06 липня 2021 р. № 400/3231/21
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брагар В. С., розглянувши адміністративну справу
за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2
до відповідача:Військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 ,
про:визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (надалі - відповідач) з вимогами визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою суду від 14.05.2021 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідач 07.06.2021 року звернувся до суду з заявою про закриття провадження по справі, оскільки дану справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, та клопотання про закриття провадження оскільки є таке, що набрало законної сили рішення суду, між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, вирішуючи питання по суті заявлених клопотань суд зазначає наступне.
Предметом розгляду справи 400/3800/20 було встановлення відповідного права позивача на належну їй індексацію грошового забезпечення, дійсно позивач зверталась із вимогою про встановлення базового місяцю, в задоволені якої рішенням МОАС від 16.11.2020 року було відмовлено, проте Постановою ПААС рішення МОАС від 16.11.2020 року скасовано, та зазначено, що вирішення питання встановлення базового місяця при зверненні до суду є передчасним, оскільки права та інтереси в цій частині станом на момент звернення з адміністративним позовом по справі 400/3800/20, ще не порушувались..
Суд дійшов висновку про безпідставність заявленого клопотання, оскільки не вбачає підстав для закриття провадження з підстав того, що дане питання не було предметом розгляду в судовій справі 400/3800/20 та не покладено в основу судового рішення.
Відповідач зазначає, що є таке рішення, що набрало законної сили, між тими самими сторонами, про той самій предмет і з тих самих підстав, справа 400/3800/20, однак судом встановлено, та відомо відповідачу, що визначення базового місяця не було покладено в основу рішення по справі 400/3800/20, в цій частині позивачу було відмовлено в задоволенні з підстав передчасного звернення з відповідною вимогою до суду.
Тому суд не вбачає законних підстав для задоволення заяви про закриття провадження, тому відмовляє в задоволенні заяви.
Заяву про закриття провадження по справі, на підставі п.1 ч.1 ст.283 КАС України, відповідач обґрунтовує тим, що позивач повинна була звернутись до суду в порядку ст.383 КАС України.
Вирішуючи питання по суті заявленого клопотання, суд зазначає наступне.
25 червня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 0240/2226/18-а, адміністративне провадження № К/9901/32201/19 (ЄДРСРУ № 90029778) досліджував питання щодо особливостей визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Отже, судові рішення виконуються безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
З огляду на вищенаведене, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, КАС України. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС (ст. 382 КАС України), який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Аналогічна правова позиція викладена і в постанові ВС від 03.04.2019 року у справі №820/4261/18.
В той же час, відповідно до частини 1 статті 383 КАС України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Так, Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 року у справі № 806/2143/15 (адміністративне провадження № К/9901/5159/18) звертав увагу, що зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення.
Суд зазначає, що позивач у цій справі обрав спосіб захисту шляхом подання позову про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, оскільки, спірні правовідносини між сторонами в частині визначення базового місяця для проведення індексації грошового забезпечення, не вирішені судом у справі 400/3800/20 та фактично не могло перейти до стадії виконання судового рішення, що є обов'язковою умовою звернення до суду із відповідною заявою в порядку статті 383 КАС України.
Більш того, не вбачається єдиної позиції в діях відповідача і подання заяви про залишення позовної заяви без розгляду, в якій відповідач вказує, що з відповідним позовом позивач повинна була звернутись протягом місяця, тобто протягом передбаченого ст.122 КАС України строку звернення з адміністративним позовом, тоді як із заявами на виконання рішення суду встановлено інший строк звернення.
Разом з тим, відповідач зазначає, що індексація грошового забезпечення не є складовою грошового забезпечення, тому позивач помилково зазначає, що звернення до суду з відповідним позовом не може бути обмежене будь-яким строком.
Щодо вказаного суд зазначає, що частиною 2 статті 233 Кодексу законів про працю України передбачено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Конституційний Суд України у Рішенні від 15.10.2013 року №8-рп/2013 (справа щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, статей 1, 12 Закону України "Про оплату праці") роз'яснив, що під заробітною платою, що належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 Кодексу, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.
Тож строк звернення до суду з цим позовом позивачем не пропущено, а підстави для залишення позову без розгляду - відсутні.
Щодо клопотання відповідача про призначення судового засідання, суд зазначає наступне.
Особливості розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження встановлені статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Тобто, за загальним правилом, відкриті у спрощеному позовному провадженні справи розглядаються судом без виклику сторін за наявними у справі матеріалами. Однак суд за власною ініціативою або за клопотанням сторони може призначити судове засідання за наявності достатніх для цього обґрунтованих підстав.
Відповідно до частини шостої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін:
1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу;
2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Згідно з частиною сьомою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Частиною шостою статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для цілей цього Кодексу справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
У даному випадку, предметом позову є визначення базового місяця для проведення перерахунку та виплати індексації грошового забезпечення.
Враховуючи обставини справи та характер спірних правовідносин, суд вважає, що дана адміністративна справа у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України є справою незначної складності, яка має бути розглянута без проведення судового засідання.
Підсумовуючи наведене, суд не вбачає правових підстав для задоволення заяв відповідача.
На підставі викладеного та керуючись статтями 238, 240, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. У задоволенні заяви про залишення позову без розгляду - відмовити.
2.У задоволенні заяви про закриття провадження по справі на підставі п.1 ч.1 ст.238 КАС України - відмовити.
3.У задоволенні заяви про закриття провадження по справі на підставі п.4 ч.1 ст.238 КАС України - відмовити.
Копію ухвали направити учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею в порядку ст. 256 КАС України.
Апеляційна скарга на цю ухвалу може бути подана до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання) в порядку, визначеному ст.ст. 295-297 з урахуванням п. 15.5. Перехідних положень КАС України.
Суддя В. С. Брагар