Справа № 444/1116/18
Провадження № 2/444/25/2021
09 липня 2021 року м. Жовква
Жовківський районний суд Львівської області у складі:
головуючий суддя Зеліско Р. Й.
секретар судового засідання Мачіха Г.В., Усманової З.З., Савчук Г.В., Мамедова Г. І.
з участю позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2
представника позивача- ОСОБА_2 ОСОБА_3
відповідача ОСОБА_4
представника відповідача ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Жовква Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Жовківська державна нотаріальна контора Головного територіального управління юстиції у Львівській області про зміну черговості спадкування майна, -
Позивачі звернулися в суд із даним позовом. Свої позовні вимоги мотивують тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_6 , яка була сестрою ОСОБА_1 та тіткою ОСОБА_2 .
У листопаді 2008 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 був укладений шлюб. З 07.12.2007 р. по день смерті ОСОБА_6 була зареєстрована та проживала разом з ОСОБА_4 однією сім'єю за адресою АДРЕСА_1 . Разом із ними проживали та вели спільно господарство ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та її малолітній син ОСОБА_7 . Після смерті ОСОБА_6 відкрилася спадщина на належне їй мано, у тому числі житловий будинок в АДРЕСА_1 . Зазначений житловий будинк належав на праві власності померлій ОСОБА_6 на підставі договору дарування укладеного між батьком ОСОБА_6 - ОСОБА_8 , та був посвідчений Жовківською державною нотаріальною конторою Львівської області 29.12.2005р. за реєстровим номером 1-4104.
За життя ОСОБА_6 заповіту не складала. У грудні 2015 року позивачі звернулися до Жовківської державної нотаріальної контори Львівської області з метою оформлення спадщини та видачі свідоцтва про право власності на житловий будинок в АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_6 , однак дізналися, що спадкоємцем першої черги за законом є чоловік померлої - ОСОБА_4 , який має переважне право на прийняття спадщини.
Вказують, що житловий будинок в АДРЕСА_1 будувався всією сім'єю ОСОБА_9 , у тому числі і братом померлої ОСОБА_1 .
Вважають, що оскільки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 протягом тривалого часу, до смерті ОСОБА_6 , проживали із спадкодавцем, опікувались нею, вели спільне господарство, допомагали матеріально, прибирали в будинку, готували їжу, здійснювали ремонтні роботи у будинку тощо, а ОСОБА_6 перебувала в тяжкому стані, була онкохвора та потребувала постійної допомоги та догляду, в силу норми ч.2 ст.1259 ЦК України, можуть одержати право на спадкування разом із спадкоємцем першої черги, тому просять суд змінити черговість спадкування майна ОСОБА_6 та визнати за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 право на спадкування разом із спадкоємцем першої черги - ОСОБА_4 .
Позивачі та їх представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав зазначених у позовній заяві. Просять суд позов задоволити.
Відповідач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги заперечили. Зазначили, що позивачі по справі - ОСОБА_1 є рідним братом померлої ОСОБА_6 , а його донька ОСОБА_2 є племінницею ОСОБА_6 . Відтак вони є спадкоємцями різних черг і кожен з них повинен доводити своє право на спадкування у першій черзі на рівні з відповідачем самостійно з посиланням на належні та допустимі докази. Відповідно до ч.2 ст.1259 ЦК України фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані. Отже, вважають, що підставами для задоволення такого позову може бути сукупність наступних юридичних фактів, встановлених у судовому порядку: здійснення опіки над спадкодавцем, тобто надання йому нематеріальних послуг (спілкування, поради та консультації, поздоровлення зі святами); матеріальне забезпечення спадкодавця; надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка має матеріалізований вираз - прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт приміщення; тривалий час здійснення вищеперелічених дій, безпорадній стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом.
Вказують, що в даному випадку відсутня сукупність перелічених факторів, оскільки позивачі не здійснювали вищевказаних дій систематично і протягом тривалого періоду часу. Зокрема, ОСОБА_2 в 2013 році народила дитину, а в 2016 році - другу, і фізично не могла здійснювати постійний догляд за померлою ОСОБА_6 , не мала самостійного джерела доходу, відтак не могла надавати матеріальне утримання спадкодавцю. Проживала увесь час окремо у м.Львові. ОСОБА_1 також проживав окремо, матеріальної допомоги ОСОБА_6 не надавав, характер їх спілкувань із ОСОБА_6 був періодичний, зустрічі в основному відбувались коли родина збиралась на свята.
Позивачі протягом тривалого часу використовували для городництва земельну ділянку, що розташована біля подвір'я відповідача, чим і пояснюється їхня присутність біля будинку. Насправді жоден із них з часу реєстрації шлюбу ОСОБА_6 та ОСОБА_4 не проживав у спірному будинку, їх перебування у такому обмежувалось гостьовими візитами.
ОСОБА_6 не перебувала на стаціонарному лікуванні, вона завжди за станом здоров'я могла самостійно забезпечувати умови свого життя, тобто була спроможною до самообслуговування без додаткових засобів, не потребувала стороннього догляду, допомоги та піклування до останніх днів свого життя вільно орієнтувалася в часі і просторі, повністю контролювала свою поведінку і адекватно сприймала навколишній світ. Разом з нею до дня її смерті проживав її чоловік ОСОБА_4 який допомагав їй, возив до лікарні за медичною допомогою, купував ліки, їжу тощо.
Відтак вважають заявлені позовні вимоги безпідставними та просять відмовити у їх задоволенні.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Жовківська державна нотаріальна контора Головного територіального управління юстиції у Львівській області явку представника в судове засідання не забезпечила, пояснень по суті спору не надала.
Заслухавши думку сторін та їхніх прдставників, дослідивши усі матеріали справи та перевіривши їх доказами, а відтак, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України (надалі також ЦПК України), - кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно із ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Статтями 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_6 , про що виконавчим комітетом Грибовицької сільської ради Жовківського району Львівської області 01.08.2015р. видано свідоцтво про смерть серія НОМЕР_1 , що вбачається з його копії (Том 1 а.с.104).
Судом за клопотанням представника позивачів витребувано із Жовківської державної нотаріальної контори та оглянуто у судовому засіданні матеріали справи та договір дарування житлового будинку, з якого встановлено, що 29.12.2005 р. ОСОБА_8 подарував, а ОСОБА_6 прийняла в дар житловий будинок з господарськими будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 і складається з чотирьох кімнат, житловою площею 59,9 кв.м., кухні, загальною площею 98,0 кв.метри, при будинку є сарай, вбиральня. Вказаний договір зареєстрований в реєстрі за №1-4104, що вбачається з його копії (Том 1 а.с. 90).
Судом також за клопотанням представника позивачів витребувано із Жовківської державної нотаріальної контори та оглянуто у судовому засіданні матеріали спадкової справи №477/2015 (спадкодавець ОСОБА_6 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ) розпочатої 08.10.2015р., з яких встановлено, що відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом від 04.02.2016р. зареєстрованого в рестрі за №62 (Том 1 а.с.116) ОСОБА_4 є спадкоємцем майна ОСОБА_6 , 1967 року народження, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спадщина складається з житлового будинку з господарськими будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 і складається з чотирьох кімнат, житловою площею 59,9 кв.м., кухні, загальною площею 98,0 кв.метри, при будинку є сарай, споруди.
Довідкою від 08.10.2015р. №628/02-22 виданою Грибовицькою сільською радою Жовківського району Львівської області посвідчено те, що заповіт від імені ОСОБА_6 в Грибовицькій сільській раді не складався та не посвідчувався (Том 1й а.с.105).
Згідно ст. 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять всі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).
За ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
За частиною 2 ст. 1259 ЦК України фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
У ході судового розгляду, за клопотанням сторін, були допитані свідки.
Так, зокрема, допитана у якості свідка ОСОБА_10 показала, що ОСОБА_4 прийшов до будинковолодіння з її допомогою, у 2007 році. ОСОБА_6 захворіла приблизно через 1-1,5 року і вони всі разом працювали на городі. Зазначила, що ОСОБА_4 возив ОСОБА_6 машиною, скандалів не було. Доходи їхньої сім'ї їй не відомі. Наголосила, що ОСОБА_4 робив ремонт у будинку. Також він хоронив діда та ОСОБА_6 , але вона допомагала в лікуванні ОСОБА_11 , даючи їй гроші. Спочатку, два роки ОСОБА_6 лікувалась за допомогою Канадської програми, а пізніше вони всі давали гроші. Особисто вона дала 1000 грн. Зазначила, що ОСОБА_6 в стаціонарі не лежала. ОСОБА_4 особисто возив ОСОБА_6 в лікарню.
Допитана у якості свідка ОСОБА_12 повідомила суду, що ОСОБА_6 знала давно, ще з 1983р., а з ОСОБА_4 одружилися у 2006 році. ОСОБА_6 була онкохвора. Останній рік вона дуже хворіла і ОСОБА_4 забезпечував її матеріально, возив по лікарнях. Він доглядав її, допомагав, працював. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 також за ОСОБА_6 доглядали, вони разом проживали. На лікування її родина здавала гроші, а саме всі по 1000 грн. Ці гроші були на медикаменти.
Допитаний у якості свідка ОСОБА_13 надав покази, з яких вбачається, що будинок, який знаходиться в АДРЕСА_1 будували вони всі. В них була велика сім'я. В будинку потім залишилась ОСОБА_6 з батьками. ОСОБА_6 захворіла, лікування було дороге, а тому вони почали допомагати на лікування. Він особисто давав гроші, а також його брат та сестра. Були розмови, що хата розділиться всім, однак він відмовився. Лише пізніше вирішили, що будинок залишиться ОСОБА_1 , бо він проживає в гуртожитку, і більше всіх там працював. Зазначив, що ОСОБА_6 з ОСОБА_4 прожили разом 7 років. ОСОБА_2 частково проживала в будинку ОСОБА_6 , а ОСОБА_1 робив ремонти, зробив паркан. Коли ОСОБА_6 була лежачою, рідна сестра їй допомагала. ОСОБА_6 почала хворіти з 2012-2013 року, і він особисто кожного дня приїжджав у село Грибовичі. На час хвороби ОСОБА_6 рідко заходив, однак візуально бачив, що робилися роботи. Він особисто сам ОСОБА_6 не допомагав, ліки не купляв, гроші не давав. Не знає хто купував ліки. Однак, всі відомості повідомлені суду знає зі слів своєї жінки, оскільки особисто не ходив до ОСОБА_6 .
Допитана у якості свідка ОСОБА_14 повідомила, що за життя батьки казали, що будинок буде належати брату ОСОБА_15 . Вони всі будували будинок. ОСОБА_2 проживала разом з ОСОБА_6 . ОСОБА_1 також постійно ночував, інколи їхав до Львова. Гараж ставився спільно, за спільні кошти. Коли ОСОБА_6 захворіла, вона особисто давала один раз 1000 грн. Всі інші також давали гроші. ОСОБА_6 ставили капельниці, але лікувалась вона амбулаторно. Захворіла за 2-3 роки після одруження. На цей час вона мала татові гроші і за них лікувалась. ОСОБА_1 більше всіх працював на городі, і була домовленість, що будинок залишиться йому. ОСОБА_2 проживала в м.Львів, в квартирі по АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 інколи ночував в ОСОБА_16 , потім їхав додому у м.Львів. Було таке, що ОСОБА_2 готувала їсти. Скільки коштували ліки ОСОБА_6 не знає. Знає, що брат і сестра ОСОБА_4 давали гроші на лікування ОСОБА_6 . Знає, що ОСОБА_4 зробив у будинку опалення, утеплив будинок та зробив ремонт. ОСОБА_1 ходив на свій город. ОСОБА_2 почала проживати з ОСОБА_11 з 2012 року, декілька днів була в ОСОБА_6 , а потім їхала до м. Львова в гуртожиток. В основному лікуванням займався ОСОБА_4 , він купляв ліки, інколи готував їсти, а інколи їсти приносили вони. ОСОБА_2 також привозила, а інколи і її мама. ОСОБА_1 був часто у селі, бо працював на полі, яке розміщене перед будинком ОСОБА_6 . Вона особисто провідувала ОСОБА_11 3-4 рази на тиждень, і вона ніколи не жалілася на свого чоловіка ОСОБА_4 , говорила, що він її повністю утримував.
Допитана у якості свідка ОСОБА_17 показала, що ОСОБА_4 не допомагав ОСОБА_6 , ішов зранку, а приходив ввечері. Допомагав ОСОБА_1 . Будинок в АДРЕСА_1 всі будували разом, особисто вона допомагала матеріально ОСОБА_6 , дала 7000 гривень на лікування, а її дочка дала 10000 грн. Також залишились гроші після смерті ОСОБА_8 . Також зазначила, що ОСОБА_2 також проживала в будинку, варила їсти, допомагала. ОСОБА_6 за життя казала, що хата залишиться ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Наголосила, що ОСОБА_4 дуже погано проживав з ОСОБА_6 , не допомагав їй. ОСОБА_6 почувала себе погано останній тиждень перед смертю. Вона проживає через дорогу від ОСОБА_6 , не працює, тому кожного дня була в неї. Зазначила, що ОСОБА_2 завжди була в ОСОБА_6 після обіду. ОСОБА_11 сама їздила на процедури, ліки були безкоштовні, потім вони вже всі допомагали матеріально -давали гроші.
Допитана у якості свідка ОСОБА_18 вказала, що вони всі разом будували будинок, але залишилась проживати у ньому ОСОБА_6 . Домовились, що хто залишиться в будинку проживати, тому він і буде. ОСОБА_6 казала, що залишить його ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Вони неодноразово допомагали ОСОБА_6 . Не знає чи сім'я ОСОБА_4 допомагала. Також не знає скільки грошей йшло на будівництво будинку. Наголосила, що ОСОБА_6 жалілась на спільне життя з ОСОБА_4 ОСОБА_11 перестала робити хатню роботу за тиждень-два тижні до смерті. В будинку сестри була кожен день, ОСОБА_2 там прибирала та варила їсти. Вони всі давали гроші на лікування ОСОБА_6 , однак скільки точно не пам'ятає. Город ОСОБА_6 був біля хати, город ОСОБА_1 через дорогу. ОСОБА_1 завжди був на городі. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодня приїзджали в село зі Львова, однак вони багато років проживають в гуртожитку у Львові.
Суд, оцінючи покази свідків приходить до висновку, що такі є членами однієї родини, та у судовому засіданні вказували на те, що спірний будинок мав залишитись позивачу - ОСОБА_1 , так як з слів свідків, він більше всіх там зробив вкладення і така була домовленість в родині.
Суд відзначає, що основним мотивом негативної оцінки свідками дій відповідача ОСОБА_4 , є не те, що він не опікувався ОСОБА_6 , а те, що він є чужою людиною для їх родини, який успадкував будинок, який будувався спільними зусиллями всіх членів родини.
Відповідно до ст. ст. 81, 82 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як напідставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
У відповідності до положень частини 2 ст. 1259 ЦК України визначено дві складові умови, обов'язкові для можливого одержання особою за рішенням суду права на спадкування разом зі спадкоємцем черги, що має право на спадкування попереду:
- така особа, протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві,
- такий спадкодавець через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
У такому випадку підлягають доведенню як те, що особа, яка претендує на зміну черговості у спадкуванні, протягом тривалого часу опікувалася та матеріально забезпечувала спадкодавця, так і те, що спадкодавець через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані та потребував такої допомоги, не міг її отримати від інших осіб які беруть участь у спадкуванні.
У пункті 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008р. № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз'яснено, що безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.
Як вбачається із наданих суду показань свідків, ними зазначається, що в період хвороби ОСОБА_6 , ними всіма, як членами родини, надавалась посильна допомога хворій, що є загальноприйнятою моральною нормою в межах родини, однак з таких не вбачається, що допомога надавалась виключно позивачами.
Для застосування норми ч.2 ст.1259 ЦК України, позивачам слід було довести, що ОСОБА_6 протягом тривалого періоду перебувала в безпорадному стані, для якого характерним є неможливість самостійно забезпечити умови свого життя, потреба у сторонньому догляді, допомозі та піклуванні, і окрім позивачів, таку допомогу їй ніхто не надавав.
Однак, як вбачається із наявних у матеріалах справи доказів, ОСОБА_6 не перебувала на стаціонарному лікуванні, за станом здоров'я могла самостійно забезпечувати умови свого життя, тобто була спроможною до самообслуговування без додаткових засобів, не потребувала стороннього догляду, допомоги та піклування. Разом з нею до дня її смерті проживав її чоловік ОСОБА_4 який допомагав їй, возив до лікарні за медичною допомогою, купував ліки, їжу тощо. ОСОБА_6 до останніх днів свого життя вільно орієнтувалася в часі і просторі, повністю контролювала свою поведінку і адекватно сприймала навколишній світ.
Дані факти учасниками не заперечувались.
З огляду на обставини справи, суд застосовує правові висновки, що викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03.09.2018 року у справі № 743/126/17 (провадження № 61-14362св18), відповідно до яких для набуття права на спадкування фізичною особою, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, необхідна наявність у сукупності таких умов: а) фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві; б) спадкодавець через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані. Під безпорадним станом слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.
Позивачами наявність вищевказаних умов у їх сукупності та взаємопов'язаності не підтверджено належними та допустимими доказами.
А тому, суд приходить до висновку, про відсутність підстав для задоволення позову.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Суд звертає увагу, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення…Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Справа «Проніна проти України», рішення ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року)» (Постанова КЦС ВС від 20.10.2020 у справі №756/536/19, від 15.10.2020 у справі № 759/14004/15-ц, від 15.10.2020 у справі №157/398/15-ц, від 13.10.2020 № 161/4641/17, 20.10.2020 у справі № 213/112/19, від 12.10.2020 у справі № 585/2958/17, від 12.101.2020 у справі №521/7401/15, від 09.10.2020 у справі №161/7515/15-ц).
Керуючись статтею 23, ч. 2 ст. 247, статтями 258, 259, 264, 265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
У позовній вимозі про зміну черговості спадкування майна ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 та визнанні за ОСОБА_1 право на спадкування разом зі спадкоємцем першої черги - ОСОБА_4 - відмовити.
У позовній вимозі про зміну черговості спадкування майна ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 та визнанні за ОСОБА_2 право на спадкування разом зі спадкоємцем першої черги - ОСОБА_4 - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга з врахуванням п. 15.5 розділу ХIII "Перехідні положення" ЦПК України, тобто до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, подається до Львівського апеляційного суду через Жовківський районний суд Львівської області.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне рішення складено 16.07.2021 року.
Суддя: Зеліско Р. Й.