ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
10.02.2021Справа № 910/12721/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Спичака О.М., за участю секретаря судового засідання Тарасюк І.М., розглянувши матеріали справи
За позовом Приватного акціонерного товариства «Київстар»
до ОСОБА_1
про стягнення 208234,60 грн.
Представники сторін:
від позивача: Гладьо Ю.О.;
від відповідача: не з'явився.
25.08.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Київстар» з вимогами до ОСОБА_1 про стягнення 208234,60 грн.
Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що відповідачем не було виконано умови п. 1 додаткових угод до Генеральної угоди №П0156/2010 на корпоративне використання послуг мобільного стільникового зв'язку стандарту GSM від 17.02.2010, у зв'язку з чим позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача неустойку у загальному розмірі 208234,60 грн (на підставі п. 2 додаткових угод).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.08.2020 відкрито провадження у справі №910/12721/20, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 30.09.2020, встановлено учасниками справи строки для подання заяв по суті справи.
У підготовчому засіданні 30.09.2020 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про відкладення підготовчого засідання на 21.10.2020.
19.10.2020 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач вказав на те, що він не підписував тих угод до Генеральної угоди №П0156/2010 на корпоративне використання послуг мобільного стільникового зв'язку стандарту GSM від 17.02.2010, копії яких долучено позивачем до матеріалів справи, а підпис, що міститься на них, відповідачу не належить.
Крім того, відповідачем заявлено про пропуск позивачем позовної давності.
У підготовчому засіданні 21.10.2020 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про відкладення підготовчого засідання на 11.11.2020.
27.10.2020 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач, зокрема, зауважив, що відповідач не звертався з позовом про визнання недійсними угод до Генеральної угоди №П0156/2010 на корпоративне використання послуг мобільного стільникового зв'язку стандарту GSM від 17.02.2010, з огляду на що вони є чинними.
У підготовчому засіданні 11.11.2020 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про відкладення підготовчого засідання на 24.11.2020.
У підготовчому засіданні 24.11.2020 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 09.12.2020.
03.12.2020 позивачем та відповідачем подано клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
У судовому засіданні 09.12.2020 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про відкладення судового засідання на 23.12.2020.
17.12.2020 відповідачем та 18.12.2020 позивачем подано клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
23.12.2020 позивачем подано письмової пояснення з додатками.
Судове засідання, призначене на 23.12.2020, не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Спичака О.М. на лікарняному.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.01.2021 судове засідання у справі №910/12721/20 призначено на 10.02.2021.
10.02.021 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів надсилання на адресу відповідача письмових пояснень з додатками, поданих до суду 23.12.2020.
У судовому засіданні 10.02.2021 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про продовження строку позивачу для подання вказаного клопотання.
Представник позивача у судовому засіданні 10.02.2021 надав усні пояснення по справі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання 10.02.2021 не з'явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується інформацією з офіційного сайту АТ «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, з якої вбачається, що ухвала суду станом на 29.01.2021 знаходиться у точці доставки/видачі та 01.02.2021 не була вручена під час доставки (за ідентифікатором пошуку 0105477259924).
У судовому засіданні 10.02.2021 судом було закінчено розгляд справи по суті та оголошено вступу і резолютивну частини рішення суду.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
17.02.2010 між Закритим акціонерним товариством «Київстар Дж.Ес.ЕМ», яке змінило своє найменування на Приватне акціонерне товариство «Київстар», (оператор) та Фізичною особо-підприємцем Білинським Євгеном Андріановичем (клієнт) укладено Генеральну угоду №П0156/2010 на корпоративне використання послуг мобільного стільникового зв'язку стандарту GSM, відповідно до умов якої оператор надає клієнту послуги мобільного стільникового зв'язку стандарту GSM у мережі оператора, включаючи послуги міжнародного роумінгу, системи коротких повідомлень, передачі факсів та даних.
У п. 1.2 Генеральної угоди №П0156/2010 на корпоративне використання послуг мобільного стільникового зв'язку стандарту GSM від 17.02.2010 зазначено, що угода обумовлює основні положення надання послуг зв'язку. Конкретні умови надання послуг зв'язку визначаються в додаткових документах до Угоди - стандартних угодах надання оператором послуг зв'язку, що є невід'ємною частиною Угоди.
Судом встановлено, що 18.02.2010 між сторонами укладено угоди про надання послуг стільникового мобільного зв'язку стандартів GSM-900 та GSM-1800, а саме: №3893004, №3893219, №3893286, №3893762, №3893765, №3893769, №3892930, №3892974, №3892984, №3893021, №3893025, №3893033, №3893047, №3893079, №3893082, №3893236, №3893297, №3893313, №3893716, №3893735, №3894063, №3893155, №3893162, №3893167, №3893170, №3893171, №3893173, №3893176, №3893178, №3893181, №3893182, №3893186, №3893195, №3893200, №3893214, №3893226, №3893233, №3893240, №3893245, №3893247, №3893253, №3893264, №3893267, №3893275, №3893282, №3893291, №3893295, №3893299, №3893309, №3893315, №3893317, №3893714, №3893715, №3893746, №3893749, №3893750, №3893751, №3893753, №3893759, №3893000, №3893005, №3893009, №3893012, №3893014, №3893016, №3893018, №3893020, №3893022, №3893032, №3893036, №3893041, №3893042, №3893050, №3893052, №3893053, №3893056, №3893059, №3893065, №3893071, №3893077, №3893080, №3893081, №3893085, №3893086, №3893090, №3893100, №3893104, №3893109, №3893115, №3893123, №3893180, №3893203, №3893147, №3893148, №3893111, №3893137, №3893139, №3893736, №3892992, №3892993, №3892997, №3892989, №3892877, №3892881, №3892883, №3892889, №3892892, №3892916, №3892920, №3892922, №3892928, №3892931, №3892932, №3892934, №3892935, №3892937, №3892939, №3892940, №3892942, №3892944, №3892950, №3892952, №3892954, №3892955, №3892959, №3892961, №3892964, №3892970, №3892971, №3892976, №3892981, №3892895, №3892900, №3892905, №3892906, №3892907, №3892909, №3892911 (надалі - Угоди).
Відповідно до п. 3.2.1 Угод абонент зобов'язується своєчасно оплачувати послуги стільникового мобільного зв'язку оператора згідно з діючими тарифами, підтримувати авансовий платіж не нижче мінімального рівня, встановленого у діючих тарифах, та сплачувати щомісячну абонентну плату. Абонентна плата сплачується абонентом і в тому випадку, коли надання йому послуг призупинено за несплату наданих оператором послуг стільникового мобільного зв'язку. У випадку виникнення заборгованості абонента щодо наданих оператором послуг стільникового мобільного зв'язку абонент зобов'язаний погасити таку заборгованість протягом 5-ти днів з моменту, який настав раніше: а) отримання від оператора відповідного повідомлення, або б) припинення надання послуг стільникового мобільного зв'язку внаслідок вичерпання авансового платежу нижче мінімального рівня.
19.02.2010 між сторонами було укладено Додаткові угоди до Угод №3893004, №3893219, №3893286, №3893762, №3893765, №3893769, №3892930, №3892974, №3892984, №3893021, №3893025, №3893033, №3893047, №3893079, №3893082, №3893236, №3893297, №3893313, №3893716, №3893735, №3894063, №3893155, №3893162, №3893167, №3893170, №3893171, №3893173, №3893176, №3893178, №3893181, №3893182, №3893186, №3893195, №3893200, №3893214, №3893226, №3893233, №3893240, №3893245, №3893247, №3893253, №3893264, №3893267, №3893275, №3893282, №3893291, №3893295, №3893299, №3893309, №3893315, №3893317, №3893714, №3893715, №3893746, №3893749, №3893750, №3893751, №3893753, №3893759, №3893000, №3893005, №3893009, №3893012, №3893014, №3893016, №3893018, №3893020, №3893022, №3893032, №3893036, №3893041, №3893042, №3893050, №3893052, №3893053, №3893056, №3893059, №3893065, №3893071, №3893077, №3893080, №3893081, №3893085, №3893086, №3893090, №3893100, №3893104, №3893109, №3893115, №3893123, №3893180, №3893203, №3893147, №3893148, №3893111, №3893137, №3893139, №3893736, №3892992, №3892993, №3892997, №3892989, №3892877, №3892881, №3892883, №3892889, №3892892, №3892916, №3892920, №3892922, №3892928, №3892931, №3892932, №3892934, №3892935, №3892937, №3892939, №3892940, №3892942, №3892944, №3892950, №3892952, №3892954, №3892955, №3892959, №3892961, №3892964, №3892970, №3892971, №3892976, №3892981, №3892895, №3892900, №3892905, №3892906, №3892907, №3892909, №3892911.
У п. 1 додаткових угод зазначено, що абонент зобов'язується впродовж дії цієї додаткової угоди замовити у оператора за угодою на телефонний номер та оплатити телекомунікаційні послуги на загальну суму не менше 999,00 грн.
Згідно з п. 2 додаткових угод у випадку порушення абонентом своїх зобов'язань, передбачених п. 1, абонент зобов'язується сплатити оператору неустойку, розмір якої визначається як збільшена вдвічі різниця між мінімальною вартістю послуг, що згідно з п. 1 повинні бути замовлені протягом дії додаткової угоди та вартістю фактично оплачених абонентом протягом дії цієї додаткової угоди телекомунікаційних послуг.
Відповідно до п. 3 додаткових угод абонент не має права припинити дію цієї додаткової угоди до моменту сплати зазначеної у п. 2 цієї додаткової угоди неустойки. При цьому до припинення дії цієї додаткової угоди на абонента не поширюються положення третього речення п. 6.1 Угоди. Оператор має право припинити дію цієї додаткової угоди у будь-який час відповідно до положень Угоди з подальшим стягненням з абонента зазначеної у п. 2 додаткової угоди неустойки у порядку, передбаченому чинним законодавством України.
Ця додаткова угода є невід'ємною частиною Угоди (п. 5 додаткових угод).
Згідно з п. 6 додаткових угод угоди набувають чинності з дати їх підписання сторонами та діє впродовж 720 календарних днів.
У п. 7 додаткових угод вказано, що у випадку тимчасового обмеження (призупинення) надання послуг зв'язку з ініціативи оператора з підстав, обумовлених Угодою, або за заявою абонента в період строку дії додаткової угоди, дія додаткової угоди продовжується на весь строк, протягом якого надання послуг зв'язку було обмежено (призупинено).
Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що відповідачем не було виконано умови п. 1 додаткових угод, у зв'язку з чим позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача неустойку у загальному розмірі 208234,60 грн (на підставі п. 2 додаткових угод).
Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач вказав на те, що він не підписував тих угод до Генеральної угоди №П0156/2010 на корпоративне використання послуг мобільного стільникового зв'язку стандарту GSM від 17.02.2010, копії яких долучено позивачем до матеріалів справи, а підпис, що міститься на них, відповідачу не належить. Крім того, відповідачем заявлено про пропуск позивачем позовної давності.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ст. 901 Цивільного кодексу України).
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ст. 903 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 63 Закону України «Про телекомунікації» телекомунікаційні послуги надаються відповідно до законодавства. Умови надання телекомунікаційних послуг є: укладення договору між оператором, провайдером телекомунікацій і споживачем телекомунікаційних послуг відповідно до основних вимог до договору про надання телекомунікаційних послуг, установлених НКРЗ; оплата замовленої споживачем телекомунікаційної послуги.
Згідно із п. 5 ч. 1 ст. 33 Закону України «Про телекомунікації» споживачі телекомунікаційних послуг зобов'язані дотримуватися Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджує Кабінет Міністрів України, зокрема виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення, у тому числі своєчасно оплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як встановлено судом, відповідач зобов'язаний був впродовж дії додаткових угод замовити у оператора за кожною угодою на телефонний номер та оплатити телекомунікаційні послуги на загальну суму не менше 999,00 грн.
Зокрема, згідно з п. 6 додаткових угод угоди набувають чинності з дати їх підписання сторонами та діє впродовж 720 календарних днів.
Водночас, у п. 7 додаткових угод вказано, що у випадку тимчасового обмеження (призупинення) надання послуг зв'язку з ініціативи оператора з підстав, обумовлених Угодою, або за заявою абонента в період строку дії додаткової угоди, дія додаткової угоди продовжується на весь строк, протягом якого надання послуг зв'язку було обмежено (призупинено).
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з витягу з систем Peter-service (білінг), де фіксуються всі дзвінки та нарахування за надані послуги зв'язку, 26.01.2012 (до закінчення строку дії додаткових угод, визначених у п. 6 додаткових угод) позивачем було обмежено (призупинено) надання послуг зв'язку.
У письмових поясненнях, поданих 23.12.2020, позивач пояснив, що таке призупинення надання послуг було вчинено позивачем у зв'язку з невиконанням взятих відповідачем на себе зобов'язань.
При цьому, як пояснив позивач, оскільки користування номерами не було відновлено, то 02.11.2012 та 02.12.2012 позивачем в односторонньому порядку було припинено дію спірних додаткових угод та, відповідно, нараховано неустойку.
Зокрема, як вбачається з витягу з систем Peter-service (білінг), де фіксуються всі дзвінки та нарахування за надані послуги зв'язку, чинність додаткової угоди №3893004 закінчилась 02.11.2012, додаткової угоди №3893219 - 02.11.2012, додаткової угоди №3893286 - 02.04.2013, додаткової угоди №3893762 - 02.11.2012, додаткової угоди №3893765 - 02.12.2012, додаткової угоди №3893769 - 02.12.2012, додаткової угоди №3892930 - 02.11.2012, додаткової угоди №3892974 - 02.12.2012, додаткової угоди №3892984 - 02.11.2012, додаткової угоди №3893021 - 02.11.2012, додаткової угоди №3893025 - 02.11.2012, додаткової угоди №3893033 - 02.12.2012, додаткової угоди №3893047 - 02.11.2012, додаткової угоди №3893079 - 02.11.2012, додаткової угоди №3893082 - 02.11.2012, додаткової угоди №3893236 - 02.12.2012, додаткової угоди №3893297 - 02.11.2012, додаткової угоди №3893313 - 02.11.2012, додаткової угоди №3893716 - 02.11.2012, додаткової угоди №389373 - 02.11.2012, додаткової угоди №3894063 - 02.12.2012, додаткової угоди №3893155 - 02.11.2012, додаткової угоди №3893162 - 02.11.2012, додаткової угоди №3893167 - 02.12.2012, додаткової угоди №3893170 - 02.11.2012, додаткової угоди №3893171 - 02.12.2012, додаткової угоди №3893173 - 02.11.2012, додаткової угоди №3893176 - 02.11.2012, додаткової угоди №3893178 - 02.11.2012, додаткової угоди №3893181 - 02.11.2012, додаткової угоди №3893182 - 02.11.2012, додаткової угоди №3893186 - 02.12.2012, додаткової угоди №3893195 - 02.11.2012, додаткової угоди №3893200 - 02.1.2012, додаткової угоди №3893214 - 02.11.2012, додаткової угоди №3893226 - 02.11.2012, додаткової угоди №3893233 - 02.11.2012, додаткової угоди №3893240 - 02.11.2012, додаткової угоди №3893245 - 02.12.2012, додаткової угоди №3893247 - 02.11.2012, додаткової угоди №3893253 - 02.11.2012, додаткової угоди №3893264 - 02.11.2012, додаткової угоди №3893267 - 02.11.2012, додаткової угоди №3893275 - 02.12.2012, додаткової угоди №3893282 - 0211.2012, додаткової угоди №3893291 - 02.11.2012, додаткової угоди №3893295 - 02.11.2012, додаткової угоди №3893299 - 02.11.2012, додаткової угоди №3893309 - 02.11.2012, додаткової угоди №3893315 - 02.11.2012, додаткової угоди №3893317 - 02.11.2012, додаткової угоди №3893714 - 02.11.2012, додаткової угоди №3893715 - 02.12.2012, додаткової угоди №3893746 - 02.12.2012, додаткової угоди №3893749 - 02.11.2012, додаткової угоди №3893750 - 02.12.2012, додаткової угоди №3893751 - 02.12.2012, додаткової угоди №3893753 - 02.11.2012, додаткової угоди №3893759 - 02.11.2012, додаткової угоди №3893000 - 02.11.2012, додаткової угоди №3893005 - 02.12.2012, додаткової угоди №3893009 - 02.11.2012, додаткової угоди №3893012 - 02.11.2012, додаткової угоди №3893014 - 02.11.2012, додаткової угоди №3893016 - 02.11.2012, додаткової угоди №3893018 - 02.11.2012, додаткової угоди №3893020 - 02.12.2012, додаткової угоди №3893022 - 02.11.2012, додаткової угоди №3893032 - 02.11.2012, додаткової угоди №3893036 - 02.11.2012, додаткової угоди №3893041 - 02.11.2012, додаткової угоди №3893042 - 02.11.2012, додаткової угоди №3893050 - 02.11.2012, додаткової угоди №3893052 - 02.11.2012, додаткової угоди №3893053 - 02.11.2012, додаткової угоди №3893056 - 02.11.2012, додаткової угоди №3893059 - 02.12.2012, додаткової угоди №3893065 - 02.11.2012, додаткової угоди №3893071 - 02.01.2015, додаткової угоди №3893077 - 02.11.2012, додаткової угоди №3893080 - 02.11.2012, додаткової угоди №3893081 - 02.12.2012, додаткової угоди №3893085 - 02.11.2012, додаткової угоди №3893086 - 02.11.2012, додаткової угоди №3893090 - 02.11.2012, додаткової угоди №3893100 - 02.11.2012, додаткової угоди №3893104 - 02.11.2012, додаткової угоди №3893109 - 02.12.2012, додаткової угоди №3893115 - 02.11.2012, додаткової угоди №3893123 - 02.11.2012, додаткової угоди №3893180 - 02.11.2012, додаткової угоди №3893203 - 02.11.2012, додаткової угоди №3893147 - 02.11.2012, додаткової угоди №3893148 - 02.12.2012, додаткової угоди №3893111 - 02.12.2012, додаткової угоди №3893137 - 02.11.2012, додаткової угоди №3893139 - 02.02.2013, додаткової угоди №3893736 - 02.12.2012, додаткової угоди №3892992 - 02.11.2012, додаткової угоди №3892993 - 02.12.2012, додаткової угоди №3892997 - 02.11.2012, додаткової угоди №3892989 - 02.12.2012, додаткової угоди №3892877 - 02.11.2012, додаткової угоди №3892881 - 02.11.2012, додаткової угоди №3892883 - 02.11.2012, додаткової угоди №3892889 - 17.02.2012, додаткової угоди №3892892 - 02.11.2012, додаткової угоди №3892916 - 02.11.2012, додаткової угоди №3892920 - 02.11.2012, додаткової угоди №3892922 - 02.11.2012, додаткової угоди №3892928 - 02.11.2012, додаткової угоди №3892931 - 02.11.2012, додаткової угоди №3892932 - 02.11.2012, додаткової угоди №3892934 - 02.11.2012, додаткової угоди №3892935 - 02.12.2012, додаткової угоди №3892937 - 02.11.2012, додаткової угоди №3892939 - 02.11.2012, додаткової угоди №3892940 - 02.11.2012, додаткової угоди №3892942 - 02.12.2012, додаткової угоди №3892944 - 02.11.2012, додаткової угоди №3892950 - 02.11.2012, додаткової угоди №3892952 - 02.11.2012, додаткової угоди №3892954 - 02.11.2012, додаткової угоди №3892955 - 02.11.2012, додаткової угоди №3892959 - 02.07.2013, додаткової угоди №3892961 - 02.11.2012, додаткової угоди №3892964 - 02.11.2012, додаткової угоди №3892970 - 02.11.2012, додаткової угоди №3892971 - 02.11.2012, додаткової угоди №3892976 - 02.11.2012, додаткової угоди №3892981 - 02.12.2012, додаткової угоди №3892895 - 02.11.2012, додаткової угоди №3892900 - 02.11.2012, додаткової угоди №3892905 - 02.11.2012, додаткової угоди №3892906 - 02.11.2012, додаткової угоди №3892907 - 02.11.2012, додаткової угоди №3892909 - 02.11.2012, додаткової угоди №3892911 - 02.11.2012.
Отже, строк дії кожної із вказаних додаткових угод було продовжено у зв'язку з тимчасовим припиненням наданням позивачем телекомунікаційних послуг до вище вказаних дат, а саме: до 02.11.2012, до 02.12.2012, до 02.04.2013, до 02.02.2013, до 02.01.2015, до 02.07.2013 (відповідно).
Отже, саме у вказані строки відповідач повинен був виконати зобов'язання, встановлене у п. 1 додаткових угод (абонент зобов'язується впродовж дії цієї додаткової угоди замовити у оператора за угодою на телефонний номер та оплатити телекомунікаційні послуги на загальну суму не менше 999,00 грн.).
Судом встановлено, що відповідачем неналежним чином було виконано вказане зобов'язання.
Зокрема, як вбачається з виставлених позивачем рахунків на оплату та реєстру платежів клієнта (копії долучено позивачем до позовної заяви), за угодою №3893004 відповідач замовив послуги на суму 148,80 грн, за угодою №3893219 - послуги на суму 462,24 грн, за угодою №3893286 - послуги на суму 104,48 грн, за угодою №3893762 - послуги на суму 141,96 грн, за угодою №3893765 - послуги на суму 524,91 грн, за угодою №3893769 - послуги на суму 830,65 грн, за угодою №3892930 - послуги на суму 122,14 грн, за угодою №3892974 - послуги на суму 598,19 грн, за угодою №3892984 - послуги на суму 148,80 грн, за угодою №3893021 - послуги на суму 148,80 грн, за угодою №3893025 - послуги на суму 150,70 грн, за угодою №3893033 - послуги на суму 897,83 грн, за угодою №3893047 - послуги на суму 158,90 грн, за угодою №3893079 - послуги на суму159,08 грн, за угодою №3893082 - послуги на суму 155,18 грн, за угодою №3893236 - послуги на суму 973,43 грн, за угодою №3893297 - послуги на суму 148,80 грн, за угодою №3893313 - послуги на суму 149,50 грн, за угодою №3893716 - послуги на суму 161,28 грн, за угодою №3893735 - послуги на суму 149,50 грн, за угодою №3894063 - послуги на суму 891,92 грн, за угодою №3893155 - послуги на суму 148,80 грн, за угодою №3893162 - послуги на суму 141,26 грн, за угодою №3893167 - послуги на суму 858,47 грн, за угодою №3893170 - послуги на суму 141,26 грн, за угодою №3893171 - послуги на суму 495,34 грн, за угодою №3893173 - послуги на суму 148,80 грн, за угодою №3893176 - послуги на суму 235,04 грн, за угодою №3893178 - послуги на суму 148,80 грн, за угодою №3893181 - послуги на суму 242,76 грн, за угодою №3893182 - послуги на суму 172,52 грн, за угодою №3893186 - послуги на суму 618,89 грн, за угодою №3893195 - послуги на суму 148,80 грн, за угодою №3893200 - послуги на суму 157,68 грн, за угодою №3893214 - послуги на суму 149,50 грн, за угодою №3893226 - послуги на суму 556,04 грн, за угодою №3893233 - послуги на суму 368,30 грн, за угодою №3893240 - послуги на суму 157,76 грн, за угодою №3893245 - послуги на суму 404,80 грн, за угодою №3893247 - послуги на суму 256,60 грн, за угодою №3893253 - послуги на суму 148,80 грн, за угодою №3893264 - послуги на суму 149,50 грн, за угодою №3893267 - послуги на суму 148,80 грн, за угодою №3893275 - послуги на суму 409,66 грн, за угодою №3893282 - послуги на суму 333,56 грн, за угодою №3893291 - послуги на суму 149,50 грн, за угодою №3893295 - послуги на суму149,50 грн, за угодою №3893299 - послуги на суму 148,80 грн, за угодою №3893309 - послуги на суму 149,50 грн, за угодою №3893315 - послуги на суму 149,50 грн, за угодою №3893317 - послуги на суму 148,80 грн, за угодою №3893714 - послуги на суму 250,60 грн, за угодою №3893715 - послуги на суму 509,14 грн, за угодою №3893746 - послуги на суму 910,44 грн, за угодою №3893749 - послуги на суму 832,80 грн, за угодою №3893750 - послуги на суму 386,66 грн, за угодою №3893751 - послуги на суму 563,48 грн, за угодою №3893753 - послуги на суму 499,61 грн, за угодою №3893759 - послуги на суму 90,33 грн, за угодою №3893000 - послуги на суму 90,68 грн, за угодою №3893005 - послуги на суму 615,83 грн, за угодою №3893009 - послуги на суму 148,80 грн, за угодою №3893012 - послуги на суму 141,26 грн, за угодою №3893014 - послуги на суму 149,08 грн, за угодою №3893016 - послуги на суму 156,20 грн, за угодою №3893018 - послуги на суму 148,80 грн, за угодою №3893020 - послуги на суму 749,30 грн, за угодою №3893022 - послуги на суму 141,26 грн, за угодою №3893032 - послуги на суму 141,96 грн, за угодою №3893036 - послуги на суму 148,80 грн, за угодою №3893041 - послуги на суму 148,80 грн, за угодою №3893042 - послуги на суму 149,50 грн, за угодою №3893050 - послуги на суму 148,80 грн, за угодою №3893052 - послуги на суму 475,68 грн, за угодою №3893053 - послуги на суму 154,10 грн, за угодою №3893056 - послуги на суму 158,84 грн, за угодою №3893059 - послуги на суму 820,08 грн, за угодою №3893065 - послуги на суму 178,36 грн, за угодою №3893071 - послуги на суму 185,30 грн, за угодою №3893077 - послуги на суму 826,75, за угодою №3893080 - послуги на суму 296,22 грн, за угодою №3893081 - послуги на суму 922,29 грн, за угодою №3893085 - послуги на суму 149,50 грн, за угодою №3893086 - послуги на суму 149,50 грн, за угодою №3893090 - послуги на суму 148,80 грн, за угодою №3893100 - послуги на суму 149,50 грн, за угодою №3893104 - послуги на суму 151,96 грн, за угодою №3893109 - послуги на суму 968,24 грн, за угодою №3893115 - послуги на суму 152,66 грн, за угодою №3893123 - послуги на суму 146,14 грн, за угодою №3893180 - послуги на суму 149,50 грн, за угодою №3893203 - послуги на суму 148,80 грн, за угодою №3893147 - послуги на суму 149,50 грн, за угодою №3893148 - послуги на суму 992,88 грн, за угодою №3893111 - послуги на суму 509,40 грн, за угодою №3893137 - послуги на суму 197,60 грн, за угодою №3893139 - послуги на суму 545,31 грн, за угодою №3893736 - послуги на суму 956,78 грн, за угодою №3892992 - послуги на суму 149,50 грн, за угодою №3892993 - послуги на суму 465,26 грн, за угодою №3892997 - послуги на суму 149,50 грн, за угодою №3892989 - послуги на суму 644,56 грн, за угодою №3892877 - послуги на суму 148,80 грн, за угодою №3892881 - послуги на суму 148,80 грн, за угодою №3892883 - послуги на суму 141,26 грн, за угодою №3892889 - послуги на суму 149,50 грн, за угодою №3892892 - послуги на суму 148,80 грн, за угодою №3892916 - послуги на суму133,20 грн, за угодою №3892920 - послуги на суму 149,50 грн, за угодою №3892922 - послуги на суму 148,80 грн, за угодою №3892928 - послуги на суму 150,54 грн, за угодою №3892931 - послуги на суму 149,50 грн, за угодою №3892932 - послуги на суму 176,24 грн, за угодою №3892934 - послуги на суму 149,50 грн, за угодою №3892935 - послуги на суму 666,20 грн, за угодою №3892937 - послуги на суму 149,50 грн, за угодою №3892939 - послуги на суму 772,92 грн, за угодою №3892940 - послуги на суму 662,74 грн, за угодою №3892942 - послуги на суму 804,66 грн, за угодою №3892944 - послуги на суму 148,80 грн, за угодою №3892950 - послуги на суму 149,50 грн, за угодою №3892952 - послуги на суму 86,56 грн, за угодою №3892954 - послуги на суму 90,33 грн, за угодою №3892955 - послуги на суму 90,33 грн, за угодою №3892959 - послуги на суму 271,36 грн, за угодою №3892961 - послуги на суму 90,68 грн, за угодою №3892964 - послуги на суму 141,96 грн, за угодою №3892970 - послуги на суму 165,30 грн, за угодою №3892971 - послуги на суму 199,38 грн, за угодою №3892976 - послуги на суму 149,50 грн, за угодою №3892981 - послуги на суму 503,08 грн, за угодою №3892895 - послуги на суму 148,80 грн, за угодою №3892900 - послуги на суму 148,80 грн, за угодою №3892905 - послуги на суму 148,80 грн, за угодою №3892906 - послуги на суму 117,37 грн, за угодою №3892907 - послуги на суму 145,62 грн, за угодою №3892909 - послуги на суму 148,80 грн, за угодою №3892911 - послуги на суму 148,80 грн.
У частині 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.
Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Верховний Суд звертається до власних висновків у Постанові від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17.
Відповідачем не було надано доказів на підтвердження виконання зобов'язань, обумовлених пунктом 1 кожної додаткової угоди, належним чином.
Що стосується доводів відповідача відносно того, що він не підписував Угоди до Генеральної угоди №П0156/2010 на корпоративне використання послуг мобільного стільникового зв'язку стандарту GSM від 17.02.2010, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України).
Суд зазначає, що ті обставини, про які зазначає відповідач, - що угоди ним не підписувались, а підпис, що міститься на них, відповідачу не належить, є підставами для визнання недійсними вказаних правочинів.
Водночас, вказані правочини не є нікчемними, оскільки нікчемним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ст. 215 Цивільного кодексу України).
Таким чином, Угоди до Генеральної угоди №П0156/2010 на корпоративне використання послуг мобільного стільникового зв'язку стандарту GSM від 17.02.2010 не є нікчемними правочинами, недійсність яких встановлена законом.
Однак, доказів визнання недійсними вказаних угод (доказів наявності судового спору щодо визнання їх недійсними) відповідачем суду не надано.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У зв'язку з невиконанням відповідачем умов п. 1 додаткових угод (абонент зобов'язується впродовж дії цієї додаткової угоди замовити у оператора за угодою на телефонний номер та оплатити телекомунікаційні послуги на загальну суму не менше 999,00 грн.), позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача неустойку у загальному розмірі 208234,60 грн (за кожною угодою окремо - відповідно до розрахунку, долученого до позовної заяви).
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).
Згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Згідно з п. 2 додаткових угод у випадку порушення абонентом своїх зобов'язань, передбачених п. 1, абонент зобов'язується сплатити оператору неустойку, розмір якої визначається як збільшена вдвічі різниця між мінімальною вартістю послуг, що згідно з п. 1 повинні бути замовлені протягом дії додаткової угоди та вартістю фактично оплачених абонентом протягом дії цієї додаткової угоди телекомунікаційних послуг.
Перевіривши розрахунки неустойки, які долучено позивачем до позовної заяви, суд дійшов висновку щодо їх обґрунтованості - на суму 208234,60 грн.
При цьому, саме на позивачеві лежить процесуальний тягар доведення суду підстав, розміру, строку обчислення боргу шляхом надання суду деталізованого розрахунку усіх заявлених позивачем сум. Водночас, відповідач вправі надати відповідні заперечення щодо позовних вимог та здійснити контррозрахунок таких сум. Як розрахунок позивача, так і контррозрахунок відповідача повинні бути аргументованими, щоби суд, аналізуючи відповідні докази та аргументи учасників справи, виконував функцію здійснення правосуддя, а не змушений би був, в іншому випадку, виконувати обчислення, тобто здійснювати дії, покладені законом на учасників справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.11.2019 у справі №910/1265/17.
Відповідач не скористався своїм правом на подання контррозрахунку неустойки.
При цьому, відповідачем у відзиві на позовну заяву було заявлено про застосування позовної давності до позовних вимог про стягнення неустойки.
Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно з ч. 1 ст. 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
У п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України зазначено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до ч. 1 ст. 259 Цивільного кодексу України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.
У п. 5.2 Угод сторони погодили, що строк позовної давності до вимог про стягнення неустойки встановлюється на три роки.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Як встановлено судом, у п. 1 додаткових угод зазначено, що абонент зобов'язується впродовж дії цієї додаткової угоди замовити у оператора за угодою на телефонний номер та оплатити телекомунікаційні послуги на загальну суму не менше 999,00 грн.
Згідно з п. 6 додаткових угод угоди набувають чинності з дати їх підписання сторонами та діє впродовж 720 календарних днів.
У п. 7 додаткових угод вказано, що у випадку тимчасового обмеження (призупинення) надання послуг зв'язку з ініціативи оператора з підстав, обумовлених Угодою, або за заявою абонента в період строку дії додаткової угоди, дія додаткової угоди продовжується на весь строк, протягом якого надання послуг зв'язку було обмежено (призупинено).
Як встановлено судом, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за угодами з надання телекомунікаційних послуг, позивачем було встановлено обмеження на користування телекомунікаційними послугами, внаслідок чого (відповідно до п. 7 додаткових угод) строк дії кожної з додаткових угод було продовжено до 02.11.2012, 02.12.2012, 02.07.2013, 01.04.2013, 02.02.2013, 02.01.2015 (відповідно).
Судом встановлено, що 14.05.2015 позивач звернувся до Франківського районного суду міста Львова з заявою про видачу судового наказу про стягнення з відповідача заборгованості за Генеральною угодою №П0156/2010 на корпоративне використання послуг мобільного стільникового зв'язку стандарту GSM від 17.02.2010 (за спірними додатковими угодами).
18.05.2015 Франківським районним судом міста Львова було видано судовий наказ №465/3129/15-ц про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за Генеральною угодою №П0156/2010 на корпоративне використання послуг мобільного стільникового зв'язку стандарту GSM від 17.02.2010.
Однак, 27.08.2018 ОСОБА_1 подав заяву про скасування судового наказу у справі №465/3129/15-ц, у зв'язку з чим ухвалою Франківського районного суду міста Львова від 01.10.2018 було скасовано судовий наказ №465/3129/15-ц від 18.05.2015.
В подальшому, у липні 2019 року позивач звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Генеральною угодою №П0156/2010 на корпоративне використання послуг мобільного стільникового зв'язку стандарту GSM від 17.02.2010.
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 08.11.2019 у справі №755/11258/19 відмовлено у позові Приватного акціонерного товариства «Київстар» (у зв'язку з пропуском позовної давності).
Постановою Київського апеляційного суду від 17.06.2020 закрито провадження у справі №755/11258/19; роз'яснено позивачу право звернутись до суду господарської юрисдикції.
Закриваючи провадження у справі №755/11258/19, суд вказав на те, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала позицію щодо юрисдикції спору за позовом суб'єкта господарювання до фізичної особи, яка на дату подання позову втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності, що виник при виконанні умов укладеного між ними господарського договору (постанови від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14 144цс18), від 13 лютого 2019 року у справі № 910/8729/18 (провадження № 12-294гс18), від 5 червня 2019 року у справі № 904/1083/18 (провадження № 12-249гс18).
Господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України спорів, у яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов'язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.
З матеріалів справи вбачається, що звертаючись до суду з цим позовом, ПрАТ «Київстар» порушувало питання про стягнення неустойки за невиконання умов угод про надання послуг мобільного стільникового зв'язку, укладеними між ним та Фізичною особою-підприємцем Білинським Євгеном Андріановичем.
Отже, виходячи із суб'єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору, зобов'язання за яким у відповідача із втратою його статусу як ФОП не припинились, даний спір до господарської юрисдикції.
За таких обставин, Приватне акціонерне товариство «Київстар» звернулось до Господарського суду міста Києва з даним позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості (неустойки) за Генеральною угодою №П0156/2010 на корпоративне використання послуг мобільного стільникового зв'язку стандарту GSM від 17.02.2010.
При цьому, позивач, з огляду на викладені вище обставини, у прохальній частині позовної заяви просив суд визнати поважними причини пропуску позовної давності.
Суд зазначає наступне.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі №712/8916/17 викладено правову позицію про те, що наказне провадження це різновид спрощеного цивільного провадження, яке здійснюється без виклику сторін, розпочинається з моменту подання стягувачем заяви про видачу судового наказу та закінчується видачею або відмовою у видачі судового наказу. При цьому судовий наказ одночасно вже є і рішенням суду, і виконавчим документом. Участь боржника у наказному провадженні можлива лише, якщо він вирішить подати заяву про скасування судового наказу після отримання його копії. Тому боржник позбавлений права до видачі судового наказу заявити про закінчення строку позовної давності, у випадку якщо це має місце.
Подання заяви про видачу судового наказу заявник (стягувач) не може використовувати згідно з частиною другою статті 264 ЦК України з метою переривання позовної давності за відповідною вимогою чи її частиною. На підставі припису частини другої статті 264 ЦК України переривання позовної давності відбувається у разі подання до суду саме позову до належного відповідача з дотриманням вимог процесуального закону щодо форми та змісту позовної заяви, правил предметної та суб'єктної юрисдикції й інших вимог, порушення яких перешкоджає відкриттю провадження у справі (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 523/10225/15-ц, Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2018 року у справі № 640/2704/16-ц і Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29 травня 2018 року у справі № 903/509/17).Новий перебіг позовної давності (після його переривання) починається наступного дня після пред'явлення позову (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2018 року у справі № 663/2070/15-ц).
З огляду на викладене, суд вважає необгрунтованими твердження позивача відносно того, що у зв'язку з поданням ним до Франківського районного суду міста Львова заяви про видачу судового наказу про стягнення з відповідача заборгованості за Генеральною угодою №П0156/2010 на корпоративне використання послуг мобільного стільникового зв'язку стандарту GSM від 17.02.2010 позовна давність переривалась.
При цьому, судом враховано, що відповідно до частини 5 статті 267 Цивільного кодексу України, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини 5 статті 267 Цивільного кодексу України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.
Механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати, зокрема, можливість поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб'єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права.
Питання поважності причин пропущення позовної давності (наявність обставин, які з об'єктивних, незалежних підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову) вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.
При вирішенні питання про захист порушеного права, у разі пропущення позовної давності суд: а) у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які обґрунтовують поважність причин пропущення позовної давності; б) вирішує дане питання у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини; в) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставини справи в їх сукупності, керуючись законом.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п. 1 ст. 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб'єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункти 62, 66 рішення від 20.12.2007 у справі "Фінікарідов проти Кіпру").
У постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.05.2020 у справі №922/1467/19 викладено наступну правову позицію щодо переривання позовної давності та поважності причин її пропуску.
Статтею 264 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Пред'явлення позову до суду - це реалізація позивачем права на звернення до суду. Саме з цією процесуальною дією пов'язується початок процесу у справі.
Відповідно до вимог процесуального законодавства суддя відкриває провадження у справі не інакше як на підставі заяви, поданої і оформленої в порядку, встановленому процесуальним кодексом.
Виходячи з аналізу наведених норм, перебіг позовної давності шляхом пред'явлення позову може перериватися в разі звернення позивача до суду, в тому числі й направлення позовної заяви поштою, здійсненого з додержанням вимог процесуального законодавства. Якщо суд у прийнятті позовної заяви відмовив або повернув її, то перебіг позовної давності не переривається. Не перериває перебігу такого строку й подання позову з недодержанням правил підвідомчості, а також з іншим предметом спору та з іншими матеріально-правовими підставами.
Враховуючи викладене, подання позову з недодержанням правил підвідомчості/підсудності (навіть у разі наступного закриття провадження у справі, а не відмови в позові або повернення позову), не перериває перебігу позовної давності.
При цьому, очевидно, що перебування справи у провадженні судових органів, вчинення в ній передбачених законом дій на думку добросовісного розсудливого спостерігача виключає необхідність вчинення процесуальних дій спрямованих на припинення цього процесу, а саме подачі заяв про закриття провадження у справі, подачі позовів в порядку іншого судочинства тощо. За таких обставин є неправильним та несправедливим покладення виключно на позивача відповідальності за помилку у визначенні підвідомчості відповідної справи і позбавлення його права на захист у спірних правовідносинах.
Подання позову з недодержанням правил підвідомчості/підсудності не перериває перебігу позовної давності, але, разом з тим, з урахуванням конкретних обставин справи, може бути поважною причиною для поновлення строку позовної давності для звернення до суду за захистом порушеного права.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.04.2019 у справі №902/326/16 та від 24.09.2019 у справі № 922/1151/18.
Як вбачається з матеріалів даної справи, позивач 14.05.2015 (тобто, в межах строку позовної давності щодо стягнення з відповідача неустойки - 3 роки) звернувся до Франківського районного суду міста Львова з заявою про видачу судового наказу про стягнення з відповідача заборгованості за Генеральною угодою №П0156/2010 на корпоративне використання послуг мобільного стільникового зв'язку стандарту GSM від 17.02.2010.
За таких обставин, зважаючи на те, що позивач звернувся за захистом своїх порушених прав за додатковими угодами до Генеральною угодою №П0156/2010 на корпоративне використання послуг мобільного стільникового зв'язку стандарту GSM від 17.02.2010 в межах строку позовної давності, та Франківським районним судом міста Львова було прийнято до свого провадження заяву позивача, суд дійшов висновку про обґрунтованість тверджень позивача щодо поважності причин пропуску ним строків позовної давності.
Відповідно до ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 5 ст. 267 Цивільного кодексу України, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення позову Приватного акціонерного товариства «Київстар» до ОСОБА_1 про стягнення 208234,60 грн.
Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Судовий збір покладається на відповідача у зв'язку з задоволенням позову у повному обсязі (на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 ; паспорт НОМЕР_1 , виданий Шевченківським РВ ЛМУ УМВС України у Львівській області 02.10.1998) на користь Приватного акціонерного товариства «Київстар» (03113, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 53; ідентифікаційний код: 21673832) грошові кошти у розмірі 208234 (двісті вісім тисяч двісті тридцять чотири) грн 60 коп. та судовий збір у розмірі 3123 (три тисячі сто двадцять три) грн 52 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч.1 ст.256 та п.п.17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст складено та підписано 15.02.2021.
Суддя О.М. Спичак