Справа № 754/13042/20
Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/8039/2021
23 червня 2021 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Рейнарт І.М.
суддів Кирилюк Г.М., Семенюк Т.А.
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Мілетич Ольги Олегівни на заочне рішення Деснянського районного суду міста Києва від 11 лютого 2021 року (суддя Саламон О.Б.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на батьків,
встановив:
у жовтні 2020р. позивачі звернулися до суду з позовом, в якому просили стягнути з відповідача аліменти у розмірі 1 712грн на кожного щомісячно, починаючи з дня звернення і довічно.
Мотивуючи позовні вимоги, позивачі зазначали, що вони з 19 червня 1986 року перебувають у шлюбі та мають двох дітей: ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .
Позивачі стверджували, що ОСОБА_4 завжди допомагала їм, наразі вона заміжня та перебуває у відпустці по догляду за дитиною, а тому не має змоги надавати їм матеріальну допомогу у повній мірі. ОСОБА_3 , який є їх молодшим сином, не надає їм матеріальну допомогу. При цьому, вони ніколи не ухилялись від виконання своїх батьківських обов'язків відносно дітей, не були позбавлені батьківських прав, завжди допомагали своїм дітям не тільки до досягнення повноліття, але й після цього.
Позивачі зазначали, що відповідач проживає у квартирі, яка є їх спільною власністю, проте не бере участі ні у витратах на утримання майна, ні у сплаті комунальних платежів, ні у спільних потребах.
Позивачі стверджували, що їх звернення до суду з даним позовом пов'язане із необхідністю матеріальної допомоги, яка пов'язана зі станом їх здоров'я, непрацездатністю в силу віку, небажанням сина утримувати батьків та надавати їм матеріальну допомогу.
Так, ОСОБА_2 посилалася на те, що отримує пенсію за віком, середньомісячний розмір якої становить 2 255грн 42коп., має онкологічні захворювання та є особою з інвалідністю ІІІ групи, яка встановлена у зв'язку із наявним онкологічним захворюванням та погіршеннями ендокринної системи, більшість коштів витрачається на лікування та ліки.
ОСОБА_1 посилався на те,що він є непрацездатною особою, отримує пенсію за віком, середньомісячний розмір якої становить 7 148грн 44коп., є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, є ветераном праці, та має захворювання: паркенсонізм, гіпертонічна хвороба II ступеню, розмір його пенсійного забезпечення не
покриває всіх необхідних витрат, пов'язаних із його здоров'ям.
Заочним рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 11 лютого 2021 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 1 712грн щомісячно, починаючи з 7 жовтня 2020 року та довічно. Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в розмірі 908грн. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
У поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Мілетич О.О. просить заочне рішення суду скасувати в частині відмови у задоволенні позову та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Представник позивача посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, не врахування наданих доказів про стан здоров'я ОСОБА_1 та доведення обставин потреби у матеріальній допомозі.
Також представник позивача стверджує, що судом неправильно застосовані норми матеріального права та не враховано правовий висновок Верховного Суду, що отримання матір'ю чи батьком пенсії, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений законом для осіб, які втратили працездатність, не є безумовною підставою для відмови у позові про стягнення аліментів.
Відзив на апеляційну скаргу відповідачем не подано.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України зазначена апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що відповідач ОСОБА_3 є сином ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження, серія НОМЕР_1 , виданим повторно Деснянським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
Сторони по справі зареєстровані у квартирі АДРЕСА_1 , яка є їх спільною частковою власністю, згідно свідоцтва про право власності на житло від 24 грудня 1997 року
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є особою з інвалідністю 3 групи, перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві (Деснянський район), отримує пенсію за віком у розмірі 2 262грн 82коп.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (категорія 3), перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві (Деснянський район) і отримує пенсію за віком у розмірі 7 148грн 44коп.
Задовольняючи позовні вимоги про стягнення аліментів на користь ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з того, що остання потребує матеріальної допомоги, яку повинен надавати її син.
Рішення суду в цій частині не оскаржується, тому відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України не є предметом апеляційного перегляду.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача аліментів на користь ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів того, що отримувана ним пенсія не забезпечує його потреби, що він здійснює значні витрати на харчування, оплату житлово-комунальних послуг, лікування, які не покриваються його пенсією, і він потребує матеріальної допомоги.
Проте, повністю погодитися з такими висновками суду колегія суддів не може з таких підстав.
Згідно статті 51 Конституції України, батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.
Відповідно до частини першої статті 202 СК України повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.
Аналіз даної норми свідчить про те, що необхідною умовою для виникнення обов'язку повнолітніх дітей утримувати своїх батьків є наявність двох обов'язкових підстав - непрацездатність батьків та потреба у матеріальній допомозі.
У пункті 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз'яснено, що обов'язок повнолітніх дочки, сина утримувати своїх непрацездатних батьків, які потребують матеріальної допомоги (стаття 202 СК України), не є абсолютним. У зв'язку з цим суд на вимогу дочки, сина, до яких пред'явлено позов про стягнення аліментів, зобов'язаний перевірити їхні доводи про ухилення батьків від виконання своїх обов'язків щодо них (стаття 204 СК України).
З указаного вбачається, що обов'язок повнолітніх дітей по утриманню своїх батьків виникає на підставі складу юридичних фактів: 1) походження дитини від матері, батька (кровне споріднення) або наявність між ними інших юридично значущих зв'язків (зокрема, усиновлення); 2) непрацездатність матері, батька; 3) потреба матері, батька в матеріальній допомозі. Зобов'язання повнолітніх дітей по утриманню батьків не виникає у разі відсутності хоча б однієї із вказаних умов. Обов'язок повнолітніх дітей не пов'язується з їх працездатністю і можливістю надавати батькам матеріальну допомогу.
Аналогічний правовий висновок висловлений Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 05 вересня 2019 року у справі № 212/1055/18-ц.
У частині четвертій статті 263 ЦПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, при встановленні, чи батьки потребують матеріальної допомоги, повинні враховуватися будь-які обставини, які свідчать про необхідність в матеріальній допомозі.
При цьому, отримання матір'ю чи батьком доходів, які є більшими за прожитковий мінімум, автоматично не свідчить, що батько (мати) не потребують матеріальної допомоги.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є особою похилого віку, є непрацездатним, має ряд захворювань, а тому має необхідність у матеріальній допомозі.
Також апеляційний суд враховує, що відповідач заперечення проти позову не подав, а також не надав докази, що у нього немає можливості надавати допомогу, а тому судом не встановлено підстав, передбачених положеннями ст. 204 СК України для звільнення відповідача від обов'язку утримувати непрацездатного батька.
Згідно ч. 1 ст. 205 СК України суд визначає розмір аліментів на батьків у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін.
Визначаючи розмір аліментів на ОСОБА_1 , апеляційний суд враховує, що позивач отримує пенсію у розмірі 7 148грн 44коп., а з відповідача стягненні аліменти на його матір ОСОБА_2 у розмірі 1 712грн щомісячно, а крім того, відповідач ОСОБА_3 зобов'язаний рішенням суду сплачувати аліменти на малолітню дитину.
Так, з сайту «Судова влада», доступ до якого є загальний, встановлено, що у провадженні Солом'янського районного суду міста Києва перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на малолітню дитину, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (справа 760/27644/19).
Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 25 березня 2020 року стягнуто з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , (адреса: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , (адреса: АДРЕСА_3 ) аліменти на утримання малолітньої дитини - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у твердій грошовій сумі у розмірі 2000грн щомісячно, з урахуванням індексації суми аліментів відповідно до закону, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання позову до суду, тобто з 03.10.2019 і до досягнення дитиною повноліття.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню аліменти у розмірі 300грн щомісячно, що з урахуванням розміру аліментів, стягнених на користь ОСОБА_2 , не буде перевищувати розмір аліментів, які стягнені з відповідача на малолітню дитину.
Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права, тому колегія суддів вважає, що рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення в цій частині про часткове задоволення позовних вимог.
Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
З урахуванням часткового задоволення апеляційної скарги, звільнення позивача ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання даного позову та апеляційної скарги відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», судовий збір підлягає стягненню з відповідача за подання позовної заяви у сумі 840грн 80коп. та за подання апеляційної скарги у сумі 1 261грн 20коп. на користь держави.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд
постановив:
апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Мілетич Ольги Олегівни задовольнити частково.
Заочне рішення Деснянського районного суду міста Києва від 11 лютого 2021 року
в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліментів скасувати, ухваливши в цій частині нове судове рішення, яким зазначені позовні вимоги задовольнити частково.
Стягувати з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , який зареєстрований у АДРЕСА_4 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , який зареєстрований у АДРЕСА_4 , аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 300грн щомісячно, починаючи з 7 жовтня 2020 року та довічно.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , який зареєстрований у АДРЕСА_4 , на користь держави судовий збір у сумі 2 102грн.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови складено 7 липня 2021 року.
Суддя-доповідач І.М. Рейнарт
Судді Г.М. Кирилюк
Т.А. Семенюк