ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
09.02.2021Справа № 910/12688/20
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Спичака О.М., за участю секретаря судового засідання Тарасюк І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
За позовом Малого приватного підприємства «Рокон»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія Будград»
про стягнення 583198,90 грн
Представники справи:
від позивача: Ропало С.К.;
від відповідача: Поліщук П.Я.
25.08.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Малого приватного підприємства «Рокон» з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія Будград» про стягнення 583198,90 грн.
Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідач не у повному обсязі оплатив роботи, виконані позивачем відповідно до Договору підряду від 01.09.2017 та Договору №Б-29/11-01 від 29.11.2017, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у загальному розмірі 391522,00 грн. Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 191676,90 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.08.2020 позовну заяву Малого приватного підприємства «Рокон» залишено без руху, встановлено позивачу строк та спосіб усунення недоліків позовної заяви.
У встановлений судом строк позивачем були усунуті недоліки позовної заяви, вказані судом в ухвалі від 31.08.2020.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від17.09.2020 відкрито провадження у справі №910/12688/20, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 12.10.2020, встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.
У підготовчому засіданні 12.10.2020 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про відкладення підготовчого засідання на 11.11.2020.
09.11.2020 відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач, зокрема, вказав на те, що оскільки позивачем було прострочено виконання робіт за Договором підряду від 01.09.2017, то акт відповідач не підписав, у зв'язку з чим строк оплати не настав. Крім того, відповідач зазначив, що надані позивачем акти виконання робіт не є належними доказами виконання робіт.
Також, відповідачем було подано заяву про застосування позовної давності щодо пені.
У підготовчому засіданні 11.11.2020 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про продовження строку проведення підготовчого провадження на 30 днів та відкладення підготовчого засідання на 01.12.2020.
16.11.2020 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, яку суд долучив до матеріалів справи.
30.11.2020 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, які суд долучив до матеріалів справи.
У підготовчому засіданні 01.12.2020 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 22.12.2020.
21.12.2020 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на заперечення відповідача, яку суд долучив до матеріалів справи.
Судове засідання, призначене на 22.12.2020, не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Спичака О.М. на лікарняному.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.01.2021 судове засідання у справі №910/12688/20 призначено на 09.02.2021.
Представник позивача у судовому засіданні 09.02.2021 надав усні пояснення по справі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні 09.02.2021 надав усні пояснення по сутіц спору, проти задоволення позову заперечив.
У судовому засіданні 09.02.2021 судом було закінчено розгляд справи по суті та оголошено вступну і резолютивну частини рішення суду.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
01.09.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія Будград» (замовник) та Малим приватним підприємством «Рокон» (підрядник) укладено Договір підряду, відповідно до умов якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується на свій ризик, власними силами та засобами надати послуги з виконання ремонтно-будівельних робіт на об'єктах замовника, з використанням матеріалів замовника.
Відповідно до п. 1.2 Договору підряду від 01.09.2017 роботи виконуються в обсягах згідно з дефектного акту, відповідно до ДСТУ-БД.1.1-1:2013 «Правила визначення вартості будівництва» та ДСТУ - НБД.1.1-3:2013 «Настанова щодо визначення загальновиробничих і адміністративних витрат та кошторисного прибутку у вартості будівництва» в строки, визначені цим договором, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити роботи на умовах даного договору.
Згідно з п. 2.1 Договору підряду від 01.09.2017 договірна ціна (Додаток №1) за цим договором є твердою та становить 640000,00 грн.
У Дефектному акті сторонами погоджено, що роботи виконуються підрядником в корпусі №18 (2-й поверх, в осях 15-20, А-Ж) під розміщення цеху 232 (комплекс 23) і ділянки для зберігання дорогоцінних металів з адресою: м. Київ, вул. Московська, буд. 8; визначено найменування робіт, їх обсяг.
Крім того, 29.11.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія Будград» (замовник) та Малим приватним підприємством «Рокон» (підрядник) укладено Договір №Б-29/11-01, відповідно до умов якого замовник доручає, а підрядник бере на себе зобов'язання виконати роботи з поточного ремонту покрівлі житлового будинку Печерського району міста Києва за адресою: вул. Архітектора Городецького, 12/3. Роботи та інші спеціалізовані будівельні роботи, перелік, вартість та термін виконання наведений в додатку №1, у відповідності з кошторисом, який розроблений підрядником згідно з «Правил визначення вартості будівництва» ДСТУ Б.Д.1.1-1.2013 та є невід'ємною частиною даного договору.
Відповідно до п. 1.4 Договору №Б-29/11-01 від 29.11.2017 замовник зобов'язується прийняти виконану роботу та оплатити її згідно з умовами договору.
Згідно з п. 3.1 Договору №Б-29/11-01 від 29.11.2017 ціна на роботи встановлюється в національній валюті України. Ціна визначена на підставі Державний будівельних норм, ДСТУ Б.Д..1.1-1.2013 та становить 45222,00 грн.
У Дефектному акті сторонами погоджено, що підрядник виконує поточний ремонт покрівлі житлового будинку Печерського району міста Києва за адресою: вул. Архітектора Гоородецького, 12/3; визначено найменування робіт, їх обсяг.
Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що відповідач не у повному обсязі оплатив роботи, виконані позивачем відповідно до Договору підряду від 01.09.2017 та Договору №Б-29/11-01 від 29.11.2017, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у загальному розмірі 391522,00 грн. Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 191676,90 грн.
Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач вказав на те, що оскільки позивачем було прострочено виконання робіт за Договором підряду від 01.09.2017, то акт відповідач не підписав, у зв'язку з чим строк оплати не настав. Крім того, відповідач зазначив, що надані позивачем акти виконання робіт не є належними доказами виконання робіт.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За правовою природою укладений між сторонами Договір підряду від 01.09.2017 та Договір №Б-29/11-01 від 29.11.2017 є договорами підряду.
Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Згідно з ч. 1 ст. 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.
Відповідно до ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.
Відповідно до п. 2.2 Договору підряду від 01.09.2017 на умовах даного договору сторони погодили наступний порядок розрахунків: - замовник перераховує підряднику авансовий платіж у розмірі 150000,00 грн; - остаточний розрахунок з урахуванням авансу здійснюється замовником протягом 5-ти банківських днів, починаючи з дня підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт.
Як вбачається з банківської виписки з рахунку позивача, 01.09.2017 відповідач сплатив позивачу грошові кошти у розмірі 20000,00 грн, 08.09.2017 - грошові кошти у розмірі 80000,00 грн, 21.09.2017 - грошові кошти у розмірі 50000,00 грн., 01.11.2017 - грошові кошти у розмірі 5000,00 грн, 08.11.2017 - грошові кошти у розмірі 10000,00 грн, 08.12.2017 - грошові кошти у розмірі 10000,00 грн., 02.02.2018 - грошові кошти у розмірі 14000,00 грн, 10.05.2018 - грошові кошти у розмірі 40000,00 грн, 07.06.2018 - грошові кошти у розмірі 1700,00 грн., 02.08.2018 - грошові кошти у розмірі 25000,00 грн.
Відповідно до п. 3.1 Договору підряду від 01.09.2017 здавання виконаних робіт підрядником та їх прийняття замовником здійснюється шляхом підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт.
Відповідно до ч. 1 ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Судом встановлено, що 26.06.2018 позивач на направив на адресу відповідача, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (м. Київ, проспект Визволителів, буд. 3, офіс 10а) акт приймання-передачі виконаних робіт за Договором підряду від 01.09.2017 на суму 640000,00 грн, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та фіскальним чеком, які долучені позивачем до матеріалів справи.
Відповідно до Нормативів та нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 №958, нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку): 1) місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1; 2) у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+2; 3) між районними центрами різних областей України (у тому числі для міст обласного підпорядкування) - Д+4, пріоритетної - Д+3; 4) між іншими населеними пунктами різних областей України - Д+5, пріоритетної - Д+4, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення.
Таким чином, враховуючи Нормативи та нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 №958, суд дійшов висновку, що акт приймання-передачі виконаних робіт за Договором підряду від 01.09.2017 на суму 640000,00 грн вважається отриманим відповідачем 02.07.2018.
Крім того, як вбачається з опису вкладення у цінний лист та фіскального чеку, позивач повторно 06.08.2018 направив на адресу відповідача, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (м. Київ, проспект Визволителів, буд. 3, офіс 10а) акт приймання-передачі виконаних робіт за Договором підряду від 01.09.2017 на суму 640000,00 грн.
Судом встановлено, що вказаний акт було отримано відповідачем 17.08.2018, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що позивачем були порушені строки виконання робіт за Договором підряду від 01.09.2017, у зв'язку з чим відповідач не підписав акт виконаних робіт.
При цьому, відповідачем не було висловлено заперечень, що позивачем не було взагалі виконано робіт за Договором підряду від 01.09.2017, або роботи було виконано не в повному обсязі.
Суд зазначає, що у ч. 2 ст. 849 Цивільного кодексу України зазначено, що якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.
Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 849 Цивільного кодексу України замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.
Таким чином, нормами Цивільного кодексу України передбачено право замовника відмовитись від договору підряду на підставах ч.ч. 2, 4 ст. 849 Цивільного кодексу України.
Однак, прострочення виконання підрядником робіт не звільняє замовника від обов'язку прийняти виконані підрядником роботи та оплатити їх.
При цьому, матеріали справи не містять, а відповідачем не надано суду доказів відмови відповідача від договору підряду, доказів надання відповідачем мотивованої відмови від підписання акту виконаних робіт, тощо.
Враховуючи викладені обставини, беручи до уваги отримання відповідачем від позивача акту приймання-передачі виконаних робіт за Договором підряду від 01.09.2017 на суму 640000,00 грн, відсутність в матеріалах справи доказів висловлення відповідачем мотивованої відмови від підписання вказаного акту або надання будь-яких зауважень щодо виконаних позивачем робіт, суд дійшов висновку, що роботи за Договором підряду від 01.09.2017 є виконаним позивачем у повному обсязі, та такі роботи прийняті відповідачем.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Отже, оскільки акт приймання-передачі виконаних робіт за Договором підряду від 01.09.2017 на суму 640000,00 грн був отриманий відповідачем 02.07.2018, суд дійшов висновку, що остаточні розрахунки з позивачем відповідач повинен був провести у строк до 09.07.2018 включно (з урахуванням положень п. 2.2 Договору підряду від 01.09.2017).
Оскільки позивач виконав роботи за Договором підряду від 01.09.2017 на суму 640000,00 грн, тоді як відповідачем було сплачено на користь позивача грошові кошти у загальному розмірі 255700,00 грн, у відповідача виникла заборгованість у розмірі 384300,00 грн.
Доказів сплати грошових коштів у розмірі 384300,00 грн станом на дату розгляду справи у суді відповідачем суду не надано.
Крім того, у п. 4.1 Договору №Б-29/11-01 від 29.11.2017 сторонами погоджено, що замовник здійснює попередню оплату аванс у розмірі 30% від вартості ціни робіт, що визначна у п. 3.1 та становить 31567,85 грн, протягом 3-х календарних днів після підписання договору.
Як вбачається з банківської виписки з рахунку позивача, 29.11.2017 відповідач сплатив на користь позивача грошові кошти у розмірі 10000,00 грн, 13.12.2017 - грошові кошти у розмірі 1000,00 грн, 21.12.2017 - грошові кошти у розмірі 27000,00 грн., що разом становить 38000,00 грн.
У п. 5.1 Договору №Б-29/11-01 від 29.11.2017 сторонами погоджено, що здача-приймання виконаних робіт по кожному об'єкту здійснюється відповідно з діючими нормами і правилами та оформлюється актом здачі-приймання виконаних робіт. Замовник перевіряє правильність акту протягом 10-ти робочих днів з дня його отримання та підписує виходячи з реально виконаних робіт або відмовляє в підписанні акту та дає письмову обгрунтовану відповідь про причини відмови. При наявності недоліків у виконаних роботах сторонами складається дефектний акт. Разом з актами приймання-передачі наданих послуг підрядник надає замовнику податкові накладні.
Судом встановлено, що 26.06.2018 позивач направив на адресу відповідача, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (м. Київ, проспект Визволителів, буд. 3, офіс 10а) акт приймання-передачі виконаних робіт за Договором №Б-29/11-01 від 29.11.2017 на суму 45222,00 грн, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та фіскальним чеком, які долучені позивачем до матеріалів справи.
Відповідно до Нормативів та нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 №958, нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку): 1) місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1; 2) у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+2; 3) між районними центрами різних областей України (у тому числі для міст обласного підпорядкування) - Д+4, пріоритетної - Д+3; 4) між іншими населеними пунктами різних областей України - Д+5, пріоритетної - Д+4, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення.
Таким чином, враховуючи Нормативи та нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 №958, суд дійшов висновку, що акт приймання-передачі виконаних робіт за Договором №Б-29/11-01 від 29.11.2017 на суму 45222,00 грн вважається отриманим відповідачем 02.07.2018.
Крім того, як вбачається з опису вкладення у цінний лист та фіскального чеку, позивач повторно 06.08.2018 направив на адресу відповідача, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (м. Київ, проспект Визволителів, буд. 3, офіс 10а) акт приймання-передачі виконаних робіт за Договором №Б-29/11-01 від 29.11.2017 на суму 45222,00 грн.
Судом встановлено, що вказаний акт було отримано відповідачем 17.08.2018, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Відповідачем не було висловлено заперечень, що позивачем не було взагалі виконано робіт за Договором №Б-29/11-01 від 29.11.2017, або роботи було виконано не в повному обсязі.
При цьому, мотивованої відмови від підписання вказаного акту або зауважень до робіт, виконаних позивачем, відповідачем висловлено не було (протилежного матеріали справи не містять).
Враховуючи викладені обставини, беручи до уваги отримання відповідачем від позивача акту приймання-передачі виконаних робіт за Договором №Б-29/11-01 від 29.11.2017 на суму 45222,00 грн, відсутність в матеріалах справи доказів висловлення відповідачем мотивованої відмови від підписання вказаного акут або надання будь-яких зауважень щодо виконаних позивачем робіт, суд дійшов висновку, що роботи за Договором №Б-29/11-01 від 29.11.2017 є виконаним позивачем у повному обсязі, та такі роботи прийняті відповідачем.
Отже, оскільки акт приймання-передачі виконаних робіт за Договором №Б-29/11-01 від 29.11.2017 на суму 45222,00 грн був отриманий відповідачем 02.07.2018, суд дійшов висновку, що він вважається підписаним відповідачем 16.07.2018 (з урахуванням положень п. 5.1 Договору №Б-29/11-01 від 29.11.2017).
Відповідно до п. 4.3 Договору №Б-29/11-01 від 29.11.2017 остаточна оплата за виконані роботи проводиться на підставі підписаних актів виконаних робіт за формою КБ-2 та довідки про вартість виконаних робіт КБ-3.
Отже, умовами Договору №Б-29/11-01 від 29.11.2017 не встановлено строку здійснення відповідачем остаточних розрахунків з позивачем.
Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Судом встановлено, що 06.08.2018 позивач направив на адресу відповідача, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (м. Київ, проспект Визволителів, буд. 3, офіс 10а) претензію №41 від 06.08.2018 про сплату заборгованості за Договором №Б-29/11-01 від 29.11.2017 у сумі 7222,00 грн, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та фіскальним чеком, які долучені позивачем до матеріалів справи.
Вказана претензія була отримана відповідачем 17.08.2018, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Таким чином, відповідач повинен був провести остаточні розрахунки з позивачем за Договором №Б-29/11-01 від 29.11.2017 у строк до 27.08.2018 включно.
Оскільки позивач виконав роботи за Договором №Б-29/11-01 від 29.11.2017 на суму 45222,00 грн, тоді як відповідачем було сплачено на користь позивача грошові кошти у загальному розмірі 38000,00 грн, у відповідача виникла заборгованість у розмірі 7222,00 грн.
Доказів сплати грошових коштів у розмірі 7222,00 грн станом на дату розгляду справи у суді відповідачем суду не надано.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Наявність та розмір заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія Будград» за Договором підряду від 01.09.2017 та Договором №Б-29/11-01 від 29.11.2017 на загальну суму 391522,00 грн підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не заперечувались, у зв'язку з чим позовні вимоги Малого приватного підприємства «Рокон» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія Будград» суми основного боргу у розмірі 391522,00 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 191010,50 грн за період з 26.06.2018 по 30.09.2019 за прострочення оплати робіт за Договором підряду від 01.09.2017 та пеню у розмірі 666,40 грн за період з 27.06.2018 по 30.09.2018 за прострочення оплати робіт за Договором №Б-29/11-01 від 29.11.2017.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання зобов'язання.
Згідно з статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
У п.6.2 Договору підряду від 01.09.2017 сторонам погоджено, що у разі порушення строків остаточного розрахунку замовник сплачує підряднику пеню у розмірі 0,5% суми несплачених зобов'язань за кожний день прострочення.
Перевіривши розрахунок пені за прострочення оплати робіт за Договором підряду від 01.09.2017, суд дійшов висновку щодо його необґрунтованості, зважаючи на наступне.
Так, за приписом статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та частини другої статті 343 Господарського кодексу України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки. Установлене статтею 3 названого Закону обмеження розміру пені не стосується неустойки, встановленої іншими законодавчими актами.
Як вбачається з розрахунку пені за Договором підряду від 01.09.2017, який викладено позивачем у позовній заяві, позивач здійснює нарахування пені у розмірі 0,5% суми несплачених зобов'язань за кожний день прострочення.
Однак, як встановлено судом, таке нарахування пені є необґрунтованим.
Крім того, позивач нараховує пеню за період з 26.06.2018 по 30.09.2018, тоді як прострочення з оплати виникло у відповідача з 10.07.2018.
Таким чином, суд здійснив власний розрахунок пені за прострочення оплати відповідачем робіт за Договором підряду від 01.09.2017, відповідно до якого обґрунтованим розміром пені за період з 10.07.2018 по 30.09.2018 (в межах заявленого позивачем періоду нарахування) є 31356,49 грн.
Отже, суд відмовляє позивачу в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені за Договором підряду від 01.09.2017 у розмірі 159654,01 грн у зв'язку з необґрунтованістю.
При цьому, відповідачем було подано заяву про застосування позовної давності щодо пені.
Згідно зі ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Згідно з ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Як встановлено судом, відповідач повинен був оплатити роботи, виконані позивачем за Договором підряду від 01.09.2017, у строк до 09.07.2018 включно.
Пунктом 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 р. «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» визначено, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Зважаючи на те, що судом встановлений факт порушення прав та законних інтересів позивача, у суду є підстави для застосування позовної давності в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені.
Враховуючи викладене, беручи до уваги дату звернення позивача з даним позовом до суду (25.08.2020 - відповідно до вхідного реєстраційного штампу суду) та межі заявленого позивачем періоду щодо нарахування пені - по 30.09.2018, суд дійшов висновку, що позивачем було пропущено строк позовної давності в частині позовних вимог про стягнення з відповідача пені за Договором підряду від 01.09.2017.
Доказів переривання позовної давності та поважності причини пропуску позовної давності щодо вимог про стягнення з відповідача пені позивачем суду не надано.
Таким чином, суд дійшов висновку про відмову у позові Малого приватного підприємства «Рокон» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія Будград» про стягнення пені за Договором підряду від 01.09.2017 у розмірі 31356,49 грн (у зв'язку зі спливом позовної давності).
Також, згідно з п. 9.4 Договору №Б-29/11-01 від 29.11.2017 за порушення термінів оплати виконаних робіт без поважних причин замовник на вимогу підрядника сплачує на користь останнього пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період нарахування пені, від вартості неоплачених робіт по конкретному об'єкту за кожен день затримки.
Перевіривши розрахунок пені за Договором №Б-29/11-01 від 29.11.2017, викладений позивачем у позовній заяві, суд дійшов висновку щодо його необґрунтованості, оскільки позивачем неправильно визначено період нарахування пені.
Як встановлено судом, відповідач повинен був оплатити роботи, виконані позивачем за Договором №Б-29/11-01 від 29.11.2017, у строк до 27.08.2018 включно, з огляду на що обґрунтованим початком періоду нарахування пені є 28.08.2018.
Таким чином, суд здійснив власний розрахунок пені за Договором №Б-29/11-01 від 29.11.2017 (в межах заявленого позивачем періоду нарахування), відповідно до якого обґрунтованим розміром пені є 240,21 грн.
Отже, суд відмовляє позивачу у задоволенні позову про стягнення з відповідача пені за прострочення оплати робіт за Договором №Б-29/11-01 від 29.11.2017 у розмірі 426,19 грн у зв'язку з необґрунтованістю.
При цьому, відповідачем було подано заяву про застосування позовної давності щодо пені.
Як встановлено судом, відповідач повинен був оплатити роботи, виконані позивачем за Договором №Б-29/11-01 від 29.11.2017, у строк до 27.08.2018 включно.
Враховуючи викладене, беручи до уваги дату звернення позивача з даним позовом до суду (25.08.2020 - відповідно до вхідного реєстраційного штампу суду) та межі заявленого позивачем періоду щодо нарахування пені - по 30.09.2018, суд дійшов висновку, що позивачем було пропущено строк позовної давності в частині позовних вимог про стягнення з відповідача пені за Договором №Б-29/11-01 від 29.11.2017.
Доказів переривання позовної давності та поважності причини пропуску позовної давності щодо вимог про стягнення з відповідача пені позивачем суду не надано.
Таким чином, суд дійшов висновку про відмову у позові Малого приватного підприємства «Рокон» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія Будград» про стягнення пені за Договором №Б-29/11-01 від 29.11.2017 у розмірі 240,21 грн. (у зв'язку зі спливом позовної давності).
Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія Будград» (02660, м. Київ, проспект Визволителів, буд. 3, офіс 10А; ідентифікаційний код: 38308766) на користь Малого приватного підприємства «Рокон» (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, буд. 31-33; ідентифікаційний код: 16295931) суму основного боргу у розмірі 391522 (триста дев'яносто одна тисяча п'ятсот двадцять дві) грн 00 коп. та судовий збір у розмірі 5872 (п'ять тисяч вісімсот сімдесят дві) грн 83 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч.1 ст.256 та п.п.17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст складено та підписано 15.02.2021.
Суддя О.М. Спичак