Іменем України
08 липня 2021 року м. Кропивницький
справа № 389/2833/20
провадження № 22-ц/4809/731/21
Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
Голованя А.М. (головуючий, суддя-доповідач), Дуковського О.Л., Карпенка О.Л.,
учасники справи:
позивач - АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК»,
відповідач - ОСОБА_1 ;
розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу АКЦІОНЕРГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» на заочне рішення Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 26 січня 2021 року у складі судді Берднікової Г.В.
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2020 року АТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позову посилався на те, що відповідач 14.10.2013 підписав Заяву № б/н, згідно якої отримав кредит, який у подальшому було збільшено до 9000 грн, у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
ОСОБА_1 підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/, складає між ними Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом в заяві.
Банк свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, а відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості і зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконав, в результаті чого станом на 20 вересня 2020 року має заборгованість в розмірі 40721,47 грн, яка складається із заборгованості за: тілом кредита 20200,08 грн, у тому числі поточним тілом кредиту 0,00 грн, простроченим тілом кредиту 20200,08 грн; нарахованими відсотками 0,00 грн; простроченими відсотками 0,00 грн; відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно зі ст.625 в сумі 7058,68 грн; нарахованої пені 13462,71 грн; нарахованої комісії - 0,00 грн. Позивач просив стягнути суму боргу та сплачений судовий збір в розмірі 2102,00 грн.
Короткий зміст рішення суду
Заочним Рішенням Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 26 січня 2021 року позов задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість за договором б/н від 14 жовтня 2013 року в сумі 9000 грн та судовий збір у розмірі 464,57, у решті позовних вимог відмовлено.
Суд дійшов висновку, що без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11.03.2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем у позовній заяві.
Також, суд зазначив, що заява-анкета не містить відомості щодо бажаного розміру кредитного ліміту, довідка про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти вказує на встановлення кредитного ліміту на карту відповідача від 19 вересня 2018 року в розмірі 9000 грн, при цьому позивач просить стягнути заборгованість за тілом кредиту в сумі 20200,08 грн, що не підтверджується належними доказами.
Оскільки розмір наданого кредиту, а також розмір, порядок нарахування та виплата процентів за користування кредитом, комісії, як і відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування, є істотними умовами кредитного договору, який укладається між сторонами в письмовій формі, то суд, оцінивши надані позивачем докази на підтвердження позовних вимог, приходить до висновку про відсутність правових підстав для стягнення визначеного в розрахунку та позовній заяві розміру заборгованості, окрім заявленої до стягнення в межах отриманої суми кредиту, заборгованості за тілом кредиту - 9000,00 грн.
Суд також не вбачає підстав у позивача права вимагати сплати відповідачем процентів згідно ст. 625 ЦК України, оскільки банком не доведено момент виникнення обов'язку у відповідача зі сплати коштів, так як відповідальність настає саме за прострочене виконання зобов'язання щодо певної суми.
Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги
Не погоджуючись із рішенням суду АТ КБ «ПРИВАТБАНК» подало апеляційну скаргу про скасування рішення суду першої інстанції та просить ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає, що особистим підписом відповідач погодилася з тим, що анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг і Тарифами складають між ним та позивачем договір про надання банківських послуг.
Вказує, що відповідач неодноразово звертався до банку з метою перевипуску та отримання нових карт з новим строком дії.
Вважає, що відсутність підпису боржника на відповідних тарифах, Умовах та правилах не свідчить про неукладеність договору, оскільки суть договору приєднання полягає в тому, що його умови визначаються однією стороною одноособово та викладаються у певних формулярах або інших стандартах, а інша сторона може лише приєднатися до таких умов висловивши певним чином згоду на них.
Звертає увагу на те, що відповідач після отримання картки за умовами укладеного з банком договору здійсни дії щодо її активації, користувався карткою, а також отримував кредитні кошти з власної ініціативи.
Отже, відповідач не лише отримала кредитну картку, а й визнала укладення кредитного договору та погодилась з його умовами вчинивши дії спрямовані на його виконання, зокрема, на погашення заборгованості.
Зазначає, що суд зробивши перерахунок та відмовивши у задоволенні позовних вимог не врахував норми законодавства та умови договору, порушив норми процесуального та матеріального права та, відповідно, безпідставно відмовив у стягненні частини суми заборгованості зі тілом кредита.
Вказує, що основними вимогами банку за кредитним договором до боржника є повернення наданих кредитних коштів та отримання відсотків зі їх користування тому суд оскаржуваним рішенням не тільки призводить до нехтування принципами платності кредиту, а ще і наносить істотну шкоду усім споживачам банківських послуг, і банку у цілому.
Узагальнені доводи і заперечення інших учасників справи
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило, що згідно вимог ч.3 ст.360 ЦПК України не перешкоджає перегляду оскарженого судового рішення.
Суд першої інстанції встановив такі обставини
Судом встановлено, що 14 червня 2018 року відбулася державна реєстрація та змінено найменування позивача з Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Привабанк» на Акціонерне товариство комерційний банк «Привабанк».
14 жовтня 2013 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 , укладено кредитний договір без номеру, згідно з яким банк надав відповідачу кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, який у подальшому змінювався, 19 вересня 2018 року його було збільшено до 9000 грн.
У заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився із зазначеним договором до його укладення, який був наданий йому для ознайомлення в письмовому вигляді.
До кредитного договору позивачем додано Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна Contract», «Універсальна Gold» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, без зазначення його затвердження та прийняття банком.
Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором від 14 жовтня 2013 року, у зв'язку з неналежним виконанням умов кредитного договору банк станом на 20 вересня 2020 року має заборгованість 40721,47 грн, яка складається із заборгованості: за тілом кредита 20200,08 грн, у тому числі заборгованості за поточним тілом кредиту 0,00 грн, заборгованості за простроченим тілом кредиту 20200,08 грн; заборгованості за нарахованими відсотками 0,00 грн; заборгованості за простроченими відсотками 0,00 грн; заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно зі ст.625 в сумі 7058,68 грн; нарахованої пені 13462,71 грн; нарахованої комісії - 0,00 грн.
Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення
Згідно ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до положень ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без змін з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Так, судом встановлено, що 14.10.2013 ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у АТ КБ «ПРИВАТБАНК», за змістом якої відповідач визнав, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становлять укладений між сторонами договір про надання банківських послуг.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).
За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Частиною 1 статті 1054 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Як передбачено ч. ч. 1, 2 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Разом з тим, відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254 (в редакції, чинній на час звернення до суду з позовною заявою), виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 (в редакції, чинній на час вирішення справи судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій).
Звертаючись до суду з позовом банк зазначив, що на підставі анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у АТ КБ «ПРИВАТБАНК», яка підписана сторонами, й умов та правил надання банківських послуг, які погоджені з відповідачем, між АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, який у подальшому було збільшено до 9000 грн.
Як вбачається з анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, остання не містить будь-яких даних про суму кредиту, чи кредитного ліміту, даних про видачу кредитної картки, її виду та строку дії. Вказана анкета-заява взагалі не містить ніяких даних, крім прізвища, адреси та підпису відповідача.
Проте, відповідно до довідки про зміну умов кредитування кредитний ліміт було змінено: 19.09.2018 - 9000 грн; 20.03.2019 - 0,00 грн. (а.с. 11)
Також, з довідки про видачу кредитних карток вбачається, що відповідач 14.10.2013 отримав картку № НОМЕР_1 зі строком дії до 07/17; 15.10.2013 отримав картку № НОМЕР_2 зі строком дії до 07/17;18.02.2014 отримав картку № НОМЕР_3 зі строком дії до 08/17; 13.08.2014 отримав картку № НОМЕР_4 зі строком дії до 10/17; 28.08.2018 отримав картку № НОМЕР_5 зі строком дії до 06/22; 28.08.2018 отримав картку № НОМЕР_6 зі строком дії до 06/22; 06.09.2018 отримав картку № НОМЕР_7 зі строком дії до 06/22; 19.10.2018 отримав картку № НОМЕР_8 зі строком дії до 06/22; 19.09.2018 отримав картку № НОМЕР_9 зі строком дії до 07/22. (а.с. 10)
З довідки про рух коштів вбачається, що після чергового збільшення кредитного ліміту позичальник користувався кредитними коштами (а.с. 54-56).
Тобто, зазначене свідчить про інформованість позичальника про збільшення його кредитного ліміту, а його активні дії щодо використання кредитних коштів - про згоду на таке збільшення.
Отже колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність заборгованості за тілом кредиту більше ніж 9000 грн, оскільки у матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази про збільшення кредитного ліміту за межі 9000 грн.
Крім того, АТ КБ «ПРИВАТБАНК» просив стягнути, окрім тіла кредиту (сума, яка була фактично отримана позичальником), ще і заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України та пеню.
Вирішуючи позовні вимоги про стягнення заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України колегія суддів зазначає наступне.
За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачені нею індекс інфляції та проценти є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання. Зокрема, проценти від простроченої суми зобов'язання забезпечують захист майнового інтересу кредитора, який полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитним договором припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронюваних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Таким чином якщо строк кредитування закінчився або кредитор реалізував своє право на дострокове повернення кредиту, то з цього моменту припиняється нарахування процентів за кредитом і позичальник зобов'язаний сплатити неустойку та суми передбачені статтею 625 ЦК України.
Із матеріалів справи вбачається, що кредитна картка № НОМЕР_1 , видана на ім'я ОСОБА_1 вісім разів перевипускалась, строк дії останньої № НОМЕР_10 до липня 2022 року.
Банк звернувся до суду з позовом у жовтні 2020 року, тобто до спливу строку кредитування, тому має право на стягнення відсотків нарахованих на прострочений кредит відповідно до ст. 625 ЦК України з моменту пред'явлення вимоги про дострокове повернення суми заборгованості за кредитом (звернення до суду з дійсним позовом).
Проте за змістом позовної заяви вимоги про стягнення відсотків нарахованих на прострочений кредит відповідно до ст. 625 ЦК України пред'явлені станом на 20.09.2020 рік.
Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції щодо недоведеності позивачем моменту виникнення обов'язку у відповідача зі сплати відсотків за ст. 625 ЦК України.
Отже, з огляду на відсутність в анкеті-заяві строку кредитування (строку повернення ОСОБА_1 кредиту) та ненадання суду доказів пред'явлення банком в порядку статті 530 ЦК України відповідної вимоги щодо виконання позичальником обов'язку із повернення кредиту до подання цього позову, відсутні підстави для покладення на відповідача відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України у вигляді трьох процентів річних від простроченої суми за визначений банком у позові період.
Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 02 грудня 2020 року у справі № 161/5267/20.
Стосовно вимог позивача про стягнення пені колегія суддів апеляційного суду виходить з такого.
Мотивуючи заборгованість за пенею, позивач посилається на умови та правила надання банківських послуг та на тарифи обслуговування кредитних карток «Універсальна». Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції щодо відмови у стягненні пені виходячи з наступного.
Витяг із Умов та Правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», витяг Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», що надані позивачем на підтвердження позовних вимог не підписані відповідачем, а матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці витяги з Умов та Тарифів розуміла відповідач, ознайомився та погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг АТ КБ «ПРИВАТБАНК».
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 зазначила, що в даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПРИВАТБАНК» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
Надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Як і у справі № 342/180/17, яку переглядала Велика Палата Верховного Суду, так і в цій справі відсутні дані про те, що саме такі Умови та Правила надання банківських послуг мав на увазі відповідач на час укладення договору з позивачем, тобто станом на 14 жовтня 2013 року.
Колегія суддів зазначає, що наявність в указаних справах неоднакових редакцій та положень умов і правил банківських послуг не мають правового значення, оскільки в обох випадках вид банківського кредиту, з огляду на їхній характер, цільове спрямування та об'єкт кредитування є тотожним - споживче кредитування, а визначальним є не безпосередньо вид чи характеристика умов щодо яких сторони досягли згоди та уклали договір,а саме встановлення обставин про додержання письмової форми для цих умов, після чого їх можна буде розцінювати як невід'ємну складову змісту договору.
До того ж, у даному випадку, необхідно зауважити, що міжнародними актами, зокрема, Резолюцією Генеральної асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року № 39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» констатовано, що споживачі здебільшого знаходяться в нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти, купівельної спроможності та виходячи з важливості сприяння справедливому, рівноправному та усталеному економічному і соціальному розвитку, у зв'язку з чим сформульовано керівні принципи для захисту інтересів споживачів.
З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, колегія суддів зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права, бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та Правил надання банківських послуг, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих Правил тим більше, співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Отже, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав вважати, що при укладенні договору, АТ КБ «ПРИВАТБАНК» дотримався вимог, передбачених чинним законодавством України про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими Банк.
З огляду на відсутність достатніх підтверджень про конкретні запропоновані відповідачеві Умови та Правила банківських послуг, Тарифи, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про розмір та порядок сплати пені, не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10 червня 2020 року у справі № 759/5029/18.
Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції ухваленого по даній справі та відсутність підстав до його скасування.
Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
За таких обставин, відповідно до ст. 375 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України,
Апеляційну скаргу АКЦІОНЕРГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» залишити без задоволення.
Заочне рішення Знам'янського міськрайонного суду м. Кіровограда від 26 січня 2021 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий суддя А.М. Головань
Судді О.Л. Дуковський
О.Л. Карпенко