вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"29" червня 2021 р. Справа№ 911/3198/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Мартюк А.І.
суддів: Шапрана В.В.
Зубець Л.П.
за участю представників: не викликались
розглянувши у відкритому судовому
засіданні апеляційну
скаргу Військової частини НОМЕР_1
на рішення Господарського суду Київської області від 26.01.2021 р.
у справі № 911/3198/20 (суддя - Кошик А.Ю.)
за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України
до Військової частини НОМЕР_1
прo стягнення 101 650,00 грн.
Моторне (транспортне) страхове бюро України звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про стягнення в порядку регресу 101 650,00 грн страхового відшкодування внаслідок пошкодження транспортного засобу під час дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП).
Позовні вимоги позивач обґрунтовує виплатою потерпілій особі страхового відшкодування, внаслідок чого до позивача перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки.
Рішенням Господарського суду Київської області від 26.01.2021 року по справі № 911/3198/20 позовні вимоги Моторного (транспортного) страхового бюро України до Військової частини А 2167 прo стягнення 101 650,00 грн. задоволено повністю. Стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України 101 650,00 грн. страхового відшкодування в порядку регресу та 2 102 грн. витрат по сплаті судового збору.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Військова частина НОМЕР_1 звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати повністю судове рішення Господарського суду Київської області від 26.01.2021 року, яким задоволено позовні вимоги Моторного (транспортного) страхового бюро України до Військової частини НОМЕР_1 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Моторного (транспортного) страхового бюро України. Також, Військова частина НОМЕР_1 просить поновити строк на апеляційне оскарження.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального права, що призвело до прийняття невірного рішення.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.03.2021 р. апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 передано на розгляд колегії суддів у складі: Мартюк А.І. (головуючий суддя), Зубець Л.П., Шапран В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.03.2021 року апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Господарського суду Київської області від 26.01.2021 року по справі № 911/3198/20 - залишено без руху. Військовій частині НОМЕР_1 було надано строк 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків шляхом надання до Північного апеляційного господарського суду доказів сплати судового збору в сумі 3 153 грн та доказів надсилання копії апеляційної скарги - Моторному (транспортному) страховому бюро України.
21.04.2021 р. через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від представника відповідача надійшла заява про відстрочення сплати судового збору та заява про усунення недоліків, а саме докази сплати судового збору та докази надсилання копії апеляційної скарги позивачу.
Військова частина НОМЕР_1 просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 26.01.2021 року по справі № 911/3198/20 посилаючись на те, що апелянт - військова частина, тому з моменту оголошення особливого режиму військова частина НОМЕР_1 бере безпосередню участь в операції об'єднаних сил, забезпеченні її проведення. Особовий склад військової частини постійно знаходиться на Сході України, а тому апеляційну скаргу не було подано вчасно до суду. Також, Військова частина НОМЕР_1 посилається на запровадження на території України карантинних заходів.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.04.2021 року задоволено клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 26.01.2021 року по справі № 911/3198/20 та поновлено Військовій частині НОМЕР_1 зазначений строк. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Господарського суду Київської області від 26.01.2021 року по справі № 911/3198/20. Зупинено дію рішення Господарського суду Київської області від 26.01.2021 року по справі № 911/3198/20. Витребувано з Господарського суду Київської області справу №911/3198/20 за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до Військової частини НОМЕР_1 прo стягнення 101 650,00 грн. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).
05.05.2021 р. через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якій останній просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
06.05.2021 супровідним листом №02-04/911/3198/20 від 30.04.2021 на виконання вимог ухвали Північного апеляційного господарського суду від 26.04.2021 з Господарського суду Київської області надійшли матеріали справи №911/3198/20.
18.05.2021 р. через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від представника відповідача надійшли доповнення до апеляційної скарги на рішення Господарського суду Київської області від 26.01.2021 року по справі № 911/3198/20 та заперечення на відзив на рішення Господарського суду Київської області від 26.01.2021 року по справі № 911/3198/20.
Згідно з ч. 1 ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (Глава 1. Апеляційне провадження).
Відповідно до ч. 10 ст. 270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 270 ГПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п'ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.
Судом першої інстанції справа №911/3198/20 розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, з огляду на викладені скаржником доводи та вимоги апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
Зі встановлених судом першої інстанції обставин справи убачається, що 28.08.2019 року приблизно о 13год.25хв. на а/ш Попасна/Миронгрес Луганської області мала місце ДТП за участю автомобіля «УРАЛ 4320», д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , та автомобіля «NISSAN X-TRAIL», д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_2
Внаслідок вищенаведеної ДТП транспортному засобу «NISSAN X-TRAIL», д.н.з. НОМЕР_3 було завдано механічних пошкоджень, а власнику автомобіля - матеріальних збитків.
Відповідно до Постанови Попаснянського районного суду Луганської області від 18.11.2019 року вказана дорожньо-транспортна пригода сталася з вини водія ОСОБА_1 .
На дату скоєння вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди водій ОСОБА_1 не мав чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 на час скоєння ДТП перебував на строковій військовій службі у Військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_4 , згідно якого ОСОБА_1 3 10.06.2019 року по 30.01.2021 року, перебував на військовій службі у Військовій частині НОМЕР_1 .
Положеннями ст. 988 Цивільного кодексу України встановлено, що страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України “Про страхування” страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
Відповідно до п. 39.1 ст. 39 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” моторне (транспортне) страхове бюро України є єдиним об'єднанням страховиків, які здійснюють обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Згідно п. 39.2 ст. 39 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” основним завданням МТСБУ, в тому числі, є здійснення виплат із централізованих страхових резервних фондів компенсацій та відшкодувань на умовах, передбачених цим Законом.
Відповідно до п. 41.1 ст. 41 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.
Згідно ст. 36.1. Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Отже, оскільки цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «УРАЛ 4320», д.н.з. НОМЕР_2 не застрахована, власник пошкодженого автомобіля «NISSAN X-TRAIL», д.н.з. НОМЕР_3 ОСОБА_2 30.08.2019 року повідомив Моторне (транспортне) страхове бюро України (позивача, МТСБУ) про дорожньо-транспортну пригоду та в подальшому звернувся до МТСБУ з заявою про отримання відшкодування шкоди.
Згідно Звіту експертного автотоварознавчого дослідження №170/19 від 28.09.2019 року вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу «NISSAN X-TRAIL», д.н.з. НОМЕР_3 склала 274 074,55 грн.
На підставі Наказу №1597 від 11.02.2020 року про відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих, МТСБУ здійснило регламентну виплату потерпілому в розмірі 101 650,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №989804 від 11.02.2020 року.
Враховуючи вищенаведене, загальний розмір фактично понесених витрат МТСБУ склав 101 650,00 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, водій ОСОБА_1 на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди керував транспортним засобом «УРАЛ 4320», державний номерний знак « НОМЕР_2 », в силу виконання службових обов'язків перед Військовою частиною НОМЕР_1 (відповідач).
У зв'язку з чим, позивач звернувся до суду за захистом свої прав та законних інтересів з позовом, в якому просить стягнути з відповідача завданні збитки в порядку регресу у розмірі 101 650,00 грн. на підставі п.п. 38.2.1 п.38.2 ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності, відповідно до ст. 3 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Згідно ст. 6 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.
Відповідно до ст. 29 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Згідно п. 41.4 ст. 41 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” МТСБУ за рахунок коштів відповідного централізованого страхового резервного фонду здійснює оплату послуг осіб, залучених для встановлення причин, обставин подій, за якими може бути проведена регламентна виплата, та розміру заподіяної внаслідок них шкоди, а також банківських витрат МТСБУ при здійсненні регламентних виплат.
Судом встановлено, що на момент скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність водія за шкоду, заподіяну внаслідок експлуатації автомобіля «УРАЛ 4320», д.н.з. НОМЕР_2 не була застрахована, тому власник пошкодженого автомобіля «NISSAN X-TRAIL», д.н.з. НОМЕР_3 звернувся до МТСБУ із заявою про відшкодування оціненої шкоди, заподіяної в результаті ДТП, що сталася 28.08.2019 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
При цьому, згідно з ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Частинами 1 та 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
У відповідності до п. 1, 3 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
В ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Згідно п. 38.2 ст. 38 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону.
Крім того, колегія суддів відхиляє посилання відповідача про те, що судом першої інстанції не встановлено того, що ОСОБА_1 виконував трудові чи службові обов'язки.
Як зазначив суд першої інстанції, водій ОСОБА_1 на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди керував транспортним засобом «УРАЛ 4320», державний номерний знак « НОМЕР_2 », в силу виконання службових обов'язків перед Військовою частиною НОМЕР_1 .
Вищезазначені обставини щодо скоєння дорожньо-транспортної пригоди встановлені протоколом серії ДПР18 №217182, який був складений 28 серпня 2019 року працівникам Попаснянського відділу поліції УМВС України в Луганській області.
Постановою Попаснянського районного суду Луганської області від 18 листопада 2019 року по справі №423/3088/19, ОСОБА_1 був визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та з нього на користь держави був стягнутий штраф у розмірі 340 грн.
Варто зауважити, що при розгляді справи №423/3088/19 про адміністративне правопорушення Попаснянським районним судом Луганської області, а також Луганським апеляційним судом було встановлено ОСОБА_1 , являється військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 .
Як вбачається з Довідки про ДТП, яка також досліджувалася судом першої інстанції при розгляді даної справи, у графі «Назва підприємства власника ТЗ учасника ДТП» вказано, що автомобіль марки «УРАЛ-4320» д.н.з. НОМЕР_2 належить військовій частині НОМЕР_1 .
Окрім того, працівниками Попаснянського відділу поліції УМВС України в Луганській області було встановлено, що ОСОБА_1 , є водієм юридичної особи, який має право керування транспортним засобом, що зазначено у Довідці про ДТП в графі «Кваліфікація водія учасника ДТП».
Належність автомобіля марки «УРАЛ-4320» д.н.з. « НОМЕР_2 » військовій частині НОМЕР_1 , повністю підтверджена Попаснянським районним суду Луганської області, а також Луганським апеляційним судом при розгляді справи про адміністративне правопорушення, про що відображено у Постанові Попаснянського районного суду Луганської області від 18.11.2019 року, а також у Постанові Луганського апеляційного суду від 16.12.2019 року по справі №423/3088/19.
Доказів незаконного заволодіння ОСОБА_1 , автомобіля марки «УРАЛ-4320» д.н.з. НОМЕР_2 », матеріали справи не містять.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що військовослужбовець Військової частини НОМЕР_1 Даценко В.В, керував автомобілем марки «УРАЛ-4320» д.н.з. НОМЕР_2 , який належить військовій частині НОМЕР_1 , під час виконання своїх службових обов'язків.
Посилання відповідача на те, що він є неналежним відповідачем у цій справі, оскільки на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди водій ОСОБА_1 перебував на строковій військовій службі у Військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_4 , правомірно відхилено місцевим судом, оскільки відповідачем не заперечується, що він є власником джерела підвищеної небезпеки.
Згідно з ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична особа відшкодовує майнову шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов правомірного висновку про задоволення позовних вимог, оскільки, у зв'язку із настанням страхового випадку - пошкодженням ОСОБА_1 , який перебував на строковій військовій службі у відповідача, автомобіля «NISSAN X-TRAIL», д.н.з. НОМЕР_3 , у Військової частини НОМЕР_1 , як власника автомобіля «УРАЛ 4320», д.н.з. НОМЕР_2 , виник обов'язок відшкодувати позивачу витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу.
Водночас вимога пункту 1 статті 6 названої Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітися як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі “Трофимчук проти України”).
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача.
Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Статтями 76, 77 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставин, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, доводи викладені Військовою частиною НОМЕР_1 в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.
Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду Київської області від 26.01.2021 року по справі № 911/3198/20 прийняте з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, та з додержанням норм матеріального й процесуального права, у зв'язку із чим апеляційна скарга Військової частини НОМЕР_1 не підлягає задоволенню.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Військову частину НОМЕР_1 .
Керуючись ст.ст. 129, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 26.01.2021 року по справі № 911/3198/20 - без змін.
2. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Військову частину НОМЕР_1 .
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 13.07.2021р.
Головуючий суддя А.І. Мартюк
Судді В.В. Шапран
Л.П. Зубець