06 липня 2021 року справа № 580/3021/21
15 годин 10 хвилин м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі: судді - Трофімової Л.В., за участі секретаря - Безпалого А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 580/3021/21
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) [позивач - не прибув]
до Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (вул. Інститутська, 21/8, м. Київ, 01008, код ЄДРПОУ 21661556) (відповідач 1) [представник відповідача 1 Черватюк Ю.В. - за дорученням], Регіонального представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини у Черкаській області (вул. Максима Залізняка, 10, м. Черкаси, 18001) (відповідач 2) [представник відповідача 2 Черватюк Ю.В. - за дорученням]
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Смілянська місцева прокуратура (вул. Ю.Кондратюка, 25, м. Сміла, Черкаська область, 20701, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 02911119) [представник третьої особи Семенов В.В. - за посадою]
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, прийняв рішення.
18.05.2021 ОСОБА_1 , звернувшись до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Регіонального представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини у Черкаській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Смілянська місцева прокуратура, з урахуванням позовної заяви, поданої 01.06.2021 просить:
- визнати протиправною бездіяльність Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та регіонального представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини під час розгляду скарги позивача від 27.10.2020 щодо не притягнення до адміністративної відповідальності в.о. керівника Смілянської місцевої прокуратури ОСОБА_3;
- визнати протиправною бездіяльність регіонального представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини у Черкаській області під час розгляду скарги позивача від 27.10.2020 щодо не притягнення до адміністративної відповідальності в.о. керівника Смілянської місцевої прокуратури ОСОБА_3;
- зобов'язати Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини поновити провадження за скаргою позивача від 27.10.2020 щодо притягнення до адміністративної відповідальності в.о. керівника Смілянської місцевої прокуратури ОСОБА_3;
- зобов'язати регіонального представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини у Черкаській області поновити провадження за скаргою позивача від 27.10.2020 щодо притягнення до адміністративної відповідальності в.о. керівника Смілянської місцевої прокуратури ОСОБА_3;
- зобов'язати Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини скласти протокол про адміністративне правопорушення стосовно в.о. керівника Смілянської місцевої прокуратури ОСОБА_3;
- зобов'язати регіонального представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини у Черкаській області скласти протокол про адміністративне правопорушення стосовно в.о. керівника Смілянської місцевої прокуратури ОСОБА_3;
- стягнути з Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини моральну шкоду на користь позивача у сумі 2270,00 грн, завдану суб'єктом владних повноважень унаслідок вчинення протиправної бездіяльності;
- зобов'язати суб'єкта владних повноважень не на користь якого ухвалене судове рішення подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення у разі задоволення адміністративного позову позивача.
Ухвалою від 01.06.2021 відкрито спрощене провадження у справі, призначено судове засідання на 09.06.2021, 06.07.2021.
В обґрунтуванні позовних вимог зазначено, що 19.10.2020 позивачем направлено запит до Смілянської місцевої прокуратури про надання ОСОБА_1 на підставі Закону України «Про доступ до публічної інформації» завірених належним чином документів, а саме вказівок процесуального прокурора Ясногородської М. А., яка їх «ніби-то як» надавала слідчому СВ Смілянсього ВП ГУ НП в Черкаській області у період з 16.03.2020 до 05.08.2020 у кримінальному провадженні № 12019250230000734, проте 22.10.2020 Смілянська місцева прокуратура листом № 33- 3201вих-20 відмовила у наданні запитуваної інформації. Відповідь, що викладена у листі від 22.10.2020 № 33-3201вих-20 (на думку позивача), не відповідає вимогам Закону України «Про доступ до публічної інформації», та свідчить, що розпорядником інформації безпідставно відмовлено у наданні інформації, що є порушенням конституційних прав позивача із застосуванням адміністративної відповідальності згідно статті 212-3 КУпАП. Позивач звернувся із скаргою 27.10.2020 до Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради з прав людини щодо неправомірної відмови у наданні публічної інформації в.о. керівника Смілянської місцевої прокуратури та просив притягнути до адміністративної відповідальності за порушення права на отримання повної, вчасної та достовірної публічної інформації. Листом від 27.11.2020 № Д - 17451/740 вих.-20 регіональний представник Уповноваженого Верховної Ради з прав людини у Черкаській області повідомив, що скарга отримана, буде проведена перевірка відповідно до Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» і про прийняте рішення буде повідомлено додатково. 11.12.2020 від регіонального представника Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради з прав людини у Черкаській області надійшов лист № Д - 17451/785 вих.-20 у якому повідомлялося, що підстав для вжиття заходів реагування не виявлено. Позивач вважає, що регіональним представником Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради з прав людини неналежним чином проаналізований лист в.о. керівника Смілянської місцевої прокуратури від 10.11.2020 № 33-3430 вих-20, поза увагою регіонального представника Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради з прав людини у Черкаській області залишилася те, що розпорядник інформації в порушення Закону України «Про доступ до публічної інформації» позивач мав право, а розпорядник інформації - обов'язок надати запитувану інформацію, позаяк запитувана інформація відповідала критерію «готовність-доступність» та перебуває у розпорядженні розпорядника. Позивач вважає, що Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради з прав людини та регіональний представник Уповноваженого Верховної Ради з прав людини в Черкаській області мали би вчинити дії передбачені статтею 10 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» від 23.12.1997 № 776/97-ВР (далі - Закон № 776/97) та пунктом 8-1 частини 1 статті 255 Кодексу України про адміністративні правопорушення, якими встановлено, що: уповноважений має право складати протокол про адміністративне правопорушення, позаяк це регламентовано стосовно уповноважених осіб Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини або представників Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (статті 188-39, 188-40, 212- 3 КУпАП (крім порушень права на інформацію відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Зазначених дій відповідачами стосовно працівників прокуратури щодо порушення вчинено не було, чим порушено право позивача на захист на інформацію. Накладення адміністративного стягнення на порушника не звільняє його від обов'язку надати запитувану інформацію. У випадках існування порушення норм ч. 1 ст. 24 Закону України «Про доступ до публічної інформації» передбачена дія відповідача-1 та відповідача-2, що має відповідати вимогам статті 10 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» та пунктом 8-1 частини 1 статті 255 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Відповідач - 1 та відповідач - 2, не склавши протокол про адміністративне правопорушення відповідно до ст. 212- 3 КУпАП на в.о. керівника Смілянської місцевої прокуратури, діяли не на підставі та не у спосіб визначений Конституцією та законами України, необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для вчинення дій, недобросовісно, нерозсудливо, непропорційно, зокрема без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямована дія. Позивачем зазначено, що протиправною бездіяльністю відповідачів завдано моральну шкоду, розмір розраховується, виходячи із розміру прожиткового мінімуму встановленого Законом України «Про Державний бюджет на 2020 рік» та складає з 1 січня - 2 270 гривні. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. З огляду на це психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави прав людини, навіть якщо вони не призвели до тяжких наслідків у вигляді погіршення здоров'я, можуть свідчити про заподіяння моральної шкоди. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 24.03.2020 у справі № 818/607/17 (адміністративне провадження № К/9901/17533/18). Позивач у судове засідання не прибув, звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач 1 позовні вимоги не визнав, 29.06.2021 подав відзив на позовну заяву, де зазначив, що частиною 5 статті 14 Закону № 776/97 Уповноважений здійснює парламентський контроль за дотриманням права на доступ до публічної інформації. Під час вирішення застосування положень Закону № 776/97 рішення Уповноваженого має відповідати меті парламентського контролю та прийматись у межах компетенції, визначеної статтею 2 Закону № 776/97. 27.10.2020 до Секретаріату Уповноваженого надійшла скарга ОСОБА_1 , у якій було зазначено про неправомірні дії Смілянської місцевої прокуратури щодо ненадання інформації на запит, що оформлено листом від 22.10.2020 № 33-3201 аих-20 та необхідність прийняття протоколу про адміністративне правопорушення за статтею 212-3 КУпАП. Листом регіонального представника від 11.12.2020 № Д-17451/785вих-20 позивача повідомлено про результати розгляду скарги - підстав для реагування відповідачами не виявлено. Вказівки процесуального керівника під час досудового розслідування (прокурора) є частиною матеріалів кримінального провадження і порядок ознайомлення із ними регулюється Кримінальним процесуальним кодексом України. Позаяк звернення позивача до Смілянської місцевої прокуратури стосувалось надання інформації, а саме вказівок процесуального керівника у кримінальному провадженні № 12019250230000734, та на розгляд такого звернення не поширюється дія Закону України «Про звернення громадян». Листом Секретаріату Уповноваженого № Д-17451/785 вих.-20 від 11.12.2020 позивачу надано роз'яснення, що згідно із частиною 3 статті 9 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) під час здійснення кримінального провадження не може застосовуватись інший закон, що суперечить цьому Кодексу. КПК України є законодавчим актом, спеціально призначеним для врегулювання порядку кримінального провадження, тому в цій сфері має пріоритет щодо інших законів. Відповідь, надана за результатами розгляду заяви позивача від 27.10.2020 є повною, обґрунтованою, наданою в межах повноважень та у визначений законом строк, а тому позовні вимоги, на думку відповідача 1, у частині визнання протиправною бездіяльності Секретаріату Уповноваженого, регіонального представника під час розгляду його скарги від 27.10.2020 щодо не притягнення до адміністративної відповідальності в.о. керівника Смілянської місцевої прокуратури ОСОБА_3 не належать задоволенню. Предметом звернення позивача до Секретаріату Уповноваженого є складення адміністративного протоколу щодо ймовірного вчинення адміністративного правопорушення в.о. керівником Смілянської місцевої прокуратури ОСОБА_3, передбаченого статтею 2123 КУпАП, а саме відмови у наданні завірених належних чином вказівок процесуального прокурора Ясногородської М.А., наданих слідчому СВ Смілянського ВП ГУ НП в Черкаській області у період з 16.03.2020 до 05.08.2020 у кримінальному провадженні № 12019250230000734. Надходження такого звернення в силу статті 17 Закону № 776 зумовило виникнення у Відповідача обов'язку обрати один із визначених цією законодавчою нормою варіантів поведінки. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору із будь-ким. З огляду на те, що на розгляд такого звернення не поширюється дія Закону «Про звернення громадян», відповідач у межах дискреційних повноважень, розглянув скаргу та надав відповідні роз'яснення позивачу, провадження у справі не відкривав. Відповідач 1 вважає, що вимоги позивача про зобов'язання Секретаріату Уповноваженого, регіонального представника поновити провадження за його скаргою від 27.10.2020 щодо притягнення до адміністративної відповідальності в.о. керівника Смілянської місцевої прокуратури ОСОБА_3 не належать задоволенню, позаяк суд не може втручатись в дискрецію суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за визначеними критеріями за частиною другою статті 2 КАС України, а також тому, що таке провадження під час розгляду звернення позивача не відкривалось. У відзиві зазначено, що складення протоколу про адміністративне правопорушення не впливає на права та інтереси позивача, позивачем не надано належних доказів, що підтверджують заподіяння йому душевних страждань, шкоди здоров'ю, чи інших втрат немайнового характеру, з яких під час обчислення розміру компенсації, можливо би встановити характер та обсяг моральних страждань і матеріальні витрати, понесені позивачем, та не доведено причинно-наслідковий зв'язок з предметом позову. Представник відповідача 1 і відповідача 2 у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову повністю з підстав викладених у запереченні та з обґрунтуванням таємниці досудового слідства.
Відповідач 2 - Регіональний представник Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини у Черкаській області, який підписав лист відповідь від 11.12.2020 для позивача (http://www.ombudsman.gov.ua /ua/page/secretariat/representatives-of-the-commissioner/) у судове засідання прибув, причин неявки суду не повідомив, про дату, час та місце судового засідання повідомлений Секретаріат за адресою вул. Інститутська, 21/8, м. Київ, 01008 належним чином. Черватюк Ю.В. представляла інтереси відповідачів за дорученням як працівник регіонального відділу.
06.07.2021 третьою особою подано письмові пояснення, представник третьої особи у судовому засіданні просив у задоволенні позову відмовити повністю з тих підстав, що права позивача, який мав статус потерпілого у кримінальному провадженні не порушено і на сьогодні він не вичерпав можливість самостійно знайомитись з матеріалами кримінального провадження. Позивач отримав обґрунтовані відповіді і намагається штучним позовом отримати документи кримінального провадження без відповідного дозволу за правилами КПК України.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем аргументи щодо обставин справи, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів сукупно, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову належить відмовити з огляду на таке.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно пункту 11 статті 13 Закону № 776/97 Уповноважений має право направляти у відповідні органи акти реагування Уповноваженого у разі виявлення порушень прав і свобод людини і громадянина для вжиття цими органами заходів. Згідно частин 1, 3 статті 15 Закону № 776/97 актами реагування Уповноваженого щодо порушень положень Конституції України, законів України, міжнародних договорів України стосовно прав і свобод людини і громадянина є конституційне подання Уповноваженого та подання Уповноваженого до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та їх посадових і службових осіб. Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради з прав людини утворюється для забезпечення діяльності Уповноваженого, є юридичною особою, має свій рахунок у банку та печатку встановленого зразка. Структура секретаріату, розподіл обов'язків та інші питання щодо організації його роботи регулюються Положенням про секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (далі - Положення). На працівників секретаріату поширюється дія Закону України «Про державну службу». Положення та кошторис секретаріату затверджуються Уповноваженим у межах кошторису витрат, пов'язаних із діяльністю Уповноваженого. Призначення на посаду та звільнення працівників секретаріату здійснюються Уповноваженим (стаття 10 Закону № 776/97).
Згідно Положення про Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, затвердженого наказом Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини від 20.06.2012 № 4/8-12 керівник Секретаріату: організовує роботу Секретаріату, здійснює загальне керівництво його діяльністю та забезпечує виконання функцій Секретаріату; координує діяльність регіональних представництв Уповноваженого; організовує виконання доручень Уповноваженого. Згідно п. 5.4 Положення про представників Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, затвердженого наказом Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини 26.07.2012 № 7/8-12 (далі - Положення №7/8-12) Представник за дорученням Уповноваженого, зокрема, розглядає звернення осіб. Відповідно до пункту 6.3 Положення №7/8-12 представник має право на ознайомлення з документами та отримання їх копій в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, об'єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, органах прокуратури, включаючи справи, що знаходяться в судах. Згідно пункту 6.4 Положення №7/8-12 представник має право підписувати листи (з використанням бланка затвердженого зразка представника Уповноваженого) до органів державної влади та місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб (крім Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем'єр-міністра України, народних депутатів України, керівників центральних органів виконавчої влади), органів прокуратури України (крім Генерального прокурора України), органів судової влади (крім голів вищих спеціалізованих судів та ВСУ), керівників підприємств, установ та організацій, громадських організацій з питань забезпечення дотримання прав людини, зокрема порушених у зверненнях до Уповноваженого, разом із рекомендаціями щодо дотримання стандартів у галузі прав людини, контролює їх розгляд, а також остаточні відповіді громадянам.
Згідно пункту 6.6 Положення №7/8-12 представник має право діяти від імені Уповноваженого та представляти його інтереси з усіма правами, що надані чинним законодавством.
Судом встановлено, що 19.10.2020 позивачем направлено запит на підставі Закону України «Про доступ до публічної інформації» до Смілянської місцевої прокуратури про надання ОСОБА_1 завірених належним чином документів, а саме вказівок процесуального прокурора Ясногородської М. А. слідчому СВ Смілянсього ВП ГУ НП в Черкаській області у період з16.03.2020 до 05.08.2020 у кримінальному провадженні № 12019250230000734 (а.с.11).
Листом від 22.10.2020 № 33- 3201вих-20 Смілянська місцева прокуратура повідомила що Закон України «Про доступ до публічної інформації» не поширюється на відносини, що регулюються окремими законами, зокрема Законом України «Про звернення громадян» та КПК України. ОСОБА_1 поінформовано, що відомості про кількість показників діяльності органів та прокуратури України на певних напрямках за певний період узагальнюються та обліковуються у офіційній звітності, виокремлення інформації у розрізі запитуваного ОСОБА_1 формулювання законом та звітністю не передбачено. Лист містить порядок оскарження (а.с.14).
27.10.2020 позивач звернувся із скаргою до Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради з прав людини на неправомірну відмову у наданні публічної інформації в.о. керівника Смілянської місцевої прокуратури та просив притягнути до адміністративної відповідальності за порушення права на отримання повної, вчасної та достовірної публічної інформації (а.с.17-18).
Листом від 27.11.2020 № Д-17451/740 вих.-20 регіональний представник Уповноваженого Верховної Ради з прав людини у Черкаській області повідомив, що скарга отримана, буде проведена перевірка відповідно до Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» та про прийняте рішення буде повідомлено додатково (а.с.15).
Листом від 11.12.2020 № Д - 17451/785 вих.-20 регіональний представник Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради з прав людини у Черкаській області повідомив позивача, що підстав для вжиття заходів реагування не виявлено.
Вважаючи бездіяльність відповідачів протиправною, позивач звернувся до суду.
Надаючи оцінку твердженням і доводам позивача, третьої особи і відповідачів, суд зазначає про таке.
Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес, врегульовано Законом №2939.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 № 2939-VI (далі - Закон № 2939) публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена у процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом. Законом №2939 (стаття 3) визначено гарантії забезпечення права на публічну інформацію, зокрема: обов'язок розпорядників інформації надавати інформацію, крім випадків, передбачених законом, визначення розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє, максимальне спрощення процедури подання запиту та отримання інформації. Відповідно до статті 5 Закону №2939 одним із способів доступу до інформації є надання такої за запитами на інформацію. Згідно із статтею 12 Закону №2939 суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону; структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації. Відповідно до частини 1 статті 13 Закону №2939 розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: суб'єкти владних повноважень - органи місцевого самоврядування, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання. Законом № 2939 (частиною 1 статті 19) визначено, що запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Визначальною ознакою публічної інформації є те, що вона має бути заздалегідь готовим, зафіксованим продуктом, отриманим або створеним лише суб'єктом владних повноважень у процесі виконання своїх обов'язків. Законом № 2939 (пункт 6 частини 1 статті 14) встановлено, що розпорядники інформації зобов'язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію. Згідно частини 1 статті 6 Закону № 2939 інформацією з обмеженим доступом є: конфіденційна інформація; таємна інформація; службова інформація. Частиною 25 статті 6 Закону № 2939 обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні. Частинами першою, четвертою статті 22 Закону № 2939 передбачено, що розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту, зокрема, у випадку якщо інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону. У відмові у задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено: 1) прізвище, ім'я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації; 2) дату відмови; 3) мотивовану підставу відмови; 4) порядок оскарження відмови; 5) підпис.
Статтею 2 Закону № 2939 визначено, що його дія не поширюється на відносини щодо отримання інформації суб'єктами владних повноважень під час здійснення ними своїх функцій, а також, на відносини у сфері звернень громадян, що регулюються спеціальним законом.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Вищого адміністративного суду України, викладеними в постанові від 29.09.2016 № 10 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації», процесуальні закони (Господарський процесуальний кодекс України, Кодекс адміністративного судочинства України, Кодекс України про адміністративні правопорушення, Кримінальний процесуальний кодекс України, Цивільний процесуальний кодекс України) регламентують спеціальний порядок доступу (ознайомлення) учасників відповідних процесів до інформації, створеної (одержаної) у ході (досудового) судового провадження.
Пунктом 5 частини 1 статті 3 Кримінального процесуального кодексу України від 13.04.2012 № 4651-VI (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що досудовим розслідуванням є стадія кримінального провадження, що починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності. Відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з письмового дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим (частина 1 статті 222 КПК України). Слідчий, прокурор попереджає осіб, яким стали відомі відомості досудового розслідування, у зв'язку з участю в ньому, про їх обов'язок не розголошувати такі відомості без його дозволу. Незаконне розголошення відомостей досудового розслідування тягне за собою кримінальну відповідальність, встановлену законом (частина друга статті 222 КПК України). Об'єктом злочину є встановлений порядок здійснення правосуддя, а також нормальна діяльність органів дізнання, прокурора, слідчого в частині забезпечення таємниці слідства та конфіденційності іншої інформації, пов'язаної з виявленням та розкриттям злочинів і розслідуванням кримінальних справ.
Суд зазначає, що публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом. Частиною 1 статті 8 Закону № 2939 встановлено, що таємна інформація, доступ до якої обмежується відповідно до частини другої статті 6 цього Закону, розголошення якої може завдати шкоди особі, суспільству і державі. Таємною визнається інформація, що містить державну, професійну, банківську таємницю, таємницю досудового розслідування та іншу передбачувану законом таємницю.
Суд зазначає, що таємниця досудового розслідування віднесена Законом № 2939 до таємної інформації. Водночас стаття 8 зазначеного Закону врегульовує особливості порядку доступу до таємної інформації, що визначається цим Законом та спеціальними законами. Інформацією, що містить таємницю досудового розслідування, є та, що була створено або одержана у кримінальному провадженні після внесення до ЄРДР відомостей про вчинення кримінального правопорушення. Доступ до такої інформації мають учасники кримінального провадження та інші особи. КПК України регламентує спеціальний порядок доступу (ознайомлення) учасників кримінального провадження з інформацією, створеною (одержаною) у ході досудового розслідування та судового провадження відповідної кримінальної справи. Доступ учасників кримінального провадження до інформації, створеної (одержаної) у ході досудового розслідування, забезпечується в порядку, встановленому кримінальним процесуальним законодавством. Інші особи, які не є учасниками кримінального провадження, можуть реалізувати своє право на отримання відповідної інформації за наявності підстав, передбачених частиною першою статті 222 КПК України. Інформація, що містить таємницю досудового розслідування, може бути отримана виключно в порядку, визначеному КПК України.
Суд дійшов висновку, що внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань є юридичним фактом, з яким процесуальний закон пов'язує початок досудового розслідування. Ці правовідносини регулює, зокрема, КПК України та підзаконні акти, видані на підставі та на його виконання. Отримувати доступ до інформації, що здобута чи створюється у зв'язку зі здійсненням досудового розслідування можливо із дотриманням вимог спеціального для цих правовідносин законодавства. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.04.2020 у справі №826/7244/18 і у постанові Верховного Суду від 21.01.2021 у справі №160/7938/19 (ЄДРСР 94327760).
Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України під час вибору і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, що викладені в постановах Верховного Суду.
Наказом Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини від 12.08.2013 №18/02-13 затверджений Порядок здійснення провадження Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (далі - Порядок №18/02-13). Відповідно до підпункту 2.1. пункту 2 Порядку №18/02-13 (у редакції на час розгляду скарги позивача) підставами відкриття провадження можуть бути відомості про порушення прав і свобод людини і громадянина, які містяться у: зверненнях громадян України, іноземців, осіб без громадянства чи їх представників (повноваження яких оформлені у встановленому законодавством порядку). Відповідно до підпункту 3.6 Порядку №18/02-13 під час провадження можуть вживатись такі заходи: надання роз'яснень з питань, наведених у зверненні; здійснення перевірки відомостей, викладених у зверненнях або повідомленнях; участь у судовому процесі у випадках та порядку, встановлених законодавством; проведення перевірок діяльності органів державної влади, підприємств, установ, організацій з отриманням результатів експертиз і підготовкою відповідних висновків. Згідно підпункту 3.10 Порядку №18/02-13 повідомлення автора звернення про відкриття провадження та його інформування про результати провадження здійснюється тим структурним підрозділом, який визначено головним виконавцем провадження, з урахуванням інформації, наданої співвиконавцями. Підпунктом 6.1 Порядку №18/02-13 встановлено, що провадження завершується шляхом надання остаточної відповіді авторові звернення за результатами з'ясування обставин справи після вжиття передбачених Законом України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» заходів, спрямованих на запобігання порушенням прав і свобод людини або сприяння їх поновленню.
Порядок оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затверджений наказом Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини від 16.02.2015 року №3/02-15 (надалі - Порядок№3/02-15). Порядок №3/02-15 (у редакції на час розгляду скарги позивача) визначає механізм складання уповноваженими особами Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (далі - уповноважені особи) протоколів про адміністративні правопорушення, що передбачено статтями 188-39, 188-40, та 212-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення (підпункт 1.1). Відповідно до підпункту 1.2 Порядку №3/02-15 уповноважені особи складають протоколи про адміністративні правопорушення, зокрема за порушення Закону України «Про доступ до публічної інформації», а саме: необґрунтованого віднесення інформації до інформації з обмеженим доступом, ненадання відповіді на запит на інформацію, ненадання інформації, неправомірної відмови в наданні інформації, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання недостовірної інформації; обмеження доступу до інформації або віднесення інформації до інформації з обмеженим доступом, якщо це прямо заборонено законом; іншого порушення Закону України «Про звернення громадян». Згідно підпункту 2.1 Порядку №3/02-15 протокол про адміністративне правопорушення складається в рамках провадження, що здійснюється відповідно до Порядку здійснення провадження Уповноваженого з прав людини у справах про порушення прав і свобод людини, затвердженого Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини, а також під час здійснення моніторингових візитів та перевірок діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності, а також фізичних або юридичних осіб.
Статтею 212-3 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за порушення права на інформацію та права на звернення. Частиною 7 статті 212-3 КУпАП передбачено, що незаконна відмова у прийнятті та розгляді звернення, інше порушення Закону України «Про звернення громадян» - тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб від двадцяти п'яти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Під час здійснення провадження представником Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини встановлено, що Смілянською місцевою прокуратурою не порушено права позивача на доступ до публічної інформації за зверненням/запитом/заявою від 19.10.2020 (а.с.11), позаяк запит було розглянуто у чотирьох денний термін та поінформовано ОСОБА_1 про порядок доступу до матеріалів досудового розслідування (а.с.14), у зв'язку з чим відсутні підстави для вжиття заходів реагування з боку відповідачів щодо захисту права на звернення.
Суд зазначає, що незгода заявника зі змістом відповіді не може свідчити про порушення самого права на звернення, парламентський контроль щодо додержання якого здійснює Уповноважений.
Згідно з частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 78 цього Кодексу. У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За наявного правового регулювання та обставин справи, суд вважає, що відповідь представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини на заяву позивача від 11.12.2020 № Д-17451/785 вих-20 щодо розгляду запиту позивача третьою особою є повною та обґрунтованою, тому у задоволенні позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та регіонального представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини під час розгляду скарги позивача від 27.10.2020 щодо не притягнення до адміністративної відповідальності в.о. керівника Смілянської місцевої прокуратури ОСОБА_3 та визнання протиправною бездіяльності регіонального представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини у Черкаській області під час розгляду скарги позивача від 27.10.2020 щодо не притягнення до адміністративної відповідальності в.о. керівника Смілянської місцевої прокуратури ОСОБА_3 належить відмовити повністю.
Відповідно до пункту 23 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
Позаяк позовні вимоги: зобов'язати Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини поновити провадження за скаргою позивача від 27.10.2020 щодо притягнення до адміністративної відповідальності в.о. керівника Смілянської місцевої прокуратури ОСОБА_3; зобов'язати регіонального представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини у Черкаській області поновити провадження за скаргою позивача від 27.10.2020 щодо притягнення до адміністративної відповідальності в.о. керівника Смілянської місцевої прокуратури ОСОБА_3; зобов'язати Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини скласти протокол про адміністративне правопорушення відносно в.о. керівника Смілянської місцевої прокуратури ОСОБА_3; зобов'язати регіонального представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини у Черкаській області скласти протокол про адміністративне правопорушення відносно в.о. керівника Смілянської місцевої прокуратури ОСОБА_3; стягнути з Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини моральну шкоду на користь позивача у сумі 2270,00 грн, завдану суб'єктом владних повноважень унаслідок вчинення протиправної бездіяльності; зобов'язати суб'єкта владних повноважень не на користь якого ухвалене судове рішення подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення у разі задоволення адміністративного позову позивача є похідними від основних позовних вимог, у задоволенні яких судом відмовлено, то зазначені позовні вимоги не належать до задоволення.
Очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів. ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України, № 4909/04, пункт 58 зазначив, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 ЄКПЛ зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі Ruiz Torija проти Іспанії від 09.12.1994, № 303-A, пункт 29).
Враховуючи, що позивачу, звільненому від сплати судового збору відповідно до пункту 9 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» (від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю) відмовлено у задоволенні позову, відсутні підстави для вирішення питання розподілу судових витрат згідно статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 2, 6-16, 19, 73-78, 90, 139, 242-246, 255, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Копію рішення направити учасникам справи.
Рішення набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, що може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень та з урахуванням пункту 3 розділу VI Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 [ АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ];
відповідачі: Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини; Регіональний представник Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини [вул. Інститутська, 21/8, м. Київ, 01008, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 21661556];
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Смілянська місцева прокуратура [вул. Ю.Кондратюка, 25, м. Сміла, Черкаська область, 20701, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 02911119].
Повне судове рішення складено 06.07.2021.
Суддя Л.В. Трофімова