вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"29" червня 2021 р. Справа№ 910/1390/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Мартюк А.І.
суддів: Шапрана В.В.
Зубець Л.П.
за участю представників: не викликались
розглянувши апеляційну
скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал-страхування"
на рішення Господарського суду міста Києва від 05.03.2021р.
у справі № 910/1390/21 (суддя Мельник В.І.)
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова
компанія" Арсенал-страхування"
до Приватного акціонерного товариства "Страхова
компанія "Провідна"
про стягнення 82753,30 грн.
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Арсенал Страхування" подало на розгляд Господарського суду міста Києва позовну заяву до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" про стягнення 82753,30 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань, щодо виплати страхового відшкодування.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.03.2021 року у справі № 910/1390/21 відмовлено в задоволенні позовних вимог.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Арсенал-страхування" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 05.03.2021 року у справі № 910/1390/21 повністю та ухвалити нове рішення яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі:
- стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал-страхування" борг у сумі 82753 грн. 30 коп.
- стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал-страхування" суму судового збору за подання позовної заяви у розмірі 2 270 грн 00 коп.
- стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал-страхування" суму судових витрат на правничу правову допомогу у розмір 9 000 грн 00 коп.
Також, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Арсенал-страхування" просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, позивач посилається на те, що належність на праві власності обох транспортних засобів ОСОБА_1 не нівелює та не припиняє обов'язки відповідача за полісом АО-4589582, крім того позивач зазначає, що автомобілі застраховані у різних страхових компаніях.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.04.2021 року, апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал-страхування" передано на розгляд колегії суддів у складі: Мартюк А.І. - головуюча суддя; судді - Шапран В.В., Зубець Л.П.
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Арсенал-страхування" просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 05.03.2021 року у справі № 910/1390/21 посилаючись на те, що копію рішення скаржник отримав 26.03.2021 року, що підтверджується копією конверта із поштовим відтиском з номером транспортної накладної.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2021 року задоволено клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 05.03.2021 року у справі № 910/1390/21 та поновлено Приватному акціонерному товариству "Страхова компанія "Арсенал-страхування" зазначений строк. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал-страхування" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.03.2021 року у справі № 910/1390/21. Зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 05.03.2021 року у справі № 910/1390/21. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).
За змістом ч. 3 ст. 270 ГПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.
Частиною 10 статті 270 ГПК України унормовано, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Оскільки сторони письмово висловили свою правову позицію з даного спору, клопотань про розгляд апеляційної скарги з повідомленням (викликом) учасників справи не заявлялось, а необхідності призначення справи до розгляду у відкритому засіданні судом не встановлено, ця постанова Північного апеляційного господарського суду прийнята за результатами дослідження наявних в матеріалах справи документів в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.
Водночас, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2021 у даній справі встановлено відповідачу строк на подання до суду апеляційної інстанції відзиву на апеляційну скаргу та встановлено сторонам строк для подання пояснень або заперечень, заяв та/або клопотань.
Відповідач своїм правом, визначеним ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не скористався, відзиву на апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал-страхування"» до Північного апеляційного господарського суду не подав.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, з огляду на викладені скаржником доводи та вимоги апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
Зі встановлених судом першої інстанції обставин справи вбачається, що 04.12.2019 між позивачем, як страховиком та ОСОБА_1 , як страхувальником було укладено Договір страхування наземного транспорту №277/19-Тз/Ж, предметом якого є страхування транспортного засобу «TOYOTA Land Cruiser Prado 150», державний номерний знак НОМЕР_1 .
31.03.2020 року в Житомирській обл., с. Макарівка, по вул. Братів Стадників, 4, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Ssang Yong» р/н НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля «TOYOTA Land Cruiser Prado 150», державний номерний знак НОМЕР_1 .
Відповідно до Постанови Попільнянського районного суду Житомирської області від 10 квітня 2020 року, дана дорожньо-транспортна пригода сталася з вини водія транспортного засобу Ssang Yong» р/н НОМЕР_2 , ОСОБА_1 .
Внаслідок даної ДТП транспортному засобу марки «TOYOTA Land Cruiser Prado 150», державний номерний знак НОМЕР_1 , були спричинені механічні пошкодження, а його власнику, завданий матеріальний збиток. Розмір відновлювального ремонту відповідно до Рахунку № ССК-К- Г3652 від 01.04.2020р. ТОВ «Стар-Кар», склав 85 353 грн. 30 коп.
Відповідно до умов договору страхування № 277/19-Тз/Ж від 04.12.2019 року, розрахунку суми страхового відшкодування від 02.04.2020р., страхового акту № 006.01330620-1 від 07.04.2020р. ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» сплатило страхове відшкодування на підставі Рахунку № ССК-К-Г3652 від 01.04.2020р. ТОВ «Стар-Кар» у розмірі 85 353 гри. 30 коп. (вісімдесят п'ять тисяч триста п'ятдесят три гривні тридцять копійок), що підтверджується платіжним дорученням № 19447260 від 10.04.2020р.
Позивач зазначає, що оскільки цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «Ssang Yong» р/н НОМЕР_2 на момент ДТП була застрахована полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності № АО-004589582, виданого ПрАТ «СК «Провідна», ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» має право зворотної вимоги до зазначеного товариства.
Полісом № АО-004589582 передбачено ліміт відповідальності 130 000,00 грн., та франшизу у розмірі 2 600,00 грн.
13.04.2020 року ПРАТ «СК «Арсенал Страхування» на адресу ПрАТ «СК «Провідна» було направлено претензію про здійснення виплати страхового відшкодування.
Оскільки відповідачем коштів сплачено не було, позивач звернувся до місцевого господарського суду із даним позовом.
Суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, виходячи з того, що із наданих позивачем до позовної заяви доказів випливає, що шкода третім особам заподіяна не була, оскільки власником обох транспортних засобів одна особа.
Здійснивши перевірку правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає правомірним висновок суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Статтею 979 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно із ч. 1 ст. 25 Закону України "Про страхування" здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Судом встановлено, що у відповідності до умов договору страхування надземного транспорту №277/19-Тз/Ж від 04.12.2019 року, у зв'язку із настанням страхового випадку (ДТП) позивачем виплачено страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 85 353,30грн грн, що підтверджується платіжним дорученням №19448260 від 10.04.2020 року.
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно із ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого в порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Наявними в матеріалах справи документами підтверджується факт пошкодження транспортного засобу «TOYOTA Land Cruiser Prado 150» державний номер НОМЕР_1 , внаслідок його пошкодження особою, цивільно-правова відповідальність якої на час ДТП була застрахована у відповідача.
Як зазначено вище, виплата позивачем страхувальнику страхового відшкодування в розмірі 85 353,30грн підтверджується платіжним доручення №19448260 від 10.04.2020 року.
Відповідно до ст. ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Тобто, у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди.
На підставі статей 512, 514 Цивільного кодексу України, страховик стає замість потерпілої особи кредитором у зобов'язанні щодо відшкодування заподіяної шкоди у межах виплаченої суми.
Відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 ЦК України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Оскільки, цивільно-правова відповідальність осиб, що користувалая транспортним засобом «Ssang Yong» р/н НОМЕР_2 , а саме водій який вчинив дорожньо-транспортну пригоду, була застрахована у відповідача відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності № АО-004589582, виданого ПрАТ «СК «Провідна», позивач посилається на те, що особою, відповідальною за завдані в даному випадку збитки, відповідно положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у межах, передбачених вказаним Законом та договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, є відповідач.
Судом встановлено, що транспортні засоби, які є учасниками спірної дорожньо-транспортної пригоди, належать одній особі, а саме: ОСОБА_1 .
Згідно статті 11 Цивільного кодексу України заподіяння внаслідок ДТП шкоди зумовлює виникнення правовідносин, у яких право потерпілого на отримання відшкодування завданої шкоди кореспондується з обов'язком винуватця відшкодувати таку шкоду, а за наявності у винуватця договору (полісу) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, яким застраховано його цивільно-правову відповідальність за завдання шкоди майну третіх осіб внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу, такий обов'язок покладається також і на страховика у визначених законодавством межах його відповідальності, адже між винуватцем та його страховиком у такому випадку існують договірні відносини, в яких останній узяв на себе зобов'язання відшкодувати у визначених межах за винуватця завдану потерпілому шкоду з настанням обумовлених страхових випадків.
У такому випадку потерпілий виступає кредитором стосовно винуватця та страховика за договором (полісом) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, які зі свого боку є боржниками у відповідному зобов'язанні згідно з визначеними законодавством межами їх відповідальності.
При цьому право кредитора (потерпілого) на отримання відшкодування завданої йому шкоди шляхом виконання страховиком за договором (полісом) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів узятих на себе зобов'язань не є безумовним.
Порядок здійснення страхового відшкодування встановлено у Розділі ІІІ Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Відповідно до п.32.1 ст.32 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" відповідно до цього Закону страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну при експлуатації забезпеченого транспортного засобу, але за спричинення якої не виникає цивільно-правової відповідальності відповідно до закону.
У контексті вирішення питання щодо виникнення та існування зобов'язання (цивільно-правової відповідальності) внаслідок делікту, спричиненого ДТП двох транспортних засобів, які належать одній особі, суд виходить із наступного.
Відповідно до ч.1 ст.1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Статтею 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Підстави виникнення цивільних прав та обов'язків (цивільно-правової відповідальності) врегульовані статтею 11 Цивільного кодексу України, згідно пункту 3 частини 2 якої підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Таким чином, зобов'язання щодо відшкодування майнової шкоди внаслідок делікту (спричинення шкоди) наступає виключно у тому випадку, якщо відповідальною особою за відшкодування такої шкоди є особа, відмінна, від особи, яка має право на таке відшкодування.
За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди.
Відповідно до ч. 2 ст.1187 ЦК України, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Правом на одержання відшкодування шкоди, спричиненої пошкодженням транспортного засобу в ДТП, за загальним правилом має особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право) володіє транспортним засобом.
Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок ДТП породжує деліктне зобов'язання, в якому право потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується із відповідним обов'язком боржника - відшкодувати шкоду (особи, яка завдала шкоди, відшкодувати цю шкоду).
Судом встановлено, що транспортні засоби, що зіткнулися в ДТП належали одній особі - ОСОБА_1 , то цивільно-правова відповідальність внаслідок такого ДТП не виникає, а п.3 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України виключає виникнення в такому випадку зобов'язання, через відсутність "іншої особи", якій спричинено шкоду.
Матеріалами справи підтверджено, що шкода третім особам заподіяна не була.
Враховуючи вище наведене, відповідно до п. 32.1 статті 32 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" в даному випадку шкода, спричинена майну потерпілого, не підлягає відшкодуванню страховиком за полісом, оскільки така шкода заподіяна транспортному засобу, який належить потерпілому.
Відповідно до п.1.4 ст.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду. У той же час, сторонами не надано суду доказів на підтвердження неправомірності володіння забезпеченим транспортним засобом.
Отже, колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов правомірного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог повністю, оскільки шкода в даному випадку не відшкодовується страховиком (відповідачем) за полісом ні потерпілому, ні позивачу, який на виконання договору добровільного страхування відшкодував вартість пошкоджень, спричинених застрахованому ним транспортному засобу.
Апелянтом переконливих аргументів щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог не наведено.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч. ч. 1-3 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься й у ч.1 ст. 74 ГПК України.
Отже, за загальним правилом, обов'язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Обов'язок доказування тих або інших обставин справи визначається предметом спору.
Згідно ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд апеляційної інстанції, серед іншого, враховує, що у відповідності до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.
Відповідно до п. 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 р. у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що оскаржуване рішення прийнято місцевим господарським судом з порушенням норм матеріального права, - не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду у справі відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення вимог позивача про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал-страхування" суму судових витрат на правничу правову допомогу у розмір 9 000 грн 00 коп.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Арсенал-страхування".
Керуючись ст. ст. 129, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал-страхування" - залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 05.03.2021 року у справі № 910/1390/21- без змін.
2. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Арсенал-страхування".
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 13.07.2021р.
Головуючий суддя А.І. Мартюк
Судді В.В. Шапран
Л.П. Зубець