06 липня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді Мельника В.В.,
суддів Фрич Т.В., Юрдиги О.С.
за участі секретаря Хлань В.О.
прокурора Грекової С.О.
захисника Грицюка В.В.
розглянувши апеляційну скаргу з доповненнями захисника Грицюка Віктора Вікторовича в інтересах підозрюваного ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 14 червня 2021 року,
Ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 14.06.2021 залишено без задоволення скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність уповноваженої особи щодо скасування повідомлення про підозру ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 КК України, у кримінальному провадженні № 12021100040000652 від 03.03.2021.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник Грицюк В.В. в інтересах підозрюваного ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову ухвалу, якою скасувати повідомлення про підозру, складене старшим слідчим Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві Чеберяка О.М., від 04.03.2021 ОСОБА_1 у кримінальному провадженні № 12021100040000652 від 03.03.2021 про те, що він підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 КК України, та зобов'язати уповноважену особу Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві внести відомості про скасування повідомлення про підозру ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 КК України, у кримінальному провадженні № 12021100040000652 від 03.03.2021.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, захисник посилався на неповноту судового розгляду,невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам та істотне порушення судом кримінального процесуального закону.
Апелянт зазначав, що фактичні дані повідомлення про підозру грунтуються на показаннях малолітньої особи, яка не несе кримінальної відповідальності за будь-які свої дії та висловлювання.
Крім того, дані, які зазначені в обґрунтуванні змісту повідомлення про підозру, не відповідають показанням малолітньої особи, які наявні в матеріалах кримінального провадження, зокрема письмового пояснення малолітньої особи ОСОБА_2 від 03.03.2021, протоколу допиту свідка ОСОБА_3 від 03.03.2021, протоколу допиту малолітнього потерпілого ОСОБА_2 від 04.03.2021, протоколу допиту свідка ОСОБА_3 від 04.03.2021 та протоколу пред'явлення особи для впізнання від 04.03.2021.
Жодних доказів обґрунтованості підозри ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 КК України, не існує, останній не є спеціальним суб'єктом, зокрема членом сім'ї, близьким родичем, або особою, на яку покладено обов'язки щодо виховання потерпілої.
Слідчий суддя помилково відмовив в задоволенні клопотання захисника про направлення клопотання до Київського апеляційного суду для вирішення питання про направлення кримінального провадження до Печерського районного суду міста Києва, оскільки Дніпровське управління поліції Головного управління Національної поліції міста Києва не є юридичною особою, а є лише структурним підрозділом в складі юридичної особи Головного управління Національної поліції міста Києва, аналогічно Дніпровська окружна прокуратура міста Києва не є окремою юридичною особою, а лише входить до складу структури апарату Київської міської прокуратури, територіальна підсудність якої належить виключно до Печерського районного суду міста Києва.
На переконання апелянта, кваліфікація дій підозрюваного за ч. 2 ст. 156 КК України, є помилковою, оскільки відсутні докази на підтвердження того, що ОСОБА_1 є членом сім'ї чи близьким родичем, або особою, на яку покладено обов'язки щодо виховання потерпілої, або він є її піклувальником, а тому, на думку захисника, доводи слідчого судді про те, що дані твердження підлягають перевірці під час досудового розслідування органом досудового розслідування та в подальшому судом,не узгоджується з вимогами КПК України та не відповідають фактичним обставинам справи.
Слідчий суддя, в порушення вимог ч. 4 ст. 193, ст. 370 КПК України, 05.03.2021 при постановленні ухвали про застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та 14.06.2021 при розгляді скарги на повідомлення про підозру від 04.03.2021, не дослідив жодних наявних в матеріалах кримінального провадження процесуальних документів.
Також, апелянт вказував на те, що фактичне затримання ОСОБА_1 відбулося 04.03.2021 о 12 годині 30 хвилин, а протокол затримання складено лише через 5 годин, а саме в період з 17 години 45 хвилин до 18 години 35 хвилин. При цьому, вилучені під час затримання речі підозрюваного даний період часу перебували у розпорядженні працівників Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві, у тому числі мобільний телефон "Хіоmi".
На думку захисника, протокол огляду мобільного телефону "Хіоmi" від 10.03.2021 є неналежним доказом, оскільки слідчим Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві Чеберяком О.М. проведено огляд на підставі матеріалів кримінального провадження, а не на підставі ухвали слідчого судді, за участю спеціаліста ОСОБА_4 , якого не повідомлено про кримінальну відповідальність, в приміщенні по АДРЕСА_1 , та через значний проміжок часу після вилучення даного майна.
Слідчий суддя помилково вказала про те, що скарга подана ОСОБА_1 на бездіяльність уповноваженої службової особи щодо скасування повідомлення про підозру ОСОБА_1 , у той час як скаргу подано на повідомлення про підозру від 04.03.2021.
Підозрюваного ОСОБА_1 у судове засідання не доставлено.
З урахуванням положень ч. 4 ст. 405 КПК України, заслухавши думку захисника Грицюка В.В. в інтересах підозрюваного ОСОБА_1 , та прокурора Грекової С.О., які не заперечували проти апеляційного розгляду у відсутності підозрюваного ОСОБА_1 , колегія суддів вважає за можливе проводити апеляційний розгляд у відсутності підозрюваного.
У судовому засіданні під час апеляційного розгляду захисник Грицюк В.В. в інтересах підозрюваного ОСОБА_1 доповнив вимоги апеляційної скарги, та просив, у разі задоволення його апеляційної скарги та скасування ухвали слідчого судді, звільнити ОСОБА_1 з-під варти.
Прокурор Грекова С.О. у судовому засіданні заперечувала проти задоволення апеляційної скарги з доповненнями, та просила ухвалу слідчого судді залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді, вислухавши доводи учасників судового провадження, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги з доповненнями, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга з доповненнями не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
Як убачається із матеріалів судового провадження, у провадженні слідчого відділу Дніпровського УП ГУНП в м. Києві перебувають матеріали кримінального провадження № 12021100040000652, відомості про яке 03.03.2021 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 КК України.
У межах вказаного кримінального провадження, 04.03.2021 старшим слідчим Дніпровського УП ГУНП в м. Києві Чеберяком О.М. складено повідомлення у кримінальному провадженні № 12021100040000652, про підозру ОСОБА_1 у вчинені розпусних дій щодо малолітньої особи, з правовою кваліфікацією таких за ч. 2 ст. 156 КК України.
08.06.2021 підозрюваний ОСОБА_1 звернувся до слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва зі скаргою у порядку ст. 303 КПК України, в якій просив скасувати повідомлення старшого слідчого Дніпровського УП ГУНП в м. Києві Чеберяка О.М. у кримінальному провадженні № 12021100040000652, про підозру ОСОБА_1 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 КК України, та зобов'язати уповноважену особу Дніпровського УП ГУНП в м. Києві внести відомості щодо скасування вищевказаного повідомлення про підозру.
Ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 14.06.2021 залишено без задоволення скаргу ОСОБА_1 .
Постановляючи ухвалу про відмову у задоволенні скарги, слідчий суддя виходив з того, що повідомлення про підозру є обгрунтованим та відповідає вимогам ст. 277 КПК України, а при врученні повідомлення про підозру дотримано вимоги ст. 278 КПК України.
З такими висновками слідчого судді суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції.
Згідно п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені повідомлення слідчого, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником.
Аналіз положень п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України дає підстави вважати, що в ході розгляду скарги на повідомлення про підозру підлягають з'ясуванню дотримання під час повідомлення про підозру Глави 22 КПК України, у тому числі щодо відповідності підозри вимогам ст. 277 КПК України.
Відповідно до ст. 277 КПК України, повідомлення про підозру має містити такі відомості:
1) прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення;
2) анкетні відомості особи (прізвище, ім'я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру;
3) найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення;
4) зміст підозри;
5) правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність;
6) стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру;
7) права підозрюваного;
8) підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення.
Як убачається зі змісту повідомлення про підозру ОСОБА_1 від 04.03.2021 у кримінальному провадженні № 12021100040000652 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 КК України, за формою та змістом вказане повідомлення відповідає вимогам ст. 277 КПК України, та містить усі передбачені вказаною статтею відомості, у тому числі зміст підозри, стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 , із зазначенням часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру.
Підстав для висновку про недотримання органом досудового розслідування вимог, визначених Главою 22 КПК України, під час складення повідомлення про підозру та порядку його вручення, колегія суддів не вбачає.
Доводи підозрюваного ОСОБА_1 у скарзі на повідомлення про підозру фактично стосуються питань доведеності винуватості, оцінки належності та допустимості зібраних у справі доказів. Однак з'ясування вказаних обставин не є предметом доказування при розгляді скарги на повідомлення про підозру.
Як вірно вказав слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі, перевірка повідомлення про підозру з точки зору обґрунтованості підозри з врахуванням положень ст. 17 КПК України не входить до предмету судового розгляду, який здійснюється слідчим суддею відповідно до положень п.10 ч. 1 ст. 303 КПК України на стадії досудового розслідування, а може бути лише предметом безпосереднього судового розгляду кримінального провадження судом, оскільки на стадії досудового розслідування слідчий суддя не уповноважений вдаватись до оцінки отриманих слідством доказів та порядку їх отримання, давати оцінку зібраним доказам з точки зору їх допустимості, а без такої оцінки висновок щодо обґрунтованості повідомленої особі підозри неможливий.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, та винуватості особи в його вчиненні, вирішуються судом під час ухваленні вироку, тобто на стадії судового провадження.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його винуватості, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування та судового розгляду.
Як встановлено слідчим суддею шляхом дослідження матеріалів судового провадження, вони містять достатні дані, які вказують на можливу причетність підозрюваного ОСОБА_1 до кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 КК України, на час складання повідомлення про підозру.
Під час апеляційного розгляду не знайшло свого підтвердження посилання апелянта на те, що клопотання слідчого подане та розглянуто слідчим суддею з порушенням правил територіальної підсудності.
Так, у відповідності до п. а) ч. 1 ст. 38 КПК України органами досудового розслідування (органами, що здійснюють дізнання і досудове слідство) є, серед іншого, слідчі підрозділи органів Національної поліції.
Як убачається із матеріалів судового провадження, досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12021100040000652 здійснюється Дніпровським управлінням поліції Головного управління національної поліції у місті Києві, та розташоване у межах територіальної юрисдикції Дніпровського районного суду міста Києва, а тому доводи апелянта у цій частині не грунтуються на вимогах закону.
Доводи апелянта про те, що фактичне затримання ОСОБА_1 відбулося 04.03.2021 о 12 год. 30 хв., а протокол затримання складено лише через 5 годин, а саме в період з 17 год. 45 хв. до 18 год. 35 хв., не впливають на правильність висновків слідчого судді та не є підставою для скасування оскаржуваної ухвали.
Посилання підозрюваного в апеляційній скарзі на те, що слідчий суддя помилково вказала, що скарга подана на бездіяльність уповноваженої службової особи щодо скасування повідомлення про підозру ОСОБА_1 , у той час як скаргу подано на повідомлення про підозру від 04.03.2021, не є підставою для скасування правильної по суті ухвали слідчого судді.
Так, як убачається зі змісту оскаржуваної ухвали, слідчий суддя, розглянувши скаргу ОСОБА_1 на повідомлення про підозру у порядку п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України, та навівши в ухвалі відповідні мотиви відсутності підстав для скасування повідомлення про підозру, в резолютивній частині ухвали помилково зазначив про залишення без задоволення скарги ОСОБА_1 на бездіяльність уповноваженої особи щодо скасування повідомлення про підозру ОСОБА_1 у кримінальному провадженні № 12021100040000652, у той час як скарга на бездіяльність уповноваженої особи підозрюваним не подавалась.
Разом з тим, вказана обставина не впливає на правильність висновків слідчого судді та суть прийнятого рішення, а тому не є підставою для задоволення апеляційної скарги підозрюваного та скасування ухвали слідчого судді.
Інші доводи апеляційної скарги із доповненнями фактично стосуються питань доведеності винуватості, оцінки належності та допустимості зібраних у справі доказів. Однак, з'ясування вказаних обставин не є предметом доказування при розгляді скарги на повідомлення про підозру.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, перевіркою матеріалів судового провадження в апеляційному порядку колегією суддів не встановлено.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 277, 278, 303, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу з доповненнями захисника Грицюка Віктора Вікторовича в інтересах підозрюваного ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 14 червня 2021 року, - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Судді:
____________ ___________ ___________
В.В. Мельник Т.В. Фрич О.С. Юрдига