номер провадження справи 27/66/21
29.06.2021 Справа № 908/889/21
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С., секретаря судового засідання Шолохова С.В., розглянувши матеріали справи
За позовом: Приватного акціонерного товариства “Азовкабель” (71100 Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Промислова, буд. 2-і, ідентифікаційний код юридичної особи 31600918)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Кабельно-провідникова продукція Азовкабель” (71122 Запорізька область, м. Бердянськ, Військове містечко, буд. 14, кв. 27, ідентифікаційний код юридичної особи 41784404)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - приватний нотаріус Сенаторова Наталія Валеріївна ( АДРЕСА_2 )
про визнання правочину недійсним та припинення права власності
представники сторін
від позивача: Доценко Н.М., ордер АР № 1045283 від 26.04.2021
від відповідача: не з'явився
від 3-ї особи, на стороні відповідач: не з'явився
від 3-ї особи, на стороні позивача: не з'явився
вільний слухач ОСОБА_2 , на підставі паспорту
Приватне акціонерне товариство “Азовкабель”, м. Бердянськ звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Кабельно-провідникова продукція Азовкабель” про:
- визнання недійсним договір купівлі продажу нерухомого майна від 02.03.2021, укладений між Приватним акціонерним товариством “АЗОВКАБЕЛЬ” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Кабельно-провідникова продукція Азовкабель” щодо нежитлової будівлі, розташованої за адресою:
АДРЕСА_3 АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в РПВН: 6080729, яке було зареєстроване приватним нотаріусом Сенаторовой Н.В. 02.03.2021 р. на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 50, номер запису про право власності: 40800246, та скасувати державну реєстрацію цього права.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.04.2021 позовні матеріали № 908/889/21 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.
Ухвалою суду від 02.04.2021 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків.
07.04.2021 на адресу суду від Приватного акціонерного товариства “Азовкабель” надійшли докази усунення недоліків позовної заяви.
Крім того, 07.04.2021 позивач надав до відділу автоматизованого документообігу суду, обробки та контролю виконання документів (канцелярія) заяву про залучення у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 .
До позовної заяви позивачем було надано клопотання про витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю “Кабельно-провідникова продукція Азовкабель” оригінали чи належним чином завірені копії:
1) договору купівлі-продажу нерухомого майна від 02.03.2021, укладеного Товариством з обмеженою відповідальністю “Кабельно-провідникова продукція Азовкабель” з Приватним акціонерним товариством “АЗОВКАБЕЛЬ”;
2) відповідного вищезазначеному договору акту прийому-передачі нерухомого майна від 02.03.2021;
3) договору купівлі-продажу обладнання від 15.02.2021, укладеного Товариством з обмеженою відповідальністю “Кабельно-провідникова продукція Азовкабель” з Приватним акціонерним товариством “АЗОВКАБЕЛЬ”;
4) іпотечного договору від 04.03.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Кабельно-провідникова продукція Азовкабель” та гр. ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 07.04.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/889/21, присвоєно справі номер провадження 27/66/21, розгляд справи призначено на 28.04.2021.
Ухвалою суду від 07.04.2021 клопотання позивача задоволено, витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю “Кабельно-провідникова продукція Азовкабель” оригінали чи належним чином завірені копії:
1) договору купівлі-продажу нерухомого майна від 02.03.2021, укладеного Товариством з обмеженою відповідальністю “Кабельно-провідникова продукція Азовкабель” з Приватним акціонерним товариством “АЗОВКАБЕЛЬ”;
2) відповідного вищезазначеному договору акту прийому-передачі нерухомого майна від 02.03.2021;
3) договору купівлі-продажу обладнання від 15.02.2021, укладеного Товариством з обмеженою відповідальністю “Кабельно-провідникова продукція Азовкабель” з Приватним акціонерним товариством “АЗОВКАБЕЛЬ”;
4) іпотечного договору від 04.03.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Кабельно-провідникова продукція Азовкабель” та гр. ОСОБА_1
28.04.2021 судом проведено підготовче судове засідання у справі № 908/889/21.
Ухвалою суду від 28.04.2021, відповідно до ст. 183 ГПК України, підготовче засідання відкладено на 14.05.2021.
14.05.2021 судом продовжено підготовче засідання у справі № 908/889/21.
Ухвалою суду від 14.05.2021, на підставі ст. 177 ч.3 ГПК України строк підготовчого провадження було продовжено на 30 днів, відповідно до ст. 183 ГПК України, підготовче засідання відкладено на 27.05.2021.
Згідно ст. 50 ГПК України, до участі у справі у якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучено приватного нотаріуса Сенаторову Наталію Валеріївну ( АДРЕСА_2 )
Витребувано у приватного нотаріуса Сенаторової Наталії Валеріївни оригінали суду для огляду (належним чином завірені копії у справу):
1) договір купівлі-продажу нерухомого майна від 02.03.2021, укладеного Товариством з обмеженою відповідальністю “Кабельно-провідникова продукція Азовкабель” з Приватним акціонерним товариством “АЗОВКАБЕЛЬ”;
2) відповідного вищезазначеному договору акту прийому-передачі нерухомого майна від 02.03.2121;
3) договір купівлі-продажу обладнання від 15.02.2021, укладеного Товариством з обмеженою відповідальністю “Кабельно-провідникова продукція Азовкабель” з Приватним акціонерним товариством “АЗОВКАБЕЛЬ”;
4) іпотечного договору від 04.03.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Кабельно-провідникова продукція Азовкабель” та гр. ОСОБА_1
27.05.2021 судом продовжено підготовче засідання у справі № 908/889/21.
Ухвалою суду від 27.05.2021, відповідно до ст. 183 ГПК України, підготовче провадження відкладено на 04.06.2021.
Ухвалою суду від 04.06.2021, відповідно до ст. 185 ГПК України, підготовче провадження у справі № 908/889/21 закрито, справу призначено до розгляду по суті в судовому засіданні 22.06.2021.
Ухвалою суду від 22.06.2021 оголошувалася перерва в судовому засіданні в порядку статті 216 частина 2 ГПК України до 29.06.2021.
У судовому засіданні 29.06.2021, справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося повне фіксування судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу “Акорд”.
Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз'яснено представнику позивача, який прибув в судове засідання, його права, у тому числі право заявляти відводи.
Відводів складу суду не заявлено.
29.06.2021 в судовому засіданні здійснено безпосереднє дослідження доказів, поданих учасниками спору (ст. 210 ГПК України).
Представник позивача підтримав позовні вимоги на підставах викладених у позовній заяві, просив суд задовольнити позовні вимоги, які обґрунтовує тим, що 02.03.2021 після ознайомлення із змістом рішення наглядової ради позивача від 01.03.2021 про припинення повноважень генерального директора ОСОБА_3 з 01 березня 2021 року, не маючи відповідних повноважень гр. ОСОБА_3 від імені позивача уклав нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу нерухомого майна від 02.03.2021. Одночасно із договором купівлі-продажу підписантами був оформлений відповідний акт прийому-передачі нерухомого майна від 02.03.2021. Позивач зазначив, що оскаржуваним правочином він був у злочинний спосіб позбавлений важливого виробничого активу, за даними фактами порушено кримінальне провадження за ст. 364-1 ч. 1 КК України. Позивач впевнений, що оскаржуваний правочин є одним із складових етапів реалізації зловмисної домовленості гр. ОСОБА_3 з відповідачем. Позивач вказує на перевищення генеральних директором ОСОБА_3 своїх повноважень стосовно підписання договору купівлі-продажу основних засобів без згоди (в супереч рішення) загальних зборів акціонерів, що, в свою чергу, є порушенням прав та інтересів ПрАТ «Азовкабель» та є додатковою підставою визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна від 02.02.2021 недійсним на підставі ст. 241 ЦК України.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином. В матеріалах справи міститься письмовій відзив б/н від 31.05.2021 (вх. № 11570/08-08/21 від 03.06.2021), відповідно до якого відповідач проти позову заперечив. Просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, посилаючись на наступне. Позивач безпідставно вказує, що генеральний директор ПрАТ «Азовкабель», ОСОБА_3 не мав повноважень на укладання договору від 02.03.21 року відносно нежитлової будівлі Головної понижувальної підстанції (далі ГПП) 110/6, яка розташована на земельній ділянці комунальної власності площею 0,3476 Га за адресою АДРЕСА_4 . Договір купівлі - продажу між ТОВ «КПП Азовкабель» та ПрАТ «Азовкабель», що укладено 02.03.21 року-нотаріально посвідчено приватним нотаріусом Бердянського міського нотаріального округу, Сенаторовою Н.В. При посвідченні договорів купівлі-продажу майна, що підлягає державній реєстрації, згідно приписів гл.4 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (затв. Наказом Мін'юсту України 22.02.2012 № 296/5), далі-Порядок, нотаріус перевіряє дієздатність громадянина, що звернувся за вчиненням нотаріальної дії, перевіряється нотаріусом на підставі наданих документів та відповідність вимогам до документів, що подаються для вчинення нотаріальної дії, встановлених гл. 8 Порядку. Отже, при виконанні будь-якої нотаріальної дії, нотаріус вчиняє її з дотриманням вимог та правил згідно вказаного Порядку. У разі вчинення нотаріальної дії з укладання договору та подальшої реєстрації права власності, нотаріус міг провести її лише за наявності всіх необхідні документів та задля встановлення їх відповідності вимогам закону. Відповідач зазначив, що станом на час укладення спірного договору та подальшої реєстрації права власності генеральний директор ПрАТ «Азовкабель» був уповноважений на вчинення дій від імені цього товариства. Щодо вчинення будь-яких дій станом на 02.03.2021 року у час укладення спірного правочину та його нотаріального посвідчення, повноваження керівника ПрАТ не були обмежений ані Статутом, ані Контрактом, ані Законом й доказів щодо цього факту матеріали справи не містять, а доданий Протокол №13 не є підтвердженням фактичних обставин з огляду на його невідповідність Контракту та нормам КЗпПУ. Рішення Наглядової ради було прийнято лише о 16:30 год 01.03.21 року, отже, генеральний директор, мав право вчиняти усі дії від імені юридичної особи, а рішення щодо зміни генерального директора ПрАт «Азовкабель» не існувало в загалі.
Крім того, відповідач надав відзив на уточнену позовну заяву (вх. № 11570/08-08/21 від 03.06.2021).
Представники третіх осіб у судове засідання 29.06.2021 не з'явилися. Про час та місце розгляду справи були попереджені належним чином.
Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Розглянувши матеріали справи та оцінивши надані докази, вислухавши пояснення представника позивача, суд
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.
У відповідності з приписами ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Позовні вимоги ґрунтуються на твердженнях позивача, що договір купівлі-продажу нерухомого майна від 02.03.2021 укладено не уповноваженою на те особою, оскільки повноваження директора ОСОБА_3 є припиненими за рішенням наглядової ради від 01.03.2021, отже є недійсним.
02.03.2021 між Приватним акціонерним товариством “Азовкабель” в особі генерального директора Забіяки Максима Олександровича (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Кабельно-провідникова продукція Азовкабель” (покупець) укладено договір купівлі-продажу, який зареєстровано в реєстрі за № 50 та посвідчений приватним нотаріусом Бердянського міського нотаріального округу Запорізької області.
Відповідно до п. 1.1 договору продавець продає та передає у власність покупця, а покупець купує та приймає у власність об'єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 , іменований далі «Майно». Майно розташоване на земельній ділянці площею 0,3476 Га, кадастровий номер 2310400000:10:002:0040, цільове призначення (J.11.01), категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, вид використання - для розміщення та обслуговування нежитлової будівлі.
Відповідно до акту приймання передачі від 02.03.2021 Приватне акціонерне товариства «Азовкабель» передало, а Товариства з обмеженою відповідальністю «Кабельно-провідникова продукція Азовкабель» прийняло нерухоме майно - нежитлову будівлю, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 .
Позивач зазначив, що продана нежитлова будівля за призначенням є будівлею головної понижувальної підстанції, в якій розміщується спеціалізоване електричне обладнання загальною залишковою вартістю 598100,89 грн., яке перебуває на балансі позивача і позивач забезпечує його поточне обслуговування, підтримку належного робочого стану: головну понижувальну підстанцію цілодобово обслуговує перелік штатних працівників позивача відповідної кваліфікації.
При цьому головна понижувальна підстанція є діючою частиною Бердянської міської інфраструктури (системі електромережі) стратегічного значення, через яку здійснюється електропостачання самого позивача, переліку житлових та промислових споруд міста, а також забезпечується функціонування міської системи централізованого водопостачання та водовідведення, що підтверджується укладеним між позивачем та ВАТ «Запоріжжяобленерго» договором про спільне використання технологічних електричних мереж № 4-6 від 01.05.2013 від 01.05.2013.
Позивач зазначив, що фактично будівля головної понижувальної підстанції разом із обладнанням створюють єдиний комплекс трансформаторної станції, що виключає окреме використання цього об'єкту нерухомості за іншим цільовим призначенням.
Так, відповідно до довідки про електротехнічну службу позивача, згідно вимог ПТЕЕС (п. 1.3, п. 1.4, п. 1.5) для забезпечення безпечної та надійної експлуатації електроустановок на ПрАТ «Азовкабель» створена електротехнічна служба з необхідною кількістю електротехнічних працівників, залежно від класу напруги живлення, складності робіт з обслуговування електроустановок. Для безпосереднього виконання функцій щодо організації експлуатації електроустановок керівником ПрАТ «Азовкабель» наказом призначена особа, відповідальна за електрогосподарство, яка має V групу з електробезпеки на напругу до та понад 1000 В.
Для обслуговування ГПП-110/6 кВ ( АДРЕСА_4 -є) на підприємстві затверджено список працівників, які мають право вести оперативні, переговори та виконувати оперативні перемикання (ПТЕЕС п. 2.18, розділ V). Обслуговування електроустановок ГПП-110/6 кВ та оперативні перемикання здійснюються спеціально підготовленими електротехнічними працівниками підприємства, які знають оперативні схеми, посадові і експлуатаційні інструкції, інструкції з охорони праці, особливості обладнання і пройшли навчання, та перевірку знань і мають IV групу з електробезпеки в електроустановках напругою понад 1000 В (ПБЕЕС п. 2.2.2, 2.2.3). Вид оперативного обслуговування, кількість оперативних працівників визначаються особою, відповідальною за електрогосподарство, за узгодженням з керівництвом підприємства і зазначено в інструкціях.
Огляд ГПП - 110/6 кВ не електротехнічними працівниками за наявності дозволу керівництва підприємства; можуть проводитись під наглядом працівника підприємства з IV групою, який має право одноосібного огляду. (ПБЕЕС 2.2.13). Працівники, які не обслуговують дане обладнання, допускаються до огляду з дозволу особи, відповідальної за електрогосподарство підприємства (ПБЕЕС 2.2.17).
В матеріалах справи міститься службова записка від 09.03.2021 головного енергетика Приватного акціонерного товариства «Азовкабель», який повідомив, що продаж ГПП 110/6 кВ не узгоджувалась зі службою головного енергетика.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 02.03.2021 після ознайомлення із змістом рішення наглядової ради позивача від 01.03.2021 про припинення повноважень генерального директора ОСОБА_3 з 01 березня 2021 року, не маючи відповідних повноважень гр. ОСОБА_3 від імені позивача уклав нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу нерухомого майна від 02.03.2021.
Позивач вважає, що оскаржуваний правочин було укладено з порушенням ч. 3 ст. 203 ЦК України.
Так, 23.03.2015 між Приватним акціонерним товариством «Азовкабель» (Товариство) та ОСОБА_3 (Керівник) підписано Контракт, відповідно до якого Керівник зобов'язується безпосередньо здійснювати поточне управління Товариством як одноосібний орган Товариства, а Товариство створювати належні умови для матеріального забезпечення і організації праці Керівника.
Пунктом 1.7 Контракту визначено, що цей Контракт діє з 23.03.2015. Строк дії Контракту закінчується у разі припинення повноважень Керівника в порядку, передбаченому чинним законодавством, Статутом Товариства, рішення Наглядової ради та цим Контрактом.
01.03.2021 на підставі рішення Наглядової ради Приватного акціонерного товариства «Азовкабель», оформленого протокол № 13 вирішено у відповідності до положень п. 8.45, п. 8.61, п. 8.70 Статуту Товариства припинити повноваження генерального директора Приватного акціонерного товариства «Азовкабель» ОСОБА_3 з 01.03.2021.
Відповідно до положень п. 8.45, п. 8.61, п. 8.70 Статуту Товариства обрано генеральним директором Приватного акціонерного товариства «Азовкабель» призначено ОСОБА_4 , який приступив до виконання своїх обов'язків з 02.03.2021.
Відповідно до п. 2.1 договору купівлі-продажу за взаємною домовленістю сторін продаж будівлі ГПП вчинено за ціною 400 706 грн. 40 коп.
Відповідно до рахунку № 302 від 01.03.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю “Кабельно-провідникова продукція Азовкабель” сплачено 333 922 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученнями № 1097 від 01.03.2021 та 66 784 грн. 40 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 1099 від 01.03.2021.
У п. 2.2 договору купівлі-продажу зазначено, що за даними Звіту про оцінку майна від 24.02.2021, виданого ФОП Гоняк М.В.оціночна (ринкова) вартість нерухомого майна, яке відчужується за цим договором становить 333 922 грн. 00 коп.
Однак, відповідно до п. 20 ч. 2 ст. 52 Закону України «Про акціонерні товариства» прийняття рішення про обрання оцінювача майна товариства та затвердження умов договору, що укладатиметься з ним, встановлення розміру оплати його послуг відноситься до виключної компетенції наглядової ради.
Аналогічна норма міститься в п. 8.45 Статуту позивача.
Всупереч цим нормам зазначені дії були вчинені без відповідних рішень наглядової ради позивача.
Так, внутрішньою перевіркою на підприємстві позивача, як зазначає позивач триває і в даний час було також встановлено, що оплати за договором купівлі-продажу від 02.03.2021 було здійснено відповідачем завчасно, за платіжними дорученнями № 1097, 1099 від 01.03.2021, в яких визначено призначення: оплата будівлі ГПП згідно рахунку № 302 від 01.03.2021, тоді як договір купівлі-продажу укладений 02.03.2021. Оплата виставленого рахунку № 302 від 01.03.2021 незважаючи на закінчення банківського дня (рахунок був виставлений в 16:45, перша транзакція відбулась в 17:05, друга - в 19:06).
У рахунку № 302 від 01.03.2021 зазначено вартість будівлі ГПП в розмірі 333 922 грн. 00 коп., тоді як відповідач сплатив за дану будівлю 400 706 грн. 40 коп., що перевищує оціночну вартість будівлі ГПП, яка визначена договором купівлі-продажу.
Крім того, згідно з оприлюдненої у вільному доступі 22.04.2020 року «Річної інформації емітента цінних паперів за 2019 рік», ідентичність та достовірність якої підтверджена та розкрита відповідно до вимог Положення про розкриття інформації емітентами цінних паперів, затвердженого рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 03 грудня 2013 року № 2826, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24 грудня 2013 року за № 2180/24712 (із змінами) саме Генеральним директором ОСОБА_3 , в Розділі 18. «Опис бізнесу» викладена інформація про фінансовий стан ПрАТ «Азовкабель», а саме:
1) в підрозділі «Інформація про основні засоби емітента, включаючи об'єкти оренди та будь-які значні правочини емітента щодо них; виробничі потужності та ступінь використання обладнання; спосіб утримання активів, місцезнаходження основних засобів. Крім того, необхідно описати екологічні питання, що можуть позначитися на використанні активів підприємства, плани капітального будівництва, розширення або удосконалення основних засобів, характер та причини таких планів, суми видатків, в тому числі вже зроблених, опис методу фінансування, прогнозні дати
початку та закінчення діяльності та очікуване зростання виробничих потужностей
після її завершення» Генеральним директором ОСОБА_3
зазначено, що «Оренду основних засобів Товариство не здійснює... Всі основні засоби підприємства використовуються в виробничому процесі за призначенням... Ступінь використання обладнання 100%.».
Таким чином, генеральний директор ОСОБА_3 прилюдно поінформував будь-яку зацікавлену особу, що всі основні засоби ПрАТ «Азовкабель», в тому числі нерухоме майно, використовуються в виробничому процесі за призначенням та відсутня необхідність їх продавати.
2) в підрозділі «Опис обраної політики щодо фінансування діяльності емітента, достатність робочого капіталу для поточних потреб, можливі шляхи покращення ліквідності за оцінками фахівців емітента Політика фінансування діяльності емітента» Генеральним директором ОСОБА_3 зазначно, що «Товариство у своїй діяльності робить акцент на використанні власних обігових коштів, але також використовує кредитне фінансування... робочого капіталу достатньо для поточних проектів.».
Отже, станом на 02.03.2021 Приватне акціонерне товариство «Азовкабель» мало достатньо обігових коштів та не мало наміру продавати основані засоби.
3) в підрозділі «Проблеми, які впливають на діяльність емітента; ступінь залежності від законодавчих або економічних обмежень» не містить повідомлення
генерального директора ОСОБА_3 про відсутність чи обмеженість обігових коштів.
4) в підрозділі «Інформація про загальні збори акціонерів (учасників)», зафіксоване питання 11 порядку денного загальних зборів, які відбулись 25.04.2019 року та стосувалось попереднього схвалення (попереднього надання згоди на вчинення) значних правочинів, які можуть вчинятися товариством протягом не більш як одного року з дати прийняття такого рішення, та надання повноважень на укладання таких правочинів. Зборами акціонерів було прийняте рішення «Попередньо схвалити (попередньо надати згоду на вчинення) наступні значні правочини, які можуть вчинятися товариством протягом не більш як одного року з дати прийняття такого рішення: продаж основних засобів граничною сукупною вартістю 28 000 000,00 гри. в випадку відсутності оборотних коштів».
У позивача за період з 26.04.2019 року по 28.04.2021 року (дата оприлюднення інформації емітента за 2020 рік) відсутній дефіцит обігових коштів, в тому числі на дату укладання договору купівлі-продажу транспортних засобів.
Зазначене вище вказує на перевищення генеральним директором своїх повноважень стосовно підписання договору купівлі-продажу основних засобів без згоди (в супереч рішення) загальних зборів акціонерів, що, в свою чергу, с порушенням прав та інтересів Приватного акціонерного товариства «Азовкабель» та додатковою підставою визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна від 02.02.2021 недійсним.
Крім того, із письмового заперечення відповідача на клопотання про арешт майна від 09.03.2021 в судовій справі № 310/1914/21 (копія міститься в матеріалах справи № 908/889/21) та наданих до нього додатків позивач дізнався, що 04.03.2021 відповідач уклав іпотечний договір, за яким забезпечив предметом оскаржуваного правочину - договором купівлі-продажу від 02.03.2021 свої зобов'язання перед ОСОБА_1 за договором позики від 04.03.2021 в загальному розмірі 400 000 грн. 00 коп.
ОСОБА_1 не з'являвся у судові засідання на виклик суду.
Позивач наголошує на явну сумнівність добросовісності зазначених правочинів позики та іпотеки, за якими 04 березня 2021 року фізична особа раптово погодилась надати відповідачу позику в розмірі 400 000 грн. 00 коп. під іпотеку специфічного нерухомого майна, яке в той же самий день було оціненим в 383 850 грн. (копія звіту міститься в матеріалах справи), при цьому оцінювач не відвідував об'єкт оцінки, оскільки доступ до нього обмежений.
10.03.2021 під час розгляду судової справи № 310/1914/21 відповідач надав суду копію договору купівлі-продажу обладнання від 15 лютого 2021 р., з якого позивач дізнався про здійснення громадянином ОСОБА_3 відчуження переліку обладнання ГПП у власність відповідача.
Зазначений договір оскаржується позивачем за іншим позовом, але позивач звернув увагу суду на те, що за його умовами передбачено здійснення відповідачем оплати вартості обладнання в розмірі 273 996 грн. 00 коп. протягом 500 банківських днів і розрахунків за ним не відбувалось, що посилює надзвичайність обставин здійснення відповідачем повного розрахунку за оскаржуваним правочином та підтверджує усвідомлення відповідачем дійсних причин їх необхідності.
Посилання відповідача на те, що під час укладення договору купівлі-продажу від 02.03.2021, який було зареєстровано 02.03.2021 о 13 годині 26 хвилин, в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України ще не були внесеними відомості про зміну керівника позивача, які зареєстровано о 15 годині 12 хвилині того ж дня не приймаються судом, оскільки 01.03.2021 на підставі рішення Наглядової ради Приватного акціонерного товариства «Азовкабель», оформленого протокол № 13 вирішено у відповідності до положень п. 8.45, п. 8.61, п. 8.70 Статуту Товариства припинити повноваження генерального директора Приватного акціонерного товариства «Азовкабель» ОСОБА_3 з 01.03.2021.
02.03.2021 о 8 год. 50 хв. після ознайомлення із змістом рішення наглядової ради № 13 від 01.03.2021 про припинення повноважень генерального директора ОСОБА_3 з 01 березня 2021 року відмовився проставити відмітку про його ознайомлення за власним підписом, про що складений акт від 02.03.2021 № 1 о 9 год. 00 хв.
Листом від 02.03.2021 вих. № 271 позивачем на адресу ОСОБА_3 направлено копію протоколу № 13 засідання наглядової ради від 01.03.2021 та повідомлено про те, що у зв'язку з відсутністю ОСОБА_3 на робочому місці 02.03.2021 про негайну явку до відділу кадрів Приватного акціонерного товариства «Азовкабель» для розірвання трудових відносин та отримання трудової книжки.
Отже, ОСОБА_3 станом на час укладання договору купівлі-продажу від 02.03.2021 був обізнаний про припинення трудових відносин з позивачем та про прийняте рішення наглядової ради, та не маючи відповідних повноважень ОСОБА_3 від імені позивача уклав нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу нерухомого майна від 02.03.2021.
Відповідно до ст. 80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.
Частинами 1, 3 ст. 92 ЦК України визначено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
Нормами ч.ч. 3, 4 ст. 65 ГК України визначено, що для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) безпосередньо або через уповноважені органи чи наглядова рада такого підприємства (у разі її утворення) призначає (обирає) керівника підприємства, який є підзвітним власнику, його уповноваженому органу чи наглядовій раді. Керівник підприємства, головний бухгалтер, члени наглядової ради (у разі її утворення), виконавчого органу та інших органів управління підприємства відповідно до статуту є посадовими особами цього підприємства. Статутом підприємства посадовими особами можуть бути визнані й інші особи. У разі найму керівника підприємства з ним укладається договір (контракт), в якому визначаються строк найму, права, обов'язки і відповідальність керівника, умови його матеріального забезпечення, умови звільнення його з посади, інші умови найму за погодженням сторін.
За змістом статті 15 Цивільного кодексу України право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено статтею 16 цього Кодексу.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.
Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.
Для визначення предмета позову як способу захисту права чи інтересу важливим є перелік способів захисту цивільного права та інтересу, наведений у статті 16 ЦК України, за змістом якої способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права, припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, тощо. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Крім того, відповідно до статті 3 ЦК України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків. Отже, законодавець, навівши у тексті ЦК України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.
Відповідно до частини першої статті 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.
Представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє (частини перша, друга статті 238 ЦК України).
Відповідно до статті 240 ЦК України представник зобов'язаний вчиняти правочин за наданими йому повноваженнями особисто.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
За положеннями ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частинами першою, третьою статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Як вольова дія, правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов'язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети.
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (стаття 215 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Предметом цього спору є правомірність відчуження і дійсність договору купівлі-продажу нерухомого майна від 02.03.2021, відповідно до якого Приватним акціонерним товариством “Азовкабель” в особі генерального директора Забіяки Максима Олександровича (продавець) продано та передано у власність Товариства з обмеженою відповідальністю “Кабельно-провідникова продукція Азовкабель” нерухоме майно - нежитлову будівлю, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 , іменований далі «Майно». Майно розташоване на земельній ділянці площею 0,3476 Га, кадастровий номер 2310400000:10:002:0040, цільове призначення (J.11.01), категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, вид використання - для розміщення та обслуговування нежитлової будівлі.
Частина третя статті 203 ЦК України визначає загальні вимоги до волевиявлення учасника правочину, яке повинне відповідати внутрішній волі та бути вільним від факторів, що викривляють уявлення особи про зміст правочину при формуванні її волевиявлення чи створюють хибне бачення існування та змісту волевиявлення. Підстави недійсності правочинів, коли внутрішня воля особи не відповідає правовим наслідкам укладеного правочину, визначено у статтях 229 - 233 ЦК України.
Відповідно до частини першої статті 232 ЦК України правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним. Довіритель має право вимагати від свого представника та другої сторони солідарного відшкодування збитків та моральної шкоди, що завдані йому у зв'язку із вчиненням правочину внаслідок зловмисної домовленості між ними.
Для визнання правочину недійсним на підставі статті 232 ЦК України необхідним є встановлення умислу в діях представника: представник усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настання, а також наявності домовленості представника однієї сторони з іншою стороною і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя.
Главою 17 ЦК України унормовано правовідносини представництва при здійсненні правочинів. Відповідно до частин першої та третьої статті 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Відповідно до статті 239 ЦК України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.
Згідно з ч. 1 ст. 29 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" загальні збори учасників є вищим органом товариства.
За приписами ст. 1 вказаного Закону установчим документом товариства є статут. У статуті товариства зазначаються відомості про: 1) повне та скорочене (за наявності) найменування товариства; 2) органи управління товариством, їх компетенцію, порядок прийняття ними рішень; 3) порядок вступу до товариства та виходу з нього. Статут товариства може містити інші відомості, що не суперечать закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Частиною 3 ст. 92 ЦК України визначено, що у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
Разом з тим обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи набуває юридичної сили для третьої особи в тому випадку, якщо саме вона, ця третя особа, вступаючи у відносини з юридичною особою та укладаючи договір, діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема достеменно знала про відсутність у виконавчого органу товариства необхідного обсягу повноважень або повинна була, проявивши принаймні розумну обачність, знати про це. Тягар доказування недобросовісності та нерозумності в поведінці третьої особи несе юридична особа.
Отже, юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю. При цьому особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Відповідно до ст. 97 ЦК України управління товариством здійснюють його органи - загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів. Загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 ЦК України.
Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання стороною (сторонами) правочину в момент його вчинення цих вимог є підставою недійсності відповідного правочину (ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України).
За таких обставин, з урахуванням норм статті 98 ЦК України та приписів статей 92, 203, 215, 241 цього Кодексу, рішення загальних зборів учасників товариства є актами, що зумовлюють настання правових наслідків, спрямованих на регулювання відносин у різних питаннях діяльності товариства, вони мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Таким чином, якщо суд визнає недійсним рішення загальних зборів учасників товариства, воно є недійсним з моменту його прийняття.
Однак, для визнання недійсним договору, укладеного виконавчим органом товариства (директором) з третьою особою, з огляду на порушення цим органом установленого обмеження повноважень щодо представництва, не має самостійного юридичного значення сам по собі той факт, що згодом визнане недійсним у судовому порядку рішення загальних зборів учасників товариства про обрання (призначення) виконавчого органу, згідно з яким виконавчий орган діяв на момент укладення договору.
Такий договір може бути визнаний недійсним із зазначених підстав у тому разі, якщо буде встановлено, що сама третя особа, контрагент юридичної особи за договором, діяла недобросовісно і нерозумно. Тобто третя особа знала або за всіма обставинами, проявивши розумну обачність, не могла не знати про обмеження в повноваженнях виконавчого органу товариства.
Закон не встановлює виключного переліку обставин, які свідчать про недобросовісність чи нерозумність дій третьої особи у відносинах з юридичною особою. Тому з огляду на загальні засади здійснення цивільних прав (стаття 12 ЦК України) висновок про добросовісність поведінки третьої особи залежить від того, чи відповідало укладення договору її внутрішній волі, чи бажала третя особа реального настання правових наслідків, обумовлених договором, і чи настали такі наслідки насправді. Таким чином, підлягає оцінці не лише поведінка третьої особи до та в момент укладення оспорюваного договору, але й після його укладення, зокрема необхідно встановити, чи виконала третя особа свої обов'язки за договором, у який спосіб у подальшому третя особа розпорядилася одержаним за оспорюваним договором майном, чи не було залучення третьої особи до участі в укладенні договору формальною дією, спрямованою на подальше відчуження предмета договору з метою протиправного позбавлення юридичної особи права власності на майно.
Правочини юридична особа також вчиняє через свої органи, що з огляду на приписи ст. 237 ЦК України утворює правовідношення представництва, в якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі вступаючи в правовідносини з третіми особами.
Абзацом другим ч. 2 ст. 207 ЦК України визначено, що правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Відповідно п. 13 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань вносяться, зокрема, відомості про керівника юридичної особи, а за бажанням юридичної особи - також про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи.
Відповідно до ч. 1 ст. 241 ЦК України у випадку вчинення правочину представником з перевищенням повноважень, такий правочин створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою.
Таким чином, у відносинах із третіми особами від імені юридичної особи завжди діятиме певна особа, через яку вчиняються юридично значимі дії, а воля цієї особи на вчинення правочину, реалізована нею через волевиявлення від імені юридичної особи, може передбачати настання невигідних для останньої наслідків, бажати чи свідомо допускати їх настання.
Отже, за змістом частин першої, третьої та четвертої ст. 92 ЦК України, частин першої та другої ст. 89 ГК України, пунктом 13 частини другої ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» орган юридичної особи, який діє одноособово, має повноваження щодо представництва юридичної особи (з можливістю їх обмеження відповідно до установчих документів чи закону), створює, змінює припиняє цивільні права та обов'язки юридичної особи, тому підпадає під поняття представництва, наведене у ст. 237 ЦК України.
При цьому орган юридичної особи, який діє одноособово, усвідомлює факт вчинення правочину всупереч інтересам та волевиявленню юридичної особи, яку представляє, передбачає настання невигідних для останньої наслідків та бажає чи свідомо допускає їх настання.
Статтею 13 ЦК України визначено межі здійснення цивільних прав: цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства; при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині; не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах; при здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства; не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція.
За змістом наведених вище норм матеріального права особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов'язані діяти не лише в межах своїх повноважень, але й добросовісно і розумно.
Окрім того, такі правовідносини мають довірчий характер між підприємцем (товариством) і його посадовою особою, протиправна поведінка посадової особи полягає у неналежному та недобросовісному виконанні певних дій, без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм посадовими обов'язками за власним умислом (розсудом), прийнятті очевидно необачних, марнотратних та завідомо корисливих на користь такої посадової особи рішень.
Наведеними вище положеннями ст. 92 ЦК України та статті 89 ГК України передбачено відповідальність членів органу юридичної особи, її посадових осіб, в тому числі її керівника, якщо він діяв всупереч інтересам цієї особи.
Отже, між юридичною особою та її посадовою особою виникають правовідносини, що ґрунтуються на акті юридичної особи, передбачають права та обов'язки сторін у цих правовідносинах, зокрема відповідальність представника за неналежне здійснення представництва.
Те, що наслідком визнання правочину недійсним за приписами статті 232 ЦК України, крім загальних наслідків, визначених статтею 216 ЦК України, є виникнення у довірителя права вимагати від свого представника і другої сторони солідарного відшкодування збитків, не звужує межі застосування частини першої статті 232 ЦК України лише до застосування до правовідносин на підставі договору, а є приведенням права довірителя відшкодовувати збитки у відповідність із відповідним законодавчим регулюванням представництва на підставі акта органу юридичної особи та представництва за законом.
Суд дійшов висновку, що ОСОБА_3 не маючи відповідних повноважень неправомірно уклав нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме будівлі ГПП, оскільки відповідно до рішенням наглядової ради від 01.03.2021, оформлене протоколом № 13 повноваження директора ОСОБА_3 припинилися.
Статтею 44 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» передбачено, що статут товариства може встановлювати особливий порядок надання згоди уповноваженими на те органами товариства на вчинення певних правочинів залежно від вартості предмета правочину чи інших критеріїв (значні правочини).
Рішення про надання згоди на вчинення правочину, якщо вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 50 відсотків вартості чистих активів товариства відповідно до останньої затвердженої фінансової звітності, приймаються виключно загальними зборами учасників, якщо інше не передбачено статутом товариства.
Рішення про надання згоди на вчинення інших правочинів, крім зазначених у частині другій цієї статті, приймаються загальними зборами учасників, якщо інше не встановлено статутом товариства.
Всупереч цим нормам зазначені дії були вчинені без відповідних рішень загальних зборів та наглядової ради позивача, в тому числі щодо прийняття рішення про обрання оцінювача майна товариства.
Зазначені обставини свідчать про обізнаність ОСОБА_3 зі Статутом товариства в частині, яка стосується відповідних повноважень.
Відповідачем не було надано суду належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст. 76-77 ГПК України наявності права у ОСОБА_3 розпоряджатись майном Приватного акціонерного товариства «Азовкабель», у тому числі майновими правами та документами, у зв'язку з припиненням повноважень 01.03.2021.
Укладення та підписання ОСОБА_3 договору купівлі-продажу нерухомого майна від 02.03.2021 не свідчить про схвалення правочину органами управління Приватного акціонерного товариства «Азовкабель».
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що договір купівлі-продажу нерухомого майна від 02.03.2021 було вчинено особою, яка не мала повноважень щодо вчинення даного правочину, а тому на підставі частини 1 статті 215 ЦК України оспорюваний договір підлягає визнанню недійсним, а позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.
У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.
Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
Відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.06.2020 по справі № 922/2589/19, на відміну від ч. 2 ст. 26 зазначеного Закону України у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, чинна редакція встановлює такі способи судового захисту порушених прав та інтересів особи:
1) судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав;
2) судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав;
3) судове рішення про скасування державної реєстрації прав.
При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов'язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
Згідно зі статтями 13, 41 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути здійснене лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості.
Крім того, в Україні відносини, пов'язані із набуттям, зміною, припиненням права власності та його захистом, зокрема, регулюються Цивільним кодексом України.
Згідно з частиною першою статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Статтею 317 ЦК України визначено зміст права власності, який полягає у тому, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
З огляду на те, що Товариством з обмеженою відповідальністю “Кабельно-провідникова продукція Азовкабель” порушено права та обов'язки позивача, як власника спірного об'єкту, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості позовних вимог про припинення права власності Товариства з обмеженою відповідальністю “Кабельно-провідникова продукція Азовкабель” на нежитлову будівлю за адресою: Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Кабельників Зе, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в РПВН: 6080729, яке було зареєстроване приватним нотаріусом Сенаторовой Н.В. 02.03.2021 р. на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 50, номер запису про право власності: 40800246 та скасування державної реєстрації цього права.
Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч. 1, 2 ст. 73, ч.ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України).
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч. 2 ст. 76, ч. 1 ст. 77, ч.ч. 1, 2 ст. 79 ГПК України)).
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі «Трофимчук проти України» (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У рішенні Європейского суду з прав людини від 19.03.1997 р. (п. 40) по справі “Горнсбі поти Греції” зазначено: “…Право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні Гарантії, що надаються сторонам цивільного судового процесу - у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним - і не передбачив при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні сторони зобов'язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію.
Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном.
Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і відповідачем не спростовані.
Заперечення відповідача спростовуються вищевикладеним.
Інші наявні у матеріалах справи докази (документи) не беруться судом до уваги, оскільки останні не впливають на встановлення тих чи інших обставин у даній справі.
Підсумовуючи вищевикладені обставини у своїй сукупності, зважаючи на те, що спірний договір підписаний зі сторони Приватного акціонерного товариства «Азовкабель» особою, яка не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності та волевиявлення підприємства позивача, суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів позивача та, як наслідок, наявність правових підстав для задоволення позову.
За таких обставин, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства “Азовкабель”, м. Бердянськ, Запорізька область до Товариства з обмеженою відповідальністю “Кабельно-провідникова продукція Азовкабель”, м. Бердянськ, Запорізька область задовольнити.
Визнати недійсним договір купівлі продажу нерухомого майна від 02.03.2021, укладений між Приватним акціонерним товариством “Азовкабель” (71100 Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Промислова, буд. 2-і, ідентифікаційний код юридичної особи 31600918) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Кабельно-провідникова продукція Азовкабель” (71122 Запорізька область, м. Бердянськ, Військове містечко, буд. 14, кв. 27, ідентифікаційний код юридичної особи 41784404) щодо нежитлової будівлі, розташованої за адресою: Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Кабельників, 3е.
Припинити право власності Товариства з обмеженою відповідальністю “Кабельно-провідникова продукція Азовкабель” (71122 Запорізька область, м. Бердянськ, Військове містечко, буд. 14, кв. 27, ідентифікаційний код юридичної особи 41784404) на нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в РПВН: 6080729, яке було зареєстроване приватним нотаріусом Сенаторовой Н.В. 02.03.2021 на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 50, номер запису про право власності: 40800246 та скасувати державну реєстрацію цього права.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Кабельно-провідникова продукція Азовкабель” (71122 Запорізька область, м. Бердянськ, Військове містечко, буд. 14, кв. 27, ідентифікаційний код юридичної особи 41784404) на користь Приватного акціонерного товариства “Азовкабель” (71100 Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Промислова, буд. 2-і, ідентифікаційний код юридичної особи 31600918) 4 540 (чотири тисячі п'ятсот сорок) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення оформлено та підписано 07.07.2021.
Суддя С.С. Дроздова
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.