22 червня 2021 р. № 400/1284/21
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Устинова І.А., розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідача:Головного управління ДПС у Миколаївській області, вул.Лягіна, 6, м.Миколаїв, 54001,
про:визнання протиправними та скасування вимог від 23.11.2020, від 18.02.2021 № Ф-29441-13; зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області (далі - відповідач або ГУ ДПС) з вимогами:
визнати протиправними та скасувати вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-29441-13 від 23.11.2020р. та №Ф-29441-13 від 18.02.2021р.,
зобов'язати Головне Управління ДПС у Миколаївській області видалити з даних інформаційної системи органу ДПС (ІКПП) запис про заборгованість ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на суму 9595,29 грн. (дев'ять тисяч п'ятсот дев'яносто п'ять гривень 29 копійок).
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що протгом 2020 року року підприємницькою діяльністю не займався, доходів від підприємницької діяльності не отримував. З 01.09.2019р. позивач працює за трудовим договором як найманий працівник, за якого роботодавець сплачує страхові внески, що підтверджується довідкою № 27 про доходи від 23.02.2021р. виданої за місцем роботи. Крім того, борг за несвоєчасну сплату єдиного соціального снеску за перший квартал 2018 року сплачений позивачем в повному розмірі в сумі 523,37грн. Позивач вважає. що ним дотримано всіх норм Законом України від 08.07.2010р. № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон 2464), тому оскаржувані вимоги підлягають скасуванню в судовому порядку.
Відповідач 21.04.2021р. надав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що оскаржувана вимога про сплату боргу зі сплати єдиного внеску була сформована на підставі даних інформаційної системи органу доходу і зборів, що відповідає положенням Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та прийнята відповідно до вимог чинного законодавства. Борг позивачу нарахований за 2020 рік. Також 12.06.2021р. відповідачем сформовано рішення про застосування до позивача штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску № 0048955005 за пеірод з
20.04.2018р. по 02.05.20118р. на загальну сму 523,37грн., яке сплачено позивачем 11.06.2021р. Таким чином, загальна сума заборгованості за позивачем складає 9595,30грн. Станом на час подання до суду даного відзиву, сума боргу позивачем не сплачена. Враховуючи, що позивач протягом 2017-2019 років був зареєстрований як фізична особа-підприємець та перебував на обліку у відповідача, він зобовязаний сплачувати єдиний соціальний внесок навіть в разі неотримання доходів. Таким чином, вимога оскаржувані позивачем вимоги прийняті у відповідності до вимог чинного законодавства, тому позов задоволенню не підлягає.
Ухвалою від 18.03.2021р. суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін у судове засідання.
Відповідно до ч. 9 ст.205 КАС України, суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).
Дослідивши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, матеріали, що містяться у справі, суд встановив таке.
На підставі даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, позивач з 2005 року зареєстрований як фізична особа-підприємець.
Відповідно до інформаційної бази даних ІС «Податковий блок» в інтегрованій картці позивача існують такі нарахування: нараховано за чотири квартали 2020 року - 9595,30 грн.:
нараховано за І кв. 2020р. - 21.04.2020р. - 2078,12 грн.;
нараховано за II кв. 2020р. - 20.07.2020р. - 1039,06 грн.;
нараховано за III кв. 2020р.- 19.10.2020р. - 3178,12 грн.;
нараховано за IV кв. 2020р.- 20.01.2020р. - 3300,00 грн.
17.02.2021р. позивач отримав поштовим зв'язком вимогу про сплату єдиного внеску від 23.11.2020р. № Ф-29441-13, яка винесена Головним управлінням ДПС в Миколаївській області на суму 6259,29грн.
25.02.2021р. позивач отримав поштовим зв'язком вимогу про сплату єдиного внеску від 18.02.2021р. № Ф-29441-13, яка винесена Головним управлінням ДПС в Миколаївській області на суму 9595,29грн.
Для з'ясування обставин справи, позивач звернувся в телефонному режимі до відповідача, де отримав інфор ацію, що борг визначений вимогою від 23.11.2020р. складається з штрафних санкцій за несвоєчасну сплату ЄСВ за І квартал 2018 року (за рішенянм № 0048955005): 523,37грн. (штраф 491,43грн.+31,04грн):
недоїмка ЄСВ за І кварталл 2020 року - 1554,74грн.;
недоїмка ЄСВ за ІІ квартал 2020 року - 1039,06грн.;
недоїмка ЄСВ за ІІІ квартал 2020 року - 3178,12грн, що разом складає 6295,29грн.
Крім того, відповідачем нараховано недоїмку за IV квартал 2020 року в розмірі 3300,00грн., що разом складає 9595,29грн.
Як вказав позивач в позовній заяві, ним сплачено сму боргу за штрафними санкціями в сумі 523,37грн. за несвоєчасну сплату ЄСВ за І квартал 2018 року, на підтвердження чого надав до справи дублікат квитанції № 0.0.1732263819.1 від 26.11.2020р. (а.с.10).
Крім того позивач зазначив, що в період з 01.09.2019р. по теперішній час працює за трудовим договором як найманий працівник в Національному університеті кораблебудування імені А.Макарова на посаді доцента на строк з 01.09.2019р. по 31.08.2024р., що підтверджується копією контракту № 138 від 01.09.2019р. (а.с.8-9), за якого єдиний соціальний внесок сплачував роботодавець.
Позивач не погодившись із вказаними вище вимогами звернувся до суду із позовом про їх скасування.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VI).
Відповідно до ст.1 Закону №2464, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Частиною 1 статті 4 Закону №№ 2464-VI визначено, що платниками єдиного внеску є: роботодавці; фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності; члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах; особи, які беруть добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування; центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зовнішніх зносин, уповноважений орган центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики з питань національної безпеки у воєнній сфері, сфері оборони і військового будівництва у мирний час та особливий період, - за непрацюючого іншого з подружжя працівника дипломатичної служби, який перебуває за кордоном за місцем довготермінового відрядження такого працівника.
Частиною другою статті 6 Закону № 2464-VI визначено, що платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 7 Закону №2464-VI, єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4,5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. Відповідно до абз. 3 ч. 8 ст. 9 платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Крім того, єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (частина 12 статті 9 Закону України №2464-VI).
Суд зауважує, що Законом України від 13.05.2020 № 592-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо усунення дискримінації за колом платників» (далі - Закон № 592), вносено зміни до Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» із змінами і доповненнями, крім п. 5 розділу І Закону № 592, що набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
Згідно з п. 5 розділу І Закону № 592 розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 доповнено п. 9 прим. 15. Відповідно до п. 9 прим. 15 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 підлягають списанню за заявою платника та у порядку, визначеному Законом № 2464, несплачені станом на день набрання чинності Законом № 592 з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом, суми недоїмки, нараховані платникам єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, зазначеним у пп. 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої ст. 4 Закону № 2464, за період з 01 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом № 592, а також штрафи та пеня, нараховані на ці суми недоїмки, у разі якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та за умови подання протягом 90 календарних днів з дня набрання чинності Законом № 592: а) платниками, зазначеними у п. 4 частини першої ст. 4 Закону № 2464 (фізичними особами - підприємцями, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), - державному реєстратору за місцем знаходження реєстраційної справи фізичної особи - підприємця заяви про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності та до контролюючого органу - звітності відповідно до вимог частини другої ст. 6 Закону № 2464 за період з 01 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом № 592. Зазначена звітність подається платником виключно у випадку, якщо вона не була подана раніше; б) платниками, зазначеними у п. 5 частини першої ст. 4 Закону № 2464 (особами, які провадять незалежну професійну діяльність), - до контролюючого органу за основним місцем обліку заяви про зняття з обліку як платника єдиного внеску та звітності відповідно до вимог частини другої ст. 6 Закону № 2464 за період з 01 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом № 592. Зазначена звітність подається платником виключно у випадку, якщо вона не була подана раніше.
Після отримання у встановленому законом порядку відповідних відомостей від державного реєстратора або заяви про зняття з обліку як платника єдиного внеску та за умови подання платником єдиного внеску зазначеної звітності (якщо відповідна звітність не була подана раніше) контролюючий орган протягом 15 робочих днів проводить камеральну перевірку, за результатами якої приймає рішення про списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені або вмотивоване рішення про відмову списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені.
Контролюючим органом може бути прийнято рішення про відмову списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені, за умови якщо за результатами перевірки буде встановлено, що:
1) платник податків отримав дохід (прибуток) протягом періоду з 01 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом № 592.
2) суми недоїмки, а також штрафи та пеня, нараховані на суми недоїмки, були в повному обсязі самостійно сплачені платником або стягнуті у порядку, передбаченому Законом № 2464.
У разі якщо суми недоїмки, а також штрафи та пеня, нараховані на суми недоїмки, були частково самостійно сплачені платником та/або стягнуті у порядку, передбаченому Законом № 2464, контролюючий орган приймає рішення про списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені у частині, що залишилася несплаченою.
Штрафні санкції до платника єдиного внеску, передбачені п. 7 частини одинадцятої ст. 25 Закону № 2464, за наведених умов не застосовуються.
Також ситуація склалася й що до фізичних осіб-підприємців, які звернулися до державного реєстратора, щодо проведення реєстраційної дії з припинення ФОП за їх рішенням, тобто до набрання Законом № 592 законної сили
Фізична особа - підприємець, яка припинила господарську діяльність до набрання законної сили Законом № 592 має право на списання боргу зі сплати єдиного внеску за умови дотримання вимог Закону № 592.
Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, позивач не припинив свою діяльність як фізична особа-підприємець.
Відповідно до наданої позивчаем довідки про доходи за 2020р., позивач отримував заробітну плату за місцем роботи, з якого утримано дохід з фізичних осіб.
В свою чергу, відповідачем не надано до справи доказів того, що позивач отримував доходи від підприємницької діяльності у 2020 році та доказів того, що не сплатив відповідний ЄСВ за такий період.
Таким чином, у зв'язку із відсутністю доказів на підтвердження здійснення позивачем підприємницької діяльності та отримання доходу в 2020 році, та у зв'язку з внесенеми до Закону № 2264 змін, суд вважає, що у позивача відсутній обов'язок щодо сплати за 2020р. єдиного соціального внеску як фізичною особою-підприємцем.
Борг за І квартал 2018 року позивачем сплачений, що підтверджується дублікатом квитанції № 0.0.1732263819.1 від 26.11.2020р. (а.с.10).
Суд зауважує, що сплата позивачем єдиного внеску ще й як фізичною особою - підприємцем не призведе до покращення його становища у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, оскільки у такому разі він не набуде права на отримання додаткових видів соціального забезпечення чи збільшення їх розміру у разі настання страхового випадку.
Натомість покладення на позивача обов'язку зі сплати єдиного внеску у такому випадку буде надмірним тягарем та фактично подвійним обкладенням ЄСВ.
Згідно з ч.3 статті 9 Закону № 2464-VI, обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Відповідно до підпункту 6 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI, недоїмка - це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.
Згідно з ч.4 ст.25 Закону № 2464-VI, орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначає Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 №449 (далі - Інструкція № 449).
У відповідності до п. 3 розділу VI Інструкції, органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:
- дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів;
- платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;
- платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.
У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається):
- платникам, зазначеним у підпунктах 1 та 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом десяти робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій);
- платникам, зазначеним у підпунктах 3 та 4 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом п'ятнадцяти робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.
Пунктом ж 4 вказаного розділу Інструкції визначено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).
Таким чином, чинним законодавством передбачений обов'язок фізичної особи-підприємця сплачувати єдиний внесок незалежно від отримання доходу у розмірі не меншому мінімального страхового внеску. Мінімальний розмір обов'язкового платежу прямо визначений Законом, і не залежить від подання чи не подання платником податків відповідної звітності, або здійснення нарахувань контролюючим органом. При цьому, у разі наявності у платника на кінець календарного місяця недоїмки зі сплати єдиного внеску фіскальний орган на підставі даних звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу формує та надсилає (вручає) платнику вимогу про сплату боргу (недоїмки) на суму такої недоїмки.
Суд враховує правові висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішенні від 11.04.2013 по справі "Вєренцов проти України", в якому Суд зазначив, що саме законодавство має бути сформульованим з достатньою чіткістю, щоб надати особі можливість визначити, чи буде її поведінка суперечити закону, та якими можуть бути вірогідні наслідки порушень. Передбачення у національному законодавстві чітких визначень є істотною умовою для того, щоб закон залишався нескладним для розуміння та застосування, а також для запобігання спробам регулювати діяльність, яка не підлягає регулюванню.
Крім того, у рішенні від 03.04.2008 по справі "Корецький та інші проти України", ЄСПЛ наголосив, що закон має бути сформульований з достатньою чіткістю. Щоб положення національного закону відповідали цим вимогам, він має гарантувати засіб юридичного захисту від свавільного втручання органів державної влади у права особи.
У рішенні від 09.01.2013 по справі "Олександр Волков проти України" (OleksandrVolkov v. Ukraine), заява № 21722/11 ЄСПЛ наголошено, що чіткість і передбачуваність закону, вимоги до "якості" закону визначають принцип законності, який частково співпадає з принципом верховенства права, одним з визначальних проявів якого є принципи "доброго врядування" і "належної адміністрації".
Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" висновки ЄСПЛ є джерелом права.
Суд звертає увагу на те, що у період, за який відповідачем було нараховано позивачу спірну суму недоїмки зі сплати ЄСВ він не здійснював підприємницької діяльності, зокрема як фізична особа-підприємець, доходу від такої діяльності не мав, а натомість працював у зазначений період як найманий працівник, отримував заробітну плату за офіційним місцем роботи як найманий працівник і роботодавець сплачував з його заробітної плати відповідні внески. Зворотного відповідачем у справі не доведено.
Водночас, постулатом адміністративного процесуального законодавства є презумпція винуватості відповідача у справі - суб'єкта владних повноважень (ч.2 ст.77 КАС України).
У свою чергу податковим законодавством презюмується правомірність рішень, дій та бездіяльності платника податків (ст. 4 ПК України).
Зазначене в сукупності обумовлює покладення обов'язку доказування в податкових спорах на податковий орган, який у відповідності до принципу офіційного з'ясування обставин справи повинен доводити в суді обставини, що стали підставою для нарахування платнику податків спірних податкових зобов'язань, та правомірність прийняття свого рішення.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду від 20.02.2018 у справі № 817/149/17, від 29.03.2018 у справі № 813/2758/16 та, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, є обов'язковим для суду при вирішенні даної справи.
Враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку, що у відповідача не було правових підстав для нарахування позивачу єдиного соціального внеску та відповідно, прийняття вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 13.02.2020 року за № Ф-78926-17.
Системний аналіз ст. 9, 12, 14 Закону № 2464, розділів IV та VI "Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року № 449 свідчить, що дії відповідача щодо формування вимоги базуються на даних Інтегрованої картки платника податків (далі - ІКПП). Тому, з метою захисту прав позивача, необхідно зобов'язати відповідача видалити з ІКПП позивача дані про наявність боргу з ЄСВ у сумі 9595,29 грн.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, з урахуванням зазначеного вище та з урахуванням наданих до справи доказів, суд приходить до висновку про задоволення позову в повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 44104027) задовольнити.
2. Визнати протиправними та скасувати вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-29441-13 від 23.11.2020р. та №Ф-29441-13 від 18.02.2021р., винесені Головним управлінням ДПС у Миколаївській області.
3. Зобов'язати Головне Управління ДПС у Миколаївській області (код ЄДРПОУ 44104027) видалити з даних інформаційної системи органу ДПС (ІКПП) запис про заборгованість ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на суму 9595,29 грн. (дев'ять тисяч п'ятсот дев'яносто п'ять гривень 29 копійок).
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 44104027) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 908,00 грн., сплачений квитанцією від 26.02.2021р. за №16597.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя І. А. Устинов