Справа № 760/10182/20 Провадження № 11-кп/824/3262/2021 Головуючий в суді першої інстанції: Криворот О.О. Доповідач: Трясун Ю.Р.
06 липня 2021 року місто Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді Трясуна Ю.Р.,
суддів Мосьондза І.А.,
Новова С.О.,
секретаря судового засідання Чугай М.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_1 на ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 22 червня 2021 року, -
за участю прокурора Гапон О.Є.,
обвинуваченого ОСОБА_1
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_1 змінити застосований щодо нього запобіжний захід у виді тримання під вартою на домашній арешт в нічний час доби або на особисте зобов'язання.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 22 червня 2021 року обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжено строк тримання під вартою на 60 днів, а саме до 20 серпня 2021року включно.
Таке рішення суд мотивував з урахуванням особи обвинуваченого, тяжкості інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень, а також того, що ОСОБА_1 тривалий час переховувався від слідства, суду та перебував у розшуку, судове слідство ще не закінчено, не допитаний потерпілий та свідки, не досліджені докази, обвинувачений не має міцних соціальних зв'язків, що свідчить про те, що ОСОБА_1 може знову переховуватися від суду, що буде негативно впливати на хід судового розгляду у кримінальному провадженні. Крім того судом першої інстанції враховано, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, продовжують існувати і жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти наявним у справі ризикам.
В доводах апеляційної скарги обвинувачений ОСОБА_1 зазначає, що не погоджується із ухвалою суду першої інстанції та звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження існування ризиків, на які посилається суд в ухвалі.
Також обвинувачений ОСОБА_1 звертає увагу на те, що та обставина, що він переховувався від суду, впливав на свідків чи намагався знищити чи приховати будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення документально не підтверджено, як вважає апелянт, а є лише припущенням прокурора.
Крім того апелянт вважає, що в справі наявні всі підстави для зміни йому запобіжного заходу на більш м'який, оскільки він має зареєстроване місце проживання в Києві, місце роботи у будівельній компанії «Альфабуд Комплект», на його утриманні перебуває вагітна цивільна дружина та бабуся, яка має інвалідність.
При цьому, ОСОБА_1 звертає увагу на те, що він має позитивні характеристики, має засоби для існування, міцні соціальні зв'язки.
Під час апеляційного розгляду обвинувачений ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, прокурор заперечував щодо задоволення апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_1 задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного і обґрунтованого рішення суд повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе та виправдане.
Під час розгляду клопотання суд встановив, що відсутні переконливі докази на підтвердження обставин, які б вказували на зменшення або зникнення ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, які за класифікацією, визначеною ст. 12 КК України є тяжкими злочинами, тривалий час переховувався від слідства та суду та перебував у розшуку, не має міцних соціальних зв'язків, що у своїй сукупності свідчить про те, що ОСОБА_1 може знову переховуватися від суду, що буде негативно впливати на хід судового розгляду у кримінальному провадженні, а також впливати на свідків.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необхідності продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 . Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. В той же час, в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступлення від принципу поваги до особистої свободи, а також забезпечує не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Отже, колегія суддів погоджується з тим, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою має забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні.
Доводи апеляційної скарги про те, що прокурор не довів існування ризиків є необґрунтованими, оскільки питання щодо продовження строків тримання під вартою розглядалось судом в порядку, передбаченому ст. 331 КПК України, та з матеріалів провадження вбачається, що при продовженні строків тримання під вартою ОСОБА_1 суд враховував не лише тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, а й існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, запобіганню яким може сприяти лише тримання обвинуваченого під вартою.
Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Колегія суддів вважає, що твердження апелянта про те, що він має зареєстроване місце проживання, місце роботи, стійкі соціальні зв'язки, має на утриманні вагітну цивільну дружину та бабусю, яка має інвалідність, не можуть слугувати обставинами, які б спростовували ризики, на які посилається суд в ухвалі.
Суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та навів в ухвалі мотиви, на підставі яких прийняв відповідне рішення.
Підсумовуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано продовжив раніше застосований до ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, можуть на даному етапі судового провадження забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, що випливають із ч. 5 ст. 194 КПК України, зокрема, прибувати за кожною вимогою до суду.
Керуючись ст.ст. 376 ч. 2, 404, 405, 407, 409, 419, 422-1КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 22 червня 2021 року, якою обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжено строк тримання під вартою на 60 днів, а саме до 20 серпня 2021року включно, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
Ю.Р. Трясун І.А. Мосьондз С.О. Новов