Справа № 369/14474/20
Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/7859/2021
15 червня 2021 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Рейнарт І.М.
суддів Кирилюк Г.М., Семенюк Т.А.
при секретарі Баллі Л.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Фадєєвої Наталії Ігорівни на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31 березня 2021 року (суддя Усатов Д.Д.) про відмову у забезпеченні позову ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Саєнко Ольги Олександрівни, треті особи: ОСОБА_2 , Києво-Святошинський районний відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про скасування запису про право власності та зобов'язання внести запис,
встановив:
у листопаді 2020р. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила скасувати рішення приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Саєнко О.О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) номер 50995848 від 24 січня 2020р.; зобов'язати державного реєстратора за місцем знаходження нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 внести запис до державного реєстру речових прав на нерухоме майно про право власності на об'єкт нерухомого майна номер 6537411 за ОСОБА_1 ; та стягнути з відповідача судовий збір.
Мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 під час спроби накласти заборону на вчинення реєстраційних дій щодо належного їй на праві власності нерухомого майна, а саме домоволодіння та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , дізналася про те, що вказане майно було відчужене третій особі.
Позивач вважала, що відповідачем під час вчинення реєстраційних дій порушені вимоги Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», так як ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 5 червня 2020р. дії державного виконавця по передачі нерухомого майна на прилюдні торги були визнані неправомірними, а слідчим у рамках кримінального провадження було накладено арешт на спірне майно.
У березні 2021р. представником ОСОБА_1 - адвокатом Фадєєвою Н.І. подана заява про забезпечення позову шляхом заборони органам державної реєстрації речових
прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державним реєстраторам, нотаріусам усіх нотаріальних округів, як спеціальним суб'єктам, наділеним функціями державного реєстратора, а також іншим особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, вчиняти будь-які реєстраційні та нотаріальні дії щодо нерухомого майна: земельної ділянки та домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 до вирішення справи по суті.
Обґрунтовуючи заяву, представник позивача посилалася на те, що не дивлячись на накладений на спірне нерухоме майно 20 травня 2010р. старшим слідчим Буткевичем Р.В. в рамках кримінального провадження арешт, відповідач здійснила реєстраційні дії по перереєстрації права власності на спірне майно на ОСОБА_2 , тому у разі незастосування забезпечення позову у позивача буде відсутня можливість реального виконання судового рішення, так як відповідач може повторно здійснити перереєстрацію права власності на третю особу.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31 березня 2021р. у задоволенні заяви відмовлено.
У поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Фадєєва Н.І. просить ухвалу суду скасувати та постановити нову ухвалу про задоволення заяви.
Представник позивача посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, оскільки суд помилково обґрунтував відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову тим, що на об'єкт нерухомості вже встановлено обтяження, адже позивач зазначала в своїй заяві, що при наявності даного обтяження державний реєстратор - приватний нотаріус всупереч нормам чинного законодавства України 24 січня 2020р. здійснив відчуження спірного об'єкта і просто переносить в реєстрі дані обтяження на нового власника.
Представник позивача зазначає, що вказані обтяження не становлять ніякої перешкоди для приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Саєнко О.О. для вчинення незаконних дій з реєстрації нерухомості.
Крім того представник позивача стверджує, що вказані обставини та незаконні дії відповідача свідчать про те, що в подальшому, в разі задоволення позовних вимог, у позивача буде відсутня можливість реального виконання законного судового рішення, оскільки відповідач повторно може здійснити перереєстрацію права власності на третю особу. Вказані побоювання у позивача виникли після неодноразових погроз адвокатом ОСОБА_2 , що в разі не врегулювання спору в позасудовому порядку, останнім будуть виділятися частки в спірній земельній ділянці та в подальшому відчужуватися третім особам.
Відзив на апеляційну скаргу не подано.
Приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Саєнко О.О. та Києво-Святошинський районний відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про день та час розгляду апеляційної скарги повідомлені на електронні адреси, зазначені в апеляційній скарзі (с.с.143-144), у судове засідання не з'явилися, приватний нотаріус Саєнко О.О. на електронну адресу суду направила заяву про розгляд справи у її відсутність, Києво-Святошинський районний відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) клопотання про перенесення судового засідання не подав.
ОСОБА_2 про день та час розгляду апеляційної скарги повідомлявся за наявними в матеріалах справи та зазначеною у апеляційній скарзі адресами, однак судові повістки-повідомлення повернулися до суду без вручення з відмітками листоноші «не
розшукано» та «адресат відсутній за вказаною адресою» (с.с.151-152, 153-154).
Згідно ч. 6 ст. 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи
іншим учасником справи.
Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Таким чином, ОСОБА_2 належним чином повідомлений про розгляд апеляційної скарги.
Виходячи з викладеного, на підставі ст. 372 ЦПК України колегія суддів провела судовий розгляд у відсутність відповідача та третіх осіб.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1 та її представника - адвоката Мельниченко В.В., які підтримали апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості заяви та не співмірності заявлених заходів з позовними вимогами, а також з того, що на спірне майно вже зареєстровано обтяження.
Відмовляючи у задоволенні апеляційної скарги, апеляційний суд враховує наступне.
Відповідно до ст. 149 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно п. 1, 4 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання.
У п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006р. "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" роз'яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (частина друга статті 149 ЦПК України).
Частиною 3 статті 150 ЦПК України визначено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути
співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права, про захист яких просить заявник, та інтересів інших учасників судового процесу.
Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
При цьому, співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач визначила відповідачем приватного нотаріуса, який здійснив реєстрацію переходу права власності на спірне майно на ОСОБА_2 .
Разом з цим, у позовній заяві не обґрунтовано, який саме спір виник між позивачем та приватним нотаріусом.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим. Вирішення таких спорів відбувається за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб'єктного складу сторін. Належним відповідачем у такому спорі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої внесений відповідний запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Отже, даний позов не підлягає забезпеченню, так як особа, право власності якої на спірне майно фактично оспорюється позивачем, не залучена до участі у справі у якості відповідача, а наявність спору між позивачем та приватним нотаріусом не встановлена.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість та безпідставність заяви про забезпечення позову, враховуючи предмет позову та визначення сторін у позові.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції оскаржувана ухвала постановлена без порушення норм процесуального права, які є підставою для її скасування, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд
постановив:
апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Фадєєвої Наталії Ігорівни залишити без задоволення, ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31 березня 2021 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови складено 7 липня 2021 року.
Суддя-доповідач І.М. Рейнарт
Судді Г.М. Кирилюк
Т.А. Семенюк