Господарський суд Рівненської області
вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013
"09" липня 2021 р. м. Рівне
Справа № 918/372/21
Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Політики Н.А., за участі секретаря судового засідання Костюкович Ю.С.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КАСІ-Україна"
до Комунального підприємства "Клесівводоканал" Клесівської селищної ради
про стягнення заборгованості в сумі 37 605 грн 39 коп.,
у судове засідання учасники справи не з'явилися.
Відповідно до частини 3 статті 222 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) при розгляді судової справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
У травні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "КАСІ-Україна" (далі - Товариство, позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Комунального підприємства "Клесівводоканал" Клесівської селищної ради (далі - Підприємство, відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 37 605 грн 39 коп., з яких: 30 829 грн 30 коп. - основний борг, 3 237 грн 06 коп. - інфляційні втрати, 1 114 грн 92 коп. - три відсотки річних та 2 424 грн 11 коп. - пеня.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо здійснення оплати за отриманий згідно видаткової накладної від 2 березня 2020 року № 65 товар, у зв'язку із чим у Підприємства утворилась заборгованість в сумі 30 829 грн 30 коп., та відповідно позивачем на підставі ст. 231 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст. 549 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) на суму боргу нараховано пеню в сумі 2 424 грн 11 коп. за період з 02.03.2020 р. по 01.09.2020 р., на підставі ст. 625 ЦК України 3% річні в сумі 1 114 грн 92 коп. за період з 02.03.2020 р. по 14.05.2021 р. та інфляційні втрати в сумі 3 237 грн 06 коп. за період з березня 2020 року по квітень 2021 року.
Ухвалою суду від 25 травня 2021 року позовну заяву Товариства від 19.05.2021 р. № 94 залишено без руху, зобов'язано позивача у 10-денний строк з дня отримання даної ухвали усунути недоліки позовної заяви, а саме, надати:
- уточненої позовної заяви із зазначенням обґрунтування нарахування пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат;
- підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову до цього самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав.
4 червня 2021 року від Товариства на адресу суду надійшла уточнена позовна заява від 03.06.2021 р. № 18 із зазначенням обґрунтування нарахування пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат, до якої додано розрахунок штрафних санкцій, гарантійний лист про відсутність аналогічного розгляду спору та докази відправлення відповідачу копії уточненої позовної заяви (а.с. 40-44).
Ухвалою суду від 7 червня 2021 року позовну заяву Товариства від 19.05.2021 р. № 94 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання для розгляду справи призначено на 5 липня 2021 року.
25 червня 2021 року від представника відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву від 24.06.2021 р. № 142 (а.с. 51-56), в якому останній просить у задоволенні позову Товариства відмовити. Зокрема представник відповідача зазначив, що між Підприємством та Товариством відсутні будь-які договірні зобов'язання, так як між даними підприємствами договори не заключалися. Як зазначив представник відповідача, позивач у копії рахунку про оплату № 80 від 20.02.2020 р. та у копії видаткової накладної № 65 від 02.03.2020 р. хибно вказує, що є основний договір між сторонами. Також представник відповідача зазначив, що ніхто з працівників Підприємства не отримував зазначений товар на суму 30 829 грн 30 коп. і на балансі Підприємства не оприбутковувалися такі матеріали (товар) станом на березень 2020 року. Також представник відповідача зазначив, що у наданій позивачем копії видаткової накладної відсутня печатка отримувача, а також відсутні відомості про товарно-транспортну накладну, яка є єдиним для всіх учасників транспортного процесу юридичним документом, що призначений для: списання товарно-матеріальних цінностей; обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного й бухгалтерського обліку. Крім того представник відповідача заперечив щодо нарахування штрафних санкцій, оскільки розмір неустойки має бути встановлений відповідним договором або законодавчим актом, а відтак на думку представника відповідача відсутні правові підстави для стягнення з Підприємства на користь позивача штрафних санкцій. Відтак, як зазначив представник відповідача, позивачем не було надано жодного належним чином оформленого документу на підтвердження факту укладення між сторонами договору поставки. На думку представника відповідача наявні в матеріалах справи накладна та рахунок не можуть свідчити про укладення договору та про здійснення поставки товару взагалі.
У судове засідання 5 липня 2021 року позивач не з'явився, про дату, час і місце даного засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення відповідного поштового відправлення № 3301311496167 (а.с. 49). В той час, про причини неявки суд не повідомив.
Крім того відповідач у судове засідання 5 липня 2021 року також не з'явився, про дату, час і місце даного засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення відповідного поштового відправлення № 3301311496159 (а.с. 50). В той час, про причини неявки суд не повідомив.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України).
Враховуючи належне повідомлення учасників справи про судове засідання, призначене на 05.07.2021 р., суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності останніх.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 вказаної статті).
У судовому засіданні 5 липня 2021 року судом було прийнято рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
З матеріалів справи вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю "КАСІ-Україна" складено рахунок на оплату від 20 лютого 2020 року № 80 на суму 30 829 грн 30 коп. (а.с. 7).
Згідно вказаного рахунку Покупцем є Комунальне підприємство "Клесівводоканал" Клесівської селищної ради.
Також в рахунку від 20 лютого 2020 року № 80 зазначено договір: основний.
Згідно вказаного рахунку оплаті підлягає товар:
- вантуз (клапан повітровідвідний) тип 7010, 1-ступеневий, GGG40, чавун, DN50 PN16, в кількості 1 шт. вартістю 4 976 грн 50 коп.;
- кран кульковий фланцевий DN50 PN16 в кількості 4 шт. вартістю 6 400 грн 00 коп. (1 600 грн 00 коп. 1 шт.);
- фланець сталевий приварний ДУ-50 Ру-10 в кількості 8 шт. вартістю 1 452 грн 80 коп. (181 грн 60 коп. 1 шт.);
- труба для води ПЕ100 50х3,0 SDR17 в кількості 500 м вартістю 18 000 грн 00 коп. (36 грн 00 коп. м).
Зі змісту рахунку на оплату від 20 лютого 2020 року № 80 оплата складає - 100% передоплати суми вказаної в рахунку.
Відповідно до видаткової накладної від 2 березня 2020 року № 65 (а.с. 8) Товариством з обмеженою відповідальністю "КАСІ-Україна" передано Комунальному підприємству "Клесівводоканал" Клесівської селищної ради товар на суму 30 829 грн 30 коп., а саме:
- вантуз (клапан повітровідвідний) тип 7010, 1-ступеневий, GGG40, чавун, DN50 PN16, в кількості 1 шт. вартістю 4 976 грн 50 коп.;
- кран кульковий фланцевий DN50 PN16 в кількості 4 шт. вартістю 6 400 грн 00 коп. (1 600 грн 00 коп. 1 шт.);
- фланець сталевий приварний ДУ-50 Ру-10 в кількості 8 шт. вартістю 1 452 грн 80 коп. (181 грн 60 коп. 1 шт.);
- труба для води ПЕ100 50х3,0 SDR17 в кількості 500 м вартістю 18 000 грн 00 коп. (36 грн 00 коп. м).
У видатковій накладній від 2 березня 2020 року № 65 зазначено договір: основний. Також зазначено рахунок: рахунок на оплату від 20 лютого 2020 року № 80.
Зазначена видаткова накладна зі сторони Товариства з обмеженою відповідальністю "КАСІ-Україна" підписана виконавчим директором Марчуком Сергієм Михайловичем та скріплена печаткою Товариства, зі сторони Комунального підприємства "Клесівводоканал" Клесівської селищної ради - директором Германом Володимиром Романовичем за довіреністю № 3 від 20.02.2020 р.
З матеріалів справи вбачається, що Комунальним підприємством "Клесівводоканал" Клесівської селищної ради видано довіреність № 3 від 20 лютого 2020 року на ОСОБА_1 на отримання від Товариства з обмеженою відповідальністю "КАСІ-Україна" цінностей згідно рахунку № 80 від 20.02.2020 р. (а.с. 9). У довіреності зазначено, що вона дійсна до 10 березня 2020 року.
Також в матеріалах справи наявний перелік цінностей, які належить отримати (а.с. 10). Зокрема у вказаному переліку зазначено найменування цінностей:
- вантуз (клапан повітровідвідний) тип 7010, 1-ступеневий, GGG40, чавун, DN50 PN16, в кількості 1 шт. вартістю 4 976 грн 50 коп.;
- кран кульковий фланцевий DN50 PN16 в кількості 4 шт. вартістю 6 400 грн 00 коп.;
- фланець сталевий приварний ДУ-50 Ру-10 в кількості 8 шт. вартістю 1 452 грн 80 коп.;
- труба для води ПЕ100 50х3,0 SDR17 в кількості 500 пог. м вартістю 18 000 грн 00 коп.
Судом встановлено, що вказаний перелік цінностей, які належить отримати, підписаний директором та головним бухгалтером Комунального підприємства "Клесівводоканал" Клесівської селищної ради, їхні підписи скріплені печатками Підприємства.
Однак, як зазначає позивач, відповідач не здійснив оплати за поставлений товар.
16 квітня 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "КАСІ-Україна" звернулося до Комунального підприємства "Клесівводоканал" Клесівської селищної ради з претензією від 15.04.2021 р. № 165 (а.с. 11), в якій вимагало протягом 5 банківських днів з моменту отримання даної претензії погасити заборгованість в сумі 30 829 грн 30 коп. (докази надіслання - а.с. 12).
Однак, вказана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Враховуючи, що відповідач не оплатив поставлений товар, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Зі змісту приписів ст. 11 ЦК України, вбачається, що цивільні права та обов'язки виникають зокрема, з договорів та інші правочинів.
Відповідно до ч. 1 ст. 67 ГК України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.
Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України (ч. 2 ст. 67 ГК України).
Згідно зі ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України та ч. 1 ст. 193 ГК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Таким чином, з урахуванням ч. 2 ст. 205 ЦК України, договір може вважатися здійсненим за умови вчинення сторонами таких дій, що засвідчують їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
В спірному випадку між сторонами виникли правовідносини на підставі видаткової накладної від 2 березня 2020 року № 65 та рахунку на оплату від 20 лютого 2020 року № 80, копії яких долучені до матеріалів справи.
Відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 рахунок та видаткова накладна до нього є первинними документами, які містять відомості про господарські операції.
Таким чином, зазначені вище видаткова накладна від 2 березня 2020 року № 65 та рахунок на оплату від 20 лютого 2020 року № 80, копії яких долучені до матеріалів справи, є юридичними документами, які свідчать про передачу позивачем по справі товару та одночасно виникнення у відповідача зобов'язання про здійснення плати за отриманий товар.
Оскільки видаткова накладна від 2 березня 2020 року № 65 містить найменування товару, його кількість, ціну та загальну вартість, суд дійшов висновку, що сторонами було досягнуто згоди щодо істотних умов договору поставки.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у обумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України унормовано, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).
Отже, матеріалами справи підтверджується, що позивачем було здійснено поставку товару за видатковою накладною від 2 березня 2020 року № 65 загальною вартістю 30 829 грн 30 коп.
Як встановлено судом та зазначено позивачем у позовній заяві, між сторонами договір як єдиний письмовий документ не укладався.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача зазначив, що між Підприємством та Товариством відсутні будь-які договірні зобов'язання, так як між даними підприємствами договори не заключалися. Також представник відповідача зазначив, що позивач у копії рахунку про оплату № 80 від 20.02.2020 р. та у копії видаткової накладної № 65 від 02.03.2020 р. хибно вказує, що є основний договір між сторонами.
Як було зазначено судом вище у рахунку на оплату від 20 лютого 2020 року № 80 зазначено договір: основний. У видатковій накладній від 2 березня 2020 року № 65 також зазначено договір: основний.
В той час, суд зазначає, що зазначене вище не дає підстави вважати, що між сторонами укладений договір у письмовій формі, оскільки рахунок на оплату та видаткова накладна не містять ідентифікуючих ознак щодо договору, а саме дати чи номеру відповідного договору.
Відтак, посилання представника відповідача щодо відсутності укладеного між сторонами договору судом спростовуються, оскільки між Товариством та Підприємством укладено договір поставки у спрощеній формі.
Також представник відповідача у відзиві на позовну заяву зазначив, що ніхто з працівників Підприємства не отримував товар на суму 30 829 грн 30 коп. і на балансі Підприємства не оприбутковувалися такі матеріали (товар) станом на березень 2020 року.
В той час, представником відповідача жодних доказів на підтвердження вказаних тверджень не надано, а відтак посилання представника відповідача судом до уваги не приймаються.
Крім того у відзиві на позовну заяву представник відповідача зазначив, що у наданій позивачем копії видаткової накладної відсутня печатка отримувача, а також відсутні відомості про товарно-транспортну накладну, яка є єдиним для всіх учасників транспортного процесу юридичним документом, що призначений для: списання товарно-матеріальних цінностей; обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного й бухгалтерського обліку.
Як було зазначено судом вище видаткова накладна зі сторони Комунального підприємства "Клесівводоканал" Клесівської селищної ради підписана директором Германом Володимиром Романовичем за довіреністю № 3 від 20.02.2020 р. довіреність № 3 від 20 лютого 2020 року видана Комунальним підприємством "Клесівводоканал" Клесівської селищної ради на ОСОБА_1 на отримання від Товариства з обмеженою відповідальністю "КАСІ-Україна" цінностей згідно рахунку № 80 від 20.02.2020 р. (а.с. 9). У довіреності зазначено, що вона дійсна до 10 березня 2020 року. Також в матеріалах справи наявний перелік цінностей, які належить отримати, який підписаний директором та головним бухгалтером Комунального підприємства "Клесівводоканал" Клесівської селищної ради, їхні підписи скріплені печаткою Підприємства.
У сформованому на запит суду Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зазначено, що станом на 2 березня 2020 року керівником Комунального підприємства "Клесівводоканал" Клесівської селищної ради був ОСОБА_2 .
Відтак, з вищенаведеного слідує, що директор Підприємства Герман Володимир Романович правомірно отримав товар згідно видаткової накладної від 2 березня 2020 року № 65.
З приводу виданої Комунальним підприємством "Клесівводоканал" Клесівської селищної ради довіреності від 20 лютого 2020 року № 3 на Головача Володимира Васильовича на отримання цінностей згідно рахунку № 80 від 20.02.2020 р. суд зазначає, що довіреність видана на уповноважену особу не обмежує директора на отримання відповідного товару, оскільки директор діє від імені Підприємства з усіма правами та обов'язками.
Щодо посилань відповідача на відсутність у видатковій накладній від 2 березня 2020 року № 65 печатки суд зазначає наступне.
Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (тут і далі в редакції, чинній станом на дату видаткових накладних) визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Ведення зазначених документів передбачено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88.
Згідно п. 2.5. зазначеного положення документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.
Накладна - документ, що використовується при передачі товарно-матеріальних цінностей від однієї особи іншій. Є декілька видів накладних, наприклад, видаткова накладна, товарно-транспортна накладна, тощо. Видаткова накладна фіксує факт отримання/передачі товарів або послуг і по суті завершує купівлю-продажу між продавцем і покупцем. Видаткова накладна може бути замінена актом здачі-приймання.
Отже, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.
Таким чином печатка Підприємства на видатковій накладній не є обов'язковою умовою.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України обов'язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відтак, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару за договором купівлі-продажу (поставки), відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу.
Отже, в силу ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний розрахуватися з продавцем (постачальником) за придбаний (поставлений) товар з моменту його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар.
З огляду на те, що сторонами не надано доказів погодження строків оплати товару, поставленого за видатковою накладною від 2 березня 2020 року № 65, суд прийшов до висновку щодо необхідності застосування до спірних правовідносин положень норми ч. 1 ст. 692 ЦК України.
Таким чином, обов'язок відповідача по оплаті товару виник після прийняття ним товару та підписання видаткової накладної, однак докази здійснення відповідачем оплати за поставлений товар матеріали справи не містять.
Крім того, як було встановлено судом вище, позивач звертався до відповідача з вимогою оплатити поставлений товар, яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Таким чином, враховуючи вищенаведене, строк виконання відповідачем грошового зобов'язання по оплаті вартості переданого позивачем товару за видатковою накладною від 2 березня 2020 року № 65 - 2 березня 2020 року включно. Відтак, з 3 березня 2020 року відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання за даною накладною.
В той час відповідач не здійснив відповідних розрахунків за переданий товар у встановлений законом строк.
Матеріалами справи підтверджено, що у відповідача станом на день розгляду справи існує прострочення по оплаті переданого позивачем товару на загальну суму 30 829 грн 30 коп.
Відповідач не надав суду доказів оплати поставленого позивачем товару згідно видаткової накладної від 2 березня 2020 року № 65 на суму 30 829 грн 30 коп. В той час у відзиві на позовну заяву представник відповідача заперечував щодо позовних вимог. Однак посилання представника відповідача судом спростовано, про що зазначено вище.
Враховуючи наведене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 30 829 грн 30 коп. основного боргу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що відповідач, у визначений законом строк оплату вартості переданого товару не здійснив, а отже за приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України є таким, що прострочив виконання зобов'язання.
Оскільки відповідачем допущено порушення зобов'язання щодо своєчасної оплати вартості переданого товару на підставі ст. 231 ГК України, ст. 549 ЦК України позивачем здійснено нарахування пені в сумі 2 424 грн 11 коп. за період з 02.03.2020 р. по 01.09.2020 р., на підставі ст. 625 ЦК України 3% річні в сумі 1 114 грн 92 коп. за період з 02.03.2020 р. по 14.05.2021 р. та інфляційні втрати в сумі 3 237 грн 06 коп. за період з березня 2020 року по квітень 2021 року, які позивач просить суд стягнути з відповідача згідно наданого розрахунку.
Судом встановлено, що відповідач свого грошового зобов'язання у визначений законом строк не виконав, допустивши прострочення виконання зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 ЦК України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 ЦК України), а відтак є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ч. 1 ст. 546, ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).
Відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Як вбачається з аналізу чинних норм законодавства, неустойка може бути договірною та позадоговірною (законною). Умову про договірну неустойку має бути зазначено в договорі (ч. 1 ст. 547 ЦК України). Недотримання письмової форми зазначення в договорі умови про сплату неустойки робить його нікчемним (ч. 2 ст. 547 ЦК України). Стосовно позадоговірної неустойки відповідно до ч. 1 ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначено розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Велика Палата Верховного Суду у постанові № 904/4156/18 від 10.12.2019 року зазначила, що господарське правопорушення може полягати як у порушенні нормативно встановлених правил здійснення господарської діяльності, так і у порушенні договірних зобов'язань. Господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов'язань також поділяється на встановлену законом і договірну. Необхідною умовою застосування такої відповідальності є визнання у законі чи у договорі управненої та зобов'язаної сторони, виду порушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача заперечив щодо нарахування штрафних санкцій, оскільки розмір неустойки має бути встановлений відповідним договором або законодавчим актом.
Судом встановлено, що сторони не передбачили відповідальності за прострочення виконання Підприємством своїх зобов'язань з оплати за поставлений товар у вигляді пені.
За приписом ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Частина 6 ст. 231 ГК України, не є нормою законодавства, яка встановлює обов'язок та умови сплати пені, тобто не є безумовною підставою для стягнення неустойки в силу закону, а відтак не може бути застосована у даному випадку.
При цьому, з огляду на характер правовідносин, які склались між сторонами, відповідальність у вигляді пені за порушення строків оплати товару не передбачена законодавчими актами.
Верховний Суд у постанові № 904/4156/18 від 10.12.2019 року проаналізував ст. 231 ГК України та зазначив, що положення ч. 6 ст. 231 ГК України регулюють виключно правовідносини сторін щодо їх відповідальності за невиконання грошових зобов'язань, передбачаючи їх встановлення у відсотках, розмір яких визначається облікової ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. На відміну від, наприклад, ч. 2 ст. 231 ГК України, у ч. 6 цієї статті не вказано про застосування штрафної санкції у певному розмірі, а йдеться про спосіб її визначення.
Відтак, сторони, укладаючи договір поставки у спрощений спосіб, не могли погодити відповідальності за несвоєчасне виконання Підприємством зобов'язання по оплаті товару у вигляді пені.
Відтак заперечення відповідача щодо нарахування пені судом приймаються до уваги.
За таких обставин, позовна вимога про стягнення з відповідача 2 424 грн 11 коп. пені є безпідставною.
Враховуючи вищенаведене, у задоволенні позовних вимог Товариства про стягнення з Підприємства пені в сумі 2 424 грн 11 коп. слід відмовити.
До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться втрати від інфляції та 3 % річних
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як було зазначено судом вище, строк виконання відповідачем грошового зобов'язання по оплаті вартості переданого позивачем товару по видатковій накладній від 2 березня 2020 року - 2 березня 2020 року включно, а з 3 березня 2020 року відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання за даною накладною.
Відтак, нарахування 3% річних слід здійснювати з 3 березня 2020 року.
В той час, як вбачається з наданого позивачем розрахунку, останнім нарахування трьох відсотків річних здійснено з 02.03.2020 р., а не з 03.03.2020 р.
У зв'язку з викладеним, судом було здійснено власний розрахунок трьох відсотків річних.
Врахувавши вищенаведене суд, здійснивши власний розрахунок трьох відсотків річних за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE встановив, що обґрунтований розмір 3% річних становить 1 107 грн 75 коп., при заявленому - 1 114 грн 92 коп. Відтак суд дійшов до висновку про те, що стягненню з відповідача підлягають три відсотки річних, які за розрахунком суду складають 1 107 грн 75 коп.
За таких обставин, вимога позивача до відповідача про стягнення трьох відсотків річних в сумі 1 114 грн 92 коп. підлягає частковому задоволенню в розмірі 1 107 грн 75 коп. У решті позовних вимог в частині стягнення трьох відсотків річних в сумі 7 грн 17 коп. слід відмовити.
Крім того суд, здійснивши перерахунок інфляційних втрат за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE встановив, що обґрунтований розмір даних компенсаційних виплат становить 3 120 грн 69 коп., при заявленому 3 237 грн 06 коп. Відтак суд дійшов до висновку про те, що стягненню з відповідача підлягають інфляційні втрати, які за розрахунком суду складають 3 120 грн 69 коп.
За таких обставин, вимога позивача до відповідача про стягнення інфляційних втрат в сумі 3 237 грн 06 коп. підлягає частковому задоволенню в розмірі 3 120 грн 69 коп. У решті позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 116 грн 37 коп. слід відмовити.
Також суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Аналогічні роз'яснення містяться у Постанові Пленуму Верховного суду України від 17.12.2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" в пунктах 3.1. та 4.1.
Отже, три відсотки річних та інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин, в повній мірі дослідивши матеріали справи, врахувавши наведені правові норми, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "КАСІ-Україна" до Комунального підприємства "Клесівводоканал" Клесівської селищної ради є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та такими, що підлягають частковому задоволенню в сумі 30 829 грн 30 коп. - основного боргу, 1 107 грн 75 коп. - трьох відсотків річних та 3 120 грн 69 коп. - інфляційних втрат. У решті позовних вимог в частині стягнення трьох відсотків річних в сумі 7 грн 17 коп., інфляційних втрат в сумі 116 грн 37 коп. та пені в сумі 2 424 грн 11 коп. відмовити.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 ГПК України, витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам в розмірі 2 116 грн 21 коп.
Керуючись ст. ст. 73-79, 91, 123, 129, 202, 222, 233, 236-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Комунального підприємства "Клесівводоканал" Клесівської селищної ради (34550, Рівненська обл., Сарненський р-н, смт. Клесів, вул. Залізнична, буд. 39, код ЄДРПОУ 33408574) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КАСІ-Україна" (35600, Рівненська обл., м. Дубно, вул. Данила Галицького, буд. 16, код ЄДРПОУ 36422246) 30 829 (тридцять тисяч вісімсот двадцять дев'ять) грн 30 коп. - основного боргу, 1 107 (одну тисячу сто сім) грн 75 коп. - три відсотки річні та 3 120 (три тисячі сто двадцять) грн 69 коп. - інфляційні втрати та 2 116 (дві тисячі сто шістнадцять) грн 21 коп. - витрат по оплаті судового збору.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "КАСІ-Україна" про стягнення з Комунального підприємства "Клесівводоканал" Клесівської селищної ради трьох відсотків річних в сумі 7 грн 17 коп., інфляційних втрат в сумі 116 грн 37 коп. та пені в сумі 2 424 грн 11 коп. - відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У той же час згідно підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних Положень ГПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до частини 5 статті 240 ГПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 9 липня 2021 року.
Суддя Політика Н.А.
Віддруковано 3 примірники:
1 - до справи;
2 - позивачу (35600, Рівненська обл., м. Дубно, вул. Данила Галицького, буд. 16);
3 - відповідачу (34550, Рівненська обл., Сарненський р-н, смт. Клесів, вул. Залізнична, буд. 39).