ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
16 липня 2021 року м. Київ № 640/22384/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доАдміністрації Державної прикордонної служби України
провизнання протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулась ОСОБА_1 з позовом до Адміністрації Державної прикордонної служби України, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Адміністрації Державної прикордонної служби України від 21.05.2020 №74 про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», батькам та членам сім?ї померлого ОСОБА_2 , 1983 р.н.;
- зобов'язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України призначити та виплатити батькам та членам сім?ї померлого дільничного інспектора прикордонної служби 1 категорії відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ІІІ категорії, старшого прапорщика ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , 1983 р.н., одноразову грошову допомогу, відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено про протиправність оскаржуваного рішення, з огляду на те, що одноразова грошова допомога виплачується не тільки у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання обов'язків військової служби чи у період її проходження, а й разі смерті, яка настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби не залежно від часу звільнення з військової служби.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановлено сторонам строк для надання відзиву, відповіді на відзив та заперечення.
Від представника відповідача через канцелярію суду надійшов відзив, в якому останній заперечував проти задоволення позовних вимог, вказавши про те, що ОСОБА_2 помер не під час проходження військової служби або виконання обов'язків військової служби, а після звільнення з неї не перебував на зборах як резервіст, а тому підстави для виплату позивачу одноразової грошової допомоги, згідно зі ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», відсутні.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, наказом начальника 31 прикордонного загону (І категорії) Західного регіонального управління (І категорії) Державної прикордонної служби України від 20.09.2017 №190-ос «По особовому складу» старшого прапорщика ОСОБА_2 , дільничного інспектора прикордонної служби 1 категорії відділення дільничних інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Герца» ІІІ категорії (тип Б), якого звільнено з військової служби у відставку, відповідно до п. «б» ч. 6 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (за станом здоров'я), виключено зі списків особового складу загону та знято з усіх видів забезпечення з 20.09.2017.
При цьому, відповідно до копії витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювання, поранень та травм у колишнього військовослужбовця від 28.01.2020 №2, захворювання колишнього військовослужбовця ОСОБА_2 , 1983 року народження, який згідно з довідкою РВК проходив дійсну військову службу з 14.11.2001 по 21.05.2003 та з 26.08.2003 по 20.09.2017, яке за представленими обліково-медичними документами встановлено під час проходження військової служби і за перебігом захворювання призвело до його смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ; згідно зі свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 24.11.2017 виконавчим комітетом Лунківської сільської ради Герцаївського району Чернівецької області, та лікарського свідоцтва про смерть від 24.11.2017 №621/913, виданого ОКМУ «Патологоанатомічне бюро» м. Чернівці, причина смерті «Легенево-серцева недостатність. Ендогенна інтоксикація змішаного генезу. Злоякісне новоутворення правого яєчка, IV ст., початок захворювання з 2016 року», захворювання, яке послужило причиною смерті, ТАК, пов'язане з проходженням військової служби.
На підставі викладеного, ОСОБА_1 , як вдова ОСОБА_2 , звернулась до начальника Чернівецького прикордонного загону із заявою від 31.05.2018, в якій просив виплатити їй одноразову грошову допомогу у зв'язку із смертю його чоловіка.
У свою чергу, рішенням Адміністрації Державної прикордонної служби України від 21.05.2020 №74 відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» батькам та членам сім'ї померлого ОСОБА_2 , з огляду на те, що на день смерті ОСОБА_2 був виключений зі списків особового складу військової частини, а тому права на виплату одноразової грошової допомоги батьки та члени сім'ї померлого не мають.
Вважаючи вказане рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.
Нормативно-правовим актом, який відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі, є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (тут і надалі у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Приписами п.п. 1 та 2 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби; смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби.
Зі змісту вказаних норм вбачається, що допомога виплачується не тільки у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання обов'язків військової служби чи в період її проходження, а й у разі смерті, яка настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби не залежно від часу звільнення з військової служби.
Визначальним є той факт, що військовослужбовець під час або у зв'язку з виконанням ним обов'язків військової служби захворів, внаслідок чого помер. Допомога у такому випадку призначається незалежно від того, чи була особа військовослужбовцем на час смерті. Факт наявності статусу військовослужбовця на час смерті має значення лише у випадку загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання обов'язків військової служби чи в період її проходження.
Норми ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у зв'язку з складністю їх конструкції допускають неоднозначне трактування, внаслідок чого і виник спір. Проте, на переконання суду інше тлумачення вказаної норми, ніж зазначене судом, не відображало б мети законодавця при прийнятті цього закону.
Якби законодавець пов'язував право сім'ї на допомогу лише з фактом смерті (загибелі) особи, яка була військовослужбовцем на час смерті, він би обмежився запровадженням норм про наявність відповідного права у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання обов'язків військової служби чи в період її проходження.
Натомість, Закон містить також і положення про наявність права на допомогу у разі смерті, яка настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби. Отже, можна зробити висновок, що в такому випадку допомога призначається незалежно від часу звільнення з військової служби.
Так, як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, на день смерті ОСОБА_2 дійсно не був військовослужбовцем, проте, його захворювання, яке призвело до смерті, було безпосередньо пов'язане із виконанням ним обов'язків військової служби, згідно з копією витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювання, поранень та травм у колишнього військовослужбовця від 28.01.2020 №2.
Згідно зі ст. 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у випадках, зазначених у підпунктах 1- 3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста.
Положеннями ч. 9 ст. 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України.
У силу ч. 1 ст. 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», визначено підстави, за якими призначення та виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється.
Нормами цієї статті визначено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста є наслідком: а) вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення; б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння; в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом); г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.
Ці положення кореспондуються з Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служб у військовому резерві, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 (надалі - Порядок №975), яку було прийнято на виконання ч. 2 ст. 16-2 та п. 9 ст. 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що одноразова грошова допомога за своєю правовою природою є гарантованою державою соціальною допомогою, яка виплачується зокрема членам сім'ї військовослужбовця у разі, якщо смерть настала під час виконання військовослужбовцем обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, в тому числі після звільнення такої особи з військової служби.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 06.02.2018 у справі №761/18099/15-а та від 28.01.2020 у справі №2240/2957/18.
Відповідно до пп. 1 п. 4 Порядку №975, одноразова грошова допомога призначається у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби.
Одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частинами членам сім'ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, передбачених підпунктом 1 пункту 4 цього Порядку, - у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (смерть) (абз. 2 п. 5 Порядку №975).
З урахуванням того, що право на отримання одноразової грошової допомоги членами сім'ї військовослужбовця не залежить від наявності останнього на момент смерті статусу військовослужбовця, а безпосередньо пов'язане з наявністю зв'язку між смертю особи та захворюванням, отриманим під час виконанням ним обов'язків військової служби, суд дійшов до висновку про протиправність та скасування рішення Адміністрації Державної прикордонної служби України від 21.05.2020 №74 про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», батькам та членам сім?ї померлого ОСОБА_2 та, як наслідок, про необхідність зобов'язання Адміністрації Державної прикордонної служби України призначити та виплатити батькам та членам сім?ї померлого дільничного інспектора прикордонної служби 1 категорії відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ІІІ категорії, старшого прапорщика ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , одноразову грошову допомогу, відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (смерть).
У силу ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Беручи до уваги викладене, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог та задоволення останніх у повному обсязі.
Згідно з ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з наявної у матеріалах справи квитанції від 02.10.2020 № 0.0.1856829018.1, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн., які підлягають присудженню на користь останнього у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 77, 139, 246, 257-262, Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Адміністрації Державної прикордонної служби України від 21.05.2020 №74 про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», батькам та членам сім?ї померлого ОСОБА_2 .
Зобов'язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України призначити та виплатити батькам та членам сім?ї померлого дільничного інспектора прикордонної служби 1 категорії відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ІІІ категорії, старшого прапорщика ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , одноразову грошову допомогу, відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (смерть).
Присудити здійснені ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) документально підтверджені судові витрати у розмірі 840,80 грн. (восьмисот сорока грн. 80 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Адміністрації Державної прикордонної служби України (код ЄДРПОУ 00034039, адреса: 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 26).
Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Т.О. Скочок