вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"30" червня 2021 р. Справа№ 910/15861/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Мартюк А.І.
суддів: Зубець Л.П.
Алданової С.О.
при секретарі Гуцал О.В.
за участю представників зазначених в протоколі від 30.06.2021р.
розглянувши у відкритому судовому
засіданні апеляційну
скаргу Приватного підприємства "Автоентерпрайз"
на рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2021р.
у справі № 910/15861/20 (суддя Паламар П.І..)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Іоніті"
до Приватного підприємства "Автоентерпрайз"
про стягнення неустойки, ціна позову 7350 грн.
Товариства з обмеженою відповідальністю "Іоніті" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного підприємства "Автоентерпрайз" про стягнення штрафних санкцій у розмірі 7350 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що між ним і відповідачем укладено договір про надання послуг з розміщення обладнання від 16 грудня 2019 р., згідно з яким відповідач (виконавець) зобов'язався надавати йому (замовнику) послуги з розміщення обладнання зарядних пристроїв постійного та/або змінного струму для зарядження електромобілів, визначених в окремих актах приймання-передачі до цього договору, а він - прийняти та оплачувати надані послуги на умовах договору. Відповідач взяті на себе за Договором обов'язки належним чином не виконав, оскільки, за твердженням Товариства з обмеженою відповідальністю "Іоніті", не забезпечив безперебійну роботу зазначених зарядних пристроїв, що позбавило позивача можливості використати таке обладнання у господарській діяльності, внаслідок чого виникли підстави для стягнення з відповідача штрафних санкцій.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.03.2021 у справі №910/15861/20 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Іоніті" задоволено. Стягнуто з Приватного підприємства "Автоентерпрайз" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Іоніті" 7350 грн. штрафу, 2102 грн. витрат по оплаті судового збору.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Приватне підприємство "Автоентерпрайз" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2021 у справі №910/15861/20 та відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі та закрити провадження. Також, Приватне підприємство "Автоентерпрайз" просить стягнути з позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Іоніті" судові витрати у розмірі 23 500 грн.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що договір про надання послуг з розміщення обладнання від 16 грудня 2019 р. є недійсним, оскільки підписаний від імені Приватного підприємства "Автоентерпрайз" не уповноваженою особою Пальшином Ю.І. Також зазначив, що видана на представника Пальшина Ю.І. довіреність передбачала укладання договорів та додаткових угод виключно за умови погодження цих договорів із директором Приватного підприємства "Автоентерпрайз" у письмовій формі або шляхом повідомлення на електронну пошту. При цьому, укладання спірного договору не було погоджено з директором відповідача.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.04.2021 року, апеляційну скаргу Приватного підприємства "Автоентерпрайз" передано на розгляд колегії суддів у складі: Мартюк А.І. - головуюча суддя; судді - Зубець Л.П., Алданова С.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.04.2021 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Автоентерпрайз" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2021 у справі №910/15861/20. Розгляд справи призначено на 19.05.2021 року.
18.05.2021 року через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній зазначає, що оскаржуване рішення прийнято з дотриманням норм чинного законодавства, тому просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2021 у справі №910/15861/20 без змін.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2021 року оголошено перерву у судовому засіданні до 20.05.2021 року.
Розпорядження № 09.1-08/1959/21 Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2021 р., у зв'язку з перебуванням судді Зубець Л.П. у відпустці призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/15861/20.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2021 р апеляційну скаргу у справі №910/15861/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: Мартюк А.І (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Алданова С.О., Владимиренко С.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2021 року прийнято справу №910/15861/20 до провадження колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Мартюк А.І., судді: Алданова С.О., Владимиренко С.В. Розгляд справи №910/15861/20 призначено на 30.06.2021 року.
29.06.2021 року через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від представника відповідача надійшли пояснення.
30.06.2021 року через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника.
Розпорядження № 09.1-08/2590/21 Північного апеляційного господарського суду від 30.06.2021 року, у зв'язку з перебуванням судді Владимиренко С.В., у відпустці призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/15861/20.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 30.06.2021 року апеляційну скаргу у справі №910/15861/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: Мартюк А.І (головуючий суддя (суддя-доповідач)), судді: Зубець Л.П., Алданова С.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.06.2021 року справу №910/15861/20 прийнято до провадження у визначеному автоматизованою системою складі суду.
Представник відповідача у поясненнях, наданих у судовому засіданні, підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі, просив суд її задовольнити повністю.
30.06.2021р. представник позивача у судове засідання не з'явився. Причини неявки суду не повідомив, хоча про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 120 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до п. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку ухвали першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника позивача.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
Судом встановлено, що між позивачем і відповідачем укладено договір про надання послуг з розміщення обладнання від 16 грудня 2019 р., згідно з яким відповідач (виконавець) зобов'язався надавати позивачу (замовнику) послуги з розміщення обладнання зарядних пристроїв постійного та/або змінного струму для зарядження електромобілів, визначених в окремих актах приймання-передачі до цього договору, а відповідач - прийняти та оплатити надані послуги на умовах договору.
Згідно умов п. 1.2. договору місце розміщення обладнання визначається сторонами в акті приймання-передачі стосовно відповідного обладнання. Місцем виконання договору є місце розміщення обладнання.
За надані за договором послуги замовник щомісячно виплачує виконавцеві винагороду у розмірі 30 грн. Винагорода виконавцю та компенсація вартості витрат фактично використаної електричної енергії, спожитої внаслідок роботи обладнання, здійснюється шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний розрахунковий рахунок виконавця, виключно після виставлення виконавцем відповідних рахунків.
Винагорода виконавцю та компенсація вартості витрат фактично використаної електричної енергії, спожитої внаслідок роботи обладнання, виплачується протягом 10-ти банківських днів після виставлення виконавцем відповідних рахунків на банківський рахунок виконавця, вказаний у таких рахунках (п.п. 3.1., 3.2., 3.3. договору).
Згідно з п. 4.2. договору обладнання замовника має цільове призначення та використовується для обслуговування клієнтів замовника.
Строк дії договору відповідно до умов п.п. 6.1., 6.2. договору встановлений з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2020 р.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, вказував на непідписання його уповноваженим представником спірного Договору про надання послуг з розміщення обладнання від 16.12.2019 року.
З матеріалів справи вбачається, що Договір від 16.12.2019, акт приймання-передачі від 16.12.2019 від імені відповідача підписані його представником - Пальшиним Ю.І., який діяв на підставі довіреності відповідача від 01.12.2019 року.
Зі змісту наявної у матеріалах справи копії довіреності відповідача від 05.07.2019, виданої на ім'я Пальшина Юрія Ігоровича, останній уповноважений відповідачем бути представником Приватного підприємства "Автоентерпрайз" в усіх без винятку установах, підприємствах, організаціях незалежно від їх організаційно-правової форми та підпорядкування, в тому числі перед фізичними та юридичними особами з питань, що пов'язані з укладанням та підписанням договорів, додаткових угод та додатків до договорів від імені відповідача. Для цього Пальшину Юрію Ігоровичу надано право від імені відповідача укладати договори (угоди, контракти), додаткові угоди та додатки до договорів, розписуватись від імені відповідача, а також виконувати всі інші дії, необхідні для виконання цієї довіреності. Довіреність видана терміном до 31.12.2019 року.
Надана суду позивачем копія довіреності з копії 05.07.2019 року нотаріально посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А., зареєстрована в реєстрі за № 2428. Крім того, на копії вказаної довіреності міститься фотокопія посвідчувального напису про засвідчення вірності копії з оригіналу документа, вчиненого 26.10.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А.
Відповідно до статті 237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє (стаття 239 Цивільного кодексу України).
Довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами (стаття 246 Цивільного кодексу України).
Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину, за якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідачем не надано доказів відмови від Договору від 16.12.2019 року, визнання його недійсним чи вчинення інших дій, які б свідчили про невизнання відповідачем цієї угоди.
А тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність обставини укладення між сторонами Договору про надання послуг з розміщення обладнання від 16.12.2019 року та акту приймання-передачі та підписання наведених документів уповноваженими представниками сторін.
Стосовно тверджень відповідача про недійсність дублікату Договору з огляду на його невідповідність вимогам до оформлення дублікатів документів, то суд зазначає, що договір як документ, а також дублікат чи копія такого документу не можуть бути визнані недійсними.
Дублікатом є другий примірник документа, що повинен містити ті ж відомості, що й оригінал документа, а його видача полягає у відтворенні тексту документа, дублікат якого видається, що спрямоване на відновлення такого документа у випадку неможливості використання останнього з певних причин. (Аналогічна позиція зазначена в постанові Великої Палати Верховного Суду України від 14.11.2018 у справі № 161/3245/15-ц).
Таким чином, відповідач, уповноваживши Пальшина Ю.І. на підставі довіреності від 05.07.2019 року на укладення договорів від імені відповідача, прийняв на себе зобов'язання, встановлені вищенаведеним Договором.
При цьому, суд також враховує, що відповідачем факт наявності між сторонами договірних відносин не заперечується, так само як і не доводиться жодними доказами наявність договірних відносин на підставі іншого за змістом Договору.
Пункт 1 статті 902 Цивільного кодексу України встановлює, що виконавець повинен надати послугу особисто.
Відповідно до вимог статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 610 та частина 1 статті 612 ЦК України).
Положеннями статті 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно зі статтями 230, 231 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку відповідач зобов'язаний сплатити за невиконання чи неналежне виконання господарського зобов'язання. Якщо розмір штрафних санкцій не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
За умовами статті 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
28 серпня 2020 р. у ході здійснення обстеження обладнання, розміщеного по провулку Охтирському, 7 у м. Києві, позивачем було встановлено факт неможливості використання зарядного пристрою змінного струму для зарядження електромобілів (АС) БЦ Форум Victoria Park у зв'язку з його відключенням.
Доводи відповідача про те, що позивач самостійно відключив обладнання від електричної мережі є необґрунтованими, оскільки у повідомленнях позивача у соціальній мережі Facebook, на які посилається відповідач, відсутні будь-які відомості щодо місця розташування обладнання та спірного договору про надання послуг з розміщення обладнання від 16 грудня 2019 р.
Відповідно до умов п. 5.4. договору у випадку будь-якого порушення виконавцем умов договору, що призвело до неможливості використання замовником для ведення своєї господарської діяльності обладнання або окремих зарядних пристроїв для заряджання електромобілів, визначених в акті (актах) приймання-передачі до цього Договору (у т.ч., але не виключно, внаслідок припинення постачання електроенергії, пошкодження обладнання, створення перешкод для вільного доступу користувачів замовника до обладнання, неможливості підключення обладнання до операційної та облікової системи замовника, відключення обладнання від електричної мережі) за кожен день, впродовж якого існувала така неможливість використання, виконавець сплачує замовнику штраф у розмірі, що вираховується за наступною формулою: P=DC*1500+AC*150, в якій, якщо інше не передбачено договором, елементи мають наступне значення: Р - сума штрафу в гривнях, що підлягає сплаті за день надання послуг, впродовж якого існувала неможливість використання обладнання або окремих одиниць обладнання: зарядних пристроїв для заряджання електромобілів, визначених в акті (актах) приймання-передачі до договору; DC - кількість одиниць обладнання, а саме зарядних пристроїв постійного струму, які було неможливо використовувати в день, за який розраховується сума штрафу; AC - кількість одиниць обладнання, а саме зарядних пристроїв змінного струму, які було неможливо використовувати в день, за який розраховується сума штрафу.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов вірного висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача на користь позивача розмір штрафу в сумі 7350 грн.за порушення відповідачем умов договору за період 28 серпня-15 жовтня 2020 р. складає 7350 грн.
Апелянтом не надано суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч. ч. 1-3 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься й у ч.1 ст. 74 ГПК України.
Отже, за загальним правилом, обов'язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Обов'язок доказування тих або інших обставин справи визначається предметом спору.
Згідно ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд апеляційної інстанції, серед іншого, враховує, що у відповідності до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.
Відповідно до п. 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 р. у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що оскаржуване рішення прийнято місцевим господарським судом з порушенням норм матеріального та процесуального права, - не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду у справі відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Приватного підприємства "Автоентерпрайз".
Керуючись ст. ст. 129, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України
1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Автоентерпрайз" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 16.03.2021 р. у справі № 910/15861/20 - без змін.
2. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Приватне підприємство "Автоентерпрайз".
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 13.07.2021р.
Головуючий суддя А.І. Мартюк
Судді Л.П. Зубець
С.О. Алданова