Іменем України
08 липня 2021 року м. Кропивницький
справа № 395/1347/20
провадження № 22-ц/4809/811/21
Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
Голованя А.М. (головуючий, суддя-доповідач), Дьомич Л.М., Карпенка О.Л.,
учасники справи:
позивач - АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК»,
відповідач - ОСОБА_1 ;
розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» на заочне рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 05 лютого 2021 року у складі судді Орендовського В.А.
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2020 року АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позову посилався на те, що відповідач звернулася до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з метою отримання банківських послуг у зв'язку з чим підписала заяву № б/н від 27.04.2011 року.
Для користування кредитним картковим рахунком відповідач отримав кредитну картку та у подальшому кредитний ліміт було збільшено до 5000 грн
ОСОБА_1 підтвердила свою згоду на те, що підписана нею заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua, складає між ними договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом в заяві.
14.06.2018 відбулася державна реєстрація та змінено повне та скорочене найменування позивача на АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (скорочена назва - АТ КБ «ПРИВАТБАНК»).
Зазначає, що пунктом 1.3.2.3 договору передбачена можливість зміни тарифів та інших невід'ємних частин договору, та банк скористувався своїм правом.
Щодо встановлення та зміну кредитного ліміту банк керувався п.п. 2.1.2.3, 2.1.2.4 договору відповідно до яких відповідач при укладанні договору дав згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рашенням та ініціативою банку.
Банк свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, а відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості і зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконав, в результаті чого станом 05 жовтня 2020 року заборгованість становить 24990,32 грн, з яких: 19046,48 грн - заборгованість за тілом кредиту; в т.ч. 0,00 грн - заборгованість за поточним тілом кредиту; 190146,48 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 5943,84 грн - заборгованість за нарахованими відсотками.
Позивач просив стягнути суму боргу та сплачений судовий збір в розмірі 2102,00 грн.
Короткий зміст рішення суду
Заочним рішенням Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 05 лютого 2021 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість по наданому кредиту в розмірі 19046,48 гривень та судовий збір у розмірі 1602,14 гривень. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Суд дійшов висновку, що без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Також суд вказав, що відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем АТ КБ «ПРИВАТБАНК» дотримав вимог щодо повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.
Поряд з цим, зваживши у сукупності надані АТ КБ «ПРИВАТБАНК» докази по справі, суд зазначив, що ОСОБА_1 не виконала взятих на себе зобов'язань, а тому позовні вимоги є частково обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню, а з відповідача на користь позивача підлягає стягненню лише заборгованість за тілом кредиту у сумі 19046,48 грн, що передбачено анкетою-заявою позичальника б/н від 27.04.2011, яку підписано сторонами, а також судові витрати по справі, а позовні вимоги про стягнення відсотків не підлягають задоволенню, оскільки відсутні правові підстави для їх стягнення.
Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги
Не погоджуючись із рішенням суду, АТ КБ «ПРИВАТБАНК» подало апеляційну скаргу в частині відмови у стягненні з відповідача процентів.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає, що рішення суду ухвалене в частині відмови у стягненні заборгованості за процентами прийняте без повного, всебічного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, без належної оцінки доказів по справі та з порушенням норм процесуального та матеріального права
Вказує, що 25.05.2011 відповідачем була підписана довідка про умови кредитування з використанням картки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» яка була підписана відповідачем та в якій зазначено, зокрема, базова відсоткова ставка; порядок нарахування пені.
Вважає, що сторонами при укладанні кредитного договору були досягнуті усі істотні умови договору та заперечень щодо вказаної довідки від відповідача не надходило
Звертає увагу, що оскільки сторони узгодили розмір відсоткової ставки в підписаній відповідачем довідці про умови користування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», а суд першої інстанції належним чином не дослідив наданий доказ, то правових підстав відмовляти у стягненні відсотків у суду не було.
Тож позивач просить суд скасувати рішення суду першої інстанції лише в частині відмови у стягненні заборгованості за відсотками.
Узагальнені доводи і заперечення інших учасників справи
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило, що згідно вимог ч.3 ст.360 ЦПК України не перешкоджає перегляду оскарженого судового рішення.
Суд першої інстанції встановив такі обставини
Судом встановлено, що 27.04.2011 сторони уклали кредитний договір у виді анкети-заяви позичальника.
Умовами та правилами надання банківських послуг передбачено, що позичальник зобов'язується погашати кредит та сплачувати відсотки за його користуванням в порядку та строки відповідно до умов договору, тарифів та заяви, відсотків, винагороди. Згідно п. 2.1.1.7.6 - при порушенні позичальником зобов'язань із погашення кредиту позичальник сплачує банку штраф при порушенні строків платежів більш ніж на 30 днів в розмірі 500 грн + 5 % від суми заборгованості.
Згідно розрахунку заборгованості проведеного АТ КБ «ПРИВАТБАНК» станом на 05 жовтня 2020 року заборгованість склала 24 990,32 грн, де 19046,48 грн заборгованість за тілом кредита; в т.ч. 0,00 грн.- заборгованість за поточним тілом кредита; 19046,48 грн заборгованість за простроченим тілом кредита; 0,00 грн заборгованість за нарахованими відсотками; 5943,84 грн заборгованість за простроченими відсотками; 0,00 грн заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625; 0,00 грн - нарахована пеня; 0,00 грн нараховано комісії (а.с.8-16).
Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення
Згідно ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до положень ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно ч.1 ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
У відповідності до ст. 375 Цивільного процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
АТ КБ «ПРИВАТБАНК» оскаржує рішення лише в частині незадоволених вимог про стягнення заборгованості за простроченими відсотками, тому суд переглядає рішення лише в цій частині.
Так, судом встановлено, що 27.04.2011 ОСОБА_1 підписала анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у АТ КБ «ПРИВАТБАНК», за змістом якої відповідач визнала, що ця заява разом із пам'яткою клієнта, умовами та правилами надання банківських послуг і тарифами становлять укладений між сторонами договір про надання банківських послуг.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).
За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Частиною 1 статті 1054 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, є фінансовою послугою (п. 6 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12.07.2001).
Відповідно до ч. 1 ст. 6 зазначеного Закону, фінансові послуги відповідно до положень цього Закону надаються суб'єктами господарювання на підставі договору. Договір, якщо інше не передбачено законом, повинен містити: 1) назву документа; 2) назву, адресу та реквізити суб'єкта господарювання; 3) прізвище, ім'я і по батькові фізичної особи, яка отримує фінансові послуги, та її адресу; 4) найменування, місцезнаходження юридичної особи; 5) найменування фінансової операції; 6) розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків; 7) строк дії договору; 8) порядок зміни і припинення дії договору; 9) права та обов'язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору; 9-1) підтвердження, що інформація, зазначена в частині другій статті 12 цього Закону, надана клієнту; 10) інші умови за згодою сторін; 11) підписи сторін.
АТ КБ ПРИВАТБАНК посилалося на те, що 27 квітня 2011 року між ним та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого відповідач отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту зі сплатою процентів за користування кредитом який у подальшому було збільшено до 5000 грн, та належним чином не виконувала своїх зобов'язань.
На підтвердження умов кредитування банком надано суду копію анкети-заяви відповідача про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у АТ «КБ ПРИВАТБАНК», витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», підписану відповідачем довідку про умови кредитування з використанням картки «Кредитка Універсальна, 55 днів пільгового періоду», Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які не підписані позичальником.
Як вбачається з анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, остання не містить будь-яких даних про суму кредиту чи кредитного ліміту, даних про видачу кредитної картки, її виду та строку дії. Вказана анкета-заява взагалі не містить ніяких даних, крім прізвища, адреси та підпису відповідача.
При цьому, витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», що надані позивачем на підтвердження позовних вимог не підписані відповідачем, а матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці витяги з умов та тарифів розумів відповідач, ознайомився та погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та правил надання банківських послуг АТ КБ «ПРИВАТБАНК».
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
До позовної заяви було також додано підписану відповідачем довідку про умови кредитування з використанням платіжної картки «Кредитка Універсальна, 55 днів пільгового періоду».
Зокрема, у зазначеній довідці вказана базова відсоткова ставка - 2,5% в місяць (нараховується на залишок заборгованості з розрахунку 360 днів у році); строк внесення щомісячних платежів; пеня за несвоєчасне погашення заборгованість; штраф за порушення строку платежів по будь-якому із грошових зобов'язань більше ніж на 30 днів та комісію.
Однак, суд не бере до уваги вказану довідку, оскільки в ній відсутній розмір суми кредиту щодо якого будуть виникати всі зобов'язання, які прописані в довідці (а.с. 19).
Крім того, довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» датована 25 травня 2011 роком, в той час як анкета-заяві підписана 27 квітня 2011 року, що дає суду підстави вважати що вказані документи не є складовою одного кредитного договору.
Як вбачається з анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, остання не містить будь-яких даних про суму кредиту, чи кредитного ліміту, розміру відсоткової ставки, порядок нарахування пені та штрафів, даних про видачу кредитної картки, її виду та строку дії. Вказана анкета-заява взагалі не містить ніяких даних, крім прізвища, адреси та підпису відповідача.
Разом з тим, розрахунок заборгованості не є первинним документом, який підтверджує укладення договору на умовах, які вказані банком у позовній заяві. Крім того, розрахунок заборгованості не містить умов договору, які було погоджено між сторонами.
До того ж, у даному випадку, необхідно зауважити, що міжнародними актами, зокрема, Резолюцією Генеральної асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року № 39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» констатовано, що споживачі здебільшого знаходяться в нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти, купівельної спроможності та виходячи з важливості сприяння справедливому, рівноправному та усталеному економічному і соціальному розвитку, у зв'язку з чим сформульовано керівні принципи для захисту інтересів споживачів.
З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, колегія суддів зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права, бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та Правил надання банківських послуг, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих Правил тим більше, співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Ураховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав вважати, що при укладенні договору АТ КБ «ПРИВАТБАНК» дотримався вимог, передбачених чинним законодавством України про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими Банк.
З огляду на відсутність достатніх підтверджень про конкретні запропоновані відповідачеві Умови та Правила банківських послуг, Тарифи, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про розмір сплати відсотків за користування кредитними коштами, не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10 червня 2020 року у справі № 759/5029/18.
Доводи апеляційної скарги АТ КБ «Приватбанк» не спростовують висновків суду першої інстанції.
Заочне рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 05 лютого 2021 року є законним і обґрунтованим. Судом було правильно застосовано норми матеріального та процесуального права.
Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
За таких обставин, відповідно до ст. 375 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України,
Апеляційну скаргу АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» залишити без задоволення.
Заочне рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 05 лютого 2021 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий суддя А.М. Головань
Судді Л.М. Дьомич
О.Л. Карпенко