ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
08 липня 2021 року м. Київ № 640/14308/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Мазур А.С., при секретарі судового засідання Моренко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу:
за позовомПублічного акціонерного товариства "Укрнафта"
до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків
провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.03.2020 №0000724503
за участю представників сторін:
від позивача: Кеда А.В.
від відповідача: Норець В. М.
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" із позовом до Офісу великих платників податків Державної податкової служби (правонаступник - Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків), в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.03.2020 №0000724503.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.07.2020 відкрито загальне провадження у справі та призначено до розгляду у підготовчому засіданні.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.06.2020 закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що контролюючим органом було проведено камеральну перевірку позивача щодо порушення термінів сплати узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість за наступні звітні періоди: травень - червень 2019 року, за наслідком чого, складено акт перевірки №218/28-10-45-03/00135390 від 24.01.2020.
За наслідками вказаного акту, відповідачем винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 02.03.2020 №0000724503, яким до позивача на підставі п. 126.1, ст.126 Податкового кодексу України застосовано штраф у розмірі 20% на загальну суму 112 050 027, 22 грн. Проте, позивач вважає вказане податкове повідомлення -рішення протиправним, з огляду на те, що позивачем було зареєстровано податкові декларації №9131817727 від 20.06.2019 та №9157561765 від 19.07.2019 у строк, передбачений ст. 203 Податкового кодексу України, а відтак, висновки відповідача про порушення позивачем граничного строку для сплати суми податкового зобов'язання є протиправними.
У відзиві на позовну заяву, відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що станом на 30.06.2020 за ПАТ «Укрнафта» обліковувався податковий борг з податку на додану вартість у сумі 13 781 132 02, 00 грн. Доказів погашення податкового боргу надано не було. Тобто, у випадку наявності у платника податків податкового боргу, контролюючий орган зобов'язаний зарахувати кошти, що сплачує такий платник в рахунок погашення податкового боргу, згідно з черговістю його виникнення. Отже, спершу грошові кошти зараховуються в рахунок погашення основної суми боргу, потім - в рахунок погашення фінансових (штрафних) санкцій.
У відповіді на відзив позивач зазначив, що відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження існування податкової заборгованості за позивачем. Окрім того, на думку позивача, інтегрована картка платника податків не є інформаційною базою даних, яка може використовуватися при проведенні перевірки, оскільки такі дані повинні встановлюватися за результатами оцінки первинних документів. У той же час, уповноваженими особами контролюючого органу не було витребувано первинних документів у позивача при проведенні камеральної перевірки.
У запереченнях до відповіді на відзив, відповідач зазначив, що дані інтегрованої картки платника податків формуються на підставі даних звітних документів (первинних показників, що містяться у документах), а відтак, відповідачем правомірно застосовано до позивача штрафні санкції, згідно вимог ст. 126 Податкового кодексу України.
Оцінивши подані сторонами документи і матеріали, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, судом встановлено наступне.
24.01.2019 на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75, п. 76.1 ст. 76 Податкового кодексу України головним державним ревізором-інспектором відділу податкового супроводження підприємств нафтогазового комплексу управління податкового супроводження підприємств паливно-енергетичного комплексу та виробничої сфери Офісу великих платників податків ДПС Омельчук Анною Сергіївною проведено камеральну перевірку Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" з питання своєчасної сплати до бюджету узгоджених грошових зобов'язань з податку на додану вартість.
За результатами перевірки Офісом великих платників податків Державної податкової служби винесено акт про результати камеральної перевірки Публічного акціонерного товариства «УКРНАФТА» №218/28-10-45-03/00135390, яким виявлено порушення вимог п. 203.2 ст. 203 Податкового кодексу України щодо несвоєчасної сплати самостійно визначених податкових зобов'язань за результатом декларування податку на додану вартість за звітні періоди податковими деклараціями за травень 2019 року (від 20.06.2019 № 9131817727), за червень 2019 року (від 19.07.2019 № 9157561765) та уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань за травень 2019 року (від 20.08.2019 № 9186716653) та вимог п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України щодо несвоєчасно сплаченого самостійно визначеного податкового зобов'язання за результатами декларування податку на додану вартість за звітні періоди, задекларовані податковими деклараціями за травень 2019 року (від 20.06.2019 № 9131817727), за червень 2019 року (від 19.07.2019 № 9157561765) та уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань за травень 2019 (від 20.08.2019 № 9186716653). Відповідальність за порушення строків сплати узгоджених грошових зобов'язань передбачена п. 126.1 ст. 126 Кодексу.
20.08.2019 ПАТ «Укрнафта» подало уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань за травень 2019 року, яким збільшило у податковій декларації №9186716653 від 20.08.2019 заявлену вартість податкового зобов'язання на суму 3 187, 00 грн.
12.02.2020 не погоджуючись із актом камеральної перевірки №218/28-10-45-03/00135390 від 24.01.2019, ПАТ "Укрнафта" звернулося до Офісу великих платників податків Державної податкової служби із запереченнями, в яких зазначило, що грошові зобов'язання за звітні періоди за задекларованими податковими деклараціями були сплачені своєчасно та у повному обсязі.
На підставі акту перевірки №218/28-10-45-03/00135390 від 24.01.2019, Офісом великих платників податків Державної податкової служби винесено оскаржуване податкове повідомлення - рішення №0000724503 від 02.03.2020, яким встановлено порушення строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) та зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% в сумі 112 050 27, 22 грн.
16.03.2020 ПАТ «Укрнафта» було подано скаргу на податкове повідомлення-рішення від 02.03.2020 №00000724503 до якої долучено платіжні доручення на підтвердження сплати грошових зобов'язань у межах граничного строку, визначеного нормами Податкового Кодексу України.
14.05.2020 рішенням №16062/6/99-00-08-05-05-06 відмовлено у розгляді скарги із посиланням на те, що станом на 01.06.2020 за позивачем обліковувався податковий борг зі сплати ПДВ у розмірі 13 781 132 02 грн., у зв'язку з чим, сплачені позивачем кошти в рахунок погашення узгоджених податкових зобов'язань зараховувалися в рахунок погашення податкового боргу, згідно з черговістю вимог, у зв'язку з чим, було нараховано штраф.
Вважаючи своє право порушеним, а податкове повідомлення- рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся із даним позовом до суду.
Розглядаючи адміністративну справу по суті, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України.
Підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України визначено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.
Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.
Згідно п. 36.1 ст. 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Податкове зобов'язання визначене самостійно платником в податковій декларації в силу положень п. 54.1 статті 54 Податкового кодексу України не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку і вважається узгодженим.
Відповідно до п. 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Відповідно до пункту 31.1, пункту 31.3 статті 31 Податкового кодексу України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.
Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.
Строк сплати податку та збору встановлюється відповідно до податкового законодавства для кожного податку окремо. Зміна платником податку, податковим агентом або представником платника податку чи контролюючим органом встановленого строку сплати податку та збору забороняється, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк (пункт 38.1 статті 38 Податкового кодексу України).
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем було самостійно обчислено і зазначено у податкових деклараціях з податку на додану вартість №9131817727 від 20.06.2019 та №9157561765 від 19.07.2019 узгоджене грошове зобов'язання.
Позивач посилається на те, що останнім зареєстровано податкову звітність у строки визначені ст. 203 Податкового кодексу України, про що свідчить: податкова декларація №9131817727 за травень 2019 року, зареєстрована 20.06.2019, згідно квитанції №2 від 20.06.2019 та податкова декларація №9157561765 за червень 2019 року, зареєстрована 19.07.2020, згідно квитанції №2 від 19.07.2020.
Відповідно до п. 203.1 ст. 203 Податкового кодексу України, податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Пунктом 203. ст. 203 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п. 203.1 ст. 203 Податкового кодексу України для подання податкової декларації.
Дана норма п. 203.2 ст. 203 Податкового кодексу України кореспондується з нормою абз. 1 п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, відповідно до якої, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Отже, з вищевказаного вбачається, що позивач у строк, визначений пунктом 57.1 статті 57 та пунктом 203.2 статті 203 Податкового кодексу України подав та сплатив узгоджене податкове зобов'язання з податку на додану вартість, що також не заперечувалося відповідачем. Тобто, позивачем дійсно проводилася оплата грошових зобов'язань з податку на додану вартість за відповідний податковий (звітний) період, проте грошові кошти, що надходили в оплату поточних податкових зобов'язань, відповідачем автоматично зараховувалися в рахунок погашення податкового боргу минулих податкових (звітних) періодів. Рух грошових коштів по бюджетному рахунку підтверджується даними інтегрованої облікової картки позивача.
Як стверджує відповідач станом на 01.06.2020 за ПАТ «Укрнафта» обліковувався податковий борг, на підтвердження чого, відповідачем було надано суду витяг з інтегрованої карки платника податків. Так, згідно вказаних даних інтегрованої карки платника податків вбачається, що станом на 01.06.2020 за позивачем обліковувався податковий борг зі сплати ПДВ у розмірі 13 781 132 02 грн., у зв'язку з чим, контролюючим органом, згідно вимог п. 87.9 ст. 89 Податкового кодексу України було зараховано кошти, направлені позивачем на сплату поточних податкових зобов'язань на сплату вищевказаного податкового боргу.
У додаткових поясненнях до позовної заяви, позивач посилався на те, що дані з інтегрованої карки платника податків, на яких ґрунтуються доводи відповідача, не є належними доказами щодо обліку за ПАТ «Укрнафта» податкового боргу та не породжують жодних правових наслідків.
Крім того, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.02.2021 судом витребувано від Офісу великих платників податків Державної податкової служби докази про те, в рахунок погашення яких грошових зобов'язань та за які податкові (звітні) періоди були спрямовані кошти Публічного акціонерного товариства "Укрнафта", які останній сплачував на виконання грошових зобов'язань з ПДВ за звітні періоди, задекларовані податковими деклараціями за травень 2019 року, за червень 2019 року та уточнюючим розрахунком податкових зобов'язань за травень 2019 року.
На виконання вимог ухвали суду, Державна податкова служба України надала пояснення за даними, відображеними у інтегровані картці платника, в яких зазначила, що податковий борг складався з несплачених податкових зобов'язань, які виникли з податкових повідомлень - рішень №005031410 на суму 156 421 800, 83 грн, №007641401 на суму 153 817 411, 00 грн.
Щодо податкових повідомлень-рішень №005031410 від 05.04.2018 та №007641401 від 04.07.2018 , то суд зазначає наступне.
Як встановлено судом, 05.04.2018 на підставі акту перевірки від 16.03.2018 № 388/28-10-14-01/00135390 та висновку про розгляд заперечення № 48 від 03.04.2018 Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби винесено податкове повідомлення рішення №0005031401 від 05.04.2018 відносно ПАТ "Укрнафта", яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму грошового зобов'язання 453 858 227, 00 грн. за податковим зобов'язанням та на суму 113 464 557,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
ПАТ "Укрнафта" оскаржило дане податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку до ДФС України.
Рішенням про результати розгляду скарги ДФС України від 21.06.2018 № 21267/6/99-99-11-01-0221 скасовано податкове повідомлення-рішення від 05.04.2018 № 0005031401 в частині взаємовідносин із НГВУ "Чернігівнафтогаз" ПАТ "Укрнафта", Гнідинцівський ГПЗ ПАТ "Укрнафта" по операціях з надання послуг відповідно до договорів про підготовку (переробку) нафти з конденсатом та у відповідній частині штрафну санкцію, а в іншій частині вказані ППР залишено без змін.
04.07.2018 на підставі акту перевірки від 16.03.2018 № 388/28-10-14-01/00135390 та висновку про розгляд заперечення № 48 від 03.04.2018 Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби винесено нове податкове повідомлення рішення № 0007641401 відносно ПАТ "Укрнафта", яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 721 140 195, 0 грн. (на суму грошового зобов'язання 576 912 156, 0 грн. за податковим зобов'язанням та на суму 144 228 039,0 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)), без проведення нової перевірки.
ПАТ "Укрнафта", вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, звернулося зі скаргою до ДФС України.
Рішенням ДФС України "Про розгляд скарги" від 31.08.2018 № 28329/6/99.99-11-01-02-25 скаргу позивача залишено без розгляду та повернуто скаржнику з огляду на те, що питання порушені у скарзі платника податків вже були розглянуті ДФС України по суті.
Однак, в подальшому з ІТС "Електронний кабінет" позивачу стало відомо, що з 27.03.2019 за ПАТ "Укрнафта" обліковується грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 998 447 287, 84 грн.
З огляду на вищевикладене, позивач звернувся до відповідача з листом, в якому просив виключити вказані суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 998 447 287, 84 грн., однак Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби України відмовлено у виключення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 998 447 287, 84 грн.
В той же час, колегією суддів у постанові від 21.10.2019 Шостого апеляційного адміністративного суду викладено висновок, яким встановлено протиправність дій відповідача щодо внесення до електронного кабінету, інтегрованої картки та інших інформаційних систем ДФС інформації про наявність у ПАТ "Укрнафта" грошового зобов'язання на підставі податкового повідомлення-рішення від 04.07.2018 № 0007641401, що є скасованим, колегія суддів приходить до висновку, що належним та ефективним способом порушеного права позивача буде зобов'язання відповідача виключити з вказаних баз даних відповідну інформацію про наявність у Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" грошового зобов'язання, оформленого податковим повідомленням-рішенням від 04.07.2018 № 0007641401, що є скасованим, та інформацію про пеню, нараховану за несвоєчасну сплату грошового зобов'язання, оформленого податковим повідомленням - рішенням від 04.07.2018 № 0007641401.
Згідно з підпунктом17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України платник податків має право оскаржувати в порядку, встановленому цим Кодексом, рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб), у тому числі надану йому у паперовій або електронній формі індивідуальну податкову консультацію, яка йому надана, а також узагальнюючу податкову консультацію.
Порядок оскарження рішень контролюючих органів врегульовано приписами статті 56 Податкового кодексу України.
Відповідно до вимог пункту 56.1 статті 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
У разі якщо платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, такий платник має право звернутися із скаргою про перегляд цього рішення до контролюючого органу вищого рівня (пункт 56.2 статті 56 Податкового кодексу України).
Відповідно до положень ст. 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.
Пунктом 56.10 статті 56 Податкового кодексу України передбачено, що рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, та рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, прийняті за розглядом скарги платника податків, є остаточними і не підлягають подальшому адміністративному оскарженню, але можуть бути оскаржені в судовому порядку.
Отже, процедура адміністративного оскарження рішень контролюючого органу є різновидом досудового порядку вирішення спору.
Як встановлено судом, рішенням Державної фіскальної служби від 21.06.2018 №21267/6/99-99-11.01.0221, що наявне у матеріалах справи, було скасовано податкове повідомлення - рішення №0005031401 від 05.04.2018 в частині, однак не дивлячись на те, що позивач скористався адміністративною процедурою досудового оскарження, відповідачем протиправно не було враховані висновки рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику за розглядом скарги платника податків, та у подальшому, протиправно покладено в основу податкового боргу позивача вже скасоване податкове повідомлення-рішення.
Згідно вимог Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 № 422 (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) за результатами адміністративного або судового оскарження у разі часткового скасування сум формується нове податкове повідомлення-рішення на суму, що залишилась.
Так, контролюючим органом після скасування податкового повідомлення - рішення №0005031401 сформовано нове податкове повідомлення рішення №007641401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами). Вказане податкове повідомлення-рішення, згідно розшифрованих даних інтегрованої картки платника податків також лягло в основу податкового боргу, що обліковується за позивачем.
У той же час, відповідачем протиправно не було враховано постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.10.2019, залишену без змін постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду по справі №640/8980/19, якою встановлено, що податкове повідомлення-рішення від 04.07.2018 № 0007641401 є скасованим, в силу того, що скарга позивача є задоволеною, оскільки вмотивоване рішення за результатами розгляду скарги позивача йому не надіслано.
Порядок ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 № 422 та зареєстрований в Міністерстві юстиції 20.05.2016 за № 751/28881 визначає організацію діяльності з ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) (далі - Порядок).
Інтегрована картка платника податків є формою оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами (абзац 6 п. 2 Розділу І Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 № 422).
Відповідно до п. 3 Розділу І Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 № 422 (далі - Порядок № 422) оперативний облік податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску здійснюється органами ДФС в інформаційній системі органів ДФС.
Згідно з п. 4 Розділу І Порядку № 422 відповідальними за достовірність відображення в інформаційній системі органів ДФС первинних показників є працівники структурних підрозділів органів ДФС за напрямами роботи.
Пунктом 5 Розділу І Порядку № 422 контроль достовірності первинних показників за податками і зборами, митними та іншими платежами до бюджетів та єдиним внеском здійснюється керівниками структурних підрозділів органів ДФС за напрямами роботи.
Загальний контроль за достовірністю відображення в ІКП облікових показників забезпечується підрозділом, який здійснює облік платежів та інших надходжень.
Дії працівників органів ДФС при відображенні в інформаційній системі органів ДФС первинних показників фіксуються із зазначенням ідентифікатора користувача, дати та часу дії.
При виявленні некоректних базових записів структурними підрозділами за напрямами роботи готується коригуючий документ з обов'язковим посиланням на первинний документ, показники якого виправляються. Коригування даних в інформаційній системі органів ДФС здійснюється підрозділами, відповідальними за введення таких даних з первинних документів, за поточною датою.
У разі необхідності коригування облікових показників ІКП у ручному режимі таке коригування здійснюється виключно за рішенням керівника (заступника керівника) органу ДФС, підготовленим відповідним структурним підрозділом за напрямом роботи.
У разі встановлення, що перекручення (викривлення) показників допущене у результаті умисних дій працівників органів ДФС, такі працівники притягуються до відповідальності у встановленому законодавством порядку.
Згідно пункту 1 Розділу 4 «Відображення в інформаційній системі органів ДФС результатів адміністративного та/або судового оскарження донарахованих сум з відповідним перенесенням до ІКП» Порядку № 422 працівники підрозділів адміністративного/судового оскарження органу ДФС, до компетенції яких належать розгляд скарг при проведенні процедури адміністративного оскарження або супроводження справ у судах при проведенні процедури судового оскарження прийнятих податкового повідомлення-рішення / рішення / вимоги та/або рішення щодо єдиного внеску, в установленому порядку відповідно до вимог регламентів використання відповідних інформаційних систем забезпечують внесення даних до інформаційних систем, які забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскарження, у день отримання чи складання відповідних документів або отримання інформації з подальшим збереженням даних та встановленням зв'язків записів зазначених інформаційних систем із записами підсистеми, що відображає результати КПР.
Відображенню в інформаційній системі органів ДФС підлягають матеріали, які зареєстровані в інформаційних системах, що забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскарження, та мають безпосередній зв'язок з матеріалами, внесеними до підсистеми, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи в ході виконання її функцій.
Підпунктом 2 пунктом 2 Розділу 4 Порядку № 422 встановлено, що залежно від інформації, яка завантажена в інформаційну систему органів ДФС з інформаційних систем, які забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскарження, в підсистемі, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи, одночасно змінюється статус повідомлень-рішень / рішень / вимог та/або рішень щодо єдиного внеску та в ІКП відображається така інформація щодо оскарження донарахованих сум та прийнятих рішень відповідними органами:
Пунктом 2 Розділу 9 «Відображення в ІКП нарахованих сум податків за податковими повідомленнями-рішеннями» Порядку № 422 встановлено, що інформація щодо початку/продовження та результатів адміністративного або судового оскарження податкового повідомлення-рішення вноситься до підсистеми, що забезпечує облік платежів, працівником структурного підрозділу органу ДФС, яким податкове повідомлення-рішення було сформовано, на підставі документів, зазначених у розділі VII цього Порядку (заяви - оскарження податкового повідомлення-рішення, ухвали суду про відкриття провадження, рішення про результати розгляду скарги (заяви), рішення суду, прийнятого по суті), протягом 3-ох днів з дати отримання такого документа.
На підставі інформації про початок/продовження у законодавчо встановлені строки процедури адміністративного оскарження (скарга (заява) платника податків) або про початок/продовження процедури судового оскарження нарахована сума податків вважається неузгодженою, а в ІКП відображаються облікові показники (операції) щодо її виключення.
У разі якщо за результатами судового оскарження нарахована сума у повному обсязі скасовується, то в ІКП відображення облікових показників щодо поновлення такої суми не проводиться.
Отже, з вищевказаного вбачається, що у разі адміністративного або судового оскарження податкового повідомлення-рішення, в ІКП виключаються визначені ним суми грошового зобов'язання.
Між тим, з наданої відповідачем інтегрованої картки вбачається, що контролюючим органом не було відображено факт і результати оскарження податкового повідомлення - рішення №0005031401 від 05.04.2018 в адміністративному порядку та факт оскарження податкового повідомлення - рішення від 04.07.2018 № 0007641401 у судовому порядку, що також не заперечувалося представником відповідача у судовому засіданні, а тому, подана інтегрована картка платника податків не може вважатися належним та допустимим доказом існування узгодженого грошового зобов'язання та відповідно, наявного податкового боргу позивача.
Приписами п.п. 60.1.4 п. 60.1 статті 60 Податкового кодексу України передбачено, що податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі. У випадках, визначених підпунктом 60.1.4 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними у день набрання законної сили відповідним рішенням суду (пункту 60.5 статті 60 Податкового кодексу України).
Відповідно ж до підпункту 21.1.2 пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України посадові та службові особи контролюючих органів зобов'язані забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій.
Отже, скасування податкових повідомлень-рішень нівелює обов'язок для платника податків сплачувати нараховані такими податковим повідомленнями-рішеннями грошові зобов'язання, у той же час, кореспондується із обов'язком контролюючого органу не відображати податковий борг в інтегрованій картці платника та відповідно не зараховувати кошти в рахунок погашення такого боргу.
Щодо уточнюючих розрахунків та податкових декларацій, які також були покладені в структуру податкового боргу, то суд звертає увагу, що згідно усталеної практики Верховного Суду викладеної в постановах від 23.01.2018 у справі № 810/2108/16, від 13.02.2018 у справі № 803/1156/17 від 12.06.2018 у справі №822/2198/17, від 23.06.2018 у справі № 820/2508/17, від 12.02.2019 у справі № 824/95/18-а, від 25.04.2019 у справі №826/19068/16 та від 27.06.2019 у справі №814/3148/14 подання платником податків у встановленому порядку уточнюючого розрахунку до податкової декларації не є формою сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу, а тому у контролюючого органу відсутні підстави для застосування штрафних санкцій, передбачених пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, розмір яких залежить від суми погашеного податкового боргу та кількості днів затримки його сплати.
Враховуючи викладене, податкове повідомлення-рішення від 02.03.2020 №0000724503 є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки нарахування штрафних санкцій здійснювалося згідно податкового повідомлення - рішення №0005031401 від 05.04.2018 та податкового повідомлення - рішення від 04.07.2018 № 0007641401.
Відповідно до положень статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно з ч.1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно із ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 19, 77, 90, 139, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,
Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (04053, м. Київ, пров. Несторівський, 3-5, код ЄДРПОУ 00135390) задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати винесене Офісом великих платників ДПС у м. Києві податкове повідомлення-рішення від 02.03.2020 №0000724503 про стягнення штрафної санкції у сумі 112 050 027, 00 грн. за платежем податок на додану вартість.
Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства "Укрнафта"(04053, м. Київ, пров. Несторівський, 3-5, код ЄДРПОУ 00135390) за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (04119, м.Київ, вул. Дегтярівська, 11-г, код ЄДРПОУ 43141471) понесені витрати зі сплати судового збору у сумі 21 020 (двадцять одна тисяча двадцять) грн. 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повний текст рішення складено: 15.07.2021
Суддя А.С. Мазур