15.07.21
22-ц/812/1399/21
Справа № 945/61/21 Головуючий у 1-й інстанції Шаронова Н. О.
Провадження № 22ц/812/1399/21 Доповідач в апеляційній інстанції Ямкова О. О.
Іменем України
15 липня 2021 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого: Ямкової О. О.,
суддів: Локтіонової О. В., Колосовського С. Ю.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу
за апеляційною скаргою
Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»
(надалі - АТ КБ «ПриватБанк»)
на заочне рішення Миколаївського районного суду Миколаївської області від 9 червня 2021 року, ухваленого під головуванням судді Шаронової Н. О. у місті Миколаєві зі складанням його повного тексту, по справі
за позовом
АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1
про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У січні 2021 року АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення 11 856 грн 74 коп. заборгованості за кредитним договором у вигляді простроченого тіла кредиту.
В обґрунтування позову зазначав, що позичальником ОСОБА_1 , з метою отримання банківських послуг та оформлення картки, 25 липня 2016 року підписана анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку, на підставі якої відкрито рахунок та надана кредитна картка.
Однак, в порушення умов договору кредитування з використанням кредитної карти, позичальником у визначені строки не погашена сума основного кредиту, а тому банк має право вимагати повернення простроченої кредитної заборгованості та заборгованості за процентами за користування кредитом, нарахованим на прострочений кредит у відповідності до статті 625 ЦК України. Зазначаючи, що кредитор може самостійно обирати суми, що підлягають стягненню з позичальника, банк просив про стягнення лише простроченої заборгованості за тілом кредиту.
Відзиву на позовну заяву відповідачем не надано.
Заочним рішенням Миколаївського районного суду Миколаївської області від 9 червня 2021 року у задоволенні позову АТ КБ «Приватбанк» відмовлено.
При ухваленні рішення суд першої інстанції виходив з того, що кредитором за допомогою належних доказів не доведено обставин з узгодження з позичальником усіх суттєвих умов договору, внаслідок чого відсутні підстави для стягнення нарахованого банком простроченого тіла кредиту, у зв'язку з належним поверненням позичальником раніше отриманих коштів.
В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове про задоволення вимог банку у повному обсязі.
Зазначав, що підписана особисто відповідачем анкета-заява є згодою з Тарифами банку, а також з Умовами та правилами надання банківських послуг, та свідчить про належне погодження між сторонами основних умов кредитування.
Вважав висновок суду про те, що банком не надано доказів на підтвердження підстав для застосування процентної ставки, таким, що ґрунтується на припущеннях, звертав увагу суду на грубе порушення місцевим судом основоположних засад та принципів здійснення правосуддя.
Зазначав, що при підписанні заяви позичальник вказав, що згодний з усіма умовами та правилами надання банківських послуг та тарифами банку, та зобов'язується виконувати їх вимоги та самостійно з ними знайомитись на сайті банку. Тому активація картки та користування картковим рахунком свідчать про укладення кредитного договору, що підтверджується розрахунком, випискою по рахунках, довідками банку про видані картки, тощо.
Звертав увагу суду апеляційної інстанції на доведеність, на його думку, обов'язку відповідача по сплаті процентів за користування кредитом, та вважав, що позичальник повинен повернути суму отриманих коштів з урахуванням відсотків за користування кредитом, вказуючи на те, що прострочене тіло кредиту, це кошти, які не були повернуті в певний строк, передбачений договором.
Посилався на відповідну судову практику, та вказував на відсутність підстав для застосування судової практики, на яку посилався суд в оскаржуваному рішенні, з урахування зазначення конкретної редакції Умов та правил надання банківських послуг, до яких приєднався позичальник.
Ухвалами колегії суддів Миколаївського апеляційного суду з розгляду цивільних справ від 30 червня 2021 року справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у порядку письмового провадження.
Ухвалою колегії суддів Миколаївського апеляційного суду від 14 липня 2021 року відмовлено в задоволенні клопотання позивача про розгляд справи за участі його представника.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи у письмовому провадженні, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення із наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 25 липня 2016 року відповідачем ОСОБА_1 підписана анкета-заява про приєднання до надання ПАТ «ПриватБанк» банківських послуг без зазначення конкретного виду банківської послуги, як то кредит, депозит, відкриття рахунку, окрім послуги накопичування «Копилка», та бажаного розміру кредитного ліміту, який відповідно до довідки наданої банком станом на 27 березня 2016 року встановлено до 15 000 грн, а 27 березня 2017 року зменшено до 11 910 грн, після чого 9 червня 2017 року зменшено до 11 120 грн, 21 липня 2017 року зменшено до 10 510 грн, та 28 жовтня 2017 року зменшено до 9 110 грн із зведенням його до 0,00 грн 18 липня 2018 року. Кінцевим терміном повернення цих коштів є строк дії платіжної картки, яка була надана позичальнику для користування кредитними коштами, починаючи з 25 липня 2016 року і до травня 2020 року (а.с.20, 21, 22, 23, 24-61).
Відтак, договір, укладений між сторонами повинен складатися із анкети-заяви позичальника щодо приєднання, тарифів надання кредиту, умов і правил надання банком послуг та правил користування платіжною карткою.
Разом з тим, позичальником ОСОБА_1 підписана тільки анкета-заява про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, та не узгоджено з банком інші складові договору про надання банківських послуг, а саме розмір відсотків, тощо, так як «Умови та Правила надання банківських послуг» та «Тарифи Банку» ним не підписані (а.с.22, 23, 24-61).
Відповідачем лише надана згода на те, що він зобов'язується знайомитися з «Умовами та Правилами надання банківських послуг», які викладені на банківському сайті (а.с.22).
Відповідно до частини 1 і 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Отже, між сторонами існують зобов'язальні правовідносини, які виникли із кредитного договору приєднання, та регулюються главою 71 ЦК України та загальними нормами Цивільного кодексу щодо зобов'язань.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, і повинні бути зрозуміли усім споживачам і доведені до їх відома, то банк має обов'язок підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме такі умови, які ним надані, і не інші.
Відтак, положеннями статей 633, 634 ЦК України презюмується, що другий контрагент (споживач послуг банку) може приєднатися лише до тих умов, з якими він ознайомлений.
Тому банком до матеріалів справи наданий витяг з Умов та правил надання банківських послуг, затверджених наказом шаблоном № 906 з актуалізацією відповідно до наказу PR-2016-6698088 від 14 квітня 2016 року (а.с.24-61), де у пунктах 2.1.1.2.3 та 2.1.1.2.4 передбачено, що клієнт дає згоду на те, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт надає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.
За наданим витягом із Тарифів обслуговування декількох різновидів кредитних карт «Універсальна» слідує, що за користування кредитним лімітом за карткою встановлені проценти з їх поступовим підвищенням, однак, усі надані банком документи, які повинні бути невід'ємною складовою договору приєднання, позичальником не підписані та відсутні дані про його ознайомлення з їх змістом на час складання анкети-заяви( а.с.22-23).
В той же час, незважаючи на такі обставини, позивачем розрахована заборгованість відповідача за відсотковою ставкою у 3,5 % щомісяця (42%річних) та з погашенням нарахованих відсотків за рахунок тіла кредиту ( а.с.13-17).
Між тим, у заяві позичальника від 25 липня 2016 року відсоткова ставка не зазначена.
За такого та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін по сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком витяг з Тарифів та витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки вони достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Така позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 3 липня 2019 року у справі №342/180/17 та є підставою для застосування до правовідносин, що виникли між учасниками даної цивільної справи, яка знаходиться на перегляді у суді апеляційної інстанції.
Отже, колегія суддів доходить висновку, що правові підстави для нарахування процентів за користування кредитом відсутні, у зв'язку з відсутністю обґрунтованих підтверджень прийняття позичальником цих умов, а тому є неприпустимим прийняттям у якості належних доказів витягу з Умов та витягу з Тарифів як складової частини кредитного договору приєднання, до того ж позивачем такі позовні вимоги не заявлялись.
За такого позивачем хибно розрахована заборгованість за простроченим тілом кредиту в розмірі 11 856 грн 74 коп. за рахунок його штучного збільшення через включення нарахованих відсотків за користування кредитом, в той час як використані кошти були повернути в межах строку дії платіжної картки.
Тому, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в розмірі 14878 грн 01 коп. повернуті АТ КБ «ПриватБанк» в добровільному порядку в розмірі 19 850 грн, підстав для їх додаткового стягнення з відповідача на користь банку немає.
За такого суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Отже, рішення суду першої інстанції винесено у відповідності до норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування чи зміни колегія суддів не вбачає.
Посилання позивача в апеляційній скарзі на обов'язок відповідача повернути суму отриманих коштів та сплатити відсотки за користування кредитом колегія суддів вважає необґрунтованими з наведених вище причин.
Доводи банку щодо визнання відповідачем факту укладення кредитного договору за умовами банку через активацію картки не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, як такі, що ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм ЦПК України.
Усі інші доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів та обставин справи, які належним чином встановлені та досліджені судом першої інстанції, а тому не впливають на обґрунтованість його висновків.
На підставі викладеного та у відповідності до положень, передбачених статтею 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції доходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін, оскільки оскаржуване судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підстав для перерозподілу судових витрат у відповідності до статті 141 ЦПК України немає.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» залишити без задоволення, а заочне рішення Миколаївського районного суду Миколаївської області від 9 червня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена з цього дня в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду, у випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України.
Головуюча О. О. Ямкова
Судді О. В. Локтіонова
С. Ю. Колосовський