15.07.21
22-ц/812/1400/21
Справа № 945/1743/20 Головуючий у 1-й інстанції Шаронова Н. О.
Провадження № 22ц/812/1400/21 Доповідач в апеляційній інстанції Ямкова О.О.
Іменем України
15 липня 2021 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого: Ямкової О. О.,
суддів: Локтіонової О .В., Колосовського С. Ю.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу
за апеляційною скаргою
Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»
(надалі - АТ КБ «ПриватБанк»)
на заочне рішення Миколаївського районного суду Миколаївської області від 19 травня 2021 року, ухваленого під головуванням судді Шаронової Н. О. у м. Миколаєві о 10 годині 40 хвилин, зі складанням його повного тексту, по справі
за позовом
АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1
про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У жовтні 2020 року АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 15 089 грн 50 коп. заборгованості за кредитним договором.
Позивач зазначав, що позичальник ОСОБА_1 , з метою отримання банківських послуг та оформлення картки, 14 червня 2013 року підписав заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку.
Однак, в порушення умов договору кредитування з використанням кредитної картки, у визначені строки не погашав суму основного кредиту, а тому банк має право вимагати повернення заборгованості за простроченим тілом кредиту та відсотків нарахованих на прострочений кредит згідно статті 625 ЦК України, а також пені.
Відзиву на позовну заяву відповідачем не надано.
Заочним рішенням Миколаївського районного суду Миколаївської області від 19 травня 2021 року в задоволенні позову АТ КБ «Приватбанк» відмовлено.
При ухваленні рішення суд першої інстанції виходив з того, що істотні умови кредитного договору сторонами не узгоджені, а оскільки заборгованість відповідача перед банком відсутня, нарахування відсотків на прострочене тіло кредиту у відповідності до статті 625 ЦК України та пені є безпідставним.
В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на те, що рішення суду прийняте без повного, всебічного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, без належної оцінки доказів, з невідповідністю висновків суду обставинам справи, та ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.
На думку представника позивача висновок суду про відсутність підстав для стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту, відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно статті 625 ЦК України, та пенею, зроблений внаслідок невстановлення судом дійсних прав та обов'язків сторін, які обумовлені кредитним договором, ґрунтується на припущеннях, а також спростовується підписаною відповідачем заявою.
Зазначав, що підписання відповідачем заяви свідчить про його згоду з укладенням договору про надання банківських послуг та ознайомлення з умовами кредитування, а активація картки та користування картковим рахунком свідчать про укладення сторонами кредитного договору, що також підтверджується випискою з карткового рахунку, з якого вбачається користування коштами та їх часткове погашення.
Вказував, що висновок суду про відсутність заборгованості відповідача перед банком є хибним, оскільки сума отриманих від банку ОСОБА_1 коштів більша ніж сума коштів внесених ним до банку, а за наявністю заборгованості банк має право нараховувати проценти на прострочений кредит у відповідності до статті 625 ЦК України та пеню.
Наголошував, що відповідачем не оспорено укладення кредитного договору.
Посилався на відповідну судову практику.
Відповідачем відзиву на апеляційну скаргу не надано.
Ухвалами колегії суддів Миколаївського апеляційного суду з розгляду цивільних справ від 30 червня 2021 року справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи у письмовому провадженні, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 14 червня 2013 року ОСОБА_2 за письмовою заявою у ЗАТ «ПриватБанк», правонаступниками якого є ПАТ та АТ КБ «Приватбанк» підписано заяву про надання ЗАТ «ПриватБанк» банківських послуг, без зазначення конкретного виду банківської послуги, як от кредит, депозит, відкриття рахунку, різновиду платіжної картки, та бажаного розміру кредитного ліміту ( а.с.14).
Відповідно до довідки наданої банком слідує, що кредитні кошти позичальнику надані у відповідності до встановленого банком розміру кредитного ліміту, який на протязі використання ОСОБА_1 банківської платіжної картки постійно змінювався.
Так за картковим рахунком ОСОБА_1 станом на 14 червня 2013 року було встановлено на рівні 600 грн, а потім зменшено до 300 грн, 24 березня 2015 року зменшено до 220 грн, 5 квітня 2015 року зменшено до 170 грн, 25 квітня 2016 року зведено до 0,00 грн, а 6 квітня 2017 року збільшено до 4 000 грн та 18 січня 2019 року знову зведено до 0,00 грн (а.с.13).
Кінцевий термін повернення банківських коштів визначено за строком дії трьох платіжних карток, які були надані позичальнику для користування кредитними коштами починаючи з 14 червня 2013 року і до серпня 2021 року(а.с.12).
Відтак, договір, укладений між сторонами повинен складатися із анкети-заяви позичальника щодо приєднання, тарифів надання кредиту, умов і правил надання банком послуг та правил користування платіжною карткою.
Разом з тим, позичальником ОСОБА_1 підписана тільки анкета-заява про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, та не узгоджено з банком інші складові договору про надання банківських послуг, а саме розмір відсотків, пені тощо, так як «Умови та Правила надання банківських послуг» та «Тарифи Банку» ним не підписані (а.с.15, 16-46).
Відповідачем лише надана згода на те, що він зобов'язується знайомитися з «Умовами та Правилами надання банківських послуг», які викладені на банківському сайті (а.с.14).
Відповідно до частини 1 і 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Отже, між сторонами існують зобов'язальні правовідносини, які виникли із кредитного договору приєднання, та регулюються главою 71 ЦК України та загальними нормами Цивільного кодексу щодо зобов'язань.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, і повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, то банк має обов'язок підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме такі умови, які ним надані, і не інші.
Відтак, положеннями статей 633, 634 ЦК України презюмується, що другий контрагент (споживач послуг банку) може приєднатися лише до тих умов, з якими він ознайомлений.
Тому банком до матеріалів справи наданий витяг з Умов та правил надання банківських послуг, затверджених наказом шаблоном № 906 з актуалізацією відповідно до наказу СП-2013-6595790 від 26 березня 2013 року (а.с.16-46), де у пунктах 2.1.1.2.3 та 2.1.1.2.4 передбачено, що клієнт дає згоду на те, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт надає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.
За наданим витягом із Тарифів обслуговування декількох різновидів кредитних карт «Універсальна» слідує, що за користування кредитним лімітом за карткою встановлені проценти з їх поступовим підвищенням, однак, усі надані банком документи, які повинні бути невід'ємною складовою договору приєднання, позичальником не підписані та відсутні дані про його ознайомлення з їх змістом на час складання анкети-заяви( а.с.14-15).
У заяві позичальника від 14 червня 2013 року відсоткова ставка також не зазначена.
За такого та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін по сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком витяг з Тарифів та витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки вони достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Така позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 3 липня 2019 року у справі №342/180/17 та є підставою для застосування до правовідносин, що виникли між учасниками даної цивільної справи, яка знаходиться на перегляді у суді апеляційної інстанції.
В той же час, незважаючи на неузгодження з позичальником інших складових договору, позивачем розрахована заборгованість відповідача за відсотковою ставкою 30% річних, з її поступовим підвищенням до 34,8% річних з 1 вересня 2014 року, та до 43,2% річних з 1 квітня 2015 року, з нарахуванням починаючи з 1 жовтня 2019 року підвищених процентів при порушенні умов кредитування за ставкою 86,4 % річних (7,2% на місяць), а пені за двома коефіцієнтами, з одночасним додаванням 1 жовтня 2019 року усієї суми поточної заборгованості за кредитом в розмірі 5 987 грн 98 коп. та простроченої заборгованості.
Тому станом на 16 вересня 2020 року банком нарахована загальна сума боргу в розмірі 15 089 грн 50 коп., в тому числі: 5 987 грн 98 коп. - простроченої заборгованості по кредиту, 2 152 грн 04 коп. - відсотків нарахованих на прострочений кредит згідно статті 625 ЦК України, та 6 949 грн 48 коп. пені ( а.с.7-11).
Таким чином кредитором проведені нарахування, як тіла кредиту, до прострочення якого включені проценти, що не узгоджені з позичальником, так і нарахована пеня, не визначена умовами кредитування між сторонами, та прострочені проценти на штучно розраховану прострочену заборгованість за тілом кредиту та у відповідності до розміру, який встановлено не диспозицією статті 625 ЦК України, а Умовами та правилами, які позичальником не підписані, та не є з ним узгодженими.
В той же час з наданої банком виписки з карткового рахунку позичальника вбачається, що ним отримано в користування від банку 8 426 грн 14 коп. кредитних коштів, на погашення яких внесено тільки 6 837 грн 06 коп. (а.с.54-56).
За такого сума коштів не повернутих позичальником банку становить заборгованість у розмірі 1 589 грн 08 коп.
Тому висновок суду першої інстанції щодо відсутності заборгованості за тілом кредиту не відповідає матеріалам справи, та свідчить про те, що наявні підстави для стягнення цієї заборгованості на суму 1 589 грн 08 коп., враховуючи, що ця заборгованість є поточною, та не включає прострочену.
За таких обставин рішення в цій частині ухвалено не у відповідності до встановлених колегією суддів обставин, а висновки суду першої інстанції в цієї частині не відповідають обставинам, що містяться у справі, внаслідок чого воно підлягає скасуванню з постановлення в цій частині нового.
Одночасно висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення на користь банка пені, яка не узгодження з позичальником за Умовами кредитування, та процентів, нарахованих у відповідності до статті 625 ЦК України, є обґрунтованими, та такими, що відповідають обставинам справи.
Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Платіжна картка, що видається позичальнику на підставі відкритого за нею розрахункового рахунку, діє в межах визначеного нею строку, і, за такого, повернення кредитних коштів в повному обсязі пов'язується виключно зі спливом останнього дня місяця дії такої картки (стаття 261 ЦК України).
Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 19 березня 2014 року № 6-14цс14, від 18 червня 2014 року № 6-61цс14, від 30 вересня 2015 року № 6-154цс15, які згідно з частиною 4 статті 263 ЦПК України є обов'язковими для судів.
За наведеного, підстав для нарахування прострочених процентів у відповідності до статті 625 ЦК України немає, так як строк дії кредитного договору укладеного шляхом підписання заяви та видачею кредитної платіжної картки не закінчився, а розмір заборгованості, яка нарахована із застосуванням різних видів процентів за різними ставками (30%, 34,8%, 43,2% та 86,4%), які банком з позичальником банком не узгоджені, - не має.
Також колегія судів звертає увагу на той факт, що банком не нараховано заборгованості за процентами за користування кредитом або прострочених процентів за користування кредитом, як це вбачається з самого розрахунку. Натомість, з розрахунку наданого позивачем (колонка «Відсотки погашені за рахунок кредиту») вбачається, що такі проценти були включені у заборгованість за тілом кредиту, що призвело до штучного збільшення інших нарахувань.
Відтак, позивачем розраховано заборгованість за кредитом, як прострочене тіло кредиту, та штучно вирахувано пеню із відсотками, нарахованими на прострочений кредит у відповідності до статті 625 ЦК України, через погашення за рахунок тіла кредиту відсотків, та включення нарахувань з комісії, які вплинули на розрахунок заборгованості за складових кредиту.
Тому, не зважаючи на те, що строк дії платіжної картки закінчується лише у серпні 2021 року (а.с.13), а строки повернення отриманих коштів банку сторонами не обумовлені, банком неправомірно розраховано проценти, нараховані на прострочений кредит у відповідності до статті 625 ЦК України та пеню, як у відповідності до статті 625 ЦК України, так і у відповідності до Умов та Правил надання банківських послуг, які з позичальником не узгоджені, та у заяві, що ним підписано, розмір пені сторонами не визначено.
Тому вимоги позивача щодо стягнення відсотків, нарахованих на прострочений кредит у відповідності до статі 625 ЦК України, та пені, виходячи із встановлених колегією суддів обставин справи, задоволенню не підлягають, так як рішення суду першої інстанції в цій частині постановлено у відповідності до вставлених обставин справи та відповідних їм нормам закону.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту слід скасувати у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, та ухвалити нове про стягнення з позичальника на користь банку заборгованості за тілом кредиту в сумі 1 589 грн 08 коп.. В іншій частині рішення суду залишити без змін.
У відповідності до положень статті 141 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати пропорційно до задоволених позовних вимог.
Тому, у зв'язку із частковим задоволенням позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк», на його користь слід стягнути з відповідача 221 грн 36 коп. судових витрат за розгляд справи в суді першої інстанції, та 332 грн 04 коп. за перегляд справи у суді апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» задовольнити частково.
Заочне рішення Миколаївського районного суду Миколаївської області від 19 травня 2021 року в частині вирішення позовних вимог щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту скасувати, ухваливши в цій частині нове про часткове задоволення вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за тілом кредиту в розмірі 1589 грн 08 коп..
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» 221 грн 36 коп. судових витрат за розгляд справи у суді першої інстанції, та 332 грн 04 коп. за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена з цього дня в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду у випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України.
Головуюча О. О. Ямкова
Судді С. Ю. Колосовський
О. В. Локтіонова