06 липня 2021 року справа № 580/3317/21
09 годин 05 хвилин м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі: судді - Трофімової Л.В., за участі секретаря - Безпалого А.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 580/3317/21
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) [позивач - не прибув]
до Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (вул. Максима Залізняка, 10, м. Черкаси, 18036, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 21367450) [представник відповідача - не прибув]
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, прийняв рішення.
26.05.2021 вх.18541/21 ОСОБА_1 , звернувшись до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, просить:
- визнати протиправною бездіяльність Центру нарахування та здійснення соціальних виплат щодо відмови нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік як особі з інвалідністю відповідно до статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком;
- зобов'язати Центр нарахування та здійснення соціальних виплат нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік як особі з інвалідністю відповідно до статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком з урахуванням виплаченої суми допомоги;
- встановити судовий контроль за виконанням Центром нарахування та здійснення соціальних виплат, зобов'язавши надати звіт про виконання рішення суду у встановлений судом строк.
Ухвалою від 26.05.2021 відкрито спрощене провадження у справі, призначено судове засідання на 07.06.2021. Ухвалою від 07.06.2021 відкладено розгляд справи до 06.07.2021.
В обґрунтуванні позовних вимог зазначено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1989 році категорії І, інвалідом ІІ групи та має право на пільги, встановлені законодавством України для інвалідів війни, зокрема на отримання одноразової грошової допомоги до 05 травня у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком з урахуванням рішення Конституційного Суду України рішення від 27.02.2020 №3-р/2020. Відповідач протиправно не виплатив позивачеві грошову допомогу повністю. Позивач у судове засідання не прибув, 29.06.2021 подав заяву про розгляд справи без участі позивача.
Відповідач позов не визнав, 10.06.2021 подав до суду відзив на позов, відповідно до якого зазначив, що розміри та порядок виплати допомоги до 5 травня у 2021 році врегульовано постановою Кабінету Міністрів України від 08.04.2021 № 325, на підставі якої Департамент соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації наказом від 14.04.2021 № 34 доручив відповідачу виготовити відомості на виплату допомоги згідно із списками, здійснивши розподіл коштів та перерахувати відповідну суму одержувачам. Відповідач нарахував відповідні суми одержувачам, оформив виплатні документи та перерахував кошти уповноваженим банківським установам. Відповідач не має розпорядчих повноважень щодо визначення сум грошових допомог. У задоволенні позовних вимог відповідач просив відмовити повністю. Відповідач свого представника у судове засідання не направив, у відзиві просив розгляд справи здійснювати за відсутності його представника.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем аргументи щодо обставин справи, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів сукупно, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити повністю з огляду на таке.
Відповідно до частини 1 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Конституцією України передбачено (частина 2 статті 19), що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів. Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правовий статус ветеранів війни забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них, визначає Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551-XII (далі - Закон № 3551).
Судом встановлено, що позивач відповідно до посвідчення від 09.04.2019 серії НОМЕР_2 (а.с.8) є особою з інвалідністю і має право на пільги та компенсації, встановлені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Згідно із посвідченням від 05.11.2018 серії НОМЕР_3 (а.с.9) позивач є особою з інвалідністю 2 групи та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни.
Відповідно до довідки МСЕК від 16.10.2018 серії 12ААБ № 128618 позивачу встановлено ІІ групу інвалідності (а.с.10). Згідно із довідкою МСЕК від 16.10.2018 серії 12ААА № 013057 ступінь втрати професійної працездатності становить 80% (а.с.11).
07.05.2021 позивач звернувся до відповідача з заявою про нарахування та виплату грошової допомоги до 05 травня у 2021 році у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком (а.с.12-13).
Листом відповідача від 24.05.2021 № 2031/02-04 на звернення позивача повідомлено, що виплату допомоги у 2021 році здійснено відповідно до норм чинного законодавства у сумі 3906 грн, підстав для проведення перерахунку немає через відсутність урядових рішень і фінансового забезпечення. Бюджетні призначення на забезпечення виконання судових рішень за програмами соціального захисту населення законодавством не встановлено, у зв'язку з чим видатки на цю мету не передбачаються у кошторисах розпорядників бюджетних коштів та відповідних паспортах бюджетних програм (а.с.14-15).
Вважаючи бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2021 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відповідно до статті 13 частини 4 Закону України № 3551 (у редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998 №367-XIV) щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком.
Підпунктом «б» підпункту 1 пункту 20 розділу II «внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 № 107-VI (набрав чинності 01.01.2008) статтю 13 частину 5 Закону України № 3551-XII викладено у такій редакції: «щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, що визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України».
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема норми підпункту «б» підпункту 1 пункту 20 розділу II «внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007№ 107-VI.
Законом України від 28.12.2014 № 79-VІІІ «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» (набрав чинності 01.01.2015) розділ VІ «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26: норми і положення, зокрема статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи із наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020 № 3-р/2020 у справі № 1-247/2018(3393/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, згідно якої норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи із наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, що втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Суд зазначає, що з 27.02.2020 застосовуються положення статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998 № 367-XIV (з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10рп/2008), а саме: «щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком».
Згідно із статтею 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058) мінімальна пенсія - державна соціальна гарантія, розмір якої визначається цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 28 Закону № 1058-ІV мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 14.11.2019 № 294-IX встановлено у 2021 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 01.01.2021 - 1769 гривень.
Розмір щорічної разової грошової допомоги інвалідам війни ІІ групи у 2021 році становить 14152 грн (1769 грн х 8).
Під час врегулювання спірних правовідносин щодо обчислення щорічної разової грошової допомоги до 5 травня застосуванню належить саме частина 4 статті 13 Закону України № 3551 (у редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998 №367-XIV).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рішенні від 29.09.2020 у справі №440/2722/20, залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021 у справі №440/2722/20 (ЄДРСР 94377739). Справа 580/3317/21 за ознаками є типовою справою щодо зразкової справи №440/2722/20.
Відповідно до частини 3 статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України під час ухвалення рішення у типовій справі, що відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд зазначає, що відповідно до постанови Верховного Суду України від 24.11.2015 у справі № п/800/259/15 (ЄДРСР 54398764) бездіяльність - це триваюча пасивна поведінка суб'єкта, що виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов'язаний був і міг вчинити. Бездіяльність не має чітко окреслених часових меж, а саме явище бездіяльності є триваючим.
Оцінюючи бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2021 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком за критеріями частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що вона є протиправною, позаяк відповідач, не здійснивши нарахування та виплату позивачу щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2021 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України, необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без врахування необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), а тому позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу недоплачену суму щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2021 рік належить задовольнити.
Надаючи оцінку твердженню щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення, суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Судовий контроль за виконанням судових рішень у адміністративних справах є правом суду, що може використовуватись залежно від наявності об'єктивних обставин, що підтверджені належними та допустимими доказами.
Позивачем не наведено аргументованих доводів та не надано доказів того, що рішення суду буде відповідачем тривалий час не виконане, у зв'язку з чим своєчасно у межах розумних строків не будуть поновлені його права. У задоволенні вимоги щодо встановлення контролю за виконанням рішення суду належить відмовити.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає про таке.
Згідно частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку задоволення позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 9, 10 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», відсутні підстави для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат із сплати судового збору.
Керуючись статтями 2, 6-16, 19, 73-78, 90, 139, 242-246, 255, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо відмови нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік як особі з інвалідністю відповідно до статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.
Зобов'язати Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік як особі з інвалідністю відповідно до статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.
Копію рішення направити учасникам справи.
Рішення набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, що може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень та з урахуванням пункту 3 розділу VI Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 [ АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ];
відповідач: Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат [вул. Максима Залізняка, 10, м. Черкаси, 18036, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 21367450].
Повне судове рішення складено 06.07.2021.
Суддя Л.В. Трофімова