13 липня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3
секретаря судових засідань - ОСОБА_4
за участю:
захисника - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_5 на ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10 червня 2021 року, про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_6 ,
В провадженні Бориспільського міськрайонного суду Київської області перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12019100040008631 щодо ОСОБА_6 у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених п.п. 3, 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 289, ч. 3 ст. 149 КК України та ОСОБА_7 у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених п.п. 3, 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 289, ч. 3 ст. 146, ч. 1 ст. 263 КК України
Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10 червня 2021 року обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_7 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою до 09 серпня 2021.
При вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою суд першої інстанції врахував тяжкість кримінальних правопорушень у вчиненні яких обвинувачуються ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , конкретні обставини справи та дані про їх особи, на підставі чого прийшов до висновку, що інший більш м'який запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою не в змозі запобігти існуючим ризикам.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник - адвокат ОСОБА_5 подали апеляційні скарги, згідно яких просять ухвалу суду в частині продовження ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою скасувати та постановити нову, якою застосувати щодо останнього запобіжний захід у виді домашнього арешту в нічний час доби.
Так, обвинувачений просить врахувати, що на даний час ризики, які були підставою для обрання йому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, зменшилися, оскільки потерпілий і свідки по справі допитані. Крім того, обвинувачений зазначає, що він має постійне місце проживання, а відтак вважає, що запобіжний захід у виді домашнього арешту буде достатнім стримуючим засобом його неналежної процесуальної поведінки.
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_5 вказує на недоведеність стороною обвинувачення у поведінці його підзахисного будь яких ризиків.
Крім того, захисник просить врахувати, що обвинувачений раніше не судимий, його вина у вчиненому не доведена, має постійне місце проживання та батьків похилого віку на утриманні.
Клопотання про розгляд апеляційних скарг за участю сторін адвокат ОСОБА_5 та обвинувачений ОСОБА_6 не заявляли.
Заслухавши доповідь судді, пояснення адвоката ОСОБА_5 , який підтримала апеляційну скаргу і просив її задовольнити, а також просив поновити йому строк на апеляційне оскарження ухвали судді, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи поданої апеляційної скарги та заявленого клопотання про поновлення пропущеного строку, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст. 395 КПК України, апеляційна скарга на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, може бути подана протягм пяти днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Зі змісту положень ст. 399 КПК України вбачається, що строк на оскарження рішення суду першої інстанції може бути поновлений у разі, якщо він пропущений з поважних причин.
Враховуючи ті обставини, що 10 червня 2021 року було оголошено лише резолютивну частину ухвали, колегія суддів погоджується з доводами адвоката ОСОБА_5 щодо поважності причин пропуску строку на оскарження ухвали суду у зв'язку з чим він підлягає поновленню.
Що стосується доводів апеляційних скарг обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_5 про незаконність у необґрунтованість ухвали Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10 червня 2021 року в частині продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , то колегія суддів вважає їх безпідставними у зв'язку з наступним.
В провадженні Бориспільського міськрайонного суду Київської області перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12019100040008631 щодо ОСОБА_6 у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених п.п. 3, 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 289, ч. 3 ст. 149 КК України та ОСОБА_7 у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених п.п. 3, 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 289, ч. 3 ст. 146, ч. 1 ст. 263 КК України
Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10 червня 2021 року обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_7 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою до 09 серпня 2021.
За приписами ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає ухвалу суду першої інстанції в межах апеляційної скарги адвоката ОСОБА_5 в частині, що стосується продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_6 .
Перевіривши рішення суду першої інстанції в частині продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , колегія суддів вважає його законним, а висновки суду щодо не достатності іншого запобіжного заходу для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого, обґрунтованими, зважаючи на наступне.
Розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, так само як і про його продовження, суд першої інстанції, для прийняття законного й обґрунтованого рішення, відповідно до ст.ст. 178, 199 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки. При цьому, наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, не зважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідків, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
При цьому, відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків). Сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.
Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд повинен врахувати обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, суд першої інстанції зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Абзацом другим цієї ж частини ст. 331 КПК України на суд покладено такий самий обов'язок, а саме повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, у разі якщо судове провадження не було завершено до його спливу.
На думку колегії суддів, судом першої інстанції були дотримані зазначені вимоги закону при вирішенні питання про продовження ОСОБА_6 строку тримання під вартою.
Враховуючи, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, які відносяться до категорії тяжких та особливо тяжких, один з яких посягає на життя людини, за вчинення якого передбачено максимальне покарання у виді довічного позбавлення волі, приймаючи до уваги підвищену суспільну небезпеку інкримінованих йому дій, обсяг судового слідства, який ще необхідно провести, дані про особу обвинуваченого, а саме його вік, стан здоров'я, соціальні зв'язки та спосіб життя взагалі, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з приводу наявності підстав для продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки інший, більш м'який запобіжний захід не в змозі забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Таке обмеження права ОСОБА_6 на свободу не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, так як існують ознаки суспільного інтересу, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.
Ті дані про особу обвинуваченого, на які посилається захисник, були враховані судом при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, однак вони не зменшують існуючих ризиків, а тому не можуть бути підставою для зміни запобіжного заходу. Крім того, слід зазначити, що доказів, на підтвердження своїх доводів щодо наявності у ОСОБА_6 утриманців, адвокатом не надано.
Доводи апеляційних скарг обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_5 про те, що стороною обвинувачення не доведено наявності ризиків у поведінці ОСОБА_6 є безпідставними, оскільки суд прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість обрання виключного запобіжного заходу у виді тримання під вартою та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Ті обставини, що на даний час по справі допитані свідки та потерпілі не можуть свідчити про зменшення існуючих ризиків, зважаючи на те, що судом приймається рішення на підставі всіх доказів досліджених безпосередньо в судовому засіданні. При цьому, положення чинного Кримінального процесуального кодексу Україні, не забороняють, у разі потреби, повторно допитати вказаних осіб.
Матеріали провадження не містять переконливих доказів того, що існуючі у поведінці ОСОБА_6 ризики зменшилися, або, що запобігти їм в змозі інший запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.
Таким чином, за вказаних вище обставин, колегія суддів приходить до висновку про законність і обґрунтованість ухвали Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10 червня 2021 року про продовження ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а відтак апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_5 задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів,
Поновити захиснику ОСОБА_6 - адвокату ОСОБА_5 строк на апеляційне оскарження ухвали Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10 червня 2021 року.
Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_5 , залишити без задоволення, а ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10 червня 2021 року, про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_6 до 09 серпня 2021 року, без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
___________ __________________ __________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3