Постанова від 29.06.2021 по справі 910/12721/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" червня 2021 р. Справа№ 910/12721/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Алданової С.О.

Мартюк А.І.

секретар судового засідання: Пастернак О.С.

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 29.06.2021

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

ОСОБА_1

на рішення Господарського суду міста Києва

від 10.02.2021 (повний текст складено - 15.02.2021)

у справі №910/12721/20 (суддя - Спичак О.М.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Київстар"

до ОСОБА_1

про стягнення 208 234, 60 грн

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Київстар" (надалі - позивач, ПрАТ «Київстар») звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 (надалі - відповідач, скаржник, ОСОБА_1 ) про стягнення 208 234, 60 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов п. 1 Додаткових угод до Генеральної угоди №П0156/2010 на корпоративне використання послуг мобільного стільникового зв'язку стандарту GSM від 17.02.2010 (надалі - Генеральна угода), у зв'язку з чим позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача неустойку у загальному розмірі 208 234, 60 грн (на підставі п. 2 Додаткових угод).

Відповідач проти позову заперечував, зазначаючи про те, що ним не підписувались угоди до Генеральної угоди, копії яких позивачем долучено до матеріалів справи, а підпис, який міститься на вказаних угодах ОСОБА_1 не належить. Крім того, відповідачем заявлено про пропуск позовної давності позивачем.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.02.2021 у справі №910/12721/20 позов задоволено повністю.

Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача грошові кошти у розмірі 208 234, 60 грн та судовий збір у розмірі 3 123, 52 грн.

Рішення суду першої інстанції ґрунтується на тому, що відповідачем не було належним чином надано доказів на підтвердження виконання зобов'язань, визначених п. 1 кожної Додаткової угоди, у зв'язку з чим позивачем правомірно заявлено до стягнення з відповідача неустойку.

Водночас, виходячи із положень ст. 215 Цивільного кодексу України, щодо не належності підпису на угодах відповідачу суд зазначив, що наведене є підставою для визнання вказаних угод недійсними. Відповідачем не надано доказів визнання недійсними угод або ж наявності судового спору щодо визнання їх недійсними, як і не заявлено вимоги про визнання правочину недійсним, а відтак угоди є дійсними.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач (скаржник) звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2021 у справі №910/12721/20 та ухвалити нове рішення, яким відмовити повністю у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення прийняте при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також наявна невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи. Відтак, судове рішення у цій справі ухвалене із порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції не проаналізовано належним чином надані позивачем до позовної заяви докази, а саме Угоди про надання послуг стільникового мобільного зв'язку GSM-900 та GSM-1800 та Додаткові угоди, які не відповідають критеріям належності та допустимості, оскільки не можуть бути визнані Стандартними угодами, як це передбачено умовами Генеральної угоди. Окрім того, вказані Угоди про надання послуг стільникового мобільного зв'язку GSM-900 та GSM-1800 та Додаткові угоди відрізняються за своїми умовами, а тому застування положень Угод про надання послуг стільникового мобільного зв'язку GSM-900 та GSM-1800 до Додаткових угод є неможливим. Разом з тим, скаржник вказує, що ним не підписувались Угоди про надання послуг стільникового мобільного зв'язку GSM-900 та GSM-1800 та додаткові угоди, а підпис, що міститься на них, не належить відповідачу.

Водночас, до спірних правовідносин має бути застосовано спеціальну позовну давність, яка становить один рік, у відповідності до положень п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України.

Також скаржник, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, зазначає, що підстави для розгляду даної справи без участі відповідача відсутні, останнього не було повідомлено належним чином про судове засідання, яке відбулось 10.02.2021.

Окрім того, скаржником у тексті апеляційної скарги викладено клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, із обґрунтуванням причин такого пропуску.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.03.2021 апеляційну скаргу ОСОБА_1 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючої судді (судді-доповідача) - Зубець Л.П., суддів: Мартюк А.І., Владимиренко С.В.

Листом Північного апеляційного господарського суду від 22.03.2021 №910/12721/20/09.1-14/518/21 витребувано матеріали справи №910/12721/20 з Господарського суду міста Києва.

29.03.2021 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/12721/20 з Господарського суду міста Києва.

У зв'язку з перебуванням судді Владимиренко С.В., яка входить до складу колегії суддів та не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), на лікарняному, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.04.2021 для розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуюча суддя - Зубець Л.П. (суддя-доповідач), судді: Мартюк А.І., Алданова С.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.04.2021 клопотання скаржника про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції задоволено, поновлено пропущений процесуальний строк.

Відкрито апеляційне провадження у справі №910/12721/20 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2021, апеляційну скаргу призначено до розгляду у судовому засіданні на 25.05.2021.

Роз'яснено учасникам справи право та встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, заяв та клопотань до суду апеляційної інстанції.

Окрім того, у відповідності до приписів ч. 5 ст. 262 Господарського процесуального кодексу України зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2021 у справі №910/12721/20 до винесення Північним апеляційним господарським судом судового рішення за результатами розгляду справи.

Позивач, у порядку ст. 263 Господарського процесуального кодексу України, скориставшись своїм правом, подав до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, у якому просить оскаржуване судове рішення залишити без змін, апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Зокрема, у своєму відзиві позивач зазначає, що скаржником не заперечується факт укладання Генеральної угоди та Додаткових угод, у яких наявні посилання на стандартні угоди. Положеннями Генеральної угоди визначені основні положення щодо надання послуг зв'язку, конкретні ж умови надання вказаних послуг деталізуються у додаткових документах до Генеральної угоди - стандартних угодах, які є невід'ємною частиною Генеральної угоди. Таким чином, підписавши Додаткові угоди, відповідач визнав факт укладення відповідних угод про надання послуг стільникового мобільного зв'язку.

Окрім того, відповідачем не вчиняв жодних дій щодо доведення відсутності підпису останнього на спірних угодах, як і не звертався до суду про визнання таких угод недійсними, а відтак у відповідності до приписів цивільного законодавства діє презумпція правомірності правочину.

Також позивач вказує на те, що місцевим господарським судом вірно встановлено, що строк позовної давності пропущено з поважних причин. При цьому, п. 5.2 Угод про надання послуг зв'язку передбачено, що строк позовної давності щодо вимог про стягнення неустойки встановлено на 3 роки на підставі ст. 259 Цивільного кодексу України.

У судовому засіданні 25.05.2021 представники сторін надали колегії суддів пояснення по суті спору. Так, представник відповідача підтримав доводи, викладені у апеляційній скарзі, представник позивача заперечувала проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на неї.

У відповідності до ст. 216 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 25.05.2021 оголошено протокольно перерву до 29.06.2021.

24.06.2021 через управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшли письмові пояснення.

29.06.2021 через управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання, у якому останній просить суд зобов'язати позивача надати оригінали всіх наявних документів по суті спору, доданих до позовної заяви для огляду та подальшого вирішення питання про призначення судової почеркознавчої експертизи.

У судове засідання 29.06.2021 з'явився ОСОБА_1 та представник позивача.

Відповідач у судовому засіданні 29.06.2021 підтримав подане клопотання про зобов'язання позивача надати суду апеляційної інстанції для огляду оригінали всіх наявних документів по суті спору, доданих до позовної заяви. Представник позивача заперечувала проти задоволення зазначеного клопотання відповідача.

Колегія суддів, заслухавши позиції відповідача та представника позивача щодо клопотання відповідача про надання оригіналів документів по суті спору, доданих до позовної заяви, дійшла висновку, що вказане клопотання слід залишити без розгляду, виходячи із наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 113 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

За положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 114 ГПК України суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Згідно ч. 4 ст. 262 ГПК України в ухвалі про відкриття апеляційного провадження зазначається строк для подання учасниками справи відзиву на апеляційну скаргу та вирішується питання про витребування матеріалів справи. Якщо разом з апеляційною скаргою подано заяви чи клопотання, суд в ухвалі про відкриття апеляційного провадження встановлює строк, протягом якого учасники справи мають подати свої заперечення щодо поданих заяв чи клопотань, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Так, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.04.2021 про відкриття апеляційного провадження, зокрема, було встановлено строк для подання учасниками справи заяв/клопотань, пояснень або заперечень - до 05.05.2021.

Як вбачається із поданого відповідачем клопотання №б/н від 27.06.2021, вказане клопотання підписане електронним цифровим підписом представника відповідача - адвокатом Дяків В.Б. 29.06.2021, та надійшло до суду апеляційної інстанції електронною поштою 29.06.2021.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідачем клопотання про надання оригіналів документів по суті спору, доданих до позовної заяви подано після спливу встановленого ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.04.2021 строку, відтак на підставі ст. 118 ГПК України вказане клопотання залишається судом апеляційної інстанції без розгляду.

Водночас, у судовому засіданні 29.06.2021 учасники справи надали колегії суддів додаткові пояснення по суті спору, у яких підтримали висловлену раніше позицію.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи, надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

У судовому засіданні 29.06.2021 оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Як встановлено місцевим господарським судом та перевірено судом апеляційної інстанції, 17.02.2010 між Закритим акціонерним товариством «Київстар Дж.Ес.Ем», яке змінило своє найменування на Приватне акціонерне товариство «Київстар» (оператор) та Фізичною особою-підприємцем Білинським Євгеном Андріановичем (клієнт) укладено Генеральну угоду №П0156/2010 на корпоративне використання послуг мобільного стільникового зв'язку стандарту GSM (надалі - Генеральна угода), відповідно до умов якої оператор надає клієнту послуги мобільного стільникового зв'язку стандарту GSM у мережі оператора, включаючи послуги міжнародного роумінгу, системи коротких повідомлень, передачі факсів та даних.

Пунктом 1.2. Генеральної угоди визначено, що угода обумовлює основні положення надання послуг зв'язку. Конкретні умови надання послуг зв'язку визначаються в додаткових документах до Угоди - стандартних угодах надання оператором послуг зв'язку, що є невід'ємною частиною Угоди.

Так, 18.02.2010 між сторонами укладено Угоди про надання послуг стільникового мобільного зв'язку стандартів GSM-900 та GSM-1800, а саме: № 3893004 , № 3893219 , №3893286, №3893762, №3893765, №3893769, №3892930, №3892974, №3892984, №3893021, №3893025, №3893033, №3893047, №3893079, №3893082, №3893236, №3893297, №3893313, №3893716, №3893735, №3894063, №3893155, №3893162, №3893167, №3893170, №3893171, №3893173, №3893176, №3893178, №3893181, №3893182, №3893186, №3893195, №3893200, №3893214, №3893226, №3893233, №3893240, №3893245, №3893247, №3893253, №3893264, №3893267, №3893275, №3893282, №3893291, №3893295, №3893299, №3893309, №3893315, №3893317, №3893714, №3893715, №3893746, №3893749, №3893750, №3893751, №3893753, №3893759, №3893000, №3893005, №3893009, №3893012, №3893014, №3893016, №3893018, №3893020, №3893022, №3893032, №3893036, №3893041, №3893042, №3893050, №3893052, №3893053, №3893056, №3893059, №3893065, №3893071, №3893077, №3893080, №3893081, №3893085, №3893086, №3893090, №3893100, №3893104, №3893109, №3893115, №3893123, №3893180, №3893203, №3893147, №3893148, №3893111, №3893137, №3893139, №3893736, №3892992, №3892993, №3892997, №3892989, №3892877, №3892881, №3892883, №3892889, №3892892, №3892916, №3892920, №3892922, №3892928, №3892931, №3892932, №3892934, №3892935, №3892937, №3892939, №3892940, №3892942, №3892944, №3892950, №3892952, №3892954, №3892955, №3892959, №3892961, №3892964, №3892970, №3892971, №3892976, №3892981, №3892895, №3892900, №3892905, №3892906, №3892907, №3892909, №3892911 (надалі - Угоди).

Відповідно до п. 3.2.1 Угод абонент зобов'язується своєчасно оплачувати послуги стільникового мобільного зв'язку оператора згідно з діючими тарифами, підтримувати авансовий платіж не нижче мінімального рівня, встановленого у діючих тарифах, та сплачувати щомісячну абонентну плату. Абонентна плата сплачується абонентом і в тому випадку, коли надання йому послуг призупинено за несплату наданих оператором послуг стільникового мобільного зв'язку. У випадку виникнення заборгованості абонента щодо наданих оператором послуг стільникового мобільного зв'язку абонент зобов'язаний погасити таку заборгованість протягом 5-ти днів з моменту, який настав раніше: а) отримання від оператора відповідного повідомлення, або б) припинення надання послуг стільникового мобільного зв'язку внаслідок вичерпання авансового платежу нижче мінімального рівня.

19.02.2010 між сторонами було укладено Додаткові угоди до Угод №3893004, №3893219, №3893286, №3893762, №3893765, №3893769, №3892930, №3892974, №3892984, №3893021, №3893025, №3893033, №3893047, №3893079, №3893082, №3893236, №3893297, №3893313, №3893716, №3893735, №3894063, №3893155, №3893162, №3893167, №3893170, №3893171, №3893173, №3893176, №3893178, №3893181, №3893182, №3893186, №3893195, №3893200, №3893214, №3893226, №3893233, №3893240, №3893245, №3893247, №3893253, №3893264, №3893267, №3893275, №3893282, №3893291, №3893295, №3893299, №3893309, №3893315, №3893317, №3893714, №3893715, №3893746, №3893749, №3893750, №3893751, №3893753, №3893759, №3893000, №3893005, №3893009, №3893012, №3893014, №3893016, №3893018, №3893020, №3893022, №3893032, №3893036, №3893041, №3893042, №3893050, №3893052, №3893053, №3893056, №3893059, №3893065, №3893071, №3893077, №3893080, №3893081, №3893085, №3893086, №3893090, №3893100, №3893104, №3893109, №3893115, №3893123, №3893180, №3893203, №3893147, №3893148, №3893111, №3893137, №3893139, №3893736, №3892992, №3892993, №3892997, №3892989, №3892877, №3892881, №3892883, №3892889, №3892892, №3892916, №3892920, №3892922, №3892928, №3892931, №3892932, №3892934, №3892935, №3892937, №3892939, №3892940, №3892942, №3892944, №3892950, №3892952, №3892954, №3892955, №3892959, №3892961, №3892964, №3892970, №3892971, №3892976, №3892981, №3892895, №3892900, №3892905, №3892906, №3892907, №3892909, №3892911 (надалі - Додаткові угоди).

У пункті 1 вищевказаних Додаткових угод зазначено, що абонент зобов'язується впродовж дії цієї додаткової угоди замовити у оператора за угодою на телефонний номер та оплатити телекомунікаційні послуги на загальну суму не менше 999,00 грн.

Згідно з п. 2 Додаткових угод у випадку порушення абонентом своїх зобов'язань, передбачених п. 1, абонент зобов'язується сплатити оператору неустойку, розмір якої визначається як збільшена вдвічі різниця між мінімальною вартістю послуг, що згідно з п. 1 повинні бути замовлені протягом дії додаткової угоди та вартістю фактично оплачених абонентом протягом дії цієї додаткової угоди телекомунікаційних послуг.

Відповідно до п. 3 Додаткових угод абонент не має права припинити дію цієї додаткової угоди до моменту сплати зазначеної у п. 2 цієї додаткової угоди неустойки. При цьому до припинення дії цієї додаткової угоди на абонента не поширюються положення третього речення п. 6.1 Угоди. Оператор має право припинити дію цієї додаткової угоди у будь-який час відповідно до положень Угоди з подальшим стягненням з абонента зазначеної у п. 2 додаткової угоди неустойки у порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Ця додаткова угода є невід'ємною частиною Угоди (п. 5 Додаткових угод).

Із наведеного вище встановлено, що у відповідності до п. 1.2. Генеральної угоди, сторонами було визначено конкретні умови надання послуг зв'язку, про що укладено Угоди про надання послуг стільникового мобільного зв'язку стандартів GSM-900 та GSM-1800, які є невід'ємною частиною Генеральної угоди.

Згідно з п. 6 Додаткових угод угоди набувають чинності з дати їх підписання сторонами та діє впродовж 720 календарних днів.

Пунктом 7 Додаткових угод передбачається, що у випадку тимчасового обмеження (призупинення) надання послуг зв'язку з ініціативи оператора з підстав, обумовлених Угодою, або за заявою абонента в період строку дії додаткової угоди, дія додаткової угоди продовжується на весь строк, протягом якого надання послуг зв'язку було обмежено (призупинено).

Таким чином, невиконання відповідачем умов п. 1 Додаткових угод стало підставою для нарахування останньому неустойки на підставі п. 2 Додаткових угод у загальному розмірі 208 234,60 грн.

Суд першої інстанції, оцінивши надані сторонами докази, дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача неустойки за невиконання п. 1 кожної Додаткової угоди, у зв'язку з чим позов задовольнив повністю.

Здійснивши перевірку правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає правомірними висновки суду першої інстанції щодо задоволення позову, а твердження скаржника вважає безпідставними та необґрунтованими, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу норм статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ст. 907 ЦК України).

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ст. 903 ЦК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 63 Закону України «Про телекомунікації» телекомунікаційні послуги надаються відповідно до законодавства. Умовами надання телекомунікаційних послуг є: укладення договору між оператором, провайдером телекомунікацій і споживачем телекомунікаційних послуг відповідно до основних вимог до договору про надання телекомунікаційних послуг, установлених НКРЗ; оплата замовленої споживачем телекомунікаційної послуги.

Згідно із п. 5 ч. 1 ст. 33 Закону України «Про телекомунікації» споживачі телекомунікаційних послуг зобов'язані дотримуватися Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджує Кабінет Міністрів України, зокрема виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення, у тому числі своєчасно оплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями ст.ст. 525, 526 ЦК України.

Згідно положень ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається із матеріалів справи, згідно п. 1 Додаткових угод відповідач зобов'язаний був впродовж дії Додаткових угод замовити у оператора за кожною угодою на телефонний номер та оплатити телекомунікаційні послуги на загальну суму не менше 999,00 грн.

Згідно з п. 6 Додаткових угод, ці Додаткові угоди набувають чинності з дати їх підписання сторонами та діють впродовж 720 календарних днів.

Водночас, як вже зазначалось, у п. 7 Додаткових угод вказано, що у випадку тимчасового обмеження (призупинення) надання послуг зв'язку з ініціативи оператора з підстав, обумовлених Угодою, або за заявою абонента в період строку дії додаткової угоди, дія додаткової угоди продовжується на весь строк, протягом якого надання послуг зв'язку було обмежено (призупинено).

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з витягу з систем Peter-service (білінг), де фіксуються всі дзвінки та нарахування за надані послуги зв'язку, 26.01.2012 (до закінчення строку дії додаткових угод, визначених у п. 6 додаткових угод) позивачем було обмежено (призупинено) надання послуг зв'язку, у зв'язку з невиконанням взятих відповідачем на себе зобов'язань, про що позивач зазначив у своїх письмових поясненнях, поданих 23.12.2020 до суду першої інстанції.

При цьому, оскільки користування номерами не було відновлено, то 02.11.2012 та 02.12.2012 позивачем в односторонньому порядку було припинено дію спірних додаткових угод та, відповідно, нараховано неустойку.

Так, судом першої інстанції встановлено, а судом апеляційної інстанції перевірено, що відповідно до витягу з систем Peter-service (білінг), де фіксуються всі дзвінки та нарахування за надані послуги зв'язку, чинність додаткової угоди №3893004 закінчилась 02.11.2012, додаткової угоди №3893219 - 02.11.2012, додаткової угоди №3893286 - 02.04.2013, додаткової угоди №3893762 - 02.11.2012, додаткової угоди №3893765 - 02.12.2012, додаткової угоди №3893769 - 02.12.2012, додаткової угоди №3892930 - 02.11.2012, додаткової угоди №3892974 - 02.12.2012, додаткової угоди №3892984 - 02.11.2012, додаткової угоди №3893021 - 02.11.2012, додаткової угоди №3893025 - 02.11.2012, додаткової угоди №3893033 - 02.12.2012, додаткової угоди №3893047 - 02.11.2012, додаткової угоди №3893079 - 02.11.2012, додаткової угоди №3893082 - 02.11.2012, додаткової угоди №3893236 - 02.12.2012, додаткової угоди №3893297 - 02.11.2012, додаткової угоди №3893313 - 02.11.2012, додаткової угоди №3893716 - 02.11.2012, додаткової угоди №389373 - 02.11.2012, додаткової угоди №3894063 - 02.12.2012, додаткової угоди №3893155 - 02.11.2012, додаткової угоди №3893162 - 02.11.2012, додаткової угоди №3893167 - 02.12.2012, додаткової угоди №3893170 - 02.11.2012, додаткової угоди №3893171 - 02.12.2012, додаткової угоди №3893173 - 02.11.2012, додаткової угоди №3893176 - 02.11.2012, додаткової угоди №3893178 - 02.11.2012, додаткової угоди №3893181 - 02.11.2012, додаткової угоди №3893182 - 02.11.2012, додаткової угоди №3893186 - 02.12.2012, додаткової угоди №3893195 - 02.11.2012, додаткової угоди №3893200 - 02.1.2012, додаткової угоди №3893214 - 02.11.2012, додаткової угоди №3893226 - 02.11.2012, додаткової угоди №3893233 - 02.11.2012, додаткової угоди №3893240 - 02.11.2012, додаткової угоди №3893245 - 02.12.2012, додаткової угоди №3893247 - 02.11.2012, додаткової угоди №3893253 - 02.11.2012, додаткової угоди №3893264 - 02.11.2012, додаткової угоди №3893267 - 02.11.2012, додаткової угоди №3893275 - 02.12.2012, додаткової угоди №3893282 - 0211.2012, додаткової угоди №3893291 - 02.11.2012, додаткової угоди №3893295 - 02.11.2012, додаткової угоди №3893299 - 02.11.2012, додаткової угоди №3893309 - 02.11.2012, додаткової угоди №3893315 - 02.11.2012, додаткової угоди №3893317 - 02.11.2012, додаткової угоди №3893714 - 02.11.2012, додаткової угоди №3893715 - 02.12.2012, додаткової угоди №3893746 - 02.12.2012, додаткової угоди №3893749 - 02.11.2012, додаткової угоди №3893750 - 02.12.2012, додаткової угоди №3893751 - 02.12.2012, додаткової угоди №3893753 - 02.11.2012, додаткової угоди №3893759 - 02.11.2012, додаткової угоди №3893000 - 02.11.2012, додаткової угоди №3893005 - 02.12.2012, додаткової угоди №3893009 - 02.11.2012, додаткової угоди №3893012 - 02.11.2012, додаткової угоди №3893014 - 02.11.2012, додаткової угоди №3893016 - 02.11.2012, додаткової угоди №3893018 - 02.11.2012, додаткової угоди №3893020 - 02.12.2012, додаткової угоди №3893022 - 02.11.2012, додаткової угоди №3893032 - 02.11.2012, додаткової угоди №3893036 - 02.11.2012, додаткової угоди №3893041 - 02.11.2012, додаткової угоди №3893042 - 02.11.2012, додаткової угоди №3893050 - 02.11.2012, додаткової угоди №3893052 - 02.11.2012, додаткової угоди №3893053 - 02.11.2012, додаткової угоди №3893056 - 02.11.2012, додаткової угоди №3893059 - 02.12.2012, додаткової угоди №3893065 - 02.11.2012, додаткової угоди №3893071 - 02.01.2015, додаткової угоди №3893077 - 02.11.2012, додаткової угоди №3893080 - 02.11.2012, додаткової угоди №3893081 - 02.12.2012, додаткової угоди №3893085 - 02.11.2012, додаткової угоди №3893086 - 02.11.2012, додаткової угоди №3893090 - 02.11.2012, додаткової угоди №3893100 - 02.11.2012, додаткової угоди №3893104 - 02.11.2012, додаткової угоди №3893109 - 02.12.2012, додаткової угоди №3893115 - 02.11.2012, додаткової угоди №3893123 - 02.11.2012, додаткової угоди №3893180 - 02.11.2012, додаткової угоди №3893203 - 02.11.2012, додаткової угоди №3893147 - 02.11.2012, додаткової угоди №3893148 - 02.12.2012, додаткової угоди №3893111 - 02.12.2012, додаткової угоди №3893137 - 02.11.2012, додаткової угоди №3893139 - 02.02.2013, додаткової угоди №3893736 - 02.12.2012, додаткової угоди №3892992 - 02.11.2012, додаткової угоди №3892993 - 02.12.2012, додаткової угоди №3892997 - 02.11.2012, додаткової угоди №3892989 - 02.12.2012, додаткової угоди №3892877 - 02.11.2012, додаткової угоди №3892881 - 02.11.2012, додаткової угоди №3892883 - 02.11.2012, додаткової угоди №3892889 - 17.02.2012, додаткової угоди №3892892 - 02.11.2012, додаткової угоди №3892916 - 02.11.2012, додаткової угоди №3892920 - 02.11.2012, додаткової угоди №3892922 - 02.11.2012, додаткової угоди №3892928 - 02.11.2012, додаткової угоди №3892931 - 02.11.2012, додаткової угоди №3892932 - 02.11.2012, додаткової угоди №3892934 - 02.11.2012, додаткової угоди №3892935 - 02.12.2012, додаткової угоди №3892937 - 02.11.2012, додаткової угоди №3892939 - 02.11.2012, додаткової угоди №3892940 - 02.11.2012, додаткової угоди №3892942 - 02.12.2012, додаткової угоди №3892944 - 02.11.2012, додаткової угоди №3892950 - 02.11.2012, додаткової угоди №3892952 - 02.11.2012, додаткової угоди №3892954 - 02.11.2012, додаткової угоди №3892955 - 02.11.2012, додаткової угоди №3892959 - 02.07.2013, додаткової угоди №3892961 - 02.11.2012, додаткової угоди №3892964 - 02.11.2012, додаткової угоди №3892970 - 02.11.2012, додаткової угоди №3892971 - 02.11.2012, додаткової угоди №3892976 - 02.11.2012, додаткової угоди №3892981 - 02.12.2012, додаткової угоди №3892895 - 02.11.2012, додаткової угоди №3892900 - 02.11.2012, додаткової угоди №3892905 - 02.11.2012, додаткової угоди №3892906 - 02.11.2012, додаткової угоди №3892907 - 02.11.2012, додаткової угоди №3892909 - 02.11.2012, додаткової угоди №3892911 - 02.11.2012.

Таким чином, строк дії кожної із вказаних Додаткових угод було продовжено у зв'язку з тимчасовим припиненням наданням позивачем телекомунікаційних послуг до вище вказаних дат, а саме: до 02.11.2012, до 02.12.2012, до 02.04.2013, до 02.02.2013, до 02.01.2015, до 02.07.2013 (відповідно).

Отже, саме у вказані строки відповідач повинен був виконати зобов'язання, встановлене у п. 1 Додаткових угод, згідно якого абонент зобов'язується впродовж дії цієї додаткової угоди замовити у оператора за угодою на телефонний номер та оплатити телекомунікаційні послуги на загальну суму не менше 999,00 грн.

Як вбачається з виставлених позивачем рахунків на оплату та реєстру платежів клієнта (копії долучено позивачем до позовної заяви), за угодою №3893004 відповідач замовив послуги на суму 148,80 грн, за угодою №3893219 - послуги на суму 462,24 грн, за угодою №3893286 - послуги на суму 104,48 грн, за угодою №3893762 - послуги на суму 141,96 грн, за угодою №3893765 - послуги на суму 524,91 грн, за угодою №3893769 - послуги на суму 830,65 грн, за угодою №3892930 - послуги на суму 122,14 грн, за угодою №3892974 - послуги на суму 598,19 грн, за угодою №3892984 - послуги на суму 148,80 грн, за угодою №3893021 - послуги на суму 148,80 грн, за угодою №3893025 - послуги на суму 150,70 грн, за угодою №3893033 - послуги на суму 897,83 грн, за угодою №3893047 - послуги на суму 158,90 грн, за угодою №3893079 - послуги на суму159,08 грн, за угодою №3893082 - послуги на суму 155,18 грн, за угодою №3893236 - послуги на суму 973,43 грн, за угодою №3893297 - послуги на суму 148,80 грн, за угодою №3893313 - послуги на суму 149,50 грн, за угодою №3893716 - послуги на суму 161,28 грн, за угодою №3893735 - послуги на суму 149,50 грн, за угодою №3894063 - послуги на суму 891,92 грн, за угодою №3893155 - послуги на суму 148,80 грн, за угодою №3893162 - послуги на суму 141,26 грн, за угодою №3893167 - послуги на суму 858,47 грн, за угодою №3893170 - послуги на суму 141,26 грн, за угодою №3893171 - послуги на суму 495,34 грн, за угодою №3893173 - послуги на суму 148,80 грн, за угодою №3893176 - послуги на суму 235,04 грн, за угодою №3893178 - послуги на суму 148,80 грн, за угодою №3893181 - послуги на суму 242,76 грн, за угодою №3893182 - послуги на суму 172,52 грн, за угодою №3893186 - послуги на суму 618,89 грн, за угодою №3893195 - послуги на суму 148,80 грн, за угодою №3893200 - послуги на суму 157,68 грн, за угодою №3893214 - послуги на суму 149,50 грн, за угодою №3893226 - послуги на суму 556,04 грн, за угодою №3893233 - послуги на суму 368,30 грн, за угодою №3893240 - послуги на суму 157,76 грн, за угодою №3893245 - послуги на суму 404,80 грн, за угодою №3893247 - послуги на суму 256,60 грн, за угодою №3893253 - послуги на суму 148,80 грн, за угодою №3893264 - послуги на суму 149,50 грн, за угодою №3893267 - послуги на суму 148,80 грн, за угодою №3893275 - послуги на суму 409,66 грн, за угодою №3893282 - послуги на суму 333,56 грн, за угодою №3893291 - послуги на суму 149,50 грн, за угодою №3893295 - послуги на суму149,50 грн, за угодою №3893299 - послуги на суму 148,80 грн, за угодою №3893309 - послуги на суму 149,50 грн, за угодою №3893315 - послуги на суму 149,50 грн, за угодою №3893317 - послуги на суму 148,80 грн, за угодою №3893714 - послуги на суму 250,60 грн, за угодою №3893715 - послуги на суму 509,14 грн, за угодою №3893746 - послуги на суму 910,44 грн, за угодою №3893749 - послуги на суму 832,80 грн, за угодою №3893750 - послуги на суму 386,66 грн, за угодою №3893751 - послуги на суму 563,48 грн, за угодою №3893753 - послуги на суму 499,61 грн, за угодою №3893759 - послуги на суму 90,33 грн, за угодою №3893000 - послуги на суму 90,68 грн, за угодою №3893005 - послуги на суму 615,83 грн, за угодою №3893009 - послуги на суму 148,80 грн, за угодою №3893012 - послуги на суму 141,26 грн, за угодою №3893014 - послуги на суму 149,08 грн, за угодою №3893016 - послуги на суму 156,20 грн, за угодою №3893018 - послуги на суму 148,80 грн, за угодою №3893020 - послуги на суму 749,30 грн, за угодою №3893022 - послуги на суму 141,26 грн, за угодою №3893032 - послуги на суму 141,96 грн, за угодою №3893036 - послуги на суму 148,80 грн, за угодою №3893041 - послуги на суму 148,80 грн, за угодою №3893042 - послуги на суму 149,50 грн, за угодою №3893050 - послуги на суму 148,80 грн, за угодою №3893052 - послуги на суму 475,68 грн, за угодою №3893053 - послуги на суму 154,10 грн, за угодою №3893056 - послуги на суму 158,84 грн, за угодою №3893059 - послуги на суму 820,08 грн, за угодою №3893065 - послуги на суму 178,36 грн, за угодою №3893071 - послуги на суму 185,30 грн, за угодою №3893077 - послуги на суму 826,75, за угодою №3893080 - послуги на суму 296,22 грн, за угодою №3893081 - послуги на суму 922,29 грн, за угодою №3893085 - послуги на суму 149,50 грн, за угодою №3893086 - послуги на суму 149,50 грн, за угодою №3893090 - послуги на суму 148,80 грн, за угодою №3893100 - послуги на суму 149,50 грн, за угодою №3893104 - послуги на суму 151,96 грн, за угодою №3893109 - послуги на суму 968,24 грн, за угодою №3893115 - послуги на суму 152,66 грн, за угодою №3893123 - послуги на суму 146,14 грн, за угодою №3893180 - послуги на суму 149,50 грн, за угодою №3893203 - послуги на суму 148,80 грн, за угодою №3893147 - послуги на суму 149,50 грн, за угодою №3893148 - послуги на суму 992,88 грн, за угодою №3893111 - послуги на суму 509,40 грн, за угодою №3893137 - послуги на суму 197,60 грн, за угодою №3893139 - послуги на суму 545,31 грн, за угодою №3893736 - послуги на суму 956,78 грн, за угодою №3892992 - послуги на суму 149,50 грн, за угодою №3892993 - послуги на суму 465,26 грн, за угодою №3892997 - послуги на суму 149,50 грн, за угодою №3892989 - послуги на суму 644,56 грн, за угодою №3892877 - послуги на суму 148,80 грн, за угодою №3892881 - послуги на суму 148,80 грн, за угодою №3892883 - послуги на суму 141,26 грн, за угодою №3892889 - послуги на суму 149,50 грн, за угодою №3892892 - послуги на суму 148,80 грн, за угодою №3892916 - послуги на суму133,20 грн, за угодою №3892920 - послуги на суму 149,50 грн, за угодою №3892922 - послуги на суму 148,80 грн, за угодою №3892928 - послуги на суму 150,54 грн, за угодою №3892931 - послуги на суму 149,50 грн, за угодою №3892932 - послуги на суму 176,24 грн, за угодою №3892934 - послуги на суму 149,50 грн, за угодою №3892935 - послуги на суму 666,20 грн, за угодою №3892937 - послуги на суму 149,50 грн, за угодою №3892939 - послуги на суму 772,92 грн, за угодою №3892940 - послуги на суму 662,74 грн, за угодою №3892942 - послуги на суму 804,66 грн, за угодою №3892944 - послуги на суму 148,80 грн, за угодою №3892950 - послуги на суму 149,50 грн, за угодою №3892952 - послуги на суму 86,56 грн, за угодою №3892954 - послуги на суму 90,33 грн, за угодою №3892955 - послуги на суму 90,33 грн, за угодою №3892959 - послуги на суму 271,36 грн, за угодою №3892961 - послуги на суму 90,68 грн, за угодою №3892964 - послуги на суму 141,96 грн, за угодою №3892970 - послуги на суму 165,30 грн, за угодою №3892971 - послуги на суму 199,38 грн, за угодою №3892976 - послуги на суму 149,50 грн, за угодою №3892981 - послуги на суму 503,08 грн, за угодою №3892895 - послуги на суму 148,80 грн, за угодою №3892900 - послуги на суму 148,80 грн, за угодою №3892905 - послуги на суму 148,80 грн, за угодою №3892906 - послуги на суму 117,37 грн, за угодою №3892907 - послуги на суму 145,62 грн, за угодою №3892909 - послуги на суму 148,80 грн, за угодою №3892911 - послуги на суму 148,80 грн.

Однак, відповідачем не було надано доказів на підтвердження виконання зобов'язань належним чином, визначених п. 1 кожної Додаткової угоди.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1ст. 230 ГК України).

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з п. 2 Додаткових угод у випадку порушення абонентом своїх зобов'язань, передбачених п. 1, абонент зобов'язується сплатити оператору неустойку, розмір якої визначається як збільшена вдвічі різниця між мінімальною вартістю послуг, що згідно з п. 1 повинні бути замовлені протягом дії додаткової угоди та вартістю фактично оплачених абонентом протягом дії цієї додаткової угоди телекомунікаційних послуг.

Судом апеляційної інстанції здійснено перерахунок заявленої позивачем до стягнення з відповідача неустойки та встановлено, що долучені позивачем до позовної заяви розрахунки є обґрунтованими, а тому з відповідача підлягає стягненню на користь позивача неустойка у розмірі 208 234,60 грн.

В той же час, колегія суддів погоджується із висновками місцевого господарського суду стосовно того, що саме на позивачеві лежить процесуальний тягар доведення суду підстав, розміру, строку обчислення боргу шляхом надання суду деталізованого розрахунку усіх заявлених позивачем сум. Водночас, відповідач вправі надати відповідні заперечення щодо позовних вимог та здійснити контррозрахунок таких сум. Як розрахунок позивача, так і контррозрахунок відповідача повинні бути аргументованими, щоби суд, аналізуючи відповідні докази та аргументи учасників справи, виконував функцію здійснення правосуддя, а не змушений би був, в іншому випадку, виконувати обчислення, тобто здійснювати дії, покладені законом на учасників справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.11.2019 у справі №910/1265/17.

Проте, відповідач не скористався своїм правом на подання контррозрахунку неустойки.

Водночас, скаржник посилався на те, що ним не підписувались Угоди про надання послуг стільникового мобільного зв'язку стандартів GSM-900 та GSM-1800 до Генеральної угоди, а підпис який на них міститься, ОСОБА_1 не належить.

Колегія суддів зазначає, що вказані вище обставини є підставами для визнання правочину (угод) недійсними.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

Так, судом першої інстанції вірно визначено, що Угоди до Генеральної угоди №П0156/2010 на корпоративне використання послуг мобільного стільникового зв'язку стандарту GSM від 17.02.2010 не є нікчемними правочинами, недійсність яких встановлена законом, жодних доказів визнання недійсними вказаних угод (доказів наявності судового спору щодо визнання їх недійсними) відповідачем суду не надано.

Щодо вимоги відповідача про застосування позовної давності до позовних вимог про стягнення неустойки суд апеляційної інстанції погоджується із висновками місцевого господарського суду щодо поважності причин пропуску позивачем строку позовної давності та зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

В той же час, згідно з ч. 1 ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Колегією суддів встановлено, що пунктом 5.2 Угод про надання послуг стільникового мобільного зв'язку стандартів GSM-900 та GSM-1800 сторони погодили, що строк позовної давності щодо вимог про стягнення неустойки встановлюється на 3 роки на підставі ст. 259 ЦК України.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст. 261 ЦК України).

Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Згідно з п. 6 Додаткових угод, угоди набувають чинності з дати їх підписання сторонами та діє впродовж 720 календарних днів.

У п. 7 Додаткових угод вказано, що у випадку тимчасового обмеження (призупинення) надання послуг зв'язку з ініціативи оператора з підстав, обумовлених Угодою, або за заявою абонента в період строку дії додаткової угоди, дія додаткової угоди продовжується на весь строк, протягом якого надання послуг зв'язку було обмежено (призупинено).

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за угодами з надання телекомунікаційних послуг, позивачем було встановлено обмеження на користування телекомунікаційними послугами, внаслідок чого (відповідно до п. 7 додаткових угод) строк дії кожної з додаткових угод було продовжено до 02.11.2012, 02.12.2012, 02.07.2013, 01.04.2013, 02.02.2013, 02.01.2015 (відповідно).

Так, 14.05.2015 позивач звернувся до Франківського районного суду міста Львова з заявою про видачу судового наказу про стягнення з відповідача заборгованості за Генеральною угодою.

18.05.2015 Франківським районним судом міста Львова було видано судовий наказ №465/3129/15-ц про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за Генеральною угодою.

У зв'язку з тим, що ОСОБА_1 було подано заяву про скасування судового наказу у справі №465/3129/15-ц, ухвалою Франківського районного суду міста Львова від 01.10.2018 було скасовано судовий наказ №465/3129/15-ц від 18.05.2015.

В подальшому, у липні 2019 року позивач звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Генеральною угодою №П0156/2010 на корпоративне використання послуг мобільного стільникового зв'язку стандарту GSM від 17.02.2010.

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 08.11.2019 у справі №755/11258/19 відмовлено у позові Приватного акціонерного товариства «Київстар» (у зв'язку з пропуском позовної давності).

Постановою Київського апеляційного суду від 17.06.2020 закрито провадження у справі №755/11258/19; роз'яснено позивачу право звернутись до суду господарської юрисдикції.

За таких обставин, ПрАТ «Київстар» звернулось до Господарського суду міста Києва з даним позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості (неустойки) за Генеральною угодою.

При цьому, позивач, з огляду на викладені вище обставини, у прохальній частині позовної заяви просив суд визнати поважними причини пропуску позовної давності.

Відповідно до ч. 5 ст. 267 ЦК України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписами ч. 5 ст. 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.

Механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати, зокрема, можливість поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб'єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права.

Питання поважності причин пропущення позовної давності (наявність обставин, які з об'єктивних, незалежних підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову) вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

При вирішенні питання про захист порушеного права, у разі пропущення позовної давності суд: а) у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які обґрунтовують поважність причин пропущення позовної давності; б) вирішує дане питання у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини; в) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставини справи в їх сукупності, керуючись законом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб'єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункти 62, 66 рішення від 20.12.2007 у справі "Фінікарідов проти Кіпру").

Положеннями ст. 264 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Пред'явлення позову до суду - це реалізація позивачем права на звернення до суду. Саме з цією процесуальною дією пов'язується початок процесу у справі.

Відповідно до вимог процесуального законодавства суддя відкриває провадження у справі не інакше як на підставі заяви, поданої і оформленої в порядку, встановленому процесуальним кодексом.

Виходячи з аналізу наведених норм, перебіг позовної давності шляхом пред'явлення позову може перериватися в разі звернення позивача до суду, в тому числі й направлення позовної заяви поштою, здійсненого з додержанням вимог процесуального законодавства. Якщо суд у прийнятті позовної заяви відмовив або повернув її, то перебіг позовної давності не переривається. Не перериває перебігу такого строку й подання позову з недодержанням правил підвідомчості, а також з іншим предметом спору та з іншими матеріально-правовими підставами.

Враховуючи викладене, подання позову з недодержанням правил підвідомчості/підсудності (навіть у разі наступного закриття провадження у справі, а не відмови в позові або повернення позову), не перериває перебігу позовної давності.

При цьому, очевидно, що перебування справи у провадженні судових органів, вчинення в ній передбачених законом дій на думку добросовісного розсудливого спостерігача виключає необхідність вчинення процесуальних дій спрямованих на припинення цього процесу, а саме подачі заяв про закриття провадження у справі, подачі позовів в порядку іншого судочинства тощо. За таких обставин є неправильним та несправедливим покладення виключно на позивача відповідальності за помилку у визначенні підвідомчості відповідної справи і позбавлення його права на захист у спірних правовідносинах.

Подання позову з недодержанням правил підвідомчості/підсудності не перериває перебігу позовної давності, але, разом з тим, з урахуванням конкретних обставин справи, може бути поважною причиною для поновлення строку позовної давності для звернення до суду за захистом порушеного права.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.04.2019 у справі №902/326/16 та від 24.09.2019 у справі №922/1151/18.

Судом апеляційної інстанції згідно матеріалів справи встановлено, що позивач в межах строку позовної давності щодо стягнення з відповідача неустойки (3 роки) звернувся до Франківського районного суду міста Львова з заявою про видачу судового наказу про стягнення з відповідача заборгованості за Генеральною угодою.

За таких обставин, зважаючи на те, що позивач звернувся за захистом своїх порушених прав за Додатковими угодами до Генеральної угоди в межах строку позовної давності, та Франківським районним судом міста Львова було прийнято до свого провадження заяву позивача, суд першої інстанції правомірного дійшов висновку про обґрунтованість тверджень позивача щодо поважності причин пропуску ним строків позовної давності.

Враховуючи вищенаведене, доводи скаржника щодо відсутності поважних причин для поновлення позивачу строку позовної давності визнаються судом апеляційної інстанції безпідставними та необґрунтованими.

Щодо доводів скаржника, що місцевим господарським судом порушено норми процесуального права, що виявилось у неналежному повідомленні відповідача про судове засідання 10.02.2021 та винесенні рішення без участі останнього, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 13 ГПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.

За умовами ч. 5 ст. 13 ГПК України суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, зокрема, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

За змістом ч. 1 ст. 42 ГПК України учасники справи мають право брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п'ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії (ч. 4 ст. 120 ГПК України).

З матеріалів справи судом апеляційної інстанції встановлено, що 26.01.2021 Господарським судом міста Києва постановлено ухвалу про повідомлення учасників справи про призначення справи до розгляду по суті на 10.02.2021. Згідно штампу відправлення поштової кореспонденції, який міститься на звороті вказаної ухвали вбачається, що вказаний процесуальний документ суду надіслано учасникам справи 27.01.2021, чим дотримано вимоги ч. 4 ст. 120 ГПК України.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно рекомендованого повідомлення за трек-номером №0105477259924 вбачається, що відповідач ухвалу суду про призначення судового засідання на 10.02.2021 отримав 19.02.2021.

При цьому, ухвала Господарського суду міста Києва від 26.01.2021 оприлюдена у Єдиному державному реєстрі судових рішень 28.01.2021.

З моменту офіційного оприлюднення процесуального документу суду та внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру судових рішень, інформація про прийняття його стала загальновідомою.

В той же час, зі змісту ухвали Господарського суду міста Києва від 26.01.2021 вбачається, що судом першої інстанції не визнавалась обов'язковою явка представників сторін у судове засідання.

Слід зазначити, що в рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив, зокрема, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Водночас, колегія суддів звертає увагу скаржника, що відповідно до ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 43 ГПК України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що свідоме неотримання судової кореспонденції, яка направляється судами за належною адресою сторони (учасника справи) та, в подальшому, посилання на те, що судами не було повідомлено сторону про дату, час та місце судових засідань і це є порушенням норм процесуального права, може бути розцінено судом як дії, спрямовані на затягування розгляду справи та свідчити про зловживання процесуальними правами учасника справи, які направлені на перешкоджання здійснення своєчасного розгляду справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.04.2019 у справі №922/1714/18.

Водночас, колегія суддів зазначає, що за приписами ст. 129 Конституції України, ст. 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Відкладення розгляду справи є правом суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (ст. 202 ГПК України).

Як вже зазначалось, суд першої інстанції не визнавав обов'язковою явку у судове засідання 10.02.2021 учасників справи.

Підсумовуючи наведене, суд апеляційної інстанції вважає доводи скаржника щодо порушення місцевим господарським судом приписів процесуального права, що виявилось у винесенні оскаржуваного рішення без участі відповідача, необґрунтованими, підстав для скасування рішення суду з наведених скаржником обставин не вбачається.

Отже, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Доводи апеляційної скарги не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції. Скаржником не надано суду доказів, які б свідчили про необґрунтованість позовних вимог, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути підставою для скасування рішення місцевого господарського суду.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Зазначена правова позиція міститься у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.02.2018 у справі №910/947/17.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2021 у справі №910/12721/20 прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги обґрунтованих висновків суду не спростовують, у зв'язку з чим оскаржуване рішення має бути залишеним без змін, а апеляційна скарга відповідача - без задоволення.

Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, з огляду на відмову в задоволенні апеляційної скарги, на підставі ст. 129 ГПК України, покладаються на скаржника (ОСОБА_1).

Керуючись ст.ст. 255, 267-271, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2021 у справі №910/12721/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2021 у справі №910/12721/20 залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за ОСОБА_1 .

4. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2021 у справі №910/12721/20, зупинену ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.04.2021.

5. Матеріали справи №910/12721/20 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення, відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено - 14.07.2021.

Головуючий суддя Л.П. Зубець

Судді С.О. Алданова

А.І. Мартюк