надала до суду заяву з проханням слухати справу у її відсутності. Позовні вимоги підтримує, просить позов задоволити.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позову повністю з підстав зазначених у відзиві.
Оскільки сторони в судове засідання не з'явились, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
У судовому засіданні було досліджено усі наявні в матеріалах справи докази.
Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» є фінансовою компанією, яка здійснює свою діяльність на ринку фінансових послуг щодо надання коштів у позику на умовах фінансового кредиту, на підставі Свідоцтва про реєстрацію фінансової установи серії ІК №116 від 01.08.2013 року та ліцензії на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів) виданої Національною комісією, що здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг, згідно Розпорядження № 2401 від 08.06.2017 року, що вбачається з копії свідоцтва та ліцензії .
Відповідно до п. 8, 42 Постанови КМУ від 07.12.2016р. № 913 «Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів)», надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, є фінансовою послугою, якщо така послуга надана на підставі кредитного договору або іншого договору, який має всі ознаки кредитного договору, визначені статтею 1054 Цивільного кодексу України.
До фінансових послуг, щодо яких існує спеціальне законодавство, Закон України “Про електронну комерцію” застосовується лише в частині правочинів, вчинених в електронній формі, яка не суперечить спеціальному законодавству, що регулює здійснення фінансових послуг.
Тобто, порядок укладення кредитного договору між сторонами здійснюється у відповідності до ЗУ «Про електронну комерцію».
Кредитний договір між сторонами укладений в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» та відповідно до Правил надання споживчих кредитів, що вбачається з їх копії, які діяли на момент укладення Договору та є його невід'ємною частиною, забезпечує дотримання відповідачем вимоги щодо письмової форми для даного виду договору.
Так, ЗУ «Про електронну комерцію», визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Даний договір укладений з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи - Веб-сайту Відповідача (https://www.navse.com.ua. надалі - Сайт), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем відповідача, в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле.
Судом встановлено, що позивач в момент реєстрації на Сайті відповідача створив власний Особистий кабінет (п. 2.12 Правил), який є сукупністю захищених сторінок. Особистий кабінет забезпечує позивачу повну взаємодію з відповідачем, постійний доступ до інформації та документів, необхідних для укладення/виконання договору.
Правилами надання грошових коштів у кредит, які діяли на момент укладення договору та є його невід'ємною частиною встановлюється порядок укладення кредитного договору між позивачем та відповідачем, а саме:
1)Позивач на Сайті Відповідача, здійснив заповнення Заявки на отримання Кредиту, вказав всі дані, відмічені в Заявці в якості обов'язкових для заповнення (п. 2.7 Правил).
2)Заявка подавалася Позивачем через Особистий кабінет (п. 4.8 Правил).
3)Відповідач проінформував Позивача (п. 4.15. Правил) про прийняте рішення щодо видачі Кредиту (смс-повідомленням на телефонний номер (вказаний в заявці) та електронним листом на адресу електронної пошти (вказану у заявці) Позивача) з гіперпосиланням на пропозицію Позивача щодо укладення Договору відповідно до ЗУ «Про електронну комерцію» та ст. 641 та 642 Цивільного кодексу України.
4)Позивач в Особистому кабінеті ознайомився з пропозицією Відповідача щодо укладання Електронного договору (офертою), яка була розміщена в Інформаційно- телекомунікаційній системі Відповідача.
5)Позивач надав відповідь Відповідачу електронним повідомленням про ознайомлення та повне і безумовне прийняття (акцепт) оферти Відповідача, підписаного електронним підписом одноразовим ідентифікатором (пароль надісланий Позивачу в смс- повідомленні), у відповідності до абз.2 ч.б ст.И Закону України «Про електронну комерцію».
6)Відповідач надав підтвердження про укладання Договору шляхом розміщення інформації в Особистому кабінеті Позивача та направлення примірника Договору на адресу електронної пошти Позивача.
Отже, як вбачається з вищенаведеного порядку при укладенні Договору Позивачем здійснені дії, які чітко свідчать про його свідомий вибір щодо укладення Договору. Без відповідних дій з боку Позивача укладення Договору було б неможливе.
Крім того, відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
До того ж, Позивачем на Сайті Відповідача самостійно створено Особистий кабінет, заповнено Заявку на отримання Кредиту, надано підтвердження ознайомлення з офертою Відповідача. Вся актуальна інформація щодо діючої згоди постійно доступна в Особистому кабінеті Позивача на Сайті Відповідача.
Відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно- телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Крім того, укладення Кредитного договору № 0467-2121 від 21.08.2020р. між ОСОБА_1 та ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» визнається сторонами, а відтак, відповідно до ст. 82 ЦПК України дані обставини не підлягають доказуванню.
Відповідно до Постанови Верховного суду від 07.10.2020р. по справі 127/33824/19 (за аналогічними правовідносинами щодо укладення договору, відповідно до ЗУ «Про електронну комерцію») зазначено : « ... Встановивши, що без отримання листа на адресу електронної пошти і смс-повідомлення, без здійснення входу на вебсайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, обгрунтовано вважав, що укладення кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі позивача, цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі... ».
Крім того, згідно Постанови зазначено, що «... ОСОБА1 (Позичальник) через особистий кабінет на вебсайті відповідача подала заявку на отримання кредиту за умовами, які вважала зручними для себе...».
Також, судом зазначено, що стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
В абзаці другому частини другої статті 639 ЦК України визначено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Аналізуючи викладене, зроблено висновок, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205,207 ЦК України) (роздруківка з ЄДРСР Постанови Верховного суду від 07.10.2020р. по справі 127/33824/19 додається; аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного суду від 09.09.2020р. по справі 732/670/19).
Враховуючи викладене, між сторонами укладено договір у відповідності до вимог законодавства.
Так, відповідно до ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Відповідно до п. 12 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Відповідно до п. 5.2 Правил надання грошових коштів у кредит, Заявник надає Кредитодавцю відповідь про повне та безумовне прийняття Оферти (Акцепт) щодо укладення Договору в електронній формі (в рамках ІТС Кредитодавця) в Особистому Кабінеті Заявника/Позичальника, шляхом надсилання електронного повідомлення, підписаного шляхом використання Електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем), який надсилається (відповідний ідентифікатор) Кредитодавцем в СМС-повідомленні на номер телефону, вказаний Заявником/Позичальником в Заявці, що вважається підписанням Договору відповідно до ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію».
Відповідно до п.6 ч.1 ст. З ЗУ «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Відповідно до п. 8 Кредитного договору № 0467-2121 від 21.08.2020р. (реквізити сторін) наявний електронний підпис одноразовим ідентифікатором.
Тобто, порядок підпису договору погоджений між сторонами та визначений відповідно до ЗУ «Про електронну комерцію», а відтак сторонами дотриманого вимоги щодо укладення правочину, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (п. 12 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію»).
Щодо твердження Позивача про підписання договору відповідно ЗУ «Про електронний цифровий підпис» слід зазначити, що дані відомості є помилковими, оскільки між сторонами погоджено порядок підпису договору відповідно ЗУ «Про електронну комерцію».
Відповідно до п.2 ч. 1 ст.9 ЗУ «Про споживче кредитування» зазначається, що «Споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з інформацією необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем для прийняття усвідомленого рішення».
Так, на офіційному веб-сайті Відповідача - https://www.navse.com.ua. у вільному доступі для всіх клієнтів Відповідача розміщена повна інформація щодо Договору кредиту (примірний Договір) та порядку його укладення, а саме, документи:
-Договір (примірний Договір на момент укладення);
-Правила надання споживчих кредитів (діючі на момент укладення Договору);
-Згода (на обробку персональних даних);
-Публічна інформація;
-Положення про конфіденційність.
-Паспорт кредиту і т.д.
Крім того на веб-сайті Відповідача в розділі «Запитання» розміщена довідкова інформація з наданням розгорнутої інформації щодо порядку та умов надання послуг, а саме:
Умов отримання кредиту;
Процедури отримання кредиту;
Процедури погашення кредиту;
Умови повторного оформлення кредиту і т. д.
З метою отримання кредиту, Позивач мав необмежену кількість часу для ознайомлення з усіма умовами кредитування та в разі необхідності отримання додаткової інформації, він не обмежений в праві зателефонувати по зазначеним (розміщеним) на сайті Відповідача телефонним номерам за отриманням додаткових роз'яснень.
Крім того, відповідно до п. 7.3 Кредитного договору, Позичальник (Позивач) підтверджує, що: до укладення Договору Позичальник отримав від Кредитора інформацію, що визначена ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»; до укладення Договору Позичальник отримав від Кредитора інформацію, що визначена ч. 2 та 3 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування» (паспорт споживчого кредиту); отримав від Кредитодавця інформацію відповідно до вимог законодавства про споживче кредитування, зокрема Закону України «Про споживче кредитування», щодо захисту прав споживачів, які отримують споживчі кредити та що відповідна інформація забезпечує вірне розуміння Позичальником суті фінансової послуги без нав'язування її придбання і т.д.
Також, суд звертає увагу на те, що Кредитний договір № 0467-2121 від 21.08.2020р., є вже другим Договором укладеним між Позивачем і Відповідачем. Попередній договір Позивачем виконано в повному обсязі.
Тобто, Кредитний договір № 0467-2121 від 21.08.2020р. є вже не першим Договором, що укладений між Позивачем та Відповідачем на аналогічних умовах.
Відповідно до Постанови Верховного суду від 07.10.2020р. по справі 127/33824/19 (за аналогічними правовідносинами щодо укладення договору, відповідно до ЗУ «Про електронну комерцію») зазначено «... ОСОБА1 (Позичальник) через особистий кабінет на вебсайті відповідача подала заявку на отримання кредиту за умовами, які вважала зручними для себе...».
Поряд з цим, судом зазначено, про відсутність підстав щодо порушення Кредитодавцем норм статтей 11, 18, 19 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки перед укладенням договору Кредитодавцем надано інформацію щодо обов'язкових для споживача умов договору та Відповідачем не було вчинено дії щодо введення в оману Позивача щодо приховування істотних умов правочину.
Крім того, судом зазначено, що за змістом статті 230 ЦК України наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману.
Однак, оскільки Позивач звертався до Відповідача з метою укладення кредиту за умовами, які вважав зручними для себе, судом встановлено про відсутність правових підстав для визнання оскаржуваного договору недійсним з указаних підстав (щодо порушень статтей 11, 18, 19 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. 230 ЦК України).
Враховуючи викладене, в діях Кредитодавця відсутні дії щодо порушення ст. 11, 18, 19 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. 230 ЦК України та введення в оману Позивача щодо істотних умов договору, а відтак умови договору відповідають закону, внутрішній волі Позивача та погоджені між сторонами у спосіб та засіб визначеним законодавством.
Щодо тверджень Позивача про надмірне нарахування неустойки відповідачем за порушення грошового зобов'язання, то суд приходить до наступного висновку.
Так, відповідно до Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникнення і поширення короновірусної хвороби (COVID-19) Кредитодавцем не нараховуються штрафні санкції за прострочення виконання зобов'язань за кредитним договором у період з 01.03.2020 р. по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України.
В свою чергу, Відповідачем згідно вимог чинного законодавства, відповідно до п. 1.7 Договору не здійснюється нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань, згідно вищезазначеного закону. Тобто, станом на дату подання відзиву сума штрафу становить - 0 грн.
Дослідивши усі матеріали справи та перевіривши їх доказами, а відтак, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступного висновку.
Згідно із ч.1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. ст. 81, 82 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
Правовідносини, що виникли між сторонами у зв'язку з укладенням вищевказаного кредитного договору регламентуються положеннями Цивільного кодексу України, Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про захист прав споживачів» та інших нормативно-правових актів у сфері регулювання ринків фінансових послуг.
Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Згідно зі ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи-споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.
За змістом положень ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Приписами ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Аналіз зазначених норм законодавства вказує на те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Приписами ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно зі ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі; кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно п. 5 ч. 1 ст. 3 цього Закону електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (п. 3, 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Приписами ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 вказаного Закону, є оригіналом такого документа (п. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно зі ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно зі ст. 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування». До договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.
Статтею 19 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає: 1) вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції; 2) будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.
За змістом положень статті 230 ЦК України наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману, тобто, в даному випадку позивач.
Разом з тим, позивачем не доведено належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами факту та обставин введення його відповідачем в оману при укладенні кредитного договору, ведення нечесної підприємницької діяльності та порушення прав як споживача фінансової послуги, існування істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків, в зв'язку з чим посилання позивача на недобросовісність дій відповідача є безпідставними.
Позивачем не надано жодних доказів того, що кредитний договір містить несправедливі умови, які всупереч принципу добросовісності має наслідком істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків, що завдають шкоди споживачеві. В свою чергу, відповідачем у повному обсязі було надано інформацію позивачу стосовно умов кредитування, зазначених у договорі. Позивач не мав претензій стосовно умов кредитного договору при його укладенні та під час його виконання. Отже, дії відповідача не містять будь-яких ознак нечесної підприємницької практики.
Судом встановлено, що відповідачем позивачу було надано повну та чітку інформацію щодо умов укладення договору кредиту, в тому числі, й сукупну вартість кредиту, яка передбачена чинним законодавством та доступна для вільного ознайомлення.
Зміст укладеного між сторонами кредитного договору вказує на те, що позивач ознайомився з ним та необхідною інформацією щодо суті фінансової послуги, сукупної вартості кредиту, повністю зрозумів усі умови договору та зобов'язався їх неухильно виконувати. Відтак, істотні умови вказаного кредитного договору погоджені між сторонами в порядку й спосіб, передбачені чинним законодавством, та відповідають внутрішній усвідомленій волі позивача.
В ході розгляду справи не було встановлено обставин, які б свідчили про невідповідність умов оспорюваного кредитного договору вимогам законодавства та про несправедливість його умов, так як доводи позивача про ненадання повної інформації щодо умов та настання ризиків при укладенні договору та нечесну підприємницьку практику ґрунтуються виключно на його поясненнях.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У відповідності до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Жодних переконливих та істотних доводів щодо несправедливості умов кредитного договору, існування суттєвого дисбалансу між договірними правами і обов'язками сторін на шкоду споживачеві, позивачем не наведено.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За таких обставин у задоволенні позову потрібно відмовити повністю.
Інших фактичних даних, що мають значення для вирішення справи, немає.
Керуючись статтею 23, ч. 2 ст. 247, статтями 258, 259, 264, 265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
У позовній вимозі ОСОБА_1 про визнання недійсним договору № 0467-2121 від 21.08.2020 року укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга з врахуванням п. 15.5 розділу ХIII "Перехідні положення" ЦПК України, тобто до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, подається до Львівського апеляційного суду через Жовківський районний суд Львівської області.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне рішення складено 15.07.2021 року.
Суддя: Зеліско Р. Й.